08 квітня 2024 року м. Київ
Унікальний номер справи № 357/12164/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6723/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Ярмола О.Я., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У жовтні 2023 року представник ТОВ «ФК «ЕЙС» - Юхименко Ю.Ю. звернувся до суду з вказаною позовною заявою, на обґрунтування якої зазначав, що 01 квітня 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 844906321 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» www.moneyveo.ua обрала для себе бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначила свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримала грошові кошти в сумі 29 630,00 грн., пройшовши декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з товариством та уклала кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу.
Кредитний договір № 844906321 від 01 квітня 2020 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису, одноразового ідентифікатора № 79SQ3S2Q, який було направлено позичальнику на номер мобільного телефону НОМЕР_1 . Одноразовий ідентифікатор було введено відповідачем у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 01 квітня 2020 року о 09:58:54 год., після чого відповідач натиснула кнопку відправити/підписати, що є підписанням договору електронним підписом. Після вказаного товариством було перераховано грошові кошти в сумі 29 630,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_2 , що належить відповідачу.
Відповідно до умов кредитного договору кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 29 630,00 грн., строком на 126 днів зі сплатою 0,67 % за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту і до закінчення строку кредиту.
Зазначав, що 28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон-Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон-Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 844906321 від 01 квітня 2020 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 100 від 22 вересня 2020 року.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон-Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 844906321 від 01 квітня 2020 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року.
В подальшому, 04 серпня 2023 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 04/08/23-01. Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 04 серпня 2023 року до договору факторингу № 04/08/23-01 від 04 серпня 2023 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача у загальному розмірі 48 489,40 грн., з яких: 29 630,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 859,40 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стверджував, що кредитор свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом у повному обсязі не сплатила, у зв'язку з чим просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 844906321 від 01 квітня 2020 року в розмірі 48 489,40 грн., та судові витрати, а саме: 2 147,20 грн. судового збору та 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу (а.с. 1-10).
07 листопада 2023 року до суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Калініна С.К., у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 5 000,00 грн. (а.с. 127-137).
Обґрунтовуючи відзив зазначав, що позивачем надано до справи договір факторингу, який було укладено 28 листопада 2018 року, тоді як кредитний договір, за яким відбувається стягнення в даній справі, був укладений 01 квітня 2020 року, а додаткова угода до кредитного договору 15 квітня 2020 року, тобто після відступлення прав вимоги, що вказує на безпідставність доводів позивача.
Вказував, що продовження сторонами строку дії договору факторингу від 05 серпня 2020 року до 31 грудня 2024 року, внаслідок укладення додаткової угоди від 30 грудня 2022 року та укладення у подальшому реєстрів прав вимоги до конкретного боржника не свідчить про набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки станом 2018 рік у ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» не існувало право вимоги до відповідача, бо кредитний договір було укладено лише 01 квітня 2020 року, а додаткову угоду до нього - 15 квітня 2020 року. За таких обставин, відповідач ставить під сумнів правомірність набуття позивачем права вимоги та заперечує таке право.
Крім того, посилався на те, що відповідно до вимог ст.ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію» позивач будь-яких доказів отримання та використання відповідачем одноразового ідентифікатора не надав. Також, позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів по кредитному договору - розрахункового документа або виписки з банківського рахунку. Зазначав, що копія платіжного доручення від 01 квітня 2020 року є проектом документа, та не є платіжним документом, не відповідає вимогам спеціального закону щодо проведення безготівково розрахунку, оскільки надане позивачем платіжне доручення не містить відмітки банку про його виконання банком платника, зокрема, дати проведення платежу, печатки банку, посади та особистого підпису особи відповідальної за здійснення банківської операції. В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів, а позивач не заявляв клопотання про витребування інформації про належність платіжної картки відповідач4у та підтвердження зарахування грошових коштів.
Звертав увагу, що позивачем не надано документів, які б підтвердили існування заборгованості відповідача у розмірі, що заявлений позивачем до стягнення у даній справі. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є безспірним доказом наявності заборгованості, оскільки такий документ складається одноособово стороною позивача, та не є первинним документом, що підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом (а.с. 127-137).
14 листопада 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив від директора ТОВ «ФК «ЕЙС» - ОСОБА_3 , в якій останній підтримував позовні вимоги (а.с. 155-165).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 844906321 від 01 квітня 2020 року в розмірі 48 489 грн. 40 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» судові витрати по справі в сумі 2 147 грн. 20 коп. (а.с. 178-186).
Не погодившись з рішенням суду, 08 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Калінін С.К. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій останній просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, стягнути з позивача судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 5 500,00 грн. (а.с. 190-196).
На обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, при цьому, суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою неправильне вирішення справи по суті, не сприяв повному, об'єктивному її розгляду, а тому рішення суду вважав незаконним та необґрунтованим.
Вказував, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи сторони відповідача та посилання на норми чинного законодавства.
Посилався на те, що суд першої інстанції не з'ясував належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до позивача, як нового кредитора, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» від ТОВ «Таліон Плюс», та в свою чергу до ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», та чи існували ці права на момент їх переходу. Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 844906321 був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 01 червня 2020 року, натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28 листопада 2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року. Оскільки ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не було передане цим товариством на підставі договору факторингу від 05 серпня 2020 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке в свою чергу не передало таке право позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» за договором факторингу № 04/08/23-01 від 04 серпня 2023 року. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЙС» вважав неналежним позивачем, оскільки останнє не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 01 квітня 2020 року з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Вищенаведеним обставинам суд першої інстанції не дав належної оцінки, залишивши їх поза увагою.
Крім того, звертав увагу, що продовження сторонами строку дії договору від 05 серпня 2020 року до 31 грудня 2024 року, внаслідок укладення додаткової угоди від 30 грудня 2022 року та укладення у подальшому реєстрів прав вимоги до конкретного боржника не свідчить про набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки станом 2018 рік у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не існувало право вимоги до відповідача, оскільки кредитний договір датований лише 01 квітня 2020 року, а додаткову угоду до нього 15 квітня 2020 року.
Так, із аналізу вказаних договорів факторингу вбачається, що право вимоги від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до нових кредиторів починаючи ще 28 листопада 2018 року, а сам кредитний договір № 844906321 був укладений 01 квітня 2020 року, тобто більше через 1 рік після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки договір факторингу права вимоги є похідних від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги. За таких обставин, позивачем не доведено належними та допустимими доказами для підтвердження обставин, на які він посилається, а саме, не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором.
Також зазначав, що на підтвердження укладення договору ТОВ «ФК «ЕЙС» надало довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначено, що договір № 844906321 від 01 квітня 2020 року був підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора № 79SQ3S2Q, направленого їй 01 квітня 2020 року, о 09:58:22 год., на номер мобільного телефону вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1. Проте, вказана довідка не була підписана жодною посадовою особою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». З форми та змісту довідки неможливо встановити достовірність зазначеній у ній обставин. Укладений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитний договір № 844906321 від 01 квітня 2020 року не містить інформації про підписання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з використанням одноразового ідентифікатора, а графік платежів, додаткова угода не містять інформації про підписання їх ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора. В матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону НОМЕР_1 ., який вона сама зазначила.
Вказував, що заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 не визнала факту заповнення формуляру заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, отримання одноразового ідентифікатора, а також вчинення інших дій, які можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір. На підтвердження надання кредиту ТОВ «ФК «ЕЙС» надало копію платіжного доручення від 01 квітня 2020 року на суму 29 630,00 грн., в якому зазначено отримувачем ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_3 . Копія вказаного платіжного доручення не містить відмітки про час його прийняття та виконання банком, не містить повного номера картки, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме ОСОБА_1 . Платіжне доручення завірене ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а не банком. Платіжне доручення не містить печатки банку та підпису особи відповідальної за здійснення банківської операції.
Наголошував на тому, що у договорі № 844906321 від 01 квітня 2020 року відсутнє посилання на номер банківського рахунку або номер картки, на яку необхідно перерахувати кредит. В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів, а позивач не заявляв клопотання про витребування інформації про належність платіжної картки відповідачу та підтвердження зарахування грошових коштів у розмірі 29 630,00 грн. Позивачем не надано суду таких документів, що могли б підтвердити існування заборгованості відповідача у розмірі, що заявлений позивачем до стягнення у даній справі.
Крім того, обґрунтовуючи розмір заборгованості, стороною позивача надано виписку з особового рахунку ОСОБА_1 із зазначенням заборгованості в розмірі 48 489,40 грн., яка складається із 29 630,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 18 895,40 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. У той же час, за який період обраховувався розмір процентів та за якою процентною ставкою не вказано. Крім того, у відповіді на відзив позивач визнає, що в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості відповідача за період з моменту укладення кредитного договору з первісним кредитором, до моменту відступлення прав вимоги та виписки з особового рахунку клієнта, та пояснює це тим, що позивач не володіє зазначеними доказами, оскільки первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не надав розрахунки заборгованості вторинному кредитору ТОВ «Таліон Плюс», який не передав їх ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», який в свою чергу не передав їх ТОВ «ФК «ЕЙС». Таким чином, відсутність в матеріалах справи первинних документів не тільки позбавляє суд можливості перевірити факт отримання позичальником коштів у кредит, але і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування відсотків за користування кредитом. Оцінюючи усе вищевикладене в сукупності, сторона відповідача вважає, що ТОВ «ФК «ЕЙС» у встановленому законом порядку, не довело факту укладення кредитних договорів в електронному вигляді, перерахування кредитних коштів за договорами, відступлення права грошової вимоги, а тому підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотками відсутні (а.с. 190-196).
06 березня 2024 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від директора ТОВ «ФК «ЕЙС» - ОСОБА_3 , в якому останній просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін (а.с. 232-250з).
За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_4 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2023 року розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 844906321 від у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с. 43-46).
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 29 630,00 грн. строком на 126 днів зі сплатою 245,22 % річних від суми кредиту за весь час користування кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит. Розрахунок сукупної вартості кредиту, суми та дати платежів, які здійснюються в ануїтетній формі зазначаються в графіку платежів, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1 до договору) (а.с. 43).
Пунктом 4.1. кредитного договору передбачено, що його невід'ємною частиною є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Паспорт споживчого кредиту. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначало, що кредитний договір № 844906321 від 01 квітня 2020 року був підписаний відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № 79SQ3S2Q був направлений позичальнику 01 квітня 2020 року на номер мобільного телефону, який вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1. Одноразовий персональний ідентифікатор був введений позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 01 квітня 2020 року о 09:58:54год., після чого відповідачка натиснула кнопку «Відправити/Підписати»», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відразу після вчинених дій 01 квітня 2020 року Товариством були перераховані грошові кошти 29 630,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_2 , яка належить відповідачці, що підтверджено відповідним платіжним дорученням (а.с. 49,77).
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
На підтвердження укладення договору ТОВ «ФК «ЕЙС» надало довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначено, що договір № 844906321 від 01 квітня 2020 року був підписаний відповідачкою з використанням одноразового ідентифікатора № 79SQ3S2Q, направленого їй 01 квітня 2020 року, о 09:58:22 год., на номер мобільного телефону вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 (а.с. 49).
На підтвердження надання кредиту шляхом безготівкового зарахування грошей позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» надав копію електронного платіжного доручення від 01 квітня 2020 року № 56306с2с-cbbc-4823-b4b2-90845c3dc6f3, банк платника АТ «ЮНЕКС БАНК» на суму 29 630,00 грн., в якому зазначено отримувачем кредитних коштів ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_2 , номер банківської карти був зазначений позичальником в поданій заяві на видачу кредитних коштів(а.с. 15, 77).
В матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 не пройшла ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону, який вона сама зазначила.
Крім того, відповідачка ОСОБА_1 брала участь в розгляді справи, подавала відзив, а тому мала об'єктивну можливість надати до суду довідку від Банку про відсутність факту видачі їй банківської картки з номером № НОМЕР_2 та (або) відсутність факту зарахування 01 квітня 2020 року на її картковий (банківський) рахунок кредитних грошей в сумі 29 630 грн. (а.с. 127-154).
Проте доказів на підтвердження заперечень проти отримання кредитних грошей відповідачка ОСОБА_5 до районного суду не надала, не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції.
Тому, колегія суддів відхилила відповідні доводи і заперечення ОСОБА_1 проти факту укладення кредитного договору і отримання за ним кредитних грошей.
Посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна С.К. на те, що у кредитному договорі № 844906321 від 01 квітня 2020 рокувідсутнє посилання на номер банківського рахунку або номер картки, на яку необхідно перерахувати кредит, цих висновків суду не спростовують, а тому судом відхилені.
Колегія суддів перевірила та відхилила доводи апелянта щодо того, що позивач не набув права вимагати сплати кредитних коштів за кредитним договором, врахувавши наступне.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 (а.с. 29-35)
Відповідно до п. 2.1. Договору № 28/1118-01 клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором.
Згідно п.п. 1.3. Договору № 28/1118-01 у під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п. 8.2. Договору строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року.
Відтак, договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід'ємною частино договору факторингу.
28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2020 року (а.с. 14).
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру права вимог.
21 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) було укладено Додаткову угоду № 25 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції, зокрема: за п. 1.1 Договору, «Боржник» - фізична особа з якою укладений кредитний договір, право вимоги до якого уступається за цим Договором; п. 1.2 Договору, «Кредитний договір» - кредитний договір, укладений між Клієнтом і Боржником, права вимоги за яким відступаються, та який відповідає наступним критеріям: боржником за Кредитним договором виступає фізична особа та кредит не забезпечується заставою. Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до цього Договору, а саме в Реєстрах прав вимог; п. 1.3 Договору, «Право вимоги» - право грошових вимог Клієнта до Боржника по сплаті суми боргу за Кредитними договорами , строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (а.с. 61-62).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01 (а.с. 50-55).
Відповідно до п. 8.2. Договору строк дії цього договору закінчується 04 серпня 2021 року.
Таким чином, відповідно до умов договору факторингу № 28/1118-01 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 844906321 від 01 квітня 2020 року, що вбачається з витягу з реєстру прав вимоги № 100 від 22 вересня 2020 року (а.с. 48).
03 серпня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року продовжено до 31 грудня 2022 року (а.с. 16).
30 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Додаткову угоду № 3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року продовжено до 30 грудня 2024 року (а.с. 17).
Таким чином, відповідно до умов договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 844906321 від 01 квітня 2020 року, що вбачається з витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року (а.с. 73-75).
У подальшому, 04 серпня 2023 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 04/08/23-01 (а.с. 63-69).
Відповідно до Реєстру боржників (Додаток №1 до договору факторингу № 04/08/23-01 від 04 серпня 2023 року) від 04 серпня 2023 року до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 48 489,40 грн. (а.с. 91-93).
Відтак, Реєстр прав вимоги за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» вже після укладення кредитного договору № 844906321 від 01 квітня 2020 року та настання строку виконання зобов'язання за ним.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність ТОВ «ФК «ЕЙС» набуття ним права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 844906321 від 01 квітня 2020 року. Укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 від 01 квітня 2020 року не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору № 844906321 від 01 квітня 2020 року були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі Реєстру, який оформлений належним чином та є додатком до Договору кредиту.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги за договором факторингу.
За випискою з особового рахунку ОСОБА_4 за кредитним договором від 01 квітня 2020 року № 844906321, вищенаведеними доказами про відступлення прав вимоги на користь позивача, ОСОБА_1 мала кредитну заборгованості в розмірі 48 489,40 грн., яка складається із 29 630,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 18 895,40 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с. 78).
Відповідачкою ОСОБА_1 не надано до суду доказів погашення заборгованості та (або) необґрунтованості (неправильності) розрахунку заборгованості, не встановлено таких і судом.
За Додатком 1 до кредитного Договору, позичальник ОСОБА_1 мала зобов'язання сплатити останній платіж на повернення кредитних коштів 05 серпня 2020 року, із зазначеним позовом позивач звернувся 06 жовтня 2023 року (а.с. 1-8, 47).
Тому, суд дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущений (положення п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне вирішення справи по суті спору.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати на апеляційний розгляд справи відшкодуванню за рахунок позивача не підлягають.
З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова