Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/6922/2024
м. Київ Справа №357/11200/23
08 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Музичко С.Г.
- Болотова Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Бебешко М.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,-
13 вересня 2023 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через свого представника - адвоката Заставного Р.А. звернулися до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_4 , в якому просить суд: 1) Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 123 200,00 грн.; 2) Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 123 200,00 грн.
В обґрунтування позову було зазначено, що 14 квітня 2023 року близько 20 години 50 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «ВАЗ-21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись на 367 км + 800 м. автодороги Н-02 «Радивилів - Біла Церква - Софіївка», зі сторони міста Сквира в напрямку міста Біла Церква, на території Білоцерківського району Київської області, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоход ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди. За фактом дорожньо-транспортної пригоди зареєстровано кримінальне провадження № 12023110000000278 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
За результатами досудового розслідування постановою слідчого від 31 травня 2023 року кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченої ч.2 ст. 286 КК України.
Смерть ОСОБА_5 настала на місці дорожньо-транспортної пригоди та була прямим причинним наслідком пригоди. Так як ОСОБА_2 є сином загиблого, а ОСОБА_3 є донькою загиблого, їм заподіяна моральна шкода, у них виникла право на її відшкодування за рахунок відповідача.
Моральна шкода полягає в тому, що діти втратили батька, через що їм спричинено глибокі душевні рани, порушено їх нормальний спосіб життя, вони не відчують батьківської підтримки та турботи, а також стали напівсиротами.
Позивач оцінює моральну шкоду, яку отримали її малолітні діти в розмірі по 150 00000 грн. на кожну дитину. Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля «ВАЗ-21099», реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна», яким виплачено відповідно до ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну внаслідок смерті фізичної особи її дружині та дітям в розмірі 12 мінімальних заробітних плат встановлених законодавством на день настання страхового випадку, загальний розмір якої становить 80 400,00 грн, та з урахуванням 3 потерпілих, становить по 26 800,00 грн. на кожного. Різниця між фактичним розміром шкоди щодо малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить по 123 200,00 грн. на кожного, з розрахунку 150 000,00 грн. - 26 800,00 грн. = 123 200,00 грн.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 23 200,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , моральну шкоду в розмірі 23 200,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у справі в сумі 463,97 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції норма матеріально права та просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги посилається на ч.2 ст.1167 ЦК України вказуючи, що головною особливістю відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Вказує, що обставин непереборної сили або умислу потерпілого судом першої інстанції не встановлено.
Зазначає, що суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин, проте визначаючи розмір моральної шкоди не в повній мірі врахував характер та обсяг страждань дітей позивача з урахуванням їх тривалості, істотних вимушених змін у їх життєвих обставинах, тому дійшов необґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції вважав, що малолітні діти позивача втратили близьку для них людину і мають право на відшкодування моральної шкоди через душевні страждання, заподіяні смертю потерпілого. Проте, на думку суду першої інстанції, розмір вказаної у позовній заяві моральної шкоди є значно завищеним та має бути не більшим для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
З такими висновком суду першої інстанції апеляційний суд погоджується враховуючи наступне.
05 квітня 2023 року слідчим Головного управління Національної поліції в Київській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023110000000278 за фактом вчинення дорожньо-транспортної пригоди за участю водія автомобіля ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 , який 14 квітня 2023 року о 20.50 год. вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , в результаті чого останній загинув на місці події (а.с.10).
Постановою слідчого Головного управління Національної поліції в Київській області від 31 травня 2023 року, кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях водія складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Згідно даної постанови, водій автомобіля ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_5 . Смерть ОСОБА_5 настала внаслідок тілесних ушкоджень, які могли виникнути внаслідок наїзду автомобіля небезпечні для життя та перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа знайдено 2,92%, у сечі - 3,28% етилового спирту, що за життя може відповідати сильному алкогольному сп'янінню. Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_4 14.04.2023 він керуючи автомобілем ВАЗ-21099 близько 20.20 год., перебуваючи між населеними пунктами с. Золотуха та с. Безпечна, в темну пору доби помітив чоловіка на проїзній частині, але не змін уникнути наїзду (а.с.11-15).
Смерть ОСОБА_5 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.16-17).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є дітьми загиблого ОСОБА_7 та позивача ОСОБА_1 (а.с.18-19).
Цивільно-правова відповідальність автомобіля ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в АТ «СК «Євроінс Україна (а.с.22).
Представник позивача 27.04.2023 року звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування на користь позивача в сумі 53 600,00 грн. (а.с.23).
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями статті 55 Конституції України та чинного законодавства фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.
Вимоги частин другої та третьої статті 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (обов'язків).
Відповідно до вимог частин другої та п'ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, обов'язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.
Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року № 14-463цс18 (справа № 210/5258/16-ц) та постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року № 61-44173св18 (справа № 336/3665/16-ц).
Відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що шкода, спричинена не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише спричинення шкоди за наслідками непоборної силі або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.
Верховний Суд у своїй постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
При цьому обставин непереборної силі або умислу потерпілого судами не встановлено.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку - ч.2 ст. 1187 ЦК України.
Окрім іншого особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) - 1.1 ст. 1994 ЦК України.
Згідно з вимогами ст. 27.3. ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік, установлено з 1 січня 2023 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 6700 гривень; у погодинному розмірі - 40,46 гривні.
У пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про врахування того, що вина та протиправність дій відповідача у справі ОСОБА_4 відсутні, оскільки в силу закону відповідач несе цивільно-правову відповідальність без вини, крім цього, вважав смерть потерпілого настала через його власну необережність та перебування у стані алкогольного сп'яніння.
Зважаючи на встановлені судом обставини, а також на вищенаведені норми матеріального права, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку за доцільне частково задовольнити позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі по 50 000,00 грн. на користь кожного з позивачів, враховуючи фактичні обставини справи, поведінку померлого, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивачів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Саме такий розмір моральної шкоди, на думку суду, буде співмірним із фактом заподіяння шкоди та глибиною моральних страждань позивачів у даній справі.
Також, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в діях потерпілого мала місце груба необережність, яка сприяла виникненню моральної шкоди, що виразилася в перебуванні на автомобільній дорозі, поза межами населеного пункту, в темну пору доби, на проїзній частині дороги, в стані сильного алкогольного сп'яніння.
Приймаючи до уваги те, що представник позивача звернувся до страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність транспортного засобу, яким в результаті ДТП було вчинено наїзд на пішохода ОСОБА_5 , із заявою про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на загальну суму 53 600,00 грн., тобто по 26 800,00 грн., суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку за можливе ухвалення рішення про стягнення із відповідача на користь позивача, що діє в інтересах малолітніх дітей моральної шкоди в сумі по 23 200,00 грн., з розрахунку 50 000,00 грн. заподіяної моральної шкоди - 26 800,00 грн. страхового відшкодування = 23 200,00 грн.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що моральна шкода позивачам завдана смертю їх батька, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя останнім душевні страждання. Відновити становище, яке існувало до смерті матері у житті дітей, не можливо.
Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2023 року, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: