Справа №753/4916/23 Головуючий у 1 інстанції: Коренюк А.М.
Провадження №22-ц/824/5741/2024 Суддя-доповідач: Олійник В.І.
08 квітня 2024 року м. Київ
Судді цивільної палати Київського апеляційного суду Гаращенка Д.Р. по постанові Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року у справі №753/4916/23, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У березні 2023 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтувало тим, що між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 25.07.2011 року був укладений кредитний договір б/н відповідно до «Умов та Правил надання банківських послуг», «Тарифів» шляхом підписанням позичальником Заяви, Анкети-Заяви, підтвердивши ознайомлення з умовами кредитування (публічна пропозиція), за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою (відсотків) річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів, що відповідає дії платіжної картки, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.
Вказує, що позивач виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й станом на 10.03.2023 року загальна заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором становить 62 776 грн. 07 коп., яка складається з наступних складових: заборгованість за кредитом - 51 328 грн. 76 коп., 11 447 грн. 31 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 62 776 грн 07 коп. - заборгованості за кредитним договором, 2 684 грн 00 коп. - судового збору, а всього - 65 460 грн 07 (сім) коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав заяву і отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, умови договору порушив, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, адвокат Коротя А.Р. - представник ОСОБА_1 18 серпня 2023 року подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 липня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк».
В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що відповідно до позиції ВП ВС, викладеної в постанові від 03.07.2019 року номер провадження №14-131цс19 проценти, неустойка, комісії не можуть нараховуватися по карткових кредитах, якщо правила кредитування, де зазначені вказані складові зобов'язання, не підписувалися позичальником.
Зазначає, що додані до матеріалів справи правила надання банківських послуг не підписані Відповідачем ні шляхом проставлення власноручного підпису, ні шляхом проставлення кваліфікованого електронного підпису відповідно до ЗУ «Про електронні довірчі послуги», а відповідно підлягає застосування позиція ВП ВС, а відтак мають значення для визначення боргу (тіла кредиту) лише грошові кошти, що отримувалися та грошові кошти, що поверталися, а саме їх різниця.
Також звертає увагу суду, що подана в матеріали справи Виписка за договором б/н за період 25.07.2011 - 13.03.2023 років, підтверджує відсутність кредитної заборгованості, оскільки здійснені перерахунки грошових коштів, що отримувалися та грошових коштів, що поверталися, а саме їх різниця і виявляється, що всі взяті грошові кошти повернені.
Згідно з Випискою про рух коштів по карті за період 25.07.2011- 13.03.2023 роки за рахунок кредитного ліміту по картці банком на погашення не передбачених договором процентів і автоматичного списання кредитної заборгованості.
Враховуючи те, що відсотки, комісії, а також інші штрафні санкції (автоматичні списання) не могли нараховуватися відповідно до вищезазначеної позиції Великої Палати Верховного Суду, тому всі сплачені відсотки, комісії та автоматичні списання потрібно ідентифікувати, як повернення тіла кредиту, отже від безпідставно нарахованих 70 108, 53 грн слід відняти суму заявленої до стягнення заборгованості за тілом кредиту 51 328, 76 грн., і таким чином залишок в сумі 18 779,77 грн. є переплатою відповідача за кредитним договором.
Виходячи з зазначеного, відповідач сплатив більше коштів, ніж отримав. Виходячи з того, що всі грошові кошти, що були сплачені відповідачем і направлені позивачем в рахунок погашення процентів, комісій штрафів, - не могли йти в рахунок таких процентів, комісій штрафів та інших складових оскільки відповідач не підписувала правила надання банківських послуг, де такі складові зобов'язання прописані, а відтак виходить, що такі грошові кошти могли йти лише в рахунок погашення тіла кредиту.
Отже, тілом кредиту є сума грошових коштів, яка є різницею між тими грошовими коштами, які були отримані Відповідачем та тими грошовими коштами, які були повернуті відповідачем, розрахунок відносно чого зазначений вище. Таким чином, відповідач сплатив більше коштів, ніж отримав.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 липня 2023 року залишено без змін.
Колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції про те, що доводи відповідача на спростовання позовних вимог не заслуговують на увагу, адже поданий відповідачем розрахунок заборгованості, не підтвердив його правильність уповноваженою на те особою, а не погоджуючись із проведеним позивачем розрахунком заборгованості, із заявою про призначення експертизи до суду не звертався, а тому суд першої інстанції взяв за основу розрахунок, проведений позивачем, який містить деталізацію руху коштів по особовому рахунку позичальника.
Вказала, що доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не підписані правила надання банківських послуг ні шляхом проставлення власноручного підпису, ні шляхом проставлення кваліфікованого електронного підпису повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростували.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України судове рішення ухвалюється простою більшістю голосів суддів, що входять до складу суду.
Якщо рішення ухвалюється в нарадчій кімнаті, відповідні питання вирішуються за результатами наради суддів шляхом голосування, від якого не має права утримуватися ніхто з суддів. Головуючий голосує останнім. У разі ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті його підписують усі судді.
Кожен суддя з колегії суддів має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення.
Вважаю помилковим висновок колегії суддів щодо відсутності підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у сумі 11447,31 грн, та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову, враховуючи наступне.
Матеріалами справи встановлено, що ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 25.07.2011 року був укладений кредитний договір б/н відповідно до «Умов та Правил надання банківських послуг», «Тарифів» шляхом підписанням позичальником Заяви, Анкети-Заяви, Паспортом споживчого кредиту, підтвердивши ознайомлення з умовами кредитування (публічна пропозиція), за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою (відсотків) річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів, що відповідає дії платіжної картки, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.
Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування, ОСОБА_1 упродовж від 25.07.2011 року до 26.12.2022 року змінювався кредитний ліміт і в період дії кредитного договору діяли 5 (п'ять) кредитних карток з різними термінами дії, що вказує на її цілковиту обізнаність про погоджені Умови та Правила кредитування, її згоду з такими умовами, а тому її доводи на спростування вимог позивача про необгрунтваність розрахунку заборгованості з підстав її непогодження (не підписання) з умовами кредитування, не заслуговують на увагу.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого АТ КБ «Приватбанк», станом на 13.03.2023 у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором на загальну суму 62 776 грн. 07 коп., яка складається з наступних складових: заборгованість за кредитом - 51 328 грн. 76 коп., 11 447 грн. 31 коп. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.4-16).
Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав заяву і отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, умови договору порушив, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором.
Вважаю необґрунтованим висновок суду першої інстанції та колегії суддів апеляційної інстанції в частині стягнення суми заборгованості за відсотками за користування кредитом з наступних підстав.
На підтвердження умов кредитування АТ КБ «ПриватБанк» надало суду копію анкети-заяви ОСОБА_1 № б/н від 25.07.2011 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку (а.с. 19). Матеріали справи також містять копію його паспорту (а.с.21-24).
Згідно з анкетою-заявою відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, тарифами, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась в письмовому вигляді і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами банку, зобов'язалась їх виконувати.
На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав також Витяг з Умов і правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» від 06 березня 2010 року розміщених на сайті : www.privatbank.ua у розділі «Умови та правила», Тарифи (а.с. 25-49).
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила та Умови розуміла, ознайомилась і погодилась з ними відповідач, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені, неустойки, штрафів та, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Матеріали цивільної справи не містять належних та допустимих доказів погодження між сторонами зміни істотних умов кредитного договору, а саме щодо розміру відсотків.
В довідці про умови кредитування (а.с. 20) зазначена базова процентна ставка за кредитом. Але в наданому банком розрахунку заборгованості процентна ставка зазначена 2,5%, а в подальшому 43,2 %.
Доказів узгодження з відповідачем зазначених ставок, та укладення будь яких додаткових угод про зміну процентної ставки матеріали справи не містять.
Надані позивачем Правила та Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Розрахунок заборгованості, виписка з рахунку та надані суду довідки про видані кредитні картки та зміну умов кредитування також не є документами, які можуть посвідчувати погодження сторонами умов щодо розміру та сплати процентів.
До позову АТ КБ «ПриватБанк» додало паспорт споживчого кредиту, в якому визначено умови кредитування. Проте у вказаному паспорті споживчого кредиту визначено умови кредитування для декількох кредитних продуктів - за програмами Картка Універсальна, Картка Універсальна Gold, Картка Platinum, Картка MC WorldBlackEdition, Картка Visa Signature, Картка MC WorldElite та Картка Visa Infinite.
Крім того, у постанові Верховного суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, викладено правову позицію, згідно з якою, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Також, у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку про те, що АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З огляду на вищевикладене, правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками не має.
Зважаючи на те, що умовами Анкети-заяви від 25.07.2011, яка підписана ОСОБА_1 не передбачено обов'язку останньої щодо сплати розміру відсотків встановлених у розрахунку заборгованості, вважаю, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов частині стягнення 11447,31 грн - заборгованості по відсоткам за користування кредитом.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Вважаю, що при ухваленні колегією суддів постанови про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками є помилковим, та таким, що не відповідає висновкам Верховного Суду.
Суддя цивільної палати
Київського апеляційного суду Д.Р. Гаращенко