Справа № 367/4815/21 Головуючий у І інстанції Кравчук Ю.В.
Провадження №22-ц/824/5797/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
08 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.
розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - Гусєва Павла Володимировича на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 вересня 2023 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в прядку регресу,
У червні 2021 року ПрАТ «СК «АРКС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в прядку регресу.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 20 червня 2018 року між ПрАТ «СК «АХА Страхування» та ТОВ «Імпорт-Офіс Україна» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту за № 459а8к5, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Volkswagen Crafter», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
25 квітня 2019 року о 09 годині 15 хвилин ОСОБА_1 в м. Києві, по вул. Васильківська, 37, керуючи автомобілем «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_2 , при перестроюванні не надав перевагу у русі автомобілю «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі руху, на яку він мав намір перестроїтись, в результаті чого відбулось зіткнення, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів. Внаслідок вказаної дорожньо - транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини відповідача, цивільно-правова відповідальність якого, як водія забезпеченого автомобіля «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна», згідно поліса № AK/008899488.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.07.2019 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Зазначає, що власник пошкодженого транспортного засобу звернувся до страховика, а саме АТ «СК «АРКС» із заявою про виплату страхового відшкодування за договором страхування транспортного засобу № 459а8к5.
Згідно розрахунку-фактури № 00009893 від 07.05.2019 року ФОП « ОСОБА_2 » вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Crafter», реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 57 075 (п'ятдесят сім тисяч сімдесят п'ять) гривень 41 копійка.
Згідно розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акту № ARX2465087 від 08.05.2019 року та умов Договору страхування № 459а8к5 від 20.06.2018, розмір страхового відшкодування склав 57 075 (п'ятдесят сім тисяч сімдесят п'ять) гривень 41 копійка, яке АТ «СК «АРКС» було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу.
Звертає увагу суду, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно- правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди, а саме відповідача за шкоду, заподіяну здоров'ю, життю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна» (поліс АК № АІ 8899488).
Зазначена заява була задоволена частково, оскільки ПрАТ «СК «Провідна» сплатило на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 42 007 (сорок дві тисячі сім) гривень 71 копійка в межах ліміту.
Таким чином, сума збитків, які не відшкодовані на дату подання позову, становить 15 067 (п'ятнадцять тисяч шістдесят сім) гривень 70 копійок.
З метою досудового врегулювання спору позивачем 01.02.2021 року було направлено на адресу відповідача претензію, однак з боку відповідача не було вчинено жодних дій для відшкодування завданих збитків.
У зв'язку із цим, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму завданих збитків у порядку регресу в розмірі 15 067 ( п'ятнадцять тисяч шістдесят сім) гривень 70 копійок та сплачений судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ПрАТ «СК «АРКС» - Гусєв П.В.подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов неправильного висновку про те, що позивач не набув права регресної вимоги до відповідача, формально розглянув справу, не дослідивши належним чином докази.
Судом не враховано, що при розрахунку страхового відшкодування Страховою компанією відповідача було застосовано коефіцієнт фізичного зносу, внаслідок чого було розраховано та виплачено страхове відшкодування з урахуванням приписів ст. 29 Закону України № 1961 - IV, оскільки застрахований транспортний засіб 2012 року випуску має строку експлуатації більше 7 років ( п. 7.38 Методики), тобто було визначено матеріальний збиток, внаслідок чого виплачено страхове відшкодування саме у розмірі 42 007, 71 грн.
Також зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. За таких обставин, відповідач, як винна особа у вчиненні ДТП, зобов'язана сплатити позивачу таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розумінні ст.ст. 993, 1187, 1194 ЦК України.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.
Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 25 квітня 2019 року о 09 годині 15 хвилин ОСОБА_1 в м. Києві, по вул. Васильківська, 37, керуючи автомобілем Renault, реєстраційний номер НОМЕР_2 , при перестроюванні не надав перевагу у русі автомобілю Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі руху, на яку він мав намір перестроїтись, в результаті чого відбулось зіткнення, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП доведено повністю.
25 квітня 2019 року страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 на час ДТП була застрахована в АТ «СК «АРКС» згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 459а8к5 від 20.06.2018 року, укладеного між АТ «СК «АРКС» та ТОВ «Імпорт-офіс Україна».
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ТОВ «Імпорт-офіс Україна» є власником Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та витягу зі статуту 20.06.2019 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» було здійснено державну реєстрацію зміни свого найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС».
Згідно акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 16.04.2019 року з фотододатками зафіксовані механічні пошкодження автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно з розрахунком суми страхового відшкодування, страхового акту №АХА2465087 від 08.05.2019 та умов договору страхування № 459а8к5 від 20.06.2018, розмір страхового відшкодування складає 57 075 (п'ятдесят сім тисяч сімдесят п'ять) гривень 41 копійка, яке було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується платіжним дорученням № 559281 від 10.05.2019 року.
Згідно платіжного доручення № 37283 від 09.10.2019 року ПрАТ «СК «Провідна» сплатило страхове відшкодування на користь в розмірі 42007 (сорок дві тисячі сім) гривень 71 копійка, однак відповідно до умов полісу № АК/008899488 ліміт становить 100000 гривень).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не набув права вимоги до відповідача згідно ст. 993, 1187, та 1194 ЦК України, оскільки, не набув права регресивної вимоги з відповідача.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це становлено договором.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 16, 17 статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України «Про страхування»).
Згідно з частиною другою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічне положення міститься у статті 27 Закону України «Про страхування».
У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). При суброгації нового зобов'язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок з відшкодування шкоди не виконала.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
При застосуванні наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц: стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Позивач, як страховик потерпілої особи, виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди в деліктному зобов'язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди ОСОБА_1 , в порядку суброгації.
Отже, відносини між ОСОБА_1 та його страховиком ПрАТ «СК «Провідна» регулюються умовами, визначеними у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та Законом № 1961-IV.
За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону № 1961 - IV встановлюють певні умови (обмеження) для визначення розміру шкоди (збитків),яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: виключно відшкодовується:
1) Оцінена шкода, а розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленому у полісі (п. 22.1 ст. 22 Закону №1961- IV);
2) Розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу
3) Розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (ст. 9, 12 Закону № 1961 - IV).
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961- IV передбачено, що в разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з п. 2-3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розкомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку. (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розкомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно з п. 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану колісного транспортного засобу унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості колісного транспортного засобу, що виникає в процесі його експлуатації.
Відповідно до матеріалів справи встановлено, що Страховою компанією / ПрАТ «СК «Провідна» застосовано коефіцієнт фізичного зносу. Тобто, Страховик ПрАТ «СК «Провідна» діяв в межах Закону України № 1961-IV.
Аналогічні позиції, а саме щодо стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що такої різниці неодноразово висловлювався Верховний Суд у своїх постановах, зокрема: у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц, у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №522/15636/16-ц.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 1,6 статті 81 ЦПК України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 80 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд першої інстанції не звернув увагу, що різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме з врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
За наведених обставин, саме відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов'язаний сплатити скаржнику таку різницю, між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З матеріалів справи убачається, що при виплаті страхового відшкодування страхова компанія відповідача вирахувала знос транспортного засобу, внаслідок чого, не покрила нанесений збиток відповідачем у розмірі фактичних витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу (ст.22 ЦК України.)
Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 15 067, 70 грн.
Суд першої інстанції, допустивши порушення норм процесуального права, не повно встановив обставини у справі та оцінив наявні в ній докази, та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про відмову у позові.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст. 376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи із того, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_3 підлягають задоволенню, із ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір, який був сплачений приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» у розмірі 5 675 грн.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - Гусєва Павла Володимировича задовольнити.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 вересня 2023 року скасувати та прийняти постанову.
Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в прядку регресу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» суму завданих збитків у в розмірі 15 067 (п'ятнадцять тисяч шістдесят сім) гривень 70 копійок, а також судовий збір у розмірі 5 675 (п'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять) гривень 00 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», зареєстроване місце знаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, Код ЄДРПОУ20474912.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст постанови складений 08 квітня 2024 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар