Справа № 357/2094/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3482/2024 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
02 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2024 року про продовження строку тримання під вартою,
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 12022111030000270 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України.
Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження обраного щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів в зв'язку з тим, що на даний час продовжують існувати ризики, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою. Зокрема , вважав, що існують ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2024 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 19.05.2024 року включно.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченогоОСОБА_6 під вартою, зазначив, що на даний час ризики та обставини, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінилися та продовжують існувати, жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки. Судом також враховано характер інкримінованого обвинуваченим злочину, який є особливо тяжким, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, та , з урахуванням в сукупності всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просив скасувати ухвалу суду про продовження йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та дозволити йому добути покарання за попереднім вироком.
В обґрунтування апеляційної скарги послався на необґрунтованість заявлених прокурором ризиків та посилається на порушення своїх прав щодо перебування в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на час розгляду даного кримінального провадження , з огляду на необхідність його етапування до виправної колонії для відбування покарання за іншим вироком, який набрав чинності, що нівелює заявлені прокурором ризики.
Також посилається на стан свого здоров'я, яке погіршилось під час перебування його в умовах тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Про розгляд апеляційної скарги обвинувачений, його захисник та прокурор повідомлені, клопотань від них про розгляд апеляційної скарги за їх особистою участю до суду не надійшло, тому їх неявка, в силу вимог ст.422-1 КПК України, не є перешкодою для апеляційного розгляду.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження його права перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_6 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі вичерпні мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Доводи обвинуваченого щодо того, що продовження його тримання під вартою має на меті перешкодити направленню його із слідчого ізолятора до виправної установи для відбування покарання за іншим вироком, є припущенням, оскільки необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у даному кримінальному провадженні шляхом застосування такого заходу створить належні умови для судового розгляду і буде запобігати ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Посилання апеляційної скарги на погіршення стану здоров'я обвинуваченого не може слугувати причиною скасування судового рішення, оскільки відсутні будь-які докази неможливості перебування ОСОБА_6 в умовах слідчого ізолятору.
Судове рішення є достатнім чином мотивованим та обґрунтованим, тому відсутні підстави вважати його таким, що ухвалене без дотримання вимог ст.370 КПК України.
За таких обставин ухвала є законною.
Керуючись ст.404, 405,407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: