справа №759/16557/21 Головуючий у І інстанції - Журибеда О.М.
апеляційне провадження №22-ц/824/7026/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
02 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування, -
установив:
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до ПрАТ «Страхова група «ТАС» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року зазначену вище позовну заяву залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що в матеріалах справи недостатньо даних про права та взаємовідносини сторін, належним чином повідомлений позивач у судові засідання не з'являвся, явку в судове засідання свого представника не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки в судові засідання суду не повідомив.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі є помилковими та передчасними.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що його представник ОСОБА_2 17 жовтня 2023 року на електронну адресу суду першої інстанції подала заяву про розгляд підготовчого судового засідання за її відсутності, проте, судом першої інстанції 25 квітня 2023 року постановлено закінчити підготовче провадження та перейти до судового розгляду.
Наголошує, що ні йому, ні його представнику ухвала про закінчення підготовчого провадження не надсилалась, так як і не була опублікована в ЄДРСР.
Таким чином, ні він, ні його представник не знали, та не могли дізнатися про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті.
Просив, скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з поверненням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, з таких підстав.
Судом встановлено, що 22 липня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення, виклику сторін.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2022 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Позивач або його представник у судові засідання, 14 червня 2023 року, 02 серпня 2023 року, 17 жовтня 2023 року, повторно не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Представник позивача ОСОБА_2 17 жовтня 2023 року на електронну адресу суду подала заяву про розгляд підготовчого судового засідання за її відсутності, проте, судом 25 квітня 2023 року постановлено закінчити підготовче провадження та перейти до судового розгляду.
Постановляючи ухвалу про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений позивач в судові засідання не з'являвся, а тому суд керуючись п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання учасника справи, в тому числі позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними (п.1 ч.2 ст. 223 ЦПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Також, п. 3 ч.1 ст.257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадків, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
У постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі №759/15271/17 та від 11 березня 2020 року у справі №761/8849/19 вказано на те, що аналіз змісту п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з наведеної підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час розгляду справи, повторно не з'явився саме у судове засідання, призначене для розгляду справи по суті, а не в підготовче засідання.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.
Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.
Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи.
Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.
Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності.
Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Вказана позиція неодноразово підтримувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі №405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі №658/1141/18.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З наведених обставин справи вбачається, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику сторін.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2022 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Згідно довідки секретаря судового засідання Святошинського районного суду м. Києва, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України та справу призначено до судового розгляду на 14 червня 2023 року.
Згідно довідки секретаря судового засідання Святошинського районного суду м. Києва, фіксування судового процесу 14 червня 2023 року за допомогою технічних засобів не здійснювалось у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Тобто, судове засідання призначене на 14 червня 2023 року не відбулося.
Розгляд справи було призначено на 02 серпня 2023 року, проте, сторони в судове засідання не з'явились.
Розгляд справи було призначено на 17 жовтня 2023 року, проте, сторони в судове засідання не з'явились.
Того ж дня судом було постановлено ухвалу про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, у зв'язку з неявкою належним чином повідомленого позивача.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції не було постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та перехід до судового розгляду, а отже, така ухвала не надсилалась сторонам та відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Дана процесуальна дія була зазначена в довідці секретаря судового засідання від 25 квітня 2023 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач та його представник не були належним чином повідомленні про вчинення такої процесуальної дії, як закінчення підготовчого провадження та перехід до судового розгляду.
Крім того, в матеріалах справи наявні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 02 серпня 2023 року та від 16 жовтня 2023 року про розгляд справи без її участі та без участі її довірителя.
Також, колегія суддів звертає увагу, що у зазначених вище заявах представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 скористалась своїм правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та просила суд провести судовий розгляд в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції дане питання не вирішувалось, ухвалу постановлено не було.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повторну неявку позивача в судове засідання без поважних причин, внаслідок чого допустив порушення норм процесуального права та дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).
Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст.6 Конвенції визначає гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ указав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням §1 ст.6 конвенції.
Отже, виходячи з норм Конституції, а також з норм міжнародного права, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, і вказані дії суду унеможливили доступ позивача до правосуддя для захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є обґрунтованими.
Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 09 квітня 2024 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба