28 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника власника майна ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 08.02.2024 задоволено клопотання слідчого СВ Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , та накладено арешт на мобільний телефон марки «Samsung» модель «Galaxy Flip 4», чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , серійний номер: НОМЕР_3 , вилучений під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що клопотання про арешт майна подано не уповноваженою особою, оскільки з таким клопотанням звернувся слідчий, а не прокурор, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 64-2 КПК України.
Справа 760/28526/23 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2408/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .
Також вказав, що розгляд клопотання відбувався з порушенням строку, встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України, а саме через понад 2 місяці після його вилучення.
Крім того, в оскаржуваному рішенні не зазначено правову підставу арешту вилученого у ОСОБА_7 майна та жодним чином не обґрунтовано відповідність вилученого майна критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України.
Вилучення мобільного телефону відбулося з порушенням визначених слідчим суддею умов, оскільки в ухвалі про надання дозволу на обшук слідчим суддею було надано дозвіл слідчому, прокурору, зокрема на огляд та копіювання інформації з мобільних телефонів.
В ході проведення обшуку ОСОБА_7 надав повний доступ до свого телефону, однак слідчий, не здійснюючи огляд та копіювання інформації з мобільного телефону, здійснив його вилучення.
Посилаючись на поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, апелянт зазначав, що у судове засідання власник майна викликався, а копію ухвали отримав на електронну пошту 20.02.2024.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності власника майна або його захисника.
Дані про направлення учасникам судового провадження копії оскаржуваної ухвали, у справі відсутні.
Як зазначив апелянт, та підтверджується даними долученої до апеляційної скарги роздруківки з електронної пошти, копію оскаржуваної ухвали направлено на електронну адресу представника власника майна 20.02.2024, тоді як подано апеляційну скаргу 23.02.2024, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що апеляційна скарга подана в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, у провадженні СВ Солом'янського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12023100090000060 від 10.01.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 08.12.2023 за допомогою програмного комплексу «Прозорро» Управлінням освіти Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації оголошено тендерну закупівлю №UA-2022-12-08-007323-а та №UA-2022-12-09-015317-а, предметом якої були бензиновий генератор енергії 5 кВт у кількості 5 штук, бензиновий генератор енергії 7 кВт у кількості 5 штук та бензиновий генератор енергії 3 кВт у кількості 2 штук, з урахуванням очікуваної вартості предмету закупівлі, сформованої бухгалтером відділу оренди та договірних відносин Централізованої бухгалтерії Управління освіти Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_10 .
За результатами процедури закупівель №UA-2022-12-08-007323-а та №UA-2022-12-09-015317-а прийняв участь один учасник - фізична особа - підприємець ОСОБА_11 , який і був визначений переможцем закупівель.
В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням дати ОСОБА_12 , неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, перебуваючи у своєму робочому кабінеті за адресою: АДРЕСА_2 , завізував власним підписом Договори №№ 181,183 від 26.12.2022, з фізичною особою підприємцем ОСОБА_11 (за його відсутності та фактичного перебування за межами території України), предметом яких є поставка вищевказаних бензинових генераторів за адресами закладів освіти Солом'янського району міста Києва відповідно до специфікацій та дислокацій, які є додатками до цих договорів.
29.12.2022 з рахунку управління освіти Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації на підставі платіжних документів №5920 та №5921 на банківський рахунок № НОМЕР_4 фізичної особи - підприємця ОСОБА_11 перераховано 3 545 360 грн. та 947 340, 20 грн. за генератори бензинові згідно договору №183 від 26.12.2022 та №181 від 26.12.2022 відповідно.
Разом з тим, аналізом банківського рахунку № НОМЕР_4 фізичної особи - підприємця ОСОБА_11 встановлено, що на день укладання договорів, а саме 26.12.2022, на банківському рахунку фізичної особи - підприємця ОСОБА_11 відсутня сума коштів, якими останній міг розрахуватися за генератори, а розрахунок відбувся тільки після отримання коштів з Держказначейства.
Так, 30.12.2022, отримавши кошти міського бюджету, з рахунку фізичної особи - підприємця ОСОБА_11 на рахунок ТОВ «Європа Авто Трейд» перераховано грошові кошти в сумі 3 942 704 грн. за бензинові генератори, які і були поставлені ФОП ОСОБА_11 управлінню освіти Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації.
Згідно висновку експерта №14193/23-54/15050-15053/23-54 від 08.05.2023 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи, ринкова вартість бензинового генератора «Bormann Pro» моделі «BGB6000» станом на 26.12.2022 складала 67 016, 59 грн., ринкова вартість бензинового генератора «Bormann Pro» моделі «BGB8000» станом на 26.12.2022 складала 77 500, 01 грн., ринкова вартість бензинового генератора «Total» моделі «TP130005» станом на 26.12.2022 складала 25 722, 44 грн., ринкова вартість бензинового генератора «Total» моделі «TP155001» станом на 26.12.2022 складала 22 717, 23 грн., ринкова вартість бензинового генератора «Total» моделі «TP175006» станом на 26.12.2022 складала 33 263, 28 грн.
Таким чином, загальна вартість генераторів, поставлених за договором №181 від 26.12.2022 могла складати 774 027, 88 грн., а поставлених за договором №183 від 26.12.2022 - 1 119 610, 20 грн.
У відповідності з висновком експертів №17827/23-71/19743/23-71 від 28.06.2023 за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи, завищення вартості бензинових генераторів за договором №181 від 26.12.2022 підтверджується в сумі 173 312, 32 гривень.
Крім цього, згідно цього ж висновку експертів, завищення вартості бензинових генераторів за договором №183 від 26.12.2022 підтверджується в сумі 2 520 389, 80 гривень, що становить розмір матеріальної шкоди (збитків), завданих управлінню освіти.
Крім цього, згідно інформації АТ «Універсал Банк», наданої на запит сторони обвинувачення, 29.12.2022 на банківський рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_11 з рахунку управління освіти Солом?янської районної у місті Києві державної адміністрації перераховано 3 545 600 грн. із призначенням платежу - «генератори бензинові дог. 183 від 26.12.2022р. накл. 199 від 26.12.2022, без «ПДВ» та 947 340, 20 грн. із призначенням платежу - «генератори бензинові дог. 181 від 26.12.2022 р. накл. 198 від 26.12.2022 без ПДВ.
Наступного дня, 30.12.2022, отримані від управління освіти грошові кошти фізичною особою - підприємцем ОСОБА_11 чи особами, які діяли від його імені, вказані грошові кошти перераховано іншим особам, а саме: 3 942 704 грн. на рахунок ТОВ «Європа Авто Трейд» із призначенням платежу «рахунок на оплату №696», а також фізичним особам ОСОБА_13 в сумі 62 тис. грн., ОСОБА_14 в сумі 22 930 грн., ОСОБА_15 в сумі 60 тис. грн., ОСОБА_16 в сумі 150 тис. грн. та ОСОБА_7 в сумі 189 700 грн. Перекази фізичним особам містять призначення платежу «фінансова допомога».
Тобто майже повну суму, яка становить різницю між отриманими від управління освіти коштами та переказаними ТОВ «Європа Авто Трейд» за поставку генераторів кошами фізичною особою - підприємцем ОСОБА_11 переказано вищевказаним фізичним особам.
Як зазначено слідчим, вищезазначені обставини вказують на можливу причетність цих осіб до операції з поставки бензинових генераторів.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 27.11.2023 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно даних протоколу обшуку від 23.11.2023, цього ж дня слідчим СВ Солом'янського УП ГУНП у м. Києві проведено обшук за адресою мешкання ОСОБА_7 : АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено мобільний телефон марки «Samsung» модель «Galaxy Flip 4», чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , серійний номер: НОМЕР_3 .
01.12.2023 слідчий СВ Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 звернулась до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , про накладенняарешту на мобільний телефон марки «Samsung» модель «Galaxy Flip 4», чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , серійний номер: НОМЕР_3 , вилучений під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 08.02.2024 задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на мобільний телефон марки «Samsung» модель «Galaxy Flip 4», чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , серійний номер: НОМЕР_3 , вилучений під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на мобільний телефон марки «Samsung» модель «Galaxy Flip 4», чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , серійний номер: НОМЕР_3 , вилучений під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 ,з тих підстав, що вказане майно є речовим доказом у межах кримінального провадження № 12023100090000060 від 20.01.2022, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на мобільний телефон, вилучений в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, зіпсоване, знищене, перетворене чи відчужене.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про відсутність підстав для арешту вилученого мобільного телефону та недоведеність його відповідності ознакам речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вилучений мобільний телефон може містити відомості, які мають суттєве значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, а отже вказане майно відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речового доказу з метою збереження.
Вказане підтверджується і даними долученого прокурором протоколу огляду від 08.12.2023 мобільного телефону марки «Samsung» модель «Galaxy Flip 4», чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , серійний номер: НОМЕР_3 , вилученого під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого встановлено, що на вказаному телефоні встановлено листування та повідомлення ймовірно щодо закупівель генераторів управлінням освіти Солом'янської РДА.
З огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Порушення слідчим визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України строку на звернення із клопотанням про арешт майна вочевидь є недотриманням вимог КПК України, проте, на переконання колегії суддів, таке порушення саме по собі не може бути безумовною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Посилання апелянта на те, що вилучення мобільного телефону відбулося з порушенням визначених слідчим суддею умов, оскільки в ухвалі про надання дозволу на обшук слідчим суддею було надано дозвіл на огляд та копіювання інформації з мобільних телефонів, та в ході проведення обшуку ОСОБА_7 надав повний доступ до свого телефону, не є визначеною законом підставою для відмови в задоволенні клопотання.
Крім того, як убачається із ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 27.11.2023 про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , вказаною ухвалою надано дозвіл на огляд та копіювання інформації з мобільних телефонів, а у разі якщо доступ обмежується власником - надано дозвіл на вилучення комп'ютерної техніки та носіїв інформації.
Разом з тим, дані протоколу обшуку не містять даних про те, що ОСОБА_7 надав повний доступ до свого телефону в ході обшуку. Зауважень або заперечень проти вилучення мобільного телефону, від ОСОБА_7 в ході обшуку не надходило, про що свідчить особистий підпис останнього у відповідній графі протоколу обшуку від 23.11.2023. Стороною захисту не надано доказів на підтвердження вказаних ним обставин про відсутність обмеження власником майна доступу до мобільного телефону.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням положень ч. 7 ст. 236, ч. 5 ст. 171 КПК України, відсутність майна у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук, не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.
Оцінка законності проведеної слідчої (процесуальної) дії - обшуку, а також належності та допустимості отриманих унаслідок такої слідчої дії відомостей, не є предметом розгляду слідчим суддею на стадії досудового розслідування, проте може бути надана під час розгляду кримінального провадження по суті.
Беручи до уваги обгрунтованість клопотання про арешт майна, та враховуючи, що клопотання погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про порушення органом досудового розслідування вимог ч. 2 ст. 64-2 КПК України такими, що не можуть бути безумною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 08 лютого 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3