1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 27 березня 2024 року апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 грудня 2023 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Краматорськ, Донецької обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого у АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України,
за участі: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 .
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному у кримінальному провадженні № 12022141210000136 від 18.04.2022 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Прокурор зазначає, що до початку розгляду вказаного клопотання від захисників підозрюваного ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 надійшли клопотання в порядку ст. 366 КПК України про проведення судового засідання за участю підозрюваного у режимі відеоконференцзв'язку з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon». Відповідно до вказаної норми суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. Згідно ч. 2 ст. 369 КПК України судове рішення, у якому слідчий суддя, суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.
Також, відповідно до ч. 3, 4 ст. 371 КПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, ухвала постановляється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання в журнал судового засідання.
Слідчим суддею за результатами розгляду вказаних клопотань, ухвала не постановлялася, відповідний документ відсутній у матеріалах судової справи. Крім того, згадки про вирішення зазначеного питання у журналі судового засідання від 25 грудня 2023 року також відсутні. Відтак, слідчим суддею допущено істотні порушення вимог, передбачених ч. 6 ст. 193 та ст. 336 КПК України.
Разом з тим, в оскаржуваному рішенні не зазначено, що підозрюваний ОСОБА_6 брав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, а також до початку розгляду клопотання не з'ясовано анкетних даних підозрюваного, не роз'яснено його права, як це передбачено ч. 2 ст. 193 КПК України. Зазначене порушення не дало можливості пересвідчитися, що особа яка брала участь в режимі відеоконференцзв'язку є ОСОБА_6 .
Слідчий суддя, під час розгляду клопотання не пересвідчився, що підозрюваний ОСОБА_6 знаходиться на території Республіки Туреччина, а не в іншій державі чи можливо на території України.
Зауважує, що стороною захисту не надано підтверджуючих документів, що ОСОБА_6 перебуває на території Республіки Туреччина, а станом на 25 грудня 2023 року відсутні підстави та обставини непереборної сили, які б об'єктивно унеможливлювали прибуття підозрюваного на виклик до приміщення Печерського районного суду м. Києва.
Прокурор зазначає, що у разі якщо підозрюваний перебуває у міжнародному розшуку та прибув у судове засідання, або виявив намір взяти участь у судовому засіданні з розгляду даного клопотання, то застосування ч. 6 ст. 193 КПК України є неможливим, оскільки змінюється порядок розгляду такого клопотання, а саме він стає загальним. Відтак, слідчий суддя отримавши клопотання захисників про забезпечення участі ОСОБА_6 в судовому засіданні в режимі відеоконференції повинен був відмовити у задоволенні та здійснити судовий виклик підорюваного на визначену дату до суду та провести розгляд клопотання за його участю.
Звертає увагу на те, що станом на 05 вересня 2023 року ОСОБА_6 був відсутній на території України, оскільки 22 квітня 2022 року виїхав за її межі, а місце його перебування за кордоном стороні обвинувачення не було достовірно відомо, через що ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук.
Серед іншого, органу досудового розслідування на даний час відомо про одне зареєстроване місце проживання підозрюваного та про адресу де він фактично проживав у АДРЕСА_3 , за якими підозрюваному скеровано відповідні повістки про виклик, інформації про наявність у ОСОБА_6 інших засобів зв'язку у слідчого відсутні.
Також, 14 лютого 2024 року стороною обвинувачення отримано лист з Міністерства закордонних справ України, в якому зазначено, що ОСОБА_6 не перебуває на консульському обліку на території Турецької Республіки, що свідчить про недобросовісну поведінку підозрюваного, який своїми діями перешкоджає органу досудового розслідування.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення захисника та підозрюваного, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів судового провадження убачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 18 квітня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022141210000136, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України.
22 серпня 2023 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 та в зв'язку із неможливістю її вручення у передбачений ст. 278 КПК України спосіб, письмове повідомлення про підозру разом із повісткою про виклик на 28.08.2023 року направлено підозрюваному за місцем реєстрації та проживання, а саме за номерами відправлень: повідомлення про підозру - НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та повістки про виклик 0315805006057, 0315805006049.
28 серпня 2023 року ОСОБА_6 для проведення слідчих дій не прибув та про причини неявки не повідомив, у зв'язку з чим йому повторно направлено повістки про виклик на 05.09.2023, за номерами відправлень: 0315805038765, 0315805038773
05 вересня 2023 року постановами старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук та міжнародний розшук та досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022141210000136 від 18.04.2022 за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України, зупинено на підставі пункту 2 частини 1 ст. 280 КПК України.
22 грудня 2023 рокустарший слідчий в ОВС ГСУ Національної поліції України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 грудня 2023 року у задоволенні клопотання слідчого відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що орган досудового розслідування, мав вжити всі заходи, перед оголошенням ОСОБА_6 у розшук, зокрема, встановити його фактичне місцезнаходження, належно повідомити про необхідність прибуття для участі у слідчих діях, що не було здійснено.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В свою чергу, положення ч. 2 ст. 177 КПК України передбачають, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Системний аналіз викладених положень кримінального процесуального закону дає підстави дійти висновку про те, що застосування таких заходів забезпечення кримінального провадження як запобіжних заходів, в тому числі, тримання під вартою, можливо лише щодо особи, яка має статус підозрюваного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 у кримінальному провадженні набув статусу підозрюваної особи відповідно до вимог ст.ст. 276-279 КПК України, зокрема, складене 22 серпня 2023 року письмове повідомлення про підозру, враховуючи неможливість його вручення особисто підозрюваному, надіслано за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_6 (а.с. 65), тобто органом досудового розслідування вжито всі можливі та достатні заходи для повідомлення особи про підозру.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного, про що виносить відповідну постанову0.
14 лютого 2024 року стороною обвинувачення отримано лист з Міністерства закордонних справ України, в якому зазначено, що ОСОБА_6 не перебуває на консульському обліку на території Турецької Республіки, що свідчить про недобросовісну поведінку підозрюваного, який своїми діями перешкоджає органу досудового розслідування.
Враховуючи наведене, 05 вересня 2023 року постановами старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук та міжнародний розшук та досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022141210000136 від 18.04.2022 за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України, зупинено на підставі пункту 2 частини 1 ст. 280 КПК України.
Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа оголошена в розшук, однак регламентує, що про оголошення розшуку має бути винесена органом досудового розслідування відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України).
У даному конкретному випадку, колегія суддів вбачає наявність підтвердження міжнародного розшуку в розумінні вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.
Також, колегія суддів існування підстав, передбачених ст. 177 КПК України для обрання стосовно ОСОБА_6 , заочної міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» висловив позицію, згідно якого наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитись відповідними доказами.
На переконання колегії суддів, в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування доведено існування ризику можливого переховування ОСОБА_6 , від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, у цьому ж кримінальному проваденні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
На переконання колегії суддів, в даному випадку тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину сама по собі може бути достатнім мотивом для здійснення дій, направлених на переховування підозрюваного від органів досудового розслідування й суду та зазначена позиція апеляційного суду кореспондується із практикою ЄСПЛ, який в рішенні «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Окрім того, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Водночас, в п. 58 рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови» («Becciev v. Moldova») ЄСПЛ зазначив, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Підтвердженням факту свідомого переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду слугує те, що він, достовірно знаючи про факт досудового розслідування кримінального провадження № 12022141210000136 та про те, що він є його фігурантом, на теперішній час до органу досудового розслідування не з'явився.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування, на виконання вимог ст. 194 та ч. 6 ст. 193 КПК України, доведено у сукупності факт набуття ОСОБА_6 у встановленому законом порядку статусу підозрюваної особи у кримінальному провадженні № 12022141210000136, обґрунтованість підозри у вчиненні ним інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 311 КК України, оголошення його у міжнародний розшук відповідно до вимог закону, а також наявність в зазначеному провадженні ризиків, внаслідок чого існують всі законодавчі підстави для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутності в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, якого буде достатньо для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання наявному вище ризику.
Відтак, оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, оскільки її висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема, не підтверджуються доказами, дослідженими під час розгляду клопотання сторони обвинувачення про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутності в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Водночас, в зазначеному аспекті колегія суддів вважає за необхідне звернути особливу увагу на той факт, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної особи в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України не є остаточним застосуванням стосовно особи запобіжного заходу, натомість, за своєю правовою природою не призводить до негайного взяття особи під варту, а виступає підставою для затримання й доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, відповідно до положень вищевказаної ч. 6 ст. 193 КПК України, у разі обрання стосовно підозрюваної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності, після затримання такої особи та не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю такої особи розглядає питання про застосування стосовно неї обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
За таких обставин, апеляційний суд констатує, що в даному випадку така ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи як на території України, так і за її межами, здійснюється доставка особи до місця кримінального провадження, а також ухвалюється рішення про застосування запобіжного заходу або екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали, якою задовольнити клопотання слідчого та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 183, 184, 193, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 грудня 2023 рокувідносно ОСОБА_6 , - скасувати.
Постановитинову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснити, що у такому разі після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
Єдиний унікальний 757/58924/23-к
Справа № 11сс/824/1333/2024 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Категорія ст.183 КПК Доповідач ОСОБА_14