26 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваної ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 березня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16.01.2024 залишено без задоволення клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши останній строком до 26.04.2024 цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням надання останній невідкладної медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту.
Цією ж ухвалою зобов'язано підозрювану ОСОБА_7 строком до 26.04.2024 прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого, а також покладено наступні обов'язки: повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , з іншими підозрюваними ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 ,
Справа № 757/9925/24-к Слідчий суддя - ОСОБА_24
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2583/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ОСОБА_25 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Визначено строк дії ухвали слідчого судді до 26.04.2024 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Офісу Генерального прокурора - прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт послався на наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема зазначав, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні у тому числі особливо тяжких злочинів, а тому, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання, остання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, на даний час вживаються заходи всіх причетних осіб до вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку з чим такі особи матимуть зацікавленість та можливість сприяти у переховуванні ОСОБА_7 з метою унеможливлення викриття цих осіб.
Ураховуючи специфіку та чисельність інкримінованих епізодів злочинної діяльності, а також невстановлення усіх причетних осіб, підозрювана через сталі стосунки із ними, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають значення для кримінального провадження.
Також апелянт вважає досить вірогідним ризик можливого незаконного впливу на свідків, показання яких викривають злочинну діяльність ОСОБА_7 , а також впливу на інших учасників кримінального провадження з метою спонукання їх до ненадання ними показань або спотворення обставин, які їм відомі, шляхом підкупу або примушування цих осіб.
На переконання апелянта, враховуючи тяжкість та специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , дані про її особу, є всі підстави для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать виконання нею своїх процесуальних обов'язків та запобігти наведеним ризикам.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000288 від 15.04.2021 за підозрою групи осіб у незаконної видачі рецептів на право придбання наркотичних засобів; у набутті, володінні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом; у використанні коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів; у порушенні правил відпуску наркотичних засобів, вчинених у складі організованої групи, та злочинної організації, тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 319, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 319, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 320, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 320, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255 КК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що 28.02.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру в сприянні незаконній видачі рецепта на право придбання наркотичних засобів з корисливих мотивів, організованою групою, в тому числі повторно; у набутті, володінні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинені особою, яка знала, що таке майно повністю, прямо одержано злочинним шляхом, повторно, злочинною організацією; в участі у злочинній організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 319, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 319, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 255 КК України.
01.03.2024 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням від 28.02.2024, погодженим з прокурором третього відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_26 , в якому просив застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16.01.2024 залишено без задоволення вказане клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши останній строком до 26.04.2024 цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням надання останній невідкладної медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту.
Цією ж ухвалою зобов'язано підозрювану ОСОБА_7 строком до 26.04.2024 прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого, а також покладено наступні обов'язки: повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , з іншими підозрюваними ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали слідчого судді визначено до 26.04.2024 включно.
З таким висновком погоджується і колегія суддів.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно частин 1, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації», до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.
Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою».
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про недоведеність підстав для застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувавши щодо неї запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 319, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 319, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 255 КК України.
Крім того, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про часткову доведеність існування зазначених у клопотанні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду; знищення приховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних та інших учасників кримінального провадження; та можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Так, як вірно встановлено слідчим суддею, під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу, клопотання слідчого не містить переконливих доводів щодо безпосередньої або опосередкованої можливості ОСОБА_7 знищення, приховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у тому числі враховуючи їх вилучення в ході проведення обшуку у приміщеннях ТОВ «Українська клініка трансформації», а відтак слідчий суддя дійшов обгрунтовнаого висновку про маловірогідність існування даного ризику.
Зазначений у клопотанні ризик можливого незаконного впливу підозрюваною на інших учасників даного кримінального провадження є неконкретизованим, а відтак не підтверджений.
Враховуючи дані про особу підозрюваної та її процесуальну поведінку, слідчий суддя дійшов правильного висновку про недоведеність слідчим існування у кримінальному провадженні ризиків переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, приховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином такого ступеню вірогідності, запобігти яким здатен лише найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З урахуванням наведених обставин, як вірно встановлено слідчим суддею, під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу, стороною обвинувачення не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, про неможливість застосування до підозрюваної більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду не доведено тих обставин, що заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь вірогідності, запобігти яким здатний лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винуватою, дані про особу підозрюваної, яка раніше не судима, має постійне місце реєстрації та проживання, беручи до уваги її вік, міцність соціальних зв'язків, процесуальну поведінку підозрюваної та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на підозрювану обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив усі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК Українита за відсутністю доведених обставин, які б слугували підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовано залишив без задоволення клопотання слідчого, застосувавши до підозрюваної більш м'який запобіжний захід.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, висновки якої не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих їй кримінальних правопорушень, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співмірний з особою підозрюваної, тяжкістю кримінальних правопорушень, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
Посилання прокурора на тяжкість інкримінованих підозрюваній кримінальних правопорушень, не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора з наведених підстав.
Доводи прокурора про існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, у даному випадку не є підставою для застосування щодо підозрюваної виняткового запобіжного заходу, оскільки прокурором не доведено, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту не здатен запобігти ризикам, які він вважає встановленими у даному провадженні.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 березня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3