21 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.02.2024 задоволено клопотання старшого слідчого СВ Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, в межах строків досудового розслідування, тобто до 09.04.2024 включно.
Відмовлено в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Справа № 369/2371/24 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2457/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, захисник зазначала, що із повним текстом оскаржуваної ухвали вона ознайомилась тільки 19.02.2024, і до отримання повного тексту ухвали їй не були відомі мотиви та обґрунтування прийнятого рішення.
В апеляційній скарзі захисник посилалась на недоведеність причетності ОСОБА_7 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України. До клопотання слідчого не додано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував обґрунтованість підозри.
Апелянт зазначала, що в заяві потерпілого чітко зазначено про «конфлікт» ОСОБА_10 з ОСОБА_11 . У матеріалах справи немає інформації, що ОСОБА_7 вчиняв примусові дії щодо потерпілого, та під час обшуку по місцю реєстрації у ОСОБА_7 не знайдено жодних заборонених предметів або речей, що могли б підтвердити протиправні дії щодо ОСОБА_10 .
Судом не взято до уваги, що матеріальна шкода відсутня, підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, є студентом, а також ту обставину, що жодний ризик, передбачений ст. 177 КПК України, слідчим та прокурором не доведений.
На переконання захисника, прокурором та слідчим не доведено неможливість застосування до підозрюваного, зважаючи на дані про його особу, більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор», та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання захисника про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого розглянуто 12.02.2024 за участю підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , та цього ж дня оголошено вступну та резолютивну частини ухвали слідчого судді.
Повний текст ухвали оголошено 16.02.2024 за відсутності учасників судового провадження. Згідно наявної в матеріалах справи розписки (т.1 а.с. 260) копія повного тексту оскаржуваної ухвали 19.02.2024 була отримана захисником ОСОБА_6 .
Відповідно до положень ч. 7 ст. 115 КПК України якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи захисника ОСОБА_6 про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, оскільки на момент проголошення резолютивної частини ухвали слідчого судді стороні захисту не були відомі підстави та мотиви прийнятого рішення, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим відділом Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, за процесуального керівництва Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024111050000401 від 01.02.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України.
Згідно даних протоколу затримання від 10.02.2024, ОСОБА_7 10.02.2024 об 19 год. 20 хв. затримано на підставі п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
11.02.2024 о 16 год. 01 хв. ОСОБА_7 в межах даного кримінального провадження вручено повідомлення про підозру у вимаганні, тобто у вимозі передачі чужого майна, вчиненому організованою групою, в умовах воєнного стану, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 189 КК України; у викрадені людини, з корисливих мотивів, із застосуванням зброї, вчиненого організованою групою, з правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 146 КК України, а також у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому організованою групою в умовах воєнного стану, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 187 КК України.
12.02.2024 старший слідчий СВ Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області із клопотанням, погодженим прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , в якому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.02.2024 задоволено вказане клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, в межах строків досудового розслідування, тобто до 09.04.2024 включно.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмоюстатті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що наведені у клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.146, ч. 4 ст.187, ч. 4 ст.189 КК України.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , їх характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання та реєстрації, раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, не одружений, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень та обставинами їх вчинення, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність причетності ОСОБА_7 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень та відсутність доказів, які б підтверджували обґрунтованість підозри, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні обставини та долучені до нього документи, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначених кримінальних правопорушень.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах, які містять дані, що вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи захисника про відсутність доказів причетності підозрюваного до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів також вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Матеріали судового провадження свідчать про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, вірогідність настання яких, з у рахуванням конкретних обставин кримінального провадження, є досить високою.
Посилання апелянта на те, що підозрюваний ОСОБА_7 є студентом, раніше не судимий та не притягувався до кримінальної відповідальності, не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 117, 176-178, 183, 193, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити та поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3