29 березня 2024 року
м. Київ
справа № 736/1419/23
провадження № 51 - 1590 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня
2023 року,
установив:
За вироком Сосницького районного суду Чернігівської області від 04 березня 2023 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тбілісі Грузія, жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим та засуджено:
- за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років;
- за ч. 3 ст. 15 - п. 1 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.
На підставі ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 6900 грн та моральну шкоду в розмірі 200000 грн.
Згідно з вироком районного суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 у період часу з 00:00 до 02:16, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись всередині будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, реалізуючи виниклий злочинний намір, спрямований на умисне, протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з особистих неприязних мотивів, гострою частиною сокири наніс один удар в голову ОСОБА_7 , внаслідок чого, остання, від отриманих тяжких тілесних ушкоджень, померла.
Крім того, знаходячись за вищезазначеною адресою, у період часу з 00:00 до 02:17 ОСОБА_5 з особистих неприязних мотивів, гострою частиною сокири, що тримав у своїх руках, наніс один удар в голову ОСОБА_8 , який спав на підлозі в першій кімнаті будинку поряд з ОСОБА_7 .
Однак, ОСОБА_5 не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а саме, умисного вбивства двох осіб, з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_8 після отриманого удару сокирою в голову, залишив місце злочину, у зв'язку з чим суспільно небезпечні наслідки у вигляді умисного вбивства двох осіб, а саме, протиправного заподіяння смерті ОСОБА_8 не настали.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 18 грудня 2023 року вирок залишив без змін.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. На думку захисника, ухвала суду апеляційної інстанції не містить вмотивованих відповідей на доводи його апеляційної скарги щодо недоведеності обвинувачення, кваліфікації злочину та міри покарання. Зокрема, захисник просить звернути увагу на те, що висновок суду про доведеність винуватості його підзахисного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК не ґрунтується на досліджених доказах у зв'язку з чим вважає, що дії останнього необхідно кваліфікувати за ст. 118 КК, так як його підзахисний не мав умислу на вбивство, а лише оборонявся від дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Крім того вказує, що в своїй апеляційній скарзі він звертав увагу апеляційного суду на необхідність кваліфікації дій ОСОБА_5 щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 125 КК. Однак у своєму рішенні суд апеляційної інстанції обмежився лише перерахуванням доказів, на які послався суд першої інстанції у вироку та загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів.
Перевіривши доводи касаційної скарги захисника та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу Україні (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник, поміж іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить дати доказам іншу оцінку, ніж її дали суди нижчих інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
За змістом ст. 370 КПК законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними і мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення.
Суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку суду першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, дав належну оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі захисника, які є аналогічними доводам у його касаційній скарзі та навів відповідні мотиви їх необґрунтованості.
Як убачається з копій судових рішень, доданих до касаційної скарги, доводи касаційної скарги захисника про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 15 - п. 1 ч. 2 ст. 115 КК суди першої та апеляційної інстанцій ретельно перевірили та обґрунтовано визнали безпідставними, оскільки такі не знайшли свого підтвердження. Колегія суддів погоджується з цими висновками, адже вони ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні доказів із точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Як убачається з вироку суду першої інстанції, свій висновок про доведеність вини ОСОБА_5 у скоєнні умисного вбивства, а також у незакінченому замаху на умисне вбивство двох осіб, цей суд зробив на підставі: показань потерпілого ОСОБА_8 , який розповів, що він із співмешканкою ОСОБА_9 прийшли до ОСОБА_5 , в якого в цей час знаходилась співмешканка ОСОБА_10 , вони вживали алкогольні напої та лягли відпочивати. Прокинувся від удару по голові, що сталося, не зрозумів, голова запаморочилась, спочатку вибіг у коридор, потім повернувся назад та побачив, що ОСОБА_7 лежала на спині, вся голова була в крові. Що стало причиною подій, він не знає, раніше ніколи не сварилися;
- показань свідка ОСОБА_10 , яка зазначила, що разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які прийшли та залишилися ночувати, вони вживали алкогольні напої. Коли вночі вийшла на кухню, світло горіло, вона сіла на табурет, і в цей час із кімнати вийшов ОСОБА_5 , який мовчки підійшов, взяв сокиру та відразу вдарив ОСОБА_7 по голові, а потім ОСОБА_8 , який піднявся та вибіг із кімнати, якому вона встигла кинути рушник на голову, яка була в крові; даних, що містяться в - протоколах: огляду місця події від 16 квітня 2023 року; отримання зразків для проведення експертизи від 16 квітня 2023 року; огляду предметів від 17 квітня 2023 року; проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_5 від 19 квітня 2023 року; слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_8 від 05 травня 2023 року; слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 від 05 травня 2023 року; висновків експертиз: імунологічної № 260 та № 261 від 26 квітня 2023 року; № 57 від 01 червня 2023 року; цитологічної № 23-ц і № 21-ц від 26 травня 2023 року; цитологічної № 27-ц від 15 червня 2023 року; імунологічної № 264 від 02 червня 2023 року; імунологічної № 265 від 05 червня 2023 року; імунологічної № 267 від 15 червня 2023 року та матеріалами про проведення негласної слідчої (розшукової) дії.
На підставі зазначених доказів суд першої інстанції дійшов висновку про направленість умислу засудженого ОСОБА_5 на вбивство. Також суд врахував характер і локалізацію тілесного ушкодження (удар сокирою у життєво важливий орган людини - голову).
Оцінивши вказані докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні умисного вбивства, та в незакінченому замаху на умисне вбивство двох осіб.
Погоджуючись із висновками місцевого суду, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 15 - п. 1 ч. 2 ст. 115 КК за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні та досліджених у судовому засіданні доказів, які суд оцінив у сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийняв законне та обґрунтоване рішення.
При цьому апеляційний суд не встановив, що під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, було допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності вини засудженого та на кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 15 - п. 1 ч. 2 ст. 115 КК.
Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що цей суд визнав безпідставними доводи захисника щодо необхідності перекваліфікації дій ОСОБА_5 на ч. 1 ст. 125 КК та ст. 118 КК, через відсутність у нього умислу на заподіяння смерті потерпілим, оскільки, стороною захисту не було надано суду жодних доказів на підтвердження цього. У той же час, умисність дій ОСОБА_5 , зокрема цілеспрямоване нанесення ударів сокирою в життєво важливі органи потерпілих, які спали, підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_8 .
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено достатніх доказів, які би підтвердили, наявність суспільно небезпечного посягання з боку ОСОБА_8 та ОСОБА_7 щоби у ОСОБА_5 обумовило невідкладну необхідність у заподіянні шкоди (у даному випадку ударів потерпілим в життєво важливу частину тіла) для негайного відвернення або припинення суспільно небезпечного посягання.
Кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 15 - п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, суд визнав обґрунтованою з огляду на сукупність всіх встановлених судом першої інстанції обставин кримінального правопорушення, з урахуванням способу заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень потерпілим, а саме нанесення ударів сокирою в життєво важливий орган (голову), кількості нанесених ударів, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, що свідчить про те, що обвинувачений повністю усвідомлював, що внаслідок його дій може наступити смерть потерпілих і бажав настання таких наслідків, а отже діяв з прямим умислом заподіяння смерті потерпілим.
Із правильністю цих висновків погоджується і колегія суддів.
Покарання засудженому на думку суддів касаційного суду, призначено відповідно до вимог закону, з урахуванням всіх обставин кримінальних правопорушень, і є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би могли бути безмовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, у касаційній скарзі захисником не наведено.
З огляду на викладене, касаційна скарга та додані до неї матеріали не дають підстав для її задоволення, а тому колегія суддів вважає необхідним відмовити у відкритті касаційного провадження відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року щодо ОСОБА_5 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3