05 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 296/9407/19
провадження № 51-1731ск24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 14 серпня 2023 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не судимої
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
встановив:
За вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 14 серпня 2023 року
ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК та засуджено до покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 цього Кодексу на строк 5 років 6 місяців.
Вирішено питання щодо долі речових доказів.
За вироком суду, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 00:02 перебувала за місцем свого тимчасового проживання в АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_6 та іншими особами, де разом розпивали алкогольні напої, після чого на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розпочалась сварка, яка в подальшому переросла у конфлікт.
Далі, в цей же час, знаходячись у приміщенні за вказаної квартири, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у останньої виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, взяла у праву руку кухонний ніж та нанесла ним в область грудної клітини ОСОБА_6 декілька ударів, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді непроникаючої рани в підпаховій ямці по правій передньо-підпаховій лінії, рани на грудній клітці зліва, що проникає у ліву грудну порожнину з ушкодженням лівої легені та серця, рану на нижньому краю реберної дуги, по лівій пригруднинній лінії, яка проникає в черевну порожнину з ушкодженням печінки, великого сальника та шлунку, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_6 .
Такі дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 26 грудня 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник публічного обвинувачення, не оспорюючи фактичних обставин справи і кваліфікації дій ОСОБА_5 , просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м'якості, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на те, що суд визнавши обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_5 , активне сприяння розкриттю злочину, належним чином не перевірив наявність такої обставини. Також суд належно не перевірив і факту неправомірної поведінки потерпілого, а фактично за основу такого висновку взяв до уваги лише показання ОСОБА_5 .
Крім цього суд, визнаючи факт утримання нею двох неповнолітніх дітей, не врахував, що ОСОБА_5 була позбавлена батьківських прав відносно її доньки на підставі рішення суду.
Місцевий суд обґрунтовуючи можливість застосування приписів
ст. 69 КК при призначенні покарання ОСОБА_5 , послався на пом'якшуючі покарання обставини, які належним чином не перевірив, водночас не вказав, які ж обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Таким чином, суд пославшись на ст. 69 КК, застосував закон, який не підлягає застосуванню.
Апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора і безпідставно погодився з рішенням місцевого суду.
Мотиви Суду
Перевіривши викладені в касаційній скарзі доводи та копії судових рішень, колегія суддів доходить висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів наведених у скарзі, немає, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України
(далі-КПК), суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Статтею 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, відповідності призначеного покарання і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи представника публічного обвинувачення щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість є необґрунтованими.
Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого.
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винуватого, обставин, що впливають на покарання.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом видом і розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке би мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
Статтею 69 КК передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків передбачених цією статтею, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції провів судовий розгляд у порядку ч. 3
ст. 349 КПК, за згодою всіх учасників кримінального провадження, обмежившись допитом ОСОБА_5 та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують її особу.
Призначаючи покарання ОСОБА_5 , місцевий суд дотримуючись вимог статей 50, 65 КК, повною мірою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що належить згідно зі ст. 12 КК до особливо тяжких злочинів, дані про її особу, яка за місцем проживання характеризується посередньо, раніше несудима, не працює, обставини, які пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та неправомірна поведінка потерпілого і обставину, що обтяжує покарання відповідно до ст. 66 КК, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Врахувавши обставини, які за законом мають правове значення при визначенні виду покарання, місцевий суд дійшов висновку про неможливість виправлення
ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства.
Разом з тим, місцевий суд, взяв до уваги, обставини, які пом'якшують покарання та дані про особу ОСОБА_5 , дійшов до висновку, що вони в своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а тому дають можливість призначення їй покарання із застосуванням ст. 69 КК, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 115 цього Кодексу.
Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою прокурора, вказав, що місцевий суд належним чином обґрунтував свій висновок про те, що конкретні обставини цього кримінального провадження та пом'якшуючі покарання обставини у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, дають підставу для призначення ОСОБА_5 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції перевірив доводи прокурора про неправильне застосування місцевим судом ст. 69 КК, водночас взяв до уваги, що суд першої інстанції здійснив розгляд кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.
Посилання прокурора на те, що суд не перевірив належним чином обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 є безпідставними з огляду на таке.
Як вбачається із судових рішень, обставини, що пом'якшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, були вказані в обвинувальному акті і сторона обвинувачення в судовому засіданні не оспорювала їх наявність.
Також, обґрунтованими є посилання суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції на підставі показань обвинуваченої встановив наявність такої пом'якшуючої обставини, як неправомірна поведінка потерпілого.
Незважаючи на те, що такі показання щодо фактичних обставин події давала обвинувачена, прокурор погодився з подальшим розглядом справи в порядку ч. 3
ст. 349 КПК, клопотань про зміну порядку дослідження доказів для перевірки показань ОСОБА_5 шляхом дослідженні інших доказів не заявляв, тобто в передбачений процесуальний спосіб такі показання обвинуваченої не оспорював.
Посилання в касаційній скарзі на те, що в 2018 році ОСОБА_5 була позбавлена батьківських прав на одну із дітей не впливає на висновок про справедливість призначеного покарання. Крім цього прокурор не надає будь-яких документів на підтвердження цих обставин.
Як видно із доводів апеляційної скарги, прокурором не оспорювались висновки суду про наявність на утриманні у обвинуваченої двох неповнолітніх дітей.
Колегія суддів уважає, що місцевий і апеляційний суди, використовуючи свої дискреційні повноваження, врахували обставини вчиненого кримінального правопорушення та інші обставини про які зазначено в рішеннях, обґрунтовано визнали їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а призначене ОСОБА_5 покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, відповідає вимогам ст. 65 КК, є співмірним протиправному діянню, достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим через його м'якість.
Підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через м'якість та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до неправильного застосування положень ст. 69 КК до засудженої ОСОБА_5 колегія суддів не вбачає.
Розглядаючи матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , апеляційний суд дотримався вимог статей 370, 419 КПК.
Обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 14 серпня 2023 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3