09 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 308/5321/20
провадження № 61-5031ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Перша Ужгородська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності та сплату грошової компенсації,
У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Перша Ужгородська державна нотаріальна контора (далі - Перша УДНК), в якому просив суд:
- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Першою УДНК від 25 вересня 2008 року на ім'я ОСОБА_1 та зареєстроване в реєстрі за № 3-2118;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частки земельної ділянки (2110100000:32:001:0339), що знаходиться під будинком з призначенням для його обслуговування, в порядку спадкування за законом за його померлою матір'ю ОСОБА_5 ;
- стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію за відчуження його частки домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належної йому у порядку спадкування за законом за його померлою матір'ю
у розмірі 10 250,00 доларів США, що складає 274 885,52 грн та відповідної 1/2 частки земельної ділянки (2110100000:32:001:0339) за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 79 164,50 грн.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до
ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Перша УДНК, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності та сплату грошової компенсації.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2023 року скасовано, ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Першою УДНК від 25 вересня 2008 року на ім'я ОСОБА_1 та зареєстроване в реєстрі за № 3-2118.
Стягнуто ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за відчуження його частки житлового будинку, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , належної йому у порядку спадкування за законом за його померлою матір'ю у розмірі 10 250,00 доларів США, що складає 339 087, 50 грн.
У решті заявлених вимог відмовлено.
05 квітня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року (повний текст постанови виготовлено 06 березня
2024 року, касаційна скарга надійшла до суду 08 квітня 2024 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору.
У касаційній скарзі заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Клопотання обґрунтовано тим, що позивач при подачі позовної заяви та апеляційної скарги не сплачував судовий збір.
Вирішуючи клопотання про відстрочення від сплати судового збору, Верховний Суд прийшов до висновку, що зазначені заявником обставини не є підставами для відстрочення від сплати судового збору, оскільки заявником не зазначено об'єктивних підстав, який перешкоджають їй виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.
Отже, відсутні підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позивач звернувся до суду з позовом у червні 2020 року та заявляв одну позовну вимогу немайнового характеру та дві позовні вимоги майнового характеру.
Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 102,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 840,80 грн, 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 10 510,00 грн).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»
(у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом) передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.
Заявник у касаційній скарзі зазначає, що оскаржує постанову суду апеляційної інстанції у повному обсязі.
Отже, ОСОБА_1 необхідно доплатити судовий збір у розмірі 15 843,60 грн:
1) Судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру - 840,80 грн;
2) Загальна ціна позову за дві позовні вимоги майнового характеру - 708 100,04 грн (274 885,52+79 164,50=708 100,04);
3) Судовий збір за дві позовні вимоги майнового характеру - 7 081,00 грн (708 100,04*1%=7 081,00);
4) Судовий збір за подачу касаційної скарги - 15 843,60 грн ((7 081,00+840,80)*200%=15 843,60).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК
у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату або обґрунтоване клопотання про відстрочення сплати судового збору, підтверджене належними доказами.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
У задоволення клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подачу касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць