08 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 643/8882/23
провадження № 61- 4708ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на постанову Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, у якому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 198 536 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у сумі 21 000 грн, а також понесені судові витрати у цій справі.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 31 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі, поданій 27 березня 2024 року, Департамент патрульної поліції просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 23 лютого
2024 року та залишити в силі рішення Московського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2023 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Застосування передбаченого законодавством вартісного порогу для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.
Предметом позову у цій справі є стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями, у розмірі 198 536 грн, та витрат на правничу допомогу, понесених при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у сумі 21 000 грн, отже ціна позову не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час подання касаційної скарги (250 х 3 028 грн = 757 000 грн).
Враховуючи приписи пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, судове рішення у цій справі за загальним правилом не підлягає касаційному оскарженню.Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
У касаційній скарзіДепартамент патрульної поліції зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд, взявши до уваги ціну й предмет позову, оспорену суму, складність справи, встановлені апеляційним судом обставини (скасування постановою Харківського апеляційного суду від 10 червня 2021 року постанови Московського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2017 року по справі № 643/10953/17 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП із закриттям провадження у зв'язку із відсутністю події адміністративного правопорушення), оцінивши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені Департаментом патрульної поліції аргументи не свідчать про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку судового рішення у цій справі.
Незгода Департаменту патрульної поліції з розміром відшкодування моральної шкоди, який визначається з урахуванням конкретних обставин справи та наданих сторонами доказів у їх сукупності, а також розміром витрат на правничу допомогу не свідчить про фундаментальне значення вирішених у цій справі питань для формування єдиної правозастосовчої практики.
Отже, випадків, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову,
що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,підлягає касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки Департамент патрульної поліції подав касаційну скаргу на судове рішення, що згідно з положеннями ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції на постанову Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович