08 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 751/6796/23
провадження № 61-4712ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2023 року
та постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства
з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»
про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасний розрахунок внаслідок набуття у власність предмета іпотеки,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 227 636,58 грн та стягнення 3% річних за несвоєчасний розрахунок, внаслідок набуття у власність предмета іпотеки, які нараховані за період з 22 квітня 2016 року до 29 грудня
2022 року на суму 187 085,59 грн.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_1 101 220,98 грн, що складається з інфляційних втрат - 85 851,44 грн та 3% річних за період з 12 березня 2020 року до 29 грудня 2022 року - 15 369,54 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від
09 листопада 2023 року стягнуто з ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_1 6 669,90 грн витрат на правничу допомогу.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргуОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2023 року залишено без змін.
У касаційній скарзі, поданій 28 березня 2024 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення індексу
інфляції у період з травня 2016 року до лютого 2020 року, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Застосування передбаченого законодавством вартісного порогу для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.
Предметом позову у цій справі є стягнення інфляційних втрат та 3% річних
у загальному розмірі 414 722,17 грн (227 636,58 грн + 187 085,59 грн), що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час подання касаційної скарги (250 х 3 028 грн = 757 000 грн).
Отже судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для нього, оскільки відмова у частині задоволення його позовних вимог не ґрунтується на правових позиціях Верховного Суду, а неправомірні дії банку призвели до знецінення грошових коштів.
Верховний Суд, взявши до уваги ціну й предмет позову, складність справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини (сплив позовної давності за частиною заявлених позовних вимог) і надану обґрунтовану оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також оцінивши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником аргументи не свідчать про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у цій справі.
Незгода заявника з встановленими судами обставинами не свідчить про фундаментальне значення вирішених у цій справі питань для формування єдиної правозастосовчої практики. Доводи ОСОБА_1 про те, що справа про стягнення, зокрема, інфляційних втрат з вказаною вище ціною позову, який судами задоволено частково, має виняткове значення для нього, є необґрунтованими.
Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно з положеннями ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасний розрахунок внаслідок набуття у власність предмета іпотеки.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович