донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.10.2010 р. справа №15/150
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
за участю представників сторін:
від позивача: Пилипенко О.В. дов. № 26-Ю від 01.09.2010 року
від відповідача:Шульженко Л.Г. дов. № 17/617-38 від 26.09.2008р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром»м. Київ
на рішення господарського суду Донецької області
від21.07.2010р.
у справі№ 15/150 (суддя Богатир К.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром»м. Київ
доВідкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м. Краматорськ Донецької області
простягнення 130 109рн. 44коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром»м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м. Краматорськ Донецької області заборгованості за договором № 15-23-04 від 24.04.2007 року з врахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 115643,87 грн., 3% річних у розмірі 3458,95 грн., пені в сумі 11006,62 грн.
Господарський суд Донецької області рішенням від 21.07.2010р. у справі № 15/150 позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 10315,03 грн., 3% річних в сумі 3452,76 грн., інфляційні в розмірі 13568,99 грн., у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 691,59 грн., 3% річних в сумі 6,19 грн. господарський суд відмовив, зробивши власний розрахунок санкцій.
Витрати на проведення судової економічної експертизи в сумі 5020,61 грн. господарський суд відніс на відповідача.
Провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 102074,88 грн. господарський суд припинив у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами, згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки акт приймання-передачі векселя від 17.06.2009 року та простий вексель серії АА 0763196 від 17.06.2009 року прийнято господарським судом, в розумінні ст. 36 ГПК України, у якості належного доказу погашення відповідачем основного боргу на суму 102074,88 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром»м. Київ, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 21.07.2010р. у справі № 15/150 скасувати частково, прийняти нове рішення яким стягнути з відповідача на користь позивача 102074,88 грн. -суми основного боргу та 16 020грн.50коп. -інфляційних втрат.
Заявник скарги вважає рішення господарського суду прийнятим з порушенням норм процесуального права, оскільки 21.07.2010 року при винесенні господарським судом рішення у справі № 15/150 представник позивача не приймав участі.
Заявник скарги вважає, що господарським судом рішення по справі прийнято без врахування висновків судово-економічної експертизи Донецького НДІСЕ № 5833/24.
Заявник скарги вважає, що господарським судом помилково прийнятий у якості належного доказу погашення відповідачем основного боргу на суму 102074,88 грн. акт приймання-передачі векселя від 17.06.2009 року та простий вексель серії АА 0763196 від 17.06.2009 року, так як передача векселя можлива лише при обов'язковій фіксації в договорі умови щодо проведення розрахунків із застосуванням векселя.
Крім того, заявник скарги вважає наданий відповідачем акт приймання-передачі векселя від 17.06.2009 р. підписаним не уповноваженою особою позивача. Так, на його думку, акт прийому-передачі векселя від імені позивача повинен був бути підписаний генеральним директором Лавриком А.Н., але фактично підпис, зазначений на акті, директору не належить; простий вексель серії АА 0763196 на загальну суму 102074,88 грн. виданий 27.06.2009 року не має вексельної сили, оскільки при його видачі мало місце перевищення повноважень комерційним директором та недбалість головного бухгалтера та секретаря.
Представник відповідача вважає рішення господарського суду від 21.07.2010р. у справі № 15/150 законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Між ТОВ «Таланлегпром»та ВАТ «Енергомашспецсталь»24.04.2007 р. укладено договір поставки № 15-23-04, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар на умовах та в порядку, визначених договором.
Пунктами 1.3, 1.4 договору передбачено, що найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики товару, його ціна, строки та умови поставки вказуються в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Загальна кількість товару, що поставляється за договором, складається з кількості товару, який поставляється по всім специфікаціям до договору.
Згідно п. 2.1 договору ціна товару вказується в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 6.1 договору постачальник зобов'язався поставити покупцю разом з товаром наступні документи: рахунок, сертифікат якості, накладну, податкову накладну.
Пунктами 9.1, 9.2 договору передбачено, що оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України. За домовленістю сторін можливі інші види розрахунків.
Відповідно до п. 9.3 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 10 календарних днів від дня поставки товару та отримання рахунку на оплату, якщо інше не передбачено специфікацією.
Сторонами підписані специфікації: № 1 від 24.04.2007 р., № 2 від 04.04.2008 р., в яких передбачено найменування, кількість товару, ціна за одиницю та загальну вартість товару.
В договорі № 15-23-04 від 24.04.2007 р. з урахуванням умов специфікацій № 1 від 24.04.2007 р. та № 2 від 04.04.2008 р. передбачена оплата вартості товару протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару.
На виконання умов договору № 15-23-04 від 24.04.2007 р. позивач поставив відповідачеві взуття на суму 207074,88 грн. за видатковими накладними: № T-ROM00677 від 06.06.2008 р. на суму 122333,28 грн., № T-ROM00738 від 24.06.2008р. на суму 84741,60 грн., із зазначенням відомостей про те, що поставка здійснена за умовами договору № 15-23-04 від 24.04.2007 р.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується даними внесеними до довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей: серії НБЙ № 909216 від 06.06.2008 р., серії НБЙ № 909377 від 24.06.2008 р. та підписами представників відповідача на видаткових накладних в графі „Отримав”.
Поставка товару також підтверджена даними податкових накладних № ROM00640 від 06.06.2008 р., № ROM00727 від 24.06.2008 р.
Позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення неоплаченої суми 102074,88 грн., вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором в частині оплати поставленого товару.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач наявність боргу не визнав оскільки вважає, що розрахунки за поставлений товар в сумі 102074,88 грн. здійснені шляхом передачі простого векселю АА 0763196 та надав до матеріалів справи копію простого векселю серії АА 0763196 від 17.06.2009р. на суму 102074,88 грн. (а.с. 65), акту приймання-передачі векселя від 17.06.2009року (а.с. 64).
Згідно ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Пунктом 9.2 договору передбачена можливість сторін змінити форму розрахунку з грошової на будь-яку іншу за умови наявності між ними домовленості про це.
З матеріалів справи вбачається, що сторони змінили форму розрахунку за поставлений товар із грошової (як було передбачено п. 9.1 договору) на вексельну. Така зміна умов договору відбулася шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі векселя від 17.06.2009 р., в якому зазначено, що вексель серії АА 0763196 від 17.06.2009р. переданий в рахунок погашення заборгованості та припинення зобов'язання в сумі 102074,88 грн. за договором постачання від 24.04.2007 р. № 15-23-04.
Договір № 15-23-04 від 24.04.2007 р. укладено в письмовій формі, зміни до нього були також прийняті сторонами в письмовій формі. З моменту підписання сторонами акту прийому-передачі векселя від 17.06.2009 р. грошові зобов'язання відповідача перед позивачем, засновані на договорі № 15-23-04 від 24.04.2007 р., вважаються припиненими.
З матеріалів справи вбачається, що фактично спірний акт прийому-передачі векселя від 17.06.2009 р. підписаний представником позивача та скріплений печаткою.
Відповідно до ст. 92 ч. 3 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів визнає акт прийому-передачі векселя від 17.06.2009року підписаним уповноваженими представниками сторін, простий вексель серії АА 0763196 від 17.06.2009р. оформленим у відповідності до пред'явлених до нього вимог, та вважає, що погашення боргу у сумі 102074,88 грн. підтверджено відповідними документами.
Відповідно до п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що провадження у справі в частині стягнення боргу за договором поставки № 15-23-04 від 24.04.2007 року в сумі 102074,88 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору, про що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку.
За несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань позивач нарахував та просив стягнути з відповідача пеню у сумі 11 006грн.62коп. за період з 17.06.2008 р. по 05.01.2009 р., 3% річних - 3458грн.95коп., інфляційні втрати -13568,99 грн.
У пункті 10.5 договору поставки № 15-23-04 від 24.04.2007 року сторони передбачили, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує поставщику пеню в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Відповідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Колегія суддів погоджується із зробленим господарським судом розрахунком пені за період з 17.06.2008 р. по 16.12.2008 р. на суму 10315,03грн. та розрахунком 3% річних у сумі 3452,76 грн.
За розрахунком інфляційних втрат зробленим господарським судом встановлено, що сума інфляції складає 16020,50 грн., тоді як позивачем зроблено розрахунок інфляційної складової у сумі 13568,99 грн., але оскільки позов заявлено про стягнення суми 13568,99 грн., інфляційні втрати підлягають стягненню в цій сумі.
Доводи заявника скарги про те, що господарським судом при винесенні рішення був порушений принцип змагальності сторін, закріплений у статті 43 ГПК України, не знайшли підтвердження в ході слухання справи виходячи з того, що судом першої інстанції справа розглядалася на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами. Позивач не скористався наданим йому правом захищати свої інтереси в судовому засіданні 21.07.2010 року і доводити свої заперечення відповідно вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки розгляд позовної заяви без участі представника позивача не призвів до прийняття невірного рішення, цей довід заявника скарги не може бути підставою для зміни або скасування рішення суду.
Доводи заявника скарги про винесення рішення суду без врахування висновків судово-економічної експертизи № 5833/24 Донецького НДІСЕ не є підставою для скасування рішення суду, оскільки висновок експерта про порушення відображення в бухгалтерському обліку погашення боргу векселем не є підставою для невизнання погашення боргу за зобов'язаннями визначеними у договорі постачання від 24.04.2007 р. № 15-23-04.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»видавати переводні та прості векселі можливо лише для оформлення грошової заборгованості за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
На момент видачі простого векселя векселедавець повинен мати зобов'язання перед векселеодержувачем, сума якого повинна бути не менше суми платежу за векселем, що фактично і було дотримано сторонами.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 21.07.2010р. у справі № 15/150 про задоволення позовних вимог є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, тому підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром»м. Київ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 21.07.2010р. у справі № 15/150 залишити без змін.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС