08 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 766/22782/17
провадження № 61-4574ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича на постанову Херсонського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року та додаткову постанову Херсонського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором та
У грудні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП
ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути заборгованість за надані за договором від 17 листопада
2017 року послуги у розмірі 7 000,00 дол. США, що еквівалентно 195 580,00 грн.
04 червня 2021 року рішенням Херсонського міського суду Херсонської області у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28 грудня 2017 року та змінені ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16 лютого 2018 року.
20 вересня 2021 року додатковим рішенням Херсонського міського суду Херсонської області стягнуто із ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 23 950,00 грн.
08 лютого 2022 року постановою Херсонського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційні скарги ФОП
ОСОБА_2 задоволено. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 червня 2021 року та додаткове рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 вересня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2 , яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 заборгованість за надані за договором від 17 листопада 2017 року послуги у розмірі 7 000,00 дол. США, що еквівалентно 195 580,00 грн (відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 27 грудня 2017 року). Вирішено питання про розподіл судових витрат.
20 вересня 2023 року додатковою постановою Херсонського апеляційного суду заяву ФОП ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
25 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мельниченко М. С. засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Херсонського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року та додаткову постанову Херсонського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, в якій просить їх скасувати, рішення Херсонського міського суду Херсонської області
від 04 червня 2021 року та додаткове рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 вересня 2021 року залишити в силі.
Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Херсонського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року, з огляду на таке.
Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
У силу вказаної імперативної норми процесуального права повторне касаційне оскарження судового рішення однією і тією ж особою заборонено, а тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Таке процесуальне обмеження, передбачене пунктом 3 частини другої
статті 394 ЦПК України, щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення, є загальним для всіх суб'єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
12 вересня 2023 року за результатом розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року у справі
№ 766/22782/17 судом касаційної інстанції постановлено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, у зв'язку з тим, що касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, відсутні правові підстави для повторного розгляду поданої
представником ОСОБА_1 - адвокатом Мельниченком М. С. касаційної скарги на постанову Херсонського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції відповідно до норм чинного ЦПК України не наділений повноваженнями щодо перегляду касаційних скарг на судове рішення, коли є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
ЦПК України не передбачає інституту перегляду судових рішень після їх перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини
(далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з позицією ЄСПЛ, висловленою у рішенні від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.
«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95).
Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення у справі «Світлана Науменко проти України»
від 09 листопада 2004 року, заява № 41984/98, § 53).
В ухвалах від 06 березня 2024 року у справі № 465/2023/18 (провадження
№ 61-3082ск24), від 19 березня 2024 року у справі № 404/3586/22 (провадження
№ 61-3906ск24), від 21 березня 2024 року у справі № 703/2330/22 (провадження
№ 61-3617ск24) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду також виснував про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі з огляду на те, що повторне подання касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення не передбачено.
Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на додаткову постанову Херсонського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
22 листопада 2023 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-р(II)/2023 пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).
Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Установлений у пункті 2частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.
Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
У справі предметом позову є вимоги про стягнення заборгованості за договором у розмірі 195 580,00 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (757 000,00 грн).
Разом з тим, ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року з підстав малозначності справи та того, що заявником не було зазначено випадків, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі заявник не зазначив, що розгляд касаційної скарги на додаткову постанову Херсонського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року в касаційному суді має виняткове значення для нього.
Не містять доводи касаційної скарги і посилання на суспільний інтерес та необхідність у формуванні чи суперечливість у практиці застосування судом апеляційної інстанції статей 137,141 ЦПК України.
Фактично, касаційна скарга взагалі не містить жодних доводів незаконності та необґрунтованості оскаржуваної додаткової постанови Херсонського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року.
Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику у такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд не вбачає підстав, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можуть бути переглянуті в касаційному порядку.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Представник ОСОБА_1 - адвокат Мельниченко М. С. подав касаційну скаргу на додаткову постанову Херсонського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року у справі, що не підлягає касаційному оскарженню, з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича на постанову Херсонського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року та додаткову постанову Херсонського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
Є. В. Петров
В. В. Пророк