донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.10.2010 р. справа №4/90
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
за участю представників сторін:
від позивача:не з"явився,
від відповідача:не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле» м.Луганськ
на рішення
господарського суду Донецької області
від21.07.2010 року
по справі№4/90
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Транспеле" м.Луганськ
доПриватного підприємства "Постачання та доставка" м.Донецьк
простягнення 130 657,65грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.07.2010р. у справі №4/90 у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле»м.Луганськ до Приватного підприємства «Постачання та доставка»м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 130657,65грн. - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги позивача не доведені.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле»м.Луганськ, не погоджуючись з рішенням господарського суду звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування вищевказаного рішення . Вважає , що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані та недоведені обставини, що мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що надіслання актів здачі-прийняття робіт підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, що не було прийнято судом першої інтенції до уваги. Крім того , суд першої інстанції не надав оцінку тим фактам , що надані позивачем послуги щодо перевезення вантажів за замовленнями відповідача підтверджуються податковими накладними , які свідчать про сплату за надані авто послуги ПДВ.
Відповідач, Приватне підприємство «Постачання та доставка»м.Донецьк, відзиву на апеляційну скаргу не надав . У заяві № 103/12 від 06.09.10р. просить справу розглянути без участі представника відповідача.
В нинішнє судове засідання представники позивача та відповідач не з'явились. Поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони були сповіщені належним чином.
З урахуванням вищенаведеного , зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.
10.12.07р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле»м.Луганськ ( Перевізник) та Приватним підприємством «Постачання та доставка»м.Донецьк ( Замовник) був укладений договір № 10.12.07/12-480ТП від 10.12.2007р.
За умовами п. 1.1. Договору останній регулює взаємовідносини сторін при організації перевезень експортно-іпортних та інших вантажів Замовника автомобільним транспортом Перевізника.
Крім того , за умовами п.п. 2.1. та 2.2. Договору перевізник (позивач) зобов'язався надавати під завантаження технічно справний рухомий склад згідно заявки, наданої замовником, а замовник (відповідач) зобов'язується забезпечити перевізникові попередню оплату за перевезення за погодженими ставками - нетто .
За приписами п. 3.1 Договору Замовник здійснює попередню оплату за перевезення за узгодженим ставкам-нетто.
Згідно п.4.5. Договору в разі несвоєчасної оплати перевезень замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі 2-ї облікової ставки НБУ за кожний день прострочки .
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2008р. та продовжується на той же строк, якщо жодна зі сторін не заявила про його припинення (п.5.3. договору).
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Компанія ”Транспеле” м. Луганськ, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, приватного підприємства ”Постачання та доставка” м. Донецьк, 101 675, 85 грн. боргу, 13 421, 21 грн. інфляційних, 3 326, 06 грн. річних та 12 234, 53 грн. пені.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором перевезення № 10.12.07/12-480ТП від 10.12.2007р. , заявки відповідача та пред'явлені йому рахунки, перелічені у позові, накладні та акт виконаних робіт, направлення відповідачу претензії № 23/12 від 02.02.2009р. та інших листів, вимоги яких відповідач визнав листами № 12 від 12.02.2009р. та № 06 від 18.02.2009р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.07.2010р. у справі №4/90 у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле»м.Луганськ до Приватного підприємства «Постачання та доставка»м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 130657,65грн. - відмовлено.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, вивчивши матеріали справи , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та не відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст.11 ЦК України), тобто між сторонами склалися цивільні правовідносини, врегульовані положеннями Цивільного кодексу України.
За приписом ст.509 Цивільного кодексу України у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу.
Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .
Підставою позову позивачем , визначено договір № 10.12.07/12-480ТП від 10.12.2007р. За своїм змістом та правовою природою даний договір є одночасно договором перевезення та надання послуг , тому правовідносини щодо нього регулюються положеннями глав 63, 64 Цивільного кодексу України.
За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами ст. 36 цього Кодексу письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Як вбачається з матеріалів справи , позивачем в обґрунтування заявлених вимог надані документи як то рахунки-фактури, Акти здачі-прийняття робіт( надання послуг) , Податкові накладні в оригіналах , інші документи , як то заявки , накладні на перевезення , повідомлення про вручення поштового відправлення надані до матеріалів справи в належним чином завірених копіях, та приймаються судовою колегією як належні докази в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 2.1.1 Договору Перевізник зобов'язаний надавати під завантаження технічно ісправний рухомий склад відповідно до заявки , наданій Замовником.
Так, матеріали справи містять в собі , як про це було позначено вище , копії заявок завірені належним чином , з яких вбачається , що вони є додатками до Договору № 10.12.07/12-480ТП від 10.12.2007р. з зазначенням найменування Замовника , вартістю доставки та іншими необхідними реквізитами для документу даного виду .
Судова колегія вважає , що судом першої інстанції необґрунтовано та безпідставно не прийняті дані документи в якості належного доказу ,з посиланням на те , що вони підписані невстановленою особою , оскільки вони скріплені печаткою підприємства-замовника , дійсність якої відповідачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції , а ні апеляційної інстанції не заявлялось.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи , як то заявки та транспортні накладні , які також приймаються судовою колегією в якості належних доказів , судова колегія дійшла до висновку про повне та відповідне виконання Перевізником зобов'язань з перевезення вантажів відповідно до умов вказаних у заявках , що є додатками до договору № 10.12.07/12-480ТП від 10.12.2007р.
Крім того , означені документи судова колегія розцінює як первинні та такі , що є підтвердженням виконання зобов'язань Замовника та Перевізника та підставою для оплати наданих Перевізником послуг.
За приписами п. 3.1 Договору Замовник здійснює попередню оплату за перевезення за узгодженим ставкам-нетто.
При цьому , слід зауважити , що ні позивачем , ні відповідачем доказів попередньої оплати судам першої та апеляційної інстанції надано не було. Пояснень та заперечень з цього приводу сторонами також не надано.
На підставі вищеозначеного судова колегія дійшла до висновку , що сторонами фактично було змінено умови п. 3.1 Договору № 10.12.07/12-480ТП від 10.12.2007р. щодо попередньої оплати.
Так , матеріали справи містять в собі рахунки-фактури та податкові накладені , виставлення та відповідно надсилання яких підтверджується Повідомлення про вручення поштового відправлення в яких , окрім адресата , позначено дату відправки , номера накладних та рахунків , а також докази отримання даних відправлень.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із зазначеною нормою кореспондується й частина перша статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як про це було позначено вище , та підтверджується матеріалами справи 04.02.09р. ( Повідомлення про вручення поштового відправлення т. 1 а.с. 25) Позивачем на адресу Відповідача було надіслано претензію № 23/12 від 02.02.09р. про сплату грошових коштів за надані послуги з перевезень вантажів в сумі 107375,85грн.
Дану претензію судова колегія приймає до уваги як вимогу в порядку положень ст. 530 Цивільного кодексу України.
У відповідях № 12 від 12.02.09р. та № 6 від 18.02.09р. на дану претензію відповідач ( Замовник за договором) визнав наявність заборгованості перед Перевізником ( Позивачем у справі) , але посилається на те , що не всі виконані Перевізником перевозки оплачені контрагентами Замовника , в зв'язку з чим Відповідач не має можливості сплатити борг.
Однак , як підтверджено матеріалами справи , а саме банківських виписок від 18.03.09р. та 20.03.09р.( т.2 а.с. 41-43) відповідачем було здійснено часткове перерахування на рахунок позивача суми боргу в розмірі 5700,00грн. з призначенням платежу за авто послуги згідно рахунку-фактури № ПЛ-0007776 від 29.10.08р. (надісланий рекомендованим листом з повідомленням про вручення 04.11.08р. , т. 1 а.с. 94 , разом з рахунком № ПЛ-0007775) , № ПЛ-0007317 від 08.10.08р. ( надісланий рекомендованим листом з повідомленням про вручення 11.10.08р. , т. 1 а.с. 82 , разом з рахунками № ПЛ-0007316, № ПЛ-0007318, № ПЛ-0006681).
Тим самим , підтверджено отримання позивачем виставлених рахунків .
Виходячи з викладеного, на підставі здійсненого судовою колегією аналізу наданих до матеріалів справи документів та перерахуванню на підставі цих документів суми боргу, судова колегія дійшла до висновку , що сума заборгованості відповідача перед позивачем є доведеною та обґрунтованою в сумі 101675,85грн. та підлягає стягненню.
В наслідок цього рішення місцевого господарського суду є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями в розумінні цього Кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
А згідно статті ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.
Відповідно Згідно п.4.5. Договору в разі несвоєчасної оплати перевезень замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі 2-ї облікової ставки НБУ за кожний день прострочки .
Як це було встановлено судовою колегією вище , відповідач , як Замовник, свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажів не виконав своєчасно та в повному обсязі , в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 101675,85грн., доказів оплати якої відповідачем ні суду першої , ні апеляційної інстанції надано не було.
За приписами ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Позивачем обчислено пеню за 183 днів прострочення з 06.02.09р. до 07.08.09р.
Таким чином , судова колегія , з урахуванням здійсненного власного перерахування суми пені за допомогою лічильника програми «Законодавство», вважає , що позивачем обґрунтовано обраховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 12234,53грн. В зв'язку з цим , вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи , позивачем до стягнення також заявлено сума інфляційних втрат в розмірі 13421,21грн. та 3% річних -3326,06грн.
Перевіривши правильність та обґрунтованість означених нарахувань , судова колегія дійшла до висновку , що нарахування інфляційних збитків у сумі 13421,21грн. та трьох відсотків річних в сумі 3326,06грн. здійснені правомірно , є обґрунтованим, а вимоги позивача про стягнення з відповідача наведеної суми підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи , відповідачем у запереченнях № 79/12 від 07.07.10р. та № 14/12 від 14.07.10р. було заявлено про застосування строків позовної давності відповідно до положень ст.ст. 257 , 925 Цивільного кодексу України, з цього приводу судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 2 п. 5 ст. 261 означеного Кодексу за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Як про це вже було позначено вище , претензію № 23/12 від 02.02.09р. про сплату грошових коштів за надані послуги з перевезень вантажів в сумі 107375,85грн. , яку судова колегія визнала як вимогу в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України , позивач надіслав на адресу відповідача 04.02.09р. ( Повідомлення про вручення поштового відправлення т. 1 а.с. 25) .
При цьому , слід зауважити , що відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Таким чином , як це вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час апеляційного провадження , в даному випадку строк позовної давності переривався визнанням відповідачем суми боргу за листами № 12 від 12.02.09р. та № 6 від 18.02.09р. , здійсненням часткової оплати суми боргу 18.03.09р. та 20.03.09р., а також листом № 101 від 08.07.09р.( т. 2 а.с. 44) , яким відповідач гарантував позивачу погашення боргу .
З урахуванням вищенаведеного , судова колегія вважає початком перебігу строку позовної давності саме 08.07.09р. з урахуванням чого дійшла до висновку , що позивачем в даному випадку не пропущено строку позовної давності а ні для пред'явлення до стягнення суми основного боргу , а ні штрафних санкцій, зокрема, пені.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви з яких надана апеляційна скарга є підставою для його скасування.
Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати повинні бути покладені на відповідача.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле»м. Луганськ на рішення господарського суду Донецької області від 21.07.2010 року у справі № 4/90 - задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 21.07.2010 року у справі № 4/90-скасувати.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле»м. Луганськ до Приватного підприємства «Постачання та доставка»м.Донецьк про стягнення 130657,65грн. -задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства «Постачання та доставка»м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле»м. Луганськ суму основного боргу - 101675,85грн., пеню в розмірі 12234,53грн., суми інфляційних втрат в розмірі 13421,21грн. та 3% річних -3326,06грн.
Стягнути з Приватного підприємства «Постачання та доставка»м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Транспеле»м. Луганськ 1306,58грн. -державного мита , 236,00грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та 653,30грн.- державного мита за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Повний текст постанови підписаний 13.10.10р.
Головуючий
Судді: