донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.10.2010 р. справа №11/209/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Калантай М.В.
суддів:Волкова Р.В.
Запорощенка М.Д.
за участю представників сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер" м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від25.08.2010 року
у справі№11/209/10
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівська інвестиційна група" м. Костянтинівка
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер" м. Запоріжжя
простягнення 4080грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.08.2010 року у справі №11/209/10 (суддя Гончаренко С.А.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівська інвестиційна група" м. Костянтинівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер" м. Запоріжжя про стягнення 4080грн.
Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер" м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівська інвестиційна група" м. Костянтинівка заборгованість в сумі 4080 грн.
Рішення господарського суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віннер" м. Запоріжжя, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду, оскільки вважає, що воно прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Відповідач вказує на те, що порушення договору відбулось з вини позивача, який в односторонньому порядку відмовився від договору, що підтверджується претензією від 29.07.2008 року. Скаржник вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що законодавством не передбачений порядок звернення з претензією щодо питань оплати за договором перевезення та це є підставою не застосовувати ч.4 статті 315 ГК України.
Заявник апеляційної скарги просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Костянтинівська інвестиційна група" м. Костянтинівка, наданим правом не скористався, представника в судове засідання не направив, відзив не надав.
Про час та місце судового засідання сторони були сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2010 року про порушення провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.
Зважаючи на нез'явлення в судове засідання представників сторін, достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України -справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Віннер" (перевізник-експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Костянтинівська інвестиційна група" (замовник 07.03.2007 року був укладений Договір №36 перевезення вантажів та транспортно-експедиційного обслуговування автоперевезень вантажів на території України (далі -договір).
Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що замовник зобов'язується пред'являти вантажі, а перевізник-експедитор перевозити та організовувати перевезення вантажів, здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування за наявністю перевізних можливостей.
Згідно п. 5.3 договору оплата за перевезення здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів після отримання від перевізника-експедитора факсових копій документів (рахунка, податкової накладної, товарно-транспортної накладної, акта виконаних робіт), що підтверджують факт виконання перевезення з наступним наданням оригіналів.
У відповідності до пункту 7.2 договору, він набирає сили з моменту його підписання та дії до 31.12.2007 року. Якщо по закінченню дії договору ні одна із сторін не запропонує його розірвати, то договір автоматично продовжується на наступний період -один календарний рік.
На виконання умов договору позивачем на рахунок відповідача були перераховані кошти на загальну суму 146160грн. Відповідачем роботи були виконані на загальну суму 142080 грн. Зазначене підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.
Сторонами проведене звіряння взаємних розрахунків, про що складено акт №1 від 07.12.2007 року, підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств. Відповідно до Акту №1 від 07.12.2007 року сальдо на користь позивача склало 4080грн.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату існуючої погодженої заборгованості в сумі 4080,00 грн., але дані вимоги залишені ТОВ "Віннер" без відповідей та задоволення.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам матеріального і процесуального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, а за відсутності таких вказівок - у відповідності до звичайно пред'явлених вимог.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Відповідачем факту наявності боргу не спростовано, доказів оплати боргу суду не надано, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу правомірно задоволенні судом першої інстанції.
Щодо мотивів, викладених заявником в апеляційній скарзі, то вони не можуть бути прийняті до уваги з огляду на таке.
Статтею 315 Господарського кодексу України встановлено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.
Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій -протягом сорока п'яти днів.
Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні -протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.
Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Відповідно до статті 925 Цивільного кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).
Пунктом 160 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969р. № 401 при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом право на пред'явлення автотранспортному підприємству або організації претензії, а у відповідних випадках позовів у порядку, встановленому Правилами, мають в разі:
а) втрати вантажу - вантажовідправник або вантажоодержувач;
б) недостачі, псування або пошкодження вантажу - вантажоодержувач;
в) прострочки в доставці вантажу - вантажоодержувач.
З огляду на наведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що стягнення спірної суми у даному спорі не підпадає під вищеперелічені випадки, а тому господарський суд правильно застосував загальний строк позовної давності у три роки, а не скорочений в шість місяців.
Беручи до уваги наведене, господарський суд позов задовольнив правомірно.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст. ст. 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер" м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 25.08.2010 року у справі №11/209/10 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 25.08.2010 року у справі №11/209/10 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови підписаний 15.10.10.
Головуючий
Судді:
Надруковано 6 прим.:
1 прим. -у справу;
2 прим. - сторонам;
1 прим. -ГСЗО;
2 прим. -ДАГС