донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.10.2010 р. справа №40/151
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
при секретарі Клименко К.О.
від позивача: не з «явився
від відповідача 1:не з «явився
від відповідача 2: не з «явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РДС", м. Єнакієве Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від26.08.2010 р.
у справі№ 40/151 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сканія Кредит Україна", м. Київ
до відповідачів1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РДС", м. Єнакієве Донецької області;
2. Закритого акціонерного товариства "Золотий колодязь", с. Новоукраїнка Добропільського району Донецької області
простягнення 684691 грн. 22 коп.
У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканія Кредит Україна", м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РДС", м. Єнакієве Донецької області, Закритого акціонерного товариства "Золотий колодязь", с. Новоукраїнка Добропільського району Донецької області про стягнення солідарно на користь позивача боргу в сумі 608751 грн. 00 коп., пені в сумі 67605 грн. 14 коп. та стягнення 3 % річних в сумі 8335 грн. 08 коп.
До моменту прийняття рішення по справі позивач уточнив свої позовні вимоги в частині стягнення солідарно з відповідачів пені, яка дорівнює 4537,88 EUR, і станом на 01.06.2010 р., з урахуванням умов договору, становить - 44244 грн. 33 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.08.2010 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканія Кредит Україна", м. Київ були задоволені частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім РДС” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сканія Кредит Україна” основний борг з лізингових платежів в сумі 304375 грн. 50 коп., пеню в сумі 22122 грн. 7 коп., 3% річних в сумі 4167 грн. 54 коп. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства ”Золотий колодязь” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сканія Кредит Україна” основний борг з лізингових платежів в сумі 304375 грн. 50 коп., пеню в сумі 22122 грн. 17 коп., 3% річних в сумі 4167 грн. 54 коп. У задоволенні позову щодо стягнення солідарно з відповідачів решти частини пені в сумі 23360 грн. 81 коп. було відмовлено.
Відповідач-1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РДС", м. Єнакієве Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд в порядку підготовки апеляційної скарги до розгляду витребувати з Відділу державної виконавчої служби Єнакієвського міського управління юстиції: 86400, м. Єнакієве, пр. Гірників, 46 матеріали виконавчого провадження № 16662918, відкритого 14.01.2010 р. на підставі виконавчого напису Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Коновалової Есталіни Анатоліївни від 28.12.2009 р. та скасувати рішення господарського суду Донецької області від 26.08.2010 р. повністю і припинити провадження у справі. Судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання відповідача-1 про витребування додаткових матеріалів у зв'язку з недоцільністю.
Через канцелярію суду заявник апеляційної скарги надав клопотання про відкладення розгляду справи в межах процесуальних строків у зв'язку з тим, що між сторонами проводяться переговори щодо врегулювання господарського спору про предмет позовної заяви. Колегія суддів розглянула клопотання та відмовила у його задоволенні в зв'язку з безпідставністю, оскільки врегулювання спору після прийняття рішення по справі можливе тільки в порядку вимог ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканія Кредит Україна", м. Київ, відзив на апеляційну скаргу не надав, направивши телеграму з проханням відкласти розгляд справи. Клопотання судовою колегією розглянуто та відхилено через відсутність доказів поважності причин неявки представника позивача до судового засідання.
Відповідач-2, Закрите акціонерне товариство "Золотий колодязь", с. Новоукраїнка Добропільського району Донецької області, не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 15.09.2010 р. уповноваженій особі підприємства поштового відправлення ухвали суду від 13.09.2010 р. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 13.09.2010 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 40/151.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сканія кредит Україна” (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім РДС” (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 89-01034, згідно умов якого Лізингодавець взяв на себе обов'язок придбати у свою власність у продавця (ТОВ „Сканія Україна”), обраного Лізингоодержувачем, транспортні засоби відповідно до специфікації, передати їх у користування Товариству з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім РДС” (Лізингоодержувачу), на строк та на умовах, визначених договором, а останній зобов'язався прийняти предмет лізингу, сплатити лізингові платежі та виконати інші зобов'язання, передбачені договором.
Позивач, на виконання умов п. 1 договору, передав на підставі акту від 21.07.2006 р. у користування відповідачу-1 транспортні засоби у кількості 4 одиниць за їх індивідуальними визначеними ознаками.
У відповідності до п. п. 6.1, 6.3 договору, Лізингоодержувач повинен сплачувати лізингові платежі за користування предметом лізингу відповідно до договору та графіку платежів ( Додаток № 2 до договору). Нарахування лізингових платежів здійснюється у гривнях з наступним коригуванням кожного платежу на зміну курсу гривни до Євро на дату їх нарахування.
Але Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім РДС”, всупереч умовам договору, несвоєчасно сплачувало лізингові платежі і за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 608751 грн. за період з 01.07.2009 р. до 01.06.2010 р.
31.05.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сканія Кредит Україна” (Кредитор) та Закритим акціонерним товариством „Золотий колодязь” (Поручитель) було укладено договір поруки ДП-01034, відповідно до умов якого Поручитель прийняв на себе зобов'язання відповідати у повному обсязі перед Кредитором по зобов'язаннях Боржника - ТОВ „ТД „РДС” за договором фінансового лізингу № 89-01034 від 31.05.2006 р.
Договором поруки сторони передбачили, що у випадку невиконання першим відповідачем взятих на себе зобов'язань за лізинговим договором, другий відповідач несе солідарну відповідальність перед позивачем у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату лізингових платежів, пені та будь-яких інших платежів, що підлягають сплаті боржником за лізинговим договором. Днем виникнення зобов'язання Поручителя погасити заборгованість Боржника вважається день, наступний за днем, коли платіж за лізинговим договором підлягає до сплати. Порука припиняється, якщо Кредитор в межах однорічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов'язання у відповідно до вимог пункту 3.4 договору не пред'явить вимоги до Поручителя, як це зазначено у пункті 4 статті 559 Цивільного кодексу України.
Виконуючи умови договору поруки, Кредитор звернувся до Поручителя із вимогою (повідомлення) за № 922 від 20.10.2009 р. про оплату простроченої заборгованості з лізингових платежів, але Закрите акціонерне товариство „Золотий колодязь” відповіді не надав, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до відповідачів про стягнення солідарно на користь позивача боргу в сумі 608751 грн. 00 коп., пені згідно п. 6.9 договору в сумі 44244 грн. 33 коп. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) та на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в сумі 8335 грн. 08 коп.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно визначив, що між сторонами було укладено договір фінансового лізингу.
Статтею 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане Лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
У відповідності до ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Пунктом 2 ст. 292 Господарського кодексу України зазначено, що залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
Згідно норм ст. 546 Цивільного кодексу України, до одного із видів належного виконання зобов'язань відноситься - порука. Приписами ст. 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, частково або у повному обсязі.
Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 559 Цивільного кодексу України договір поруки припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Згідно ст.ст. 541, 543 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників), кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
Виходячи з обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про солідарну відповідальність обох відповідачів перед позивачем. Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідачі, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надали письмових належних та допустимих доказів погашення боргу, господарським судом Донецької області правомірно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім РДС” на користь позивача борг в сумі 304375 грн. 50 коп. та з Товариства з обмеженою відповідальністю „Золотий колодязь” -борг з лізингових платежів в сумі 304375 грн. 50 коп. у зв'язку обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог в цій частині.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.9 Договору лізингу передбачено, що у випадку прострочення оплати лізингових платежів Лізингоодержувач сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі, встановленому договором. Згідно з п. 2.1 ст. 2 Договору поруки у випадку невиконання першим відповідачем взятих на себе зобов'язань за лізинговим договором, другий відповідач несе солідарну відповідальність перед позивачем у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату лізингових платежів, пені та будь-яких інших платежів, що підлягають сплаті боржником за лізинговим договором.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, судом першої інстанції правомірно задоволені частково позовні вимоги про стягнення з відповідачів пені в зв'язку з невірним розрахунком та стягнуто з відповідача-1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім РДС” пеню у розмірі 22122 грн. 17 коп., та з відповідача-2, Закритого акціонерного товариства „Золотий колодязь” - пеню в сумі 22122 грн. 17 коп. У задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 23360 грн. 81 коп. правильно відмовлено, як необґрунтовано заявленої.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто солідарно з відповідачів 3% річних згідно договору фінансового лізингу, зокрема: з відповідача-1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім РДС”, 3% річних у розмірі 4167 грн. 54 коп. та відповідача-2, Закритого акціонерного товариства „Золотий колодязь” - 3% річних у розмірі 4167 грн. 54 коп., як сплату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання їх грошового зобов'язання.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Ствердження скаржника, що позивачем не було надіслано на його адресу копії позовної заяви та уточнень до неї, не приймається судовою колегією до уваги, оскільки в матеріалах справи є наявним фіскальний чек від 08.06.2010 р., згідно якого позивачем направлялася на адресу відповідача копія позовної заяви та поштове повідомлення про направлення на адресу скаржника господарським судом Донецької області ухвали про порушення позовної заяви, яка отримана останнім 29.06.2010 р., тобто відповідач-1 належним чином був повідомлений судом першої інстанції про час та місце слухання справи № 40/151, але своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався і до судових засідань не з'являвся.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 26.08.2010 р. у справі № 40/151 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім РДС", м. Єнакієве Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 26.08.2010 р. у справі № 40/151 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 26.08.2010 р. у справі № 40/151 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий
Судді:
Надр.6 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3,4 -відповідачам;
5 -ДАГС;
6 -ГС Дон. обл.;.
Ложка Н.Л.