донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.10.2010 р. справа №10/229пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів , Дучал Н.М.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача:Жифарський Є.С. за дов.№01-16/1803 від 08.12.2009р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю
«Формат - 18»м.Луганськ
на рішення господарського судуЛуганської області
від18 серпня 2010 року
(повний текст підписаний 21.08.2010р.)
по справі№10/229пд (головуючий -Мінська Т.М., судді -Москаленко М.О., Васильченко Т.В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю
«Формат -18» м.Луганськ
до Відділу реклами Луганської міської ради м. Луганськ
провизнання договору №03-14/1-08 від 12.01.2008р. недійсним
Товариство з обмеженою відповідальністю «Формат - 18»м.Луганськ звернулось до Відділу реклами Луганської міської ради м.Луганськ з позовом про визнання договору №03-14/1-08 про надання в тимчасове користування та використання місць(я), для розташування спеціальних(ої) конструкцій(ії) (що використовується для розміщення рекламоносіїв(ія)), які(е) перебувають(є) у комунальній власності територіальної громади м.Луганська від 12.01.2008р. недійсним.
На адресу господарського суду Луганської області 11.01.2010р. надійшло клопотання від позивача про зупинення провадження по справі в порядку ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду першої інстанції від 11.01.2010р. у задоволенні клопотання позивача було відмовлено.
У зв'язку з апеляційним та касаційним оскарженням вищезазначеної судової ухвали, провадження у справі №10/229пд неодноразово зупинялось.
Після усунення обставин, що явились підставою для зупинення провадження по даній справі, провадження по справі було поновлено, про що винесено відповідну ухвалу від 09.08.2010р.
Під час подальшого розгляду справи, позивач надав до суду заяву про зміну підстав позову від 16.08.2010р., відповідно до якої були доповнені підстави позову.
Рішенням господарського суду Луганської області від 18.08.2010р. у справі №10/229пд у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодився з прийнятим судовим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове оспорюване рішення у повному обсязі.
В обгрунтування своєї правової позиції, заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що відповідач при укладені спірного договору не мав відповідної компетенції на укладення договору такого типу, що є достатньою підставою для визнання цього правочину недійсним у судовому порядку. До того ж вказує, що не встановлення Луганською міською радою порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, унеможливлює укладення спірного договору.
У відзиві Відділу реклами Луганської міської ради м.Луганськ на апеляційну скаргу вказано про незгоду з твердженнями позивача та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки рішення суду прийнято за результатами всебічного, повного та об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності з дотриманням та правильним застосування норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні від 12.10.2010р. представник відповідача наполягав на правовій позиції, викладеній у відзиві на апеляційну скаргу. Позивач не скористався своїм процесуальним правом щодо участі його представника у судовому засіданні.
На адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача щодо залучення до участі у справі Луганської міської ради у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Відповідно до приписів статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права та обов'язки щодо однієї з сторін.
Оскільки результати розгляду даної справи ніяким чином не впливають на права та обов'язки Луганської міської ради, то суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про залишення без задоволення клопотання позивача від 11.10.2010р.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив, заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, між Відділом реклами Луганської міської ради (далі -робочий орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Формат - 18»м.Луганськ (далі -користувач) було укладено договір №03-14/1-08 від 12.01.2008р. про надання в тимчасове користування та використання місць(я), для розташування спеціальних(ої) конструкцій(ії) (що використовується для розміщення рекламоносіїв(ія)), які(е) перебувають(є) у комунальній власності територіальної громади м.Луганська, відповідно до п.1.1. якого робочий орган передав, а користувач прийняв у тимчасове платне користування рекламне місце, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Луганська.
Строк дії цього договору згідно п.2.1. договору починає свій перебіг з 12.01.2008р. та діє протягом строку дії дозволів до 29.04.2008р.
Розділом 4 договору визначений порядок і умови внесення плати користувачем за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.
Так, у пункті 4.2. договору передбачено, що плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська визначається згідно Порядку встановленому рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради і складає 5937грн.98коп., в тому числі 20% ПДВ, розрахунок плати додається у вигляді додатку до договору.
Місця для розташування на них спеціальних конструкцій, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська, були передані у користування позивачу за актом приймання-передачі від 12.01.2008р., підписаним уповноваженими представниками сторін.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, їх вільного волевиявлення, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.
Частина 1 цієї статті встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені у статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які передбачені частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України.
Як стверджує позивач, під час укладення договору відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень, оскільки спеціальними нормами чинного законодавства не передбачена компетенція Відділу реклами Луганської міської ради м.Луганськ на укладення договорів з розповсюджувачами зовнішньої реклами на тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.
За таких обставин, позивач дійшов до висновку про наявність правових підстав для звернення з позовом до господарського суду Луганської області щодо визнання договору №03-14/1-08 від 12.01.2008р. недійсним.
Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування»встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
В свою чергу, відповідно до положень частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
За приписами пунктів 5, 6 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»сільські, селищні, міські ради мають право затверджувати за пропозицією сільського, селищного, міського голови структуру виконавчих органів ради, загальну чисельність апарату ради та її виконавчих органів, утворювати за поданням сільського, селищного, міського голови інші виконавчі органи ради.
Відповідно до положень спеціального нормативно-правового акту, що регулює спірні правовідносини, а саме, пункту 5 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003р. «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами», в редакції, що діяла у спірний період, сільською, селищною, міською радою для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами може утворюватися відділ, управління або уповноважуватися установа, організація (робочий орган).
Як вбачається з матеріалів справи, Луганська міська рада своїм рішенням №21/25 від 30.06.2004р. для здійснення регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами на території м.Луганська визначила Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради робочим органом, повноваження якого передбачені Правилами розміщення зовнішньої реклами, які прийняті згідно рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.06.2004р. №205/29.
Пунктом 2.1. цього рішення, міська рада уповноважила Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради укладати договори на тимчасове користуванням місцем розташування (в тому числі земельними ділянками) рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська.
В подальшому, Рішенням Луганської міської ради №10/30 від 24.10.2006р. в структурі виконавчих органів Луганської міської ради було створено Відділ реклами Луганської міської ради. Цим рішенням внесені зміни до рішення міської ради №21/25 від 30.06.2004р., а саме, змінені слова «Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради»на слова «Відділ реклами Луганської міської ради».
Тобто, вищезазначеними рішеннями Луганська міська рада встановила межі та порядок здійснення повноважень виконавчого органу міської ради щодо регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами.
Відповідно до частини 2 статті 23 Господарського кодексу України, відносини органів місцевого самоврядування з суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах.
Слід зазначити, що розпорядженням Луганського міського голови №193 від 10.11.2006р. «Про деякі питання укладення договорів»визначено, що від імені виконавчих органів Луганської міської ради укладання договорів здійснюють керівники цих органів.
Таким чином, як правомірно визначено господарським судом першої інстанції, Відділ реклами Луганської міської ради мав необхідний обсяг повноважень для укладення договору №03-14/1-08 від 12.01.2008р. про надання в тимчасове користування та використання місць(я), для розташування спеціальних(ої) конструкцій(ії) (що використовується для розміщення рекламоносіїв(ія)), які(е) перебувають(є) у комунальній власності територіальної громади м.Луганська.
В своїй апеляційній скарзі скаржник стверджує, що спірний договір був укладений без належного визначення органом місцевого самоврядування порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності.
При цьому, позивач в обгрунтування своєї позиції зазначає, що плата за користування місцем розташування рекламних засобів у договорі №03-14/1-08 від 12.01.2008р. визначена згідно Додатку «Розмір плати за 1 кв.м. площі місця розташування рекламного засобу (Р)»до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.12.2007р. №358. Проте, постановою Ленінського районного суду м.Луганська від 12.02.2008р. у справі №2а-76/2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.05.2008р., зазначений Додаток до рішення від 21.12.2007р. №358 визнаний протиправним та скасований.
За таких обставин, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат -18» м.Луганськ, спірний договір ґрунтується на акті місцевого самоврядування, який визнаний незаконним.
За приписами ст.648 Цивільного кодексу України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.
Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
Як зазначалось раніше, у пункті 4.2. договору встановлено, що плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська визначається згідно Порядку встановленому рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради і складає 5937грн.98коп., в тому числі 20% ПДВ, розрахунок плати додається у вигляді додатку до договору.
Тобто, в договорі не визначений конкретний акт органу місцевого самоврядування, на підставі якого встановлено плату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.
За приписами статей 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний договір №03-14/1-08 від 12.01.2008р. був підписаний повноважними представниками сторін без зауважень до змісту розділу 4 договору, зокрема, пункту 4.2. договору.
До того ж, на момент укладення спірного договору було чинним рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 21.07.2007р. №358 «Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська».
Докази визнання зазначеного рішення органу місцевого самоврядування недійсним під час дії спірного договору у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Виходячи з матеріалів справи, строк дії спірного договору згідно п.2.1. договору сплинув 29.04.2008р. Тобто на момент звернення з позовом до господарського суду з вимогами про визнання договору недійсним, він вже був припинений внаслідок закінчення строку його дії.
За приписами ч.3 ст.207 Господарського кодексу України, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Зі з'ясованого судом першої інстанції змісту договору №03-14/1-08 від 12.01.2008р. вбачається, що цей договір може визнаватися недійсним і припинятися лише на майбутнє у зв'язку з тим, що фактичне користування місцями для розміщення спеціальних (рекламних) конструкцій на підставі договору, унеможливлює проведення двосторонньої реституції після визнання його недійсним та відновлення сторін у первісному становищі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволені позовних вимог.
Що стосується посилань позивача на порушення господарським судом норм господарського процесуального права, то судом апеляційної інстанції вони не беруться до уваги з підстав їх необґрунтованості.
З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення від 18.08.2010р. у справі №10/229пд колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника -Товариство з обмеженою відповідальністю «Формат - 18»м.Луганськ.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат - 18»м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 18.08.2010р. у справі №10/229пд - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 18.08.2010р. у справі №10/229пд - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий
Судді:
Н.М. Дучал
Надруковано 5 примірників: 1 -позивачу; 1 -відповідачу; 1 - у справу, 1 - господарському суду; 1 - ДАГС