донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.10.2010 р. справа №4/206пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:
при секретарі: Кобзар М.В.
За участю представників
сторін:
від позивача: Бусюкін І.А. -за дов. від 21.07.2010р. б/н
Зубенко В.М. -за дов. від 11.08.2010р. б/н
від відповідача : Шепіль Ю.М. -за дов. від 01.10.2010р. №200
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:
Закритого акціонерного товариства “Сватівська олія” м.Сватове
Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області:
від 16.08.2010р. (підписане 20.08.2010р.) у справі №4/206пд (суддя: Батюк Г.М.)
за позовом: Закритого акціонерного товариства “Сватівська олія” м.Сватове
Луганської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськвода” м.Луганськ
про: визнання частково недійсним пункту 2.3 договору № 32/2 від 19.12.2008р. на послуги з водопостачання та водовідведення щодо встановлення ЗАТ “Сватівська олія”гранично допустимої концентрації на скид стічних вод у систему каналізації ТОВ “Луганськвода” для хлоридів в розмірі 346мг/л недійсною з моменту її вчинення
Позивач, Закрите акціонерне товариство “Сватівська олія” м.Сватове Луганської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськвода” м.Луганськ про визнання частково недійсним пункту 2.3 договору № 32/2 від 19.12.2008р. на послуги з водопостачання та водовідведення щодо встановлення ЗАТ “Сватівська олія” гранично допустимої концентрації на скид стічних вод у систему каналізації ТОВ “Луганськвода” для хлоридів в розмірі 346мг/л недійсною з моменту її вчинення (в редакції заяви про зміну позовних вимог від 02.08.2010р. №1204, 27-30арк.справи).
Рішенням від 16.08.2010р. (підписаним 20.08.2010р.) по справі №4/206пд господарський суд Луганської області (суддя: Батюк Г.М.) у задоволенні позовних вимог -відмовив.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями п.1.7, п.5.1, п.5.2, п.5.7, п.6.3 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Держбуду України від 19.02.2002р. №37 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. за №403/6691; тим, що оскільки підприємство відповідача після прийняття вод від підприємства позивача на свої очисні споруди (споруди біологічної очистки) подалі скидає стічні води до об'єкту рибогосподарського призначення, то підприємство позивача повинно скинути у річку стічні води, які не перевищують ГДК по хлоридам -300; тим, що відповідач, встановлюючи для підприємства позивача ГДК стічних вод по хлоридам у розмірі 346 мг/л., ніяким чином не порушив права та законні інтереси підприємства позивача, оскільки при розрахунку ГДК виходив із норм чинного законодавства, можливостей очисних споруд підприємства позивача та обставин, в який об'єкт потім після очистки скидаються стічні води.
В судовому рішенні місцевий господарський суд зазначив, що п.5.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Держбуду України від 19.02.2002р. №37 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. за №403/6691 передбачено, що при визначенні допустимих концентрацій забруднюючих речовин (ДК) в стічних водах за ДК в каналізаційній мережі ДК приймають за даними додатка №1 цих Правил; що у цьому додатку №1 визначені вимоги до складу та властивостей стічних вод підприємств для безпечного їх відведення каналізаційною мережею, де вказано допустимі величини хлоридів -не більше 350 мг/л.
Крім того, господарський суд першої інстанції відхилив за безпідставністю посилання позивача на п.1 ст.203, п.1 ст.215 ЦК України як на підставу визнання частково недійсним п.2.3 договору, виходячи з того, що “вказані норми не передбачають визнання недійсною строчки у пункті договору”. Посилання позивача на п.1 ст.217 ЦК України місцевий господарський суд визнав необгрунтованими, оскільки відповідно до п.6.3 вищезазначених Правил ДК забруднюючих речовин у стічних водах, що скидаються підприємством, є істотною умовою договору на скид (приймання) стічних вод підприємств у систему каналізації.
Позивач, Закрите акціонерне товариство “Сватівська олія” м.Сватове Луганської області, з прийнятим рішенням господарського суду Луганської області від 16.08.2010р. (підписаним 20.08.2010р.) по справі №4/206пд не погодився та подав апеляційну скаргу, посилаючись в обгрунтування вимог про скасування на те, що господарським судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовані фактичні обставини щодо спірних правовідносин; на те, що згідно дозволу на спеціальне водокористування, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Луганській області ВП „Сватівський департамент' ТОВ „Луганськвода", терміном з 01.08.2008 по 01.01.2009 ТОВ „Луганськвода" допустимий ліміт на скид забруднюючих речовин у р. Красна - хлоридів встановлений на рівні 450 мг/л; на те, що регламентні показники з допустимими відхиленнями на вході біологічної очистки м.Сватове становлять для хлоридів 500мг/л;т на те, що у п.2.3 договору №32/2 від 19.12.2008р. на послуги з водопостачання та водовідведення для хлоридів встановлена гранична допустима концентрація (ГДК) на рівні 346 мг/л; на те, що ГДК для хлоридів для позивача визначені з порушенням норм чинного законодавства, а саме п.5.1 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Держбуду України від 19.02.2002р. №37 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. за №403/6691.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що відповідно до Додатку до висновку державної санітарно-екологічної експертизи МОЗ від 23.03.2009р. за №05.03.02-04/13629 ТОВ “Луганськвода” дозволено використовувати воду для централізованого водопостачання для м.Сватове з вмістом хлоридів до 500мг/л. При цьому позивач посилається на невірне застосування місцевим господарським судом пункту 5.2 Правил, оскільки додаток №1 до цих Правил стосовно ДК хлоридів має застереження, в якому вказано, що нормативи (не більше 35-мг/л) зростають відповідно до вмісту даних солей у воді місцевого водопроводу.
Заявник апеляційної скарги вважає, що в судовому порядку він вправі заявити позов про визнання частково недійсним пункту договору, оскільки це не суперечить приписам ст.628, ст.217 Цивільного кодексу України, що визнання частково недійсним п.2.3 договору щодо ДК хлоридів, не перешкоджає відповідачу встановити їх з дотриманням вимог чинного законодавства.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганськвода” м.Луганськ, у відзиві на апеляційну скаргу заперечення заявника відхилив з огляду на те, що технологічний регламент очистки стічних вод на біологічних очисних спорудах, який був розроблений ВАТ “Краситель” не має жодного відношення до очисних споруд Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськвода”; на те, що згідно п.1.7 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Держбуду України від 19.02.2002р. №37 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. за №403/6691 водоканали встановлюють кожному конкретному підприємству режими і нормативи скиду забруднюючих речовин у систему каналізації населеного пункту, які не підлягають погодженню з місцевими органами Мінекоресурсів та Міністерство охорони здоров'я України; на те, що додатком №1 та №2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Держбуду України від 19.02.2002р. №37 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. за №403/6691 визначено ДК для хлоридів -350; на те, що відповідач, встановлюючи для підприємства позивача ГДК стічних вод по хлоридам у розмірі 346 мг/л, ніяким чином не порушив права та законні інтереси підприємства позивача.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4, ст.811, ст.99, ст.101 ГПК України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:
За матеріалами справи, 19.12.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганськвода” (“Постачальник”) та Закритим акціонерним товариством “Сватівська олія” (“Споживач”) укладено договір №32/2 на послуги з водопостачання та водовідведення, згідно якого “Постачальник” зобов'язується постачати Споживачу питну воду та приймати від нього стічні води, а “Споживач” -своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання і водовідведення на умовах, визначених цим договором, та виконувати інші умови даного договору.
Строк дії вищевказаного договору був пролонгований додатковою угодою від 06.11.2009р. до 31.12.2010р.
Факт укладання договору на послуги з водопостачання та водовідведення №32/2 від 19.12.2008р. сторонами не оспорюється.
Пунктом 2.3 договору „Постачальник" встановлено для „Споживача" режим і нормативи скиду забруднюючих речовин у систему каналізації „Постачальника", згідно яких, забруднюючі речовини стічних вод, що скидаються „Споживачем" в систему каналізації „Постачальника", не повинні перевищувати норми гранично допустимих концентрацій (ГДК). Для „Споживача" встановлюється перелік гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднень стічних вод, у тому числі щодо хлоридів - 346 мг/л.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до приписів частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Заявник апеляційної скарги не погоджується з прийнятим рішенням господарського суду Луганської області від 16.08.2010р. (підписаним 20.08.2010р.) по справі №4/206пд, у тому числі щодо змісту п.2.3 договору № 32/2 від 19.12.2008р. відносно гранично допустимої концентрації забруднень стічних вод щодо хлоридів.
Згідно п.1.3 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Держбуду України від 19.02.2002р. №37 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. за №403/6691 Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України спрямовані на запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи цих споруд і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод Підприємств.
Пунктом 5.1 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Держбуду України від 19.02.2002р. №37 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. за №403/6691 передбачено, що допустимі концентрації (ДК) забруднюючих речовин у стічних водах підприємств визначають, виходячи з таких умов:
- ДК забруднюючої речовини в каналізаційній мережі (на випуску підприємства);
- ДК забруднюючої речовини в спорудах біологічної очистки (на вході в ці споруди);
- величини лімітів на скид забруднюючих речовин у водойму, які встановлені водоканалам органами Мінекоресурсів України в дозволах на спеціальне водокористування;
- допустимого вмісту важких металів в осадах стічних вод, що використовуватимуться як органічні добрива (згідно з пунктом 5.7 цих Правил).
З цих чотирьох величин найменша встановлюється як ДК.
За даними дозволу на спеціальне водокористування, виданого Державним управлінням охорони природного навколишнього природного середовища в Луганській області ВП “Сватівський департамент “ТОВ Луганськвода” терміном з 01.08.2008р. по 01.01.2009р. ТОВ “Луганськвода” встановлені ліміти на скид забруднюючих речовин у р.Красна, у тому числі допустима концентрація хлоридів складає 450 мг/л.
За додатком до висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи МОЗ від 13.03.2009р. №05.03.02-04/13629 позивачу дозволено використовувати воду для централізованого водопостачання для м.Сватове, яка містить до 500 мг/л. хлоридів.
Господарський суд першої інстанції безпідставно не прийняв документально підтверджені доводи позивача та не надав їм оцінку при застосуванні п.5.2 Правил.
Вищевикладене свідчить про неповний розгляд справи в господарському суді першої інстанції, оскільки в порушення вимог ст.ст.32-34, 38, 43 ГПК України, суд не з'ясував належним чином дійсні обставини справи і правовідносини, які склались між сторонами, що вплинуло на їх юридичну оцінку.
Місцевим господарським судом безпідставно не враховані доводи позивача щодо застосування в спірних правовідносинах п.5.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Держбуду України від 19.02.2002р. №37 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. за №403/6691.
В п.5.2 зазначених Правил констатовано, що при визначенні ДК забруднюючої речовини в стічних водах за ДК в каналізаційній мережі ДК приймають за даними додатка №1 до цих Правил.
Місцевим господарським судом безпідставно не враховано, що згідно додатку №1 до Правил вимоги до складу та властивостей стічних вод підприємств для безпечного їх відведення каналізаційною мережею стосовно хлоридів (не більше 350) застосовуються з урахуванням тієї обставини, що ці нормативи зростають відповідно до вмісту даних солей у воді місцевого водопроводу, про що зроблене відповідне застереження в додатку №1. При цьому місцевий господарський суд безпідставно не врахував доводи позивача, що стічні води позивача за вмістом хлоридів не можуть бути чистішими ніж питна вода.
При оцінці спірних правовідносин місцевий господарський суд не врахував тих обставин, що позивач скидає стічні води на очисні споруди відповідача, а не навпаки, що в даному випадку відсутнє безпосереднє скидання стічних вод до об'єктів водогосподарського призначення, оскільки вони надходять на очисні споруди відповідача.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
За статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” констатовано, що згідно зі статтею 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК України суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.
З огляду на вищезазначене безпідставним є висновок місцевого господарського суду щодо неможливості в силу приписів ст.203, ст.215, ст.217 ЦК України “визнання недійсною строчки в пункті договору”. Такі позовні вимоги позивачем не заявлялись, а ставилось питання про визнання частково недійсним пункту 2.3 договору № 32/2 від 19.12.2008р., що не суперечить приписам ст.203, ст.215, ст.217 ЦК України, так і п.6.3 Правил, оскільки між сторонами укладався договір на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а за змістом п.6.3 Правил в цьому пункті йдеться лише про договір на скид (приймання) стічних вод підприємств.
При винесенні судового рішення місцевий господарський суд не врахував, що за змістом ст.217 ЦК України законодавчо передбачена можливість визнання недійсними окремих частин правочину.
При винесенні судового рішення господарським судом першої інстанції не в повному обсязі були з'ясовані фактичні обставини спірних правовідносин, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Крім того, місцевим господарським судом невірно застосовані приписи ст.203, ст.215, ст.217 ЦК України та п.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Держбуду України від 19.02.2002р. №37 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. за №403/6691 щодо застосування застереження щодо збільшення нормативу хлоридів, викладеного в додатку №1 до цих Правил.
З огляду на вищезазначене, рішення господарського суду Луганської області від 16.08.2010р. (підписаним 20.08.2010р.) по справі №4/206пд підлягає скасуванню по п.1, п.3 та п.4 ч.1 ст.104 ГПК України з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог про визнання частково недійсним пункту 2.3 договору № 32/2 від 19.12.2008р. на послуги з водопостачання та водовідведення щодо встановлення ЗАТ “Сватівська олія” гранично допустимої концентрації на скид стічних вод у систему каналізації ТОВ “Луганськвода” для хлоридів в розмірі 346мг/л недійсною з моменту її вчинення
Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст.49 ГПК України.
Результати апеляційного провадження у справі №4/206пд оголошені в судовому засіданні.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.203, ст.215, ст.217 ЦК України, ст.49, ст.ст.50-51, ст.811, ст.85, ст.87, ст.91, ст.92, ст.93, ст.99, ст.101, ст.102, ст.103, п.1 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду Луганської області від 16.08.2010р. (підписане 20.08.2010р.) по справі №4/206пд - скасувати.
Прийняти нове рішення.
Задовольнити позовні вимоги про визнання частково недійсним пункту 2.3 договору № 32/2 від 19.12.2008р. на послуги з водопостачання та водовідведення щодо встановлення ЗАТ “Сватівська олія” гранично допустимої концентрації на скид стічних вод у систему каналізації ТОВ “Луганськвода” для хлоридів в розмірі 346мг/л недійсною з моменту його вчинення.
Визнати частково недійсним пункт 2.3 договору № 32/2 від 19.12.2008р. на послуги з водопостачання та водовідведення щодо встановлення ЗАТ “Сватівська олія” гранично допустимої концентрації на скид стічних вод у систему каналізації ТОВ “Луганськвода” для хлоридів в розмірі 346мг/л недійсною з моменту його вчинення.
Судові витрати позивача зі сплати державного мита при поданні позовної заяви в розмірі 85грн. та при поданні апеляційної скарги в розмірі 42,50грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн. віднести на відповідача.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськвода” (91047, м.Луганськ, кв.Пролетаріату Донбасу, 166, п/р 26003103602001 у Луганському відділенні ЗАТ “Альфа-банк”, МФО 300346, код ЄДРПОУ 35554719) на користь Закритого акціонерного товариства “Сватівська олія” (92603, м.Сватове, Луганська область, пров.Заводський,13, п/р 2600410714 в ЛОД ВАТ “Райффайзен банк Аваль” м.Сватове, МФО 304007, код ЄДРПОУ 25368994) 85грн. -витрат зі сплати держмита при поданні позовної заяви, 42,50грн. -витрат при поданні апеляційної скарги, 236грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Господарському суду Луганської області згідно з вимогами статті 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.
Головуючий:
Судді:
Повний текст постанови виготовлений 15.10.2010р.