донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.10.2010 р. справа №31/66пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 - паспорт,
ОСОБА_2-довір. №254 від 04.10.10р.,
від відповідача:не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Єнакієве
на рішення господарського суду Донецької області
від29.07.2010 року
по справі№31/66пн
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м.Єнакієве
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Єнаківе
провизнання дій ОСОБА_3 щодо здійснення свого права спільної часткової власності на нежитлове приміщення, розташоване по вул. Менжінського,106 м.Єнакіїве противоправними та зобов'язання відповідача припинити дії по здійсненню права спільної частково
Господарський суд Донецької області (суддя Ушенко Л.В.) рішенням від 29.07.10р. у задоволенні позиву фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, що мешкає у м. Єнакієве, до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, що мешкає у м. Єнакієве, про визнання дій ОСОБА_3 щодо здійснення свого права спільної часткової власності на нежитлове приміщення, розташоване по вул. Менжінського,106 м.Єнакієве противоправними та зобов'язання відповідача припинити дій по здійсненню права спільної часткової власності без згоди співвласника ОСОБА_1 та стягнення з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 700грн. та моральну шкоду у розмірі 1000грн. -відмовив.
Рішення суду обґрунтовано недоведеністю позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду від 29.07.10р. просить скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Зокрема, заявник апеляційної скарги вважає, що судом фактично не розглянуті позові вимоги про визнання дій відповідача у справі - ОСОБА_4 неправомірними та не застосовані вимоги ст. 358 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Крім того, суд безпідставно дійшов висновку про наявність між сторонами усної угоди про порядок користування спільною власністю, оскільки така угода відповідно до ст.ст. 206, 208 Цивільного кодексу України має укладатись у письмовій формі.
На думку заявника, суд також не надав оцінки тому, що позивач несе відповідальність за договором № 1200 від 02.03.2004р. з енергопостачальною організацією, який порушила своїми діями ОСОБА_4
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги позивача вважає необґрунтованими, тому просить рішення господарського суду залишити без змін (а.с.155-158 т. 2).
Відповідач у судове засідання не з"явилась, про поважність причин неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчать докази вручення 20.08.10р. поштового повідомлення (ухвала про порушення апеляційного провадження від 11.08.10р.).
Розглянувши матеріали справи, доводи та заперечення сторін, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні з врахуванням наступного.
На підставі договору купівлі-продажу № 47 від 28.06.1996р., укладеного між представництвом Фонду державного майна України в м. Єнакієве та малим приватним підприємством "Ефект", останній придбав у власність приміщення загальною площею 33, 3 м2 , яке розташоване по вул. Менжинського, 106 у м.Єнакієве (а.с. 73-74 т. 2).
Рішенням виконавчого комітету Єнакіївської міської ради № 729 від 15.12.2003р за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було зареєстроване право приватної власності на вбудоване приміщення перукарні по вул. Менжинського, 106, що належало малому колективному підприємству "Ефект" за договором купівлі -продажу від 28.06.1996р № 1-3682. Згідно рішення виконкому Єнакіївської міської ради від 19.11.2003р № 681/7 МКП „Ефект” було ліквідовано і приміщення перукарні перейшло у власність засновників, якими були ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 72 т.2)
Позивач звернулась до господарського суду з позовом про визнання противоправними дії ОСОБА_4 по здійсненню права спільної часткової власності на нежитлове приміщення перукарні та зобов'язання останньої припинити дії по здійсненню цього права без згоди співвласника - ОСОБА_1
Предметом позову також є стягнення матеріальної шкоди в сумі 700 грн. та моральної шкоди в сумі 1 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без згоди ОСОБА_1 (співвласниці приміщення) уклала 27.10.2008р. договір оренди 2-х м2 приміщення перукарні з ОСОБА_5, за що отримала 1 400 грн. орендної плати; провела в приміщенні перукарні межу, за яку забороняє переходити; встановила технічний окремий лічильник електроенергії, який знаходиться в підсобному приміщенні площею 3, 2 м2 і перешкоджає використовувати це приміщення; встановила окреме водопостачання та встановила проточний водонагрівач потужністю 7 кВт, що є порушенням договору на поставку електроенергії від 02.03.2004р. № 1200.
На думку позивача, ці противоправні дії співвласниці майна завдали їй моральної шкоди в розмірі 1 000 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що господарським судом в повній мірі досліджено та надано правильної правової оцінки всім обставинам справи, доводам та запереченням сторін і зроблено обґрунтований висновок про недоведеність позовних вимог в частині порушення прав співвласниці нежитлового приміщення.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності висновку суду про наявність угоди співвласниць про порядок користування спільною власністю спростовуються матеріалами справи. Судом зроблено висновок, що договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, як співвласниками спірного приміщення про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їх часток у праві спільної власності, не укладався.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 1 000грн. та моральної шкоди в розмірі 700 грн.
Зокрема, позивачем не доведено, що ОСОБА_4 отримала дохід від здачі в оренду приміщення саме в сумі 1 400 грн., а її доводи, що відповідачем не спростований цей факт не є підставою для стягнення відповідної суми.
Інші доводи апеляційної скарги повторюють підстави позиву та також не спростовують висновків рішення суду.
З врахуванням викладеного підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що мешкає у м. Єнакієве, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 29.07.2010р. у справі №31/66пн залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3. у справу
4. ДАГС
5. гос.суд Дон. обл.