Іменем України
02 квітня 2024 року м. Чернігів справа № 927/145/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9 (sekretariat@chrg.gp.gov.ua); код 02910114) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (14017, м. Чернігів, вул. Пантелеймонівська, 12; код 38053846 (chernigiv@dei.gov.ua)) та Гончарівської селищної ради 15558, смт. Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області, вул. Танкістів, 11; код 03081565 (goncharivske_rada@gsr.gov.ua)
до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код 44768034) 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-а (info@e-forest.gov.ua)
про стягнення 271 558 грн 00 коп.
за участі представників сторін:
від позивачів: не з'явились
від відповідача: Рудь О.Ф. - предст. Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (пров. юриск-т, дов. від 26.12.2023, № 714), Землянко Д.Г. - предст. Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (директор філії «Чернігівське лісове господарство», дов. нотар. посв. від 30.01.2024)
В судовому засіданні прийняла участь прокурор Чернігівської обласної прокуратури Оліфір А.В. (посв. від 01.03.2023 № 073909)
02 лютого 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Гончарівської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про відшкодування шкоди в розмірі 271 558,00 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2024 постановлено:
прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;
здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження;
призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 07 березня 2024 року;
встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
встановити процесуальні строки: для подання прокурором та позивачами відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив;
викликати для участі в судовому засіданні представників Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Гончарівської селищної ради в якості позивачів. Повідомити позивачів, що у разі їх неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ними про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від них надійде заява про розгляд справи за їх відсутності і їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору;
викликати для участі в судовому засіданні представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.
Ухвала суду від 07.02.2024 була направлена сторонам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронних кабінетів 08.02.2024 06:17.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 07.02.2024 є такою, що отримана адресатами 08.02.2024.
Процесуальним правом на участь в призначеному на 07.03.2024 судовому засіданні сторони не скористались.
06.03.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 06.03.2024 позивача - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про розгляд справи за відсутності його повноважного представника; одночасно позивач повідомив про підтримання позовних вимог в повному обсязі та просить їх задовольнити.
27.02.2024 (зданий для відправки до відділення поштового зв'язку 26.02.2024) до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 26.02.2024 № 310/25.13-2024 на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні.
Особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні визначені ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, згідно ч. 1 якої відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Як вже було вказано вище ухвалою суду від 07.02.2024 встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Оскільки відповідний процесуальний документ отриманий відповідачем 08.02.2024, останнім днем встановленого судом процесуального строку для подання відповідачем відзиву на позовну заяву є 23.02.2024, а тому відповідна заява по суті справи є такою, що подана з пропуском встановленого судом процесуального строку.
За змістом ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки відзив на позовну заяву поданий відповідачем після закінчення встановленого судом процесуального строку, він залишається судом без розгляду. Крім того, суд врахував, що на дату проведення даного підготовчого засідання (07.03.2024) клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.
04.03.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь від 29.02.2024 № 12-1912-24 на відзив, зі змісту якої вбачається, що прокурор вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не спростовують фактів (обставин), викладених в позові.
В судовому засіданні 07.03.2024, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
В судовому засіданні 07.03.2024 оголошено перерву до 02.04.2024 до 10 год. 20 хв.
Ухвалою від 07.03.2024 суд повідомив позивачів та відповідача про призначення судового засідання на 02.04.2024.
27.03.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 27.03.2024 позивача - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про розгляд справи за відсутності його повноважного представника; одночасно позивач повідомив про підтримання позовних вимог в повному обсязі та просить їх задовольнити.
В судовому засіданні 02.04.2024, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
27.04.2021 працівниками ДП „Чернігівське лісове господарство" складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства в кв. 143 вид. 25 Пакульського лісництва про те, що 27.04.2021 в 11:30 год. у кв. 143 вид. 25 Пакульського лісництва ДП «Чернігівський лісгосп» виявлено 24 пні сосни звичайної сироростучої та один пень дуба звичайного сироростучого незаконно зрубаних, загальним об'ємом 27,34 м2. В результаті цього порушення заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 119732,00 грн.
За Польовою переліковою відомістю незаконної рубки дерев виявленої у кв.143 вид 25 Пакульського лісництва від 27.04.2021 виявлено 24 пні сосни звичайної сироростучої та 1 пень дуба звичайного сироростучого.
27.04.2021 працівниками ДП „Чернігівське лісове господарство" складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства в кв. 142 вид. 10 Пакульського лісництва про те, що 23.04.2021 в 18:00 год. у кв. 142 вид. 10 Пакульського лісництва ДП «Чернігівський лісгосп» виявлено 28 пнів сосни звичайної сироростучої незаконно зрубаних, загальним об'ємом 40,42 м2. В результаті цього порушення заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 151826,00 грн.
За Польовою переліковою відомістю незаконної рубки дерев виявленої у 142 вид. 10 Пакульського лісництва від 27.04.2021 виявлено 28 пні сосни звичайної сироростучої.
30.04.2021 ДП «Чернігівське лісове господарство» подало заяву до Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про внесення відомостей до ЄРДР для розслідування матеріалів незаконної рубки дерев в Пакульському лісництві, майстерська дільниця №11 у кварталі 143 виділ 25 та кварталі 142 виділ 10 у Регіональному ландшафтному парку «Міжрічинський» на території Гончарівської територіальної громади Чернігівського району.
01.05.2021 зареєстровано кримінальне провадження номер 12021270340001300 за заявою про вчинення кримінального правопорушення - з приводу незаконної порубки дерев в Пакульському лісництві на території Гончарівської селищної територіальної громади Чернігівського району.
Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області як контролюючим органом, на підставі розділу II частини 9 Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 01.03.2023 № 45, Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 541 (діючих на час виявлення незаконної порубки), здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев, загальна сума яких склала 271558 грн.
Як вказує прокурор в позовній заяві відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 271 558,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За частиною 4 статті 23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина 4 статті 23 Закону №1697-VII).
У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (1); у разі відсутності такого органу (2).
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Селищні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам міст, селищ, сіл належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним із повноважень виконавчого органу місцевого самоврядування у галузі охорони навколишнього природного середовища є здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст. 145 Конституції України).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, витягу з Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Чернігівське лісове господарство» 2012 року, витягу плану лісонасаджень 2011 року та охоронного зобов'язання від 30.11.2021 № 7/38-578, квартал 143 виділ 25 та квартал 142 виділ 10 Пакульського лісництва, розташовані на території Гончарівської селищної ради Чернігівського району в межах Регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський».
Враховуючи викладене, шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Гончарівської селищної ради, а факт невідшкодування такої шкоди призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади.
Листом від 18.01.2024 за №12-66ВИХ-24 Чернігівська обласна прокуратура звернулася до Гончарівської селищної ради, в якому просила повідомити позицію селищної ради щодо можливості звернення до суду з позовом до ДСГП «Ліси України» в особі філії «Чернігівське лісове господарство» про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою чи можливості подачі такого позову безпосередньо прокуратурою.
Листом № 02-30/110 від 26.01.2024 Гончарівська селищна рада повідомила прокуратуру, що не заперечує щодо можливості звернення Чернігівської обласної прокуратури до суду з позовом до ДСГП «Ліси України» в особі філії «Чернігівське лісове господарство» про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою чи можливості подачі такого позову безпосередньо прокурором.
Така усвідомлена пасивна поведінка органу місцевого самоврядування безумовно свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень щодо захисту інтересів об'єднаної територіальної громади.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 вказала, що сам факт не звернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
З огляду на викладене, у даному випадку наявні підстави для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Гончарівської селищної ради у зв'язку з нездійсненням нею захисту інтересів територіальної громади у сфері охорони та захисту лісів шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; пред'явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
З огляду на те, що Держекоінспекція уповноважена державою здійснювати відповідні контрольні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, тому у даному випадку Інспекція є позивачем у справі.
Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться на території України, є об'єктами права власності Українського народу.
Згідно зі ст. 94 Лісового кодексу України державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Згідно із п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.7 Положення).
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, відповідно до Положення, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 28.04.2020 №128 (наразі від 01.03.2023 № 45), в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 розділу II цього Положення Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Частинами 9, 10 розділу II Положення передбачено, що Держекоінспекція розраховує розмір збитків, шкоди, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, виступає позивачем та відповідачем у судах, тощо.
Таким чином, інтереси народу - єдиного джерела влади в Україні реалізуються, у тому числі, через органи державної влади.
Наразі знищення лісових насаджень в Україні є однією з найбільш актуальних проблем. На сьогодні продовжується умисне і широкомасштабне знищення лісових ресурсів. Неконтрольоване вирубування лісів досягає критичного рівня.
18.01.2024 під номером 12-68ВИХ-24 Чернігівська обласна прокуратура направила лист до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, де інформує про незаконну порубку дерев Пакульського лісництва ДП «Чернігівське лісове господарство» та просить повідомити позицію інспекції щодо можливості звернення до суду з позовом до ДСГП «Ліси України» в особі філії «Чернігівське лісове господарство» про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою чи можливості подачі такого позову безпосередньо прокурором.
Листом від 24.01.2024 номер 10/233 Державна екологічна інспекція у Чернігівській області повідомила, що за фактом незаконної порубки лісу заходи державного нагляду (контролю) працівниками Інспекції не поводились, Акт не складався, на запит Чернігівської обласної прокуратури 22.01.2024 було проведено розрахунок шкоди. Яка становить 119732 грн та 151826 грн., з таким позовом Інспекція до суду не зверталась, проти здійснення представництва інтересів Інспекції в суді не заперечує.
Всупереч вимог законів Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, як органом контролю, не вжито надані законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої самовільною порубкою дерев. Вказане свідчить про неналежне здійснення повноважень щодо захисту інтересів держави Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, що призводить до ненадходження коштів до бюджетів різних рівнів, внаслідок чого виникає законне право прокурора на звернення із заявою до суду з метою захисту її інтересів.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду у справі № 360/4969/21, яка ґрунтується на висновках Верховного Суду у справах №№ 903/129/18, 912/2385/18, 910/11956/20, 920/821/18, 920/266/19, 805/430/18-а, 922/3025/20, факт неподання уповноваженим органом, що мав змогу захистити інтереси держави, позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом. Прокурор уповноважений пред'явити позов в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема в особі Держекоінспекції, у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх повноважень, у тому числі з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору.
Також Верховний Суд послався на положення ст. ст. 5, 10 та 246 ГК України про те, що забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території країни становить одну з конституційних основ правового господарського порядку. Держава здійснює екологічну політику, що забезпечує раціональне використання та повноцінне відтворення природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності населення. Здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.
До того ж згідно із правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20, обов'язок держави забезпечувати екологічну безпеку й підтримувати екологічну рівновагу у взаємозв'язку з принципом обов'язковості додержання встановлених екологічних правил у ході здійснення господарської діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу в забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від їх недотримання державні органи повинні діяти в найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.
З огляду на викладене, звертаючись до суду із позовною заявою, прокурор реалізує свої представницькі повноваження у сфері охорони та захисту лісів, які є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, шляхом подачі даної позовної заяви.
За таких обставин, враховуючи звернення прокурора до компетентних органів та нездійснення позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом упродовж тривалого часу, у даному випадку, відповідно до ст. 1311 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення до суду цього позову в інтересах органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Гончарівської селищної ради про стягнення з ДСГП «Ліси України» заподіяної шкоди.
Чернігівською обласною прокуратурою на виконання вимог абз. 3 ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомлено позивачів про звернення з цим позовом до суду листами №12-92/ВИХ-24 від 26.01.2024 та №12-90ВИХ-24 від 26.01.2024.
Предметом судового розгляду є поданий прокурором позов в інтересах держави в особі Держекоінспекції області та Гончарівської селищної ради до відповідача, як постійного лісокористувача, про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу шляхом незаконної порубки дерев.
Матеріалами справи встановлено, що природному середовищу завдано збитків на суму 271558,00 грн шляхом незаконної порубки дерев Пакульського лісництва ДП „Чернігівський лісгосп". Вказане підтверджується, зокрема, актами ДП „Чернігівське лісове господарство" огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 27.04.2021.
За ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
У відповідності до ст. ст. 16, 17 вказаного кодексу право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права право постійного користування земельною ділянкою з цільовим призначенням для ведення лісового господарства площею 591,1826 га належить Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України»
Відповідно до ст. 16 та ст. 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню використання на всій території України.
Згідно із п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
У відповідності до ст. 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів, відповідно до законодавства, на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
До основних завдань державної лісової охорони, як зазначено в ст. 90 цього ж Кодексу, входить здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Відповідно до ч. 1,ч. 5 ст. 86 та ст. 90 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Положеннями ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно із ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» погоджено пропозицію Державного агентства лісових ресурсів та утворено державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.
Пунктом 5 цієї постанови визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником:
- майна, прав та обов'язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються;
- права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік, затверджених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються;
- договорів довгострокового тимчасового користування лісами державної власності, лісових сервітутів, договорів про умови ведення мисливського господарства спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються.
Відповідно до п.1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 855 «Про припинення Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення», Державне підприємство «Чернігівське лісове господарство» припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
На базі ДП «Чернігівського лісового господарства» створено філію «Чернігівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».
Пунктом 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 855 визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство».
Відповідно до п. 2.1 Положення про філію «Чернігівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом ДСГП «Ліси України» від 16.12.2022 № 112, філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
Предметом діяльності філії, серед інших, є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок (п. п. 2.2.2 Положення).
Враховуючи вищенаведене, обов'язок щодо відшкодування 271558 грн шкоди, заподіяної лісу внаслідок неналежного виконання наданих повноважень ДП «Чернігівське лісове господарство» та допущення незаконної порубки, має бути покладено на його правонаступника - ДСГП «Ліси України».
За приписами ст. ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 № 612 затверджено Порядок організації охорони і захисту лісів, який визначає механізм здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, тощо.
Згідно із п. 16 Порядку охорона лісів від незаконних рубок та інших порушень вимог лісового законодавства здійснюється шляхом проведення державною лісовою охороною, лісовою охороною інших постійних лісокористувачів, власників лісів заходів з охорони лісів від незаконних рубок та інших порушень відповідно до статті 91 Лісового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976 «Про затвердження Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів».
Зазначене свідчить, що власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.
Таким чином, саме на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» покладено обов'язки із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень.
Охорона та захист лісових насаджень повинні забезпечуватися самим відповідачем з урахуванням умов ведення лісового господарства та досягати визначеної законодавством мети - упередження незаконного знищення лісів.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 909/976/17, постановах Верховного суду у справах № 927/1096/16, № 909/1111/16, № 920/1293/16, № 917/1261/1-7, № 925/382/17.
Установлено, що земельна ділянка, на якій вчинено порубку, відповідно до документів лісовпорядкування відноситься до Пакульського лісництва філії «Чернігівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».
Підставою для відшкодування збитків є порушення постійним лісокористувачем вимог ст. ст. 19, 64, 86, 105, 107 Лісового кодексу України.
Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону та захист лісових насаджень, вживати інших заходів відповідно до законодавства.
Основними вимогами ведення лісового господарства підприємствами, установами, організаціями є здійснення охорони лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України).
Відповідно до ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Системний аналіз змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст. 64, ч. ч. 1, 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України свідчить про те, що відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 20.09.2018 у справі № 909/495/17, від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 07.06.2019 у справі № 914/1960/17, від 09.12.2019 у справі № 906/1338/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, від 30.11.2021 № 926/2174/20, від 26.05.2022 № 922/2317/21.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 визначено, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.
Суд приймає також до уваги висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відмічені у постанові від 24.02.2021 в справі № 906/366/20, де Верховний Суд зазначив, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16).
Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (збитки). Настання ж цих збитків стало прямим наслідком неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, встановлених законодавством і Статутом що, безумовно свідчить про причинно-наслідковий зв'язок, між протиправною поведінкою та шкодою, що завдана навколишньому природному середовищу у вигляді порубки дерев. Оскільки відповідачем не надано доказів відсутності його вини та вчинення ним достатніх дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, суд дійшов висновку про наявність складу цивільного правопорушення та правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є правомірними, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір в сумі 4 073 грн 37 коп.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Гончарівської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 271 558 грн 00 коп. задовольнити повністю.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-а; код 44768034) на користь Гончарівської селищної ради (15558, смт. Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області, вул. Танкістів, 11; код 03081565) 271 558 грн 00 коп. шкоди.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-а; код 44768034) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; код 02910114) 4 073 грн 37 коп. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 08.04.2024.
Суддя А.С.Сидоренко