донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.10.2010 р. справа №23/141пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
за участю представників сторін:
від позивача:не з"явився,
від відповідача:ОСОБА_1 - довір. від 13.07.10р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДонецького комунального підприємства "Фармація" м.Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від04.08.2010 року
по справі№23/141пд
за позовомДонецького комунального підприємства "Фармація" м.Донецьк
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м.Краматорськ
провизнання договору поставки № 08/01-04 від 08.04.2009р. недійсним.
Господарський суд Донецької області (суддя Забарющий М.І.) рішенням від 04.08.2010р. відмовив у задоволенні позовних вимог Донецького комунального підприємства „Фармація” м.Донецьк до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Краматорськ про визнання договору поставки №08/01-04 від 08.04.2009р. недійсним.
Судове рішення обґрунтовано недоведеністю позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду повністю скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для справи.
Заявник вказує на те, що суд розглянув лише питання щодо введення позивача в оману під час укладання спірного договору, при цьому не надавши правової оцінки факту відсутності в спірному правочині істотної умови - ціни договору, передбаченою нормами ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 695 Цивільного кодексу України та обставинам, що обумовлюють визнання судом правочину недійсним, згідно ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України.
Представник позивача у судове засідання 06.10.2010р. не з'явися, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень 25.08.2010р.
Представник відповідача відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, однак під час судового засідання просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2010 року -без змін.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши заперечення представника відповідача, Донецький апеляційний господарський суд, -
Донецьке комунальне підприємство „Фармація” м. Донецьк звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Краматорськ про визнання недійсним договору поставки №08/01-04 від 08.04.2009р., посилаючись на порушення норм Господарського та Цивільного кодексу України, через введення його в оману щодо порядку оплати отриманого товару і неузгодженість істотної умови правочину -ціни при укладенні спірного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 м. Краматорськ (далі - Постачальник) та Донецьким комунальним підприємством „Фармація” (далі-Покупець) укладено договір поставки №08/01-04 (далі-Договір). Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товари, асортимент, кількість яких зазначаються у замовленні, яке є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що ціна товару визначається у видаткових накладних та встановлюється в національній валюті України, а загальна вартість договору визначається сумою вартостей накладних, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.5.3. Договору, покупець зобов'язується здійснити розрахунок за поставлену продукцію терміном не пізніше ніж 21 день з моменту поставки.
Договір підписаний сторонами без зауважень і заперечень та скріплений печатками сторін (а.с. 20-22).
На виконання умов спірного договору, відповідач за накладними № 21/03-04 від 21.04.2009р., № 05/03-05 від 05.05.2009р., № 22/01-05 від 22.05.2009р. передав позивачу товар, факт отримання якого останнім підтверджено у судовому засіданні від 29.07.2010 року.
Вищевказані накладні містять чітко визначену ціну товару, що поставляється на виконання умов договору №08/01-04 від 08.04.2009р.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України щодо невідповідності укладеного Договору вимогам чинного законодавства України та недодержання сторонами при його укладенні приписів ст.203 Цивільного кодексу України, а дії позивача по прийняттю товару в межах спірного договору свідчать про виконання його умов та схвалення укладеного правочину.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Як вбачається, спірний Договір є договором поставки, що підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України та істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення, якісні показники та кількість товару, що постачається.
Відповідно до ч.3 ст.264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що в укладеному між сторонами Договорі зафіксовано узгодження всіх істотних умов договору поставки, а саме: (п.п. 1.1 (предмет), 2.1. (ціна), 9.1(строк дії), 4.1- 4.4 (умови поставки, термін ії здійснення), 4.1-4.3 (якісні показники), 1.1 (кількість товару).
При цьому сторони узгодили, що ціна товару, що поставляється за договором, зазначається у видаткових накладних.
Як вбачається з матеріалів справи, накладні № 21/03-04 від 21.04.2009р., №05/03-05 від 05.05.2009р., № 22/01-05 від 22.05.2009р. були підписані та скріплені печатками сторін, що свідчить про прийняття позивачем поставленого товару на умовах спірного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Таким чином, позивач, заявляючи позов про визнання недійсним договору через введення його в оману, має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Оскільки позивачем не надано будь-яких доказів щодо домовленості сторін про узгодження ними інших умов щодо строку оплати за товар, ніж встановлено п.5.3. спірного договору, його посилання на введення в оману є безпідставними.
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, належних доказів щодо введення відповідачем другої сторони спірного договору в оману відносно обставин, які мають істотне значення, а з матеріалів справи вбачається вільне волевиявлення сторін при укладенні і узгодженні істотних умов Договору та схвалення позивачем його умов своїм виконанням.
Апеляційний суд не приймає посилання скаржника відносно того, що суд не надав правової оцінки, факту відсутності в спірному правочині істотної умови - ціни договору, передбаченої нормами ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 695 Цивільного кодексу України як обставині, яка обумовлює визнання судом правочину недійсним, згідно ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України, оскільки пунктом 2.1 Договору сторони узгодили ціну за одиницю товару та домовились, що вона визначається в національній валюті України-гривнях та встановлюється Продавцем у видатковій накладній на Товар, який поставляється, а пунктом 2.2 передбачена загальна вартість Договору, яка складається з загальної вартості усіх видаткових накладних, що додаються до договору.
Судом першої інстанції надана належна правова оцінка такому визначенню ціни товару.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги судом покладаються на заявника - ДКП „Фармація”.
Керуючись ст.ст. 11, 215, 230, 626, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 181, ч.3 ст.264 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Донецького комунального підприємства „Фармація”, м.Донецьк залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2010р. у справі №23/141пд - залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.
Головуючий
Судді:
Секретар В.О. Тітова
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС
5. гос.суд Дон.обл.