Іменем України
03 квітня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/161/24
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянув справу
за позовом: заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави, проспект Європейський, 4, м. Кропивницький, 25006;
в особі позивача 1: Кіровоградської обласної військової адміністрації,
пл. Героїв Майдану, 1, м. Кропивницький, 25006;
в особі позивача 2: Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України,
проспект Берестейський, 14, м. Київ, 01135;
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Ічнянський молочно-консервний комбінат”, вул. Вишнева, 4, м. Ічня, Чернігівська область, 16700;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Акціонерне товариство “Українська залізниця”, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150;
предмет спору: про стягнення неустойки (в формі пені) в сумі 1192181,05 грн
за участю повноважних представників сторін:
від позивача 1: Донченко С.В. - представник діє в порядку самопредставництва згідно з витягом з ЄДРПОУ;
від позивача 2: Суховолець У.А. - представник діє в порядку самопредставництва згідно з витягом з ЄДРПОУ;
від відповідача: Калінін І.М. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1556675, виданий 27.02.2024;
від третьої особи: не прибув;
від прокуратури: Рибалко Н.В. - начальник відділу.
У судовому засіданні 03.04.2024, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
12.02.2024, надійшов позов заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів 1 та 2 - Кіровоградської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Приватного акціонерного товариства “Ічнянський молочно-консервний комбінат” про стягнення неустойки (в формі пені) в сумі 1192181,05 грн нарахованої за період з 10.04.2022 по 23.05.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов тристороннього договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та / або пакувальних товарів для їх фасування, укладеного 05.04.2022, в частині дотримання строків поставки замовленого товару.
Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 06.03.2024, про що постановив ухвалу від 19.02.2024; залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Акціонерне товариство “Українська залізниця”. При відкритті провадження в справі суд установив учасникам справи процесуальні строки для подачі письмових заяв по суті спору.
Відповідач, у належний строк, подав відзив на позов, у порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким проти задоволення позову заперечив. Вважає, що прокурор невірно визначив суб'єктний склад сторін, зокрема, позов поданий в особі неналежного позивача. Звертав увагу, що за п. 6.1. Договору (яким обґрунтований позов), право на стягнення неустойки (в формі пені) за порушення строків поставки товару належить саме платнику - АТ «Укрзалізниця» (третій особі в справі), а не замовнику - Кіровоградській обласній військовій адміністрації (позивач 1); у той час як Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури (позивач 2) взагалі не є стороною цього Договору, відтак не наділене жодними правами чи обов'язками в спірних правовідносинах. Звертав увагу на умови пунктів 1.1., 5.1. Договору, які зокрема передбачають узгодження сторонами строків поставки товару (його партій) окремо в письмових заявках, які сторонами не складались. На думку відповідача, Договір, до умов якого він приєднався шляхом виставлення замовнику рахунку від 05.04.2022 № 05/04-КА на суму 86648940,00 грн, містить загальні вимоги щодо зобов'язань сторін, конкретизація яких у кожному випадку має бути обумовлена сторонами окремо, в тому числі в формі подання заявок, виставлення рахунків тощо, натомість, сторони окремо строки поставки партій товару письмово не узгоджували, в той час як умови п. 5.4. Договору (на зміст якого звертає увагу прокурор) має загальний характер, відтак підстави для нарахування та стягнення штрафних санкцій відсутні. Просив взяти до уваги, що остаточний розрахунок за товар вартістю 60654258,00 грн (70% від загальної суми), що був поставлений в повному обсязі станом на 24.05.2022, замовник провів лише в серпні 2022 року, тобто зі спливом двох місяців.
Позивач 2 - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, в письмових поясненнях від 05.03.2024, позовні вимоги підтримало в повному обсязі.
За результатами підготовчого засідання, в порядку п. 3 частини 2 статті 185 ГПК України, суд постановив закрити підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 03.04.2024.
Прокурор, у належний строк, подав відповідь на відзив, у порядку статей 166, 184 ГПК України. Спростовуючи доводи відповідача, зауважив, що в позовній заяві ним належним чином обґрунтовані підстави представництва інтересів держави в особі позивачів 1 та 2, у той час як АТ «Укрзалізниця» (третя особа) є фактичним платником грошових коштів, отриманих у вигляді субвенції з Державного бюджету України, проте не набуває жодних прав кредитора. Пояснив, що АТ «Укрзалізниця» в умовах воєнного стану здійснювало фінансові проводки бюджетних коштів через комерційні банки (посередник), що фактично тотожне діяльності органів державної казначейської служби при обслуговувані коштів бюджету.
Відповідач, у належний строк, подав письмові заперечення на відповідь на відзив та підтримав правову позицію, попередньо наведену ним у відзиві на позов. Вказав, що в позовній заяві відсутнє нормативно-правове обґрунтування вимоги щодо стягнення неустойки за порушення договірних зобов'язань на користь Державного бюджету України. Письмово клопотав зменшити розмір неустойки на 95% до 59609,05 грн.
03.04.2024, у судове засідання прибули прокурор; позивачі 1, 2 та відповідач (участь їх повноважних представників забезпечена в режимі відеоконференції ухвалою від 06.03.2024); третя особа в судове засідання не прибула, про дату, час та місце слухання справи повідомлена через підсистему Електронний суд, у порядку статей 120, 121 ГПК України.
Суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав прокурора; позивачів 1, 2 та відповідача.
Прокурор позов підтримав у повному обсязі; позивачі 1 та 2 просили позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив посилаючись на обставини, вказані ним у відзиві на позов та в письмових запереченнях.
Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
Відповідно до п. 1 постанови КМУ від 28.02.2022 № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (діючої на момент укладення сторонами Договору) оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі», водночас переліки та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг визначаються рішеннями замовників / державних замовників, що здійснюють такі закупівлі.
Постановою КМУ від 02.03.2022 № 185 «Про деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (далі - Постанова № 185) уповноважено (п. 1) АТ «Укрзалізниця» в умовах воєнного стану виступати, зокрема, платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та / або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави.
Згідно з п. 2 постанови КМУ від 03.03.2022 № 193 «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі - Постанова № 193) з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави з резервного фонду Державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 6,6 млрд грн (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об'єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та / або переробки зерна.
Порядком та умовами надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затвердженими постановою Уряду України від 03.05.2022 № 528 (далі - Порядок № 528), головним розпорядником субвенції визначене Міністерство інфраструктури України.
За пунктами 3 - 5 Порядку № 528, у свою чергу, передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов'язаннями замовників за договорами - АТ «Укрзалізниця». Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок АТ «Укрзалізниця», відкритий в державному банку. Кошти, використані АТ «Укрзалізниця» для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.
З метою задоволення нагальних потреб функціонування держави на період воєнного стану Кіровоградською обласною військовою адміністрацією здійснена закупівля продовольчих товарів у постачальника, включеного до Переліку підприємств для забезпечення нагальних потреб функціонування держави, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.03.2022 № 148.
На офіційному веб - сайті АТ «Укрзалізниця» за посиланням (https://uz.gov.ua/about/procurement) опублікований проект договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання, форма та умови якого затверджені рішенням правління АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до п. 11.2. проекту цього Договору він може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов Договору в цілому.
Згідно з частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, що може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З урахуванням положень статті 634 ЦК України на виконання вимог указаних постанов Уряду України, між Кіровоградською обласною військовою адміністрацією - замовником, АТ «Укрзалізниця», як платником, та Приватним акціонерним товариством «Ічнянський молочно-консервний комбінат» (далі - ПРАТ «ІМКК»), як постачальником, 05.04.2022, укладений тристоронній договір № 05/04-КА шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та / або пакувальних товарів для їх фасування, який оприлюднено на веб-сайті АТ «Укрзалізниця», за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620 (далі - Договір).
За умовами п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити замовнику продовольчі товари тривалого зберігання та / або пакувальні товари для їх фасування (далі - товари), перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках (далі - заявка), замовник зобов'язується прийняти вказаний товар, платник (АТ «Українська залізниця») зобов'язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього Договору.
У заявці обов'язково зазначається назва предмету закупівлі з зазначенням коду ДК 021:2015 (Єдиний закупівельний словник) згідно з показником четвертої цифри (п. 1.3. Договору).
Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. загальна ціна (вартість) Договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів. Оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови КМУ від 02.03.2022 № 185.
Попередня оплата в розмірі 30% вартості товару проводиться протягом 3-х банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.
Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3-х банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника. Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснюється на підставі акту прийому-передачі товару та / або накладної (товарно-транспортної або залізничної), підписаних постачальником та замовником.
Виходячи з умов п. 5.1. Договору поставка товару здійснюється постачальником партіями протягом строку дії Договору на умовах, визначених у заявках відповідно до п. 1.1. цього Договору, на підставі письмових заявок замовника.
Згідно з пунктами 5.4., 5.5., 5.8. Договору товар повинен бути поставлений замовником протягом 2 календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджене сторонами додатково. Датою поставки товару є дата прийняття замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку товару негайно передається замовником платнику в визначеному цим Договором порядку.
Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником замовника партії товару в пункті призначення. Доказом прийняття партії товару є акт прийому-передачі та / або накладна (товарно-транспортна або залізнична) та / або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином (відповідно до вимог законодавства України та умов цього Договору) та підписані уповноваженими особами. Ризик випадкового знищення або псування товару, що поставляється, переходить до замовника одночасно з виникненням у нього права власності.
За п. 6.1. Договору в разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.
За п. 6.5. Договору замовник несе відповідальність за перевірку відповідності асортименту, кількості та якості прийнятого товару, а також за строки його прийняття.
Постачальник зобов'язаний в разі нездійснення ним поставки товару з будь-яких причин повернути отриманий ним відповідно до умов цього Договору авансовий платіж не пізніше, ніж протягом 5-ти банківських днів з моменту, коли мала бути здійснена поставка (п. 6.8 Договору).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1. Договору).
Сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики, пов'язані з виконанням умов цього Договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022. Відповідно до умов статті 634 ЦК України цей Договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов Договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення ним на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 Договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення ним на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки (рахунку на попередню оплату), визначених п. 1.1. Договору (пункти 11.1., 11.2. Договору).
Постачальник не вправі змінювати умови Договору, а лише може до них приєднатися. Замовник має право вносити зміни до Договору за погодженням з платником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua. Платник має право вносити зміни до цього Договору за погодженням із замовником. Зміни (доповнення, уточнення) набувають чинності для сторін з дня, наступного за днем їх оприлюднення (публікації) на вказаному веб-сайті: http://uz.gov.ua.
Факт направлення постачальником повідомлення про прийняття заявки (рахунку на попередню оплату) та / або поставка товару постачальником за цим Договором засвідчують повну та беззаперечну згоду постачальника з усіма умовами цього Договору та змінами до нього (пункти 11.3., 11.4. Договору).
Приєднання відповідача до умов цього Договору підтверджується виставленням 05.04.2022 рахунку на попередню оплату товару за замовленням Кіровоградської обласної військової адміністрації від 05.04.2022 № 01-33/389/0.3, загальною вартістю 86648940,00 грн, та останнім не заперечується.
АТ «Укрзалізниця» (третя особа, платник), на виконання умов Договору, згідно з платіжним дорученням від 07.04.2022 № 847 перерахувало на рахунок відповідача аванс у розмірі 30% від загальної вартості узгодженого товару, на суму 25994682,00 грн (призначення платежу: передоплата по договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання згідно рахунку № 05/04-КА від 05.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)).
Відповідач, у період з 13.04.2022 по 24.05.2022, поставив позивачу товар (продукт молоковмісний згущений з цукром / молоко незбиране згущене з цукром, за узгодженим асортиментом у рахунку на оплату № 05/04-КА), загальною вартістю 86648940,00 грн, про що свідчать двосторонні видаткові накладні: № МК_00001098 від 13.04.2022, № МК_00001099 від 13.04.2022, № МК_00001101 від 14.04.2022, № МК_00001102 від 14.04.2022, № МК_00001117 від 15.04.2022, № МК_00001118 від 15.04.2022, № МК_00001119 від 15.04.2022, № МК_00001154 від 26.04.2022, № МК_00001153 від 26.04.2022, № МК_00001174 від 28.04.2022, № МК_00001181 від 29.04.2022, № МК_00001182 від 29.04.2022, № МК_00001190 від 02.05.2022, № МК_00001193 від 02.05.2022, № МК_00001228 від 04.05.2022, № МК_00001250 від 09.05.2022, № МК_00001248 від 09.05.2022, № МК_00001271 від 10.05.2022, № МК_00001273 від 10.05.2022, № МК_00001282 від 11.05.2022, № МК_00001299 від 11.05.2022, № МК_00001301 від 12.05.2022, № МК_00001305 від 13.05.2022, № МК_00001306 від 13.05.2022, № МК_00001315 від 16.05.2022, № МК_00001326 від 16.05.2022, № МК_00001356 від 19.05.2022, № МК_00001379 від 23.05.2022, № МК_00001405 від 24.05.2022.
Згідно з актом приймання - передачі продукції, підписаного 24.05.2022, ПрАТ «ІМКК» та Кіровоградською обласною військовою адміністрацією, на виконання Договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та / або пакувальних товарів для їх фасування (в редакції, оприлюдненій на сайті AT «Укрзалізниця») за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620) постачальник поставив, а замовник отримав товару на суму 86648940,00 грн.
Остаточний розрахунок з відповідачем за фактом поставки товару, обмовленого цим Договором, проведений АТ «Укрзалізниця» станом на 03.08.2022, згідно з платіжною інструкцією № 33326 на суму 60654258,00 грн.
Наведені обставини сторонами не спростовуються.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказав, що відповідач порушив договірні зобов'язання в частині своєчасної поставки продовольчих товарів, необхідних для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану за кошти, виділені з резервного фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620. Метою визначення Договором (п. 5.4.) стислих строків поставки товару була нагальна потреба в забезпеченні людей необхідними продуктами харчування в умовах збройної агресії Російської Федерації.
Неналежне виконання постачальником договірних зобов'язань не відповідає суспільному інтересу та беззаперечно порушує інтереси держави в бюджетній сфері, що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.
Статтею 1 Закону України “Про прокуратуру” встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення в справі “Ф.В. проти Франції” (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі “Менчинська проти Російської Федерації” (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (в неофіційному перекладі):
“Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави”.
При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) “Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону” щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачена важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено. Положення вказаної норми відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.
Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави”.
У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави” висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.
В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття “інтереси держави” має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України “Про прокуратуру”.
Таким чином, “інтереси держави” охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави”, особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
За частинами 4, 7 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи така відповідь взагалі не отримана, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
У даній справі прокурором поданий позов в особі Кіровоградської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, в зв'язку з невиконанням ними своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави в суді.
Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Кіровоградської обласної військової адміністрації.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введений воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.
В умовах воєнного стану, на виконання статті 4 наведеного Закону, відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, № 68/2022 утворено Кіровоградську обласну військову адміністрацію.
За п. 1 постанови КМУ від 02.03.2022 № 185 військові адміністрації є замовниками за тристоронніми договорами щодо здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих та медичних товарів).
Пунктами 3, 5 постанови КМУ від 20.03.2022 № 328, зокрема, Кіровоградську обласну військову адміністрацію визначено одержувачем продовольчих товарів тривалого та нетривалого зберігання, закупівля яких здійснювалась відповідно до вимог постанови № 185.
Згідно з умовами тристороннього договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та / або пакувальних товарів для їх фасування Кіровоградська обласна військова адміністрація є його стороною (замовником), до прав та повноважень якої належить прийняття товару, перевірка відповідності його асортименту, кількості, якості, а також строків його прийняття, ініціювання вирішення спорів за договором у судовому порядку (пункти 1.1., 6.5., 9.3. Договору).
Кіровоградська обласна військова адміністрація здійснюючи закупівлі продовольчих товарів тривалого зберігання фактично виконувала делеговані державою повноваження які полягали в задоволенні нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану.
Таким чином, Кіровоградська обласна військова адміністрація є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
Кіровоградська обласна прокуратура листом від 18.08.2023 № 15/2-502вих-23 повідомила Кіровоградську обласну військову адміністрацію про існування порушення інтересів держави, в зв'язку з невиконанням ПрАТ «ІМКК», як постачальником, договірних зобов'язань з постачання продовольчих товарів у визначений договором строк, необхідних для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, і наявності підстав для стягнення в судовому порядку штрафних санкцій за порушення зобов'язань. Зазначеним листом також витребувані відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.
У листі - відповіді Кіровоградської обласної військової адміністрації від 05.09.2023 № 01-29/887/0.2, на звернення прокурора, Адміністрація повідомила про відсутність правових підстав для стягнення з постачальника пені за невиконання зобов'язань за договором, оскільки не вбачає порушень договірних зобов'язань. Зазначила, що з метою розосередження замовленої продукції і запобіганню її накопиченню в значних обсягах в умовах воєнного стану та обмеженими можливостями щодо її розвантаження, терміни та можливості поставки товарів узгоджувались постачальником окремо за допомогою загальноприйнятих засобів зв'язку.
Проте, будь-яких документів, які б свідчили про зміну сторонами умов Договору, зокрема щодо строку поставки продовольчих товарів, Кіровоградською обласною військовою адміністрацією не надано.
Отже, зі змісту вказаних листів слідує, що позивач 1 не вжив жодних належних та ефективних заходів для усунення порушень, про які повідомлено прокурором, що свідчить про невиконання цим органом своїх повноважень із захисту інтересів держави.
Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Як зазначалося вже, відповідно до п. 2 постанови КМУ від 03.03.2022 № 193, з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави з резервного фонду Державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 6,6 млрд грн (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об'єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та / або переробки зерна.
Порядком від 03.05.2022 № 528 головним розпорядником субвенції визначене Міністерство інфраструктури України.
Пунктами 3 - 5 Порядку від 03.05.2022 № 528, у свою чергу, передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов'язаннями замовників за договорами - AT «Укрзалізниця». Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок AT «Укрзалізниця», відкритий в державному банку. Кошти, використані AT «Укрзалізниця» для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.
Відповідно до п. 9 Порядку від 03.05.2022 № 528 розпорядники субвенції за місцевими бюджетами подають щомісяця до 10 числа Міністерству інфраструктури України звіт про її використання. У свою чергу Міністерство інфраструктури України як головний розпорядник субвенції щомісяця до 25 числа подає Міністерству фінансів України інформацію про використання субвенції, здійснюючи контрольні повноваження щодо її використання, а отже, є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
Таким чином, відповідно до вимог бюджетного законодавства Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України як головним розпорядником коштів державного бюджету забезпечене виконання функцій в частині встановлення Кабінетом Міністрів України порядку надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, перерахування коштів субвенції на рахунок АТ «Укрзалізниця», відкритий в державному банку, та здійснено заходи щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій в частині отриманих місцевими бюджетами доходів. Крім того, Міністерство, відповідно до вимог Порядку № 528, забезпечувало отримання звітів від розпорядників субвенції за місцевими бюджетами та подання щомісяця до 25 числа Міністерству фінансів України інформацію про використання субвенції.
Таким чином, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах та є належним позивачем у даній справі.
Кіровоградська обласна прокуратура листом від 18.08.2023 № 15/2-501вих-23 повідомила Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України про існування порушення інтересів держави, в зв'язку з невиконанням ПрАТ «ІМКК», як постачальником, договірних зобов'язань з постачання продовольчих товарів у визначений Договором строк необхідних для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, придбаних за рахунок коштів, виділених з резервного фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ 2620, відтак, наявності підстав для стягнення у судовому порядку штрафних санкцій за порушення зобов'язань. Зазначеним листом також витребувані відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.
Листом від 24.08.2023 № 14063/34/10-23, Міністерство повідомило прокуратуру про те, що оскільки не є стороною за Договором, у нього відсутні правові підстави для вжиття заходів щодо стягнення з ПрАТ «ІМКК» штрафних санкцій.
З наведеного слідує, що Міністерство не мало наміру вживати жодних належних та ефективних заходів для усунення порушень, про які повідомлено прокурором, що свідчить про невиконання цим органом своїх повноважень із захисту інтересів держави.
Виходячи з установлених обставин, суд вважає, що прокурор правильно визначив позивачів у цій справі, оскільки Військова адміністрація є стороною Договору (замовником товару) та саме на неї покладений обов'язок щодо прийняття товару, перевірки відповідності його асортименту, кількості, якості, а також строків його прийняття, в той час як фінансування з його поставки проведене за рахунок субвенції, що передана з резервного фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620), головним розпорядником якої є Мінінфраструктури, тому стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем Договірних зобов'язань з поставки товару має бути проведене саме на користь Державного бюджету України.
Компетентні органи були достеменно обізнані з фактом порушення договірних зобов'язань, та в позивачів було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останні самостійно не захистили інтереси держави в суді.
У порядку частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор, попередньо до звернення до суду, повідомив позивачів про намір подати позов в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Приватного акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат» про стягнення коштів за Договором на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання для забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану в сумі 1192181,05 грн.
За таких обставин, в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Кіровоградської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.
Судом відхилені заперечення відповідача щодо неналежного суб'єктного складу учасників справи, зокрема особи позивача, яким на його думку, є саме АТ «Укрзалізниця» - платник за трьохстороннім Договором на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та / або пакувальних товарів для їх фасування.
За положеннями статті 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою укладений трьохсторонній договір є договорами поставки, до якого підлягає застосуванню положення цивільно-правового інституту виконання обов'язку боржника третьою особою (частина 1 статті 528 ЦК України).
Відповідно до п. 6.1. Договору (на зміст якого звертає увагу відповідач) у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.
За доводами відповідача, оскільки предметом спору в даній справі є вимога про стягнення пені за порушення терміну поставки, то саме в платника (АТ «Укрзалізниця») виникає як право на отримання штрафних санкцій в разі порушення умов Договору, так і право на звернення з позовом до господарського суду за захистом своїх законних інтересів.
Натомість, в силу Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затверджених постановою КМУ від 03.05.2022 № 528, головним розпорядником субвенції визначене Міністерство інфраструктури України (позивач 2).
Пунктами 3 - 5 цього Порядку передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов'язаннями замовників за договорами АТ «Укрзалізниця». Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок АТ «Укрзалізниця», відкритий в державному банку.
Кошти, використані АТ «Укрзалізниця» для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.
При цьому, відповідно до статті 618 ЦК України інша особа, яка виконує за боржника його зобов'язання або окремі обов'язки, не замінює боржника і не стає додатковим боржником. Зобов'язаною особою перед кредитором залишається первісний боржник.
Таким чином, оскільки АТ «Укрзалізниця» не надавала власні кошти, а була лише фактичним платником (посередником) грошових коштів, які виділялися державою для ОВА у вигляді субвенцій, тому на переконання суду, п. 6.1. Договору передбачав сплату пені саме на рахунок платника, а не на його користь.
Щодо нарахування та стягнення неустойки (в формі пені) за порушення негрошового зобов'язання з поставки товару, в обумовлений Договором (п. 5.4.) строк.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 частини 1 статті 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини1, 2 статті 549 ЦК України).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір установлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).
Пунктами 5.4., 5.5. Договору встановлено, що товар повинен бути поставлений замовником протягом 2 календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджене сторонами додатково. Датою поставки товару є дата прийняття замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів.
Попередня оплата (30% від загальної вартості замовленого товару) в розмірі 25994682,00 грн перерахована постачальнику станом на 07.04.2022 згідно з платіжним дорученням № 847.
За статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 5 статті 254 ЦК України). Якщо строк установлений для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (частина 1 статті 255 ЦК України).
Виходячи з п. 5.4. Договору товар у повному обсязі мав бути поставлений замовнику в строк по 11.04.2022, тобто протягом двох календарних днів з моменту отримання авансу, при цьому, оскільки останній день строку припадає на вихідний день (9,10 квітня субота, неділя), що визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (тобто 11.04.2022). З наведеного слідує, що прострочення поставки товару слід рахувати з 12.04.2022.
Жодних доказів на підтвердження того, що сторонами в установленому Договором порядку (пункти 5.1. - 5.3.) узгоджений інший строк поставки товару (його окремих партій), матеріали справи не містять.
За поясненнями представників позивачів та прокурора в судовому засіданні 03.04.2024, стислі строки поставки продовольчих товарів (згущене молоко) в значному обсязі, зумовлені саме нагальною потребою в забезпеченні великої кількості людей необхідними продуктами харчування в умовах збройної агресії Російської Федерації після початку повномасштабного вторгнення військових формувань.
Відповідач, у свою чергу, приєднався до умов цього Договору в цілому (пункти 11.2., 11.4.), в тому числі й щодо обмежених строків з поставки товару, що є істотною умовою для цього виду правочинів.
За висновком суду, прокурором правомірно проведені нарахування неустойки (в формі пені) за порушення відповідачем договірних зобов'язань з поставки товару, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в період з 12.04.2022 по 23.05.2022, що за перерахунком суду складає 1097223,31 грн.
Відповідач письмово клопотав зменшити розмір штрафних санкцій на 95% від заявленої суми, до 59609,05 грн.
Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора в разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора в разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, в вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною 2 статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Подібні норми також містить частина 3 статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положення частини 3 статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
Крім того, у вирішенні судом питання щодо зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов'язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України, за якою суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, що розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки в доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності в цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовані таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними в питаннях господарсько-правової відповідальності.
За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, за якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; в господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина 3 статті 216 ГК України).
За частинами 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника в сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та / або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Вирішуючи питання щодо зменшення пені, суд виходить з того, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу:
1) ступінь виконання зобов'язання боржником: 24.05.2022, замовник отримав товар відповідно до умов Договору в повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі та видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін. На момент звернення прокурора до господарського суду, зобов'язання з поставки товару виконане в повному обсязі;
2) тривалість прострочення виконання зобов'язання незначна (12.04.2022 - 23.05.2022);
3) причини неналежного виконання зобов'язання - існування форс-мажорних обставин на момент укладення Договору та його виконання (воєнний стан), що насамперед зумовлене логістичними проблемами доставки товару в замовленому обсязі (941 тонна молока згущеного, код ДК 15511600-9) та його оперативному розвантажені;
4) поведінка боржника та поведінка кредитора, зокрема, остаточний розрахунок за товар, поставлений станом на 24.05.2022, на суму 60654258,00 грн (70% від загальної вартості товару) проведений лише зі спливом двох місяців - 03.08.2022, що в тому числі зумовило негативні наслідки для відповідача в вигляді знецінення грошової одиниці (інфляційних втрат);
5) відсутність негативних наслідків порушення зобов'язання для кредитора.
За таких обставин, з урахуванням ступеню виконання зобов'язання та зазначених вище обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про виключність обставин даної справи, що надає підстави для зменшення суми пені на 70% (від 1097223,31 грн) та стягнення з відповідача 329166,99 грн пені за період з 12.04.2022 по 23.05.2022 за порушення строків поставки товару за Договором на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та / або пакувальних товарів для їх фасування.
За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
За висновком суду, прокурор, на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76 - 79 ГПК України, довів наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення неустойки (в формі пені) в сумі 329166,99 грн за порушення договірних зобов'язань з поставки продовольчих товарів в установлений строк.
Враховуючи, що фінансування з поставки товарів для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих та медичних товарів) в умовах воєнного стану, проведене за рахунок субвенції, що передана з резервного фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620), головним розпорядником якої є Мінінфраструктури, стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем договірних зобов'язань з поставки товару має бути проведене саме на користь Державного бюджету України.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.
За статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. При цьому, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача в сумі, сплаченій позивачем про за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не був зменшений.
Таким чином, суд поклав на відповідача відшкодування судових витрат по сплаті судового збору, що понесені прокуратурою при подачі позову, в сумі 16458,35 грн.
Керуючись статтями 13, 14, 42, 47, 53, 55, 73 - 80, 86, 129, 165 - 167, 178, 184, 202, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Задовольнити частково позов заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури (проспект Європейський, 4, м. Кропивницький, 25006; код ЄДРПОУ 02910025) в інтересах держави в особі позивачів: Кіровоградської обласної військової адміністрації (пл. Героїв Майдану, 1, м. Кропивницький, 25006; код ЄДРПОУ 00022543) та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (проспект Берестейський, 14, м. Київ, 01135; код ЄДРПОУ 37472062) до Приватного акціонерного товариства “Ічнянський молочно-консервний комбінат” (вул. Вишнева, 4, м. Ічня, Чернігівська область, 16700; код ЄДРПОУ 00381152), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Акціонерного товариства “Українська залізниця” (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 40075815) про стягнення неустойки (в формі пені) в сумі 1192181,05 грн.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Ічнянський молочно-консервний комбінат” (вул. Вишнева, 4, м. Ічня, Чернігівська область, 16700; код ЄДРПОУ 00381152) на користь Державного бюджету України 329166,99 грн пені внаслідок порушення умов договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та / або пакувальних товарів, укладеного 05.04.2022 з Кіровоградською обласною військової адміністрацією, за рахунком від 05.04.2022 № 05/04-КА.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Ічнянський молочно-консервний комбінат” (вул. Вишнева, 4, м. Ічня, Чернігівська область, 16700; код ЄДРПОУ 00381152) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (проспект Європейський, 4, м. Кропивницький, 25006; код ЄДРПОУ 02910025) 16458,35 грн судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
5. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.
Повне судове рішення складене та підписане 09.04.2024.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.
Суддя А.В. Романенко