м.Чернівці
04 квітня 2024 року Справа № 926/5179/23
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М., за участю секретаря судового засідання Петровської В.С., розглянувши справу №926/5179/23
За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5)
До відповідача Приватного підприємства «ЛЄГО» (59126, Чернівецька обл, Вижницький р-н, с. Яблуниця, вул.О.Довбуша, 8)
Про стягнення заборгованості в сумі 890486,16 грн
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - адвокат (дов. від 14.07.2023р.)
від відповідача: Новотний А.М. - представник (дов. від 04.05.2023р.), Бербенюк М.В. - адвокат (ордер № 1059438 від 24.01.2023р.)
Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв'язку «EasyCom».
СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства «ЛЄГО» про стягнення заборгованості в сумі 890486,16 грн за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом від 05.08.2022 року.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між сторонами було укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом від 05.08.2022 року, відповідно до якого ПП «ЛЄГО» виступало відправником вантажів згідно накладної №542084 у вагонах №№59169789, 59168864, згідно маршруту Коломия Львівська залізниця до Дорнешти Румунія, через прикордонний пункт Вадул-Сірет. По прибуттю на прикордонний пункт Вадул-Сірет вагони були затримані Чернівецькою митницею, що зафіксовано у акті загальної форми №2289 від 08.03.2023 року, в подальшому Чернівецькою митницею оформлено картку відмови у пропуску через митний кордон України. 28.07.2023 року електронна митна декларація №UA2060801/2023/1187 від 08.03.2023 року на вагонах №№59169789, 59168864 визнана недійсною та станцією Вадул-Сірет складено акт загальної форми щодо закінчення затримки вагонів по причині проведення митного догляду.
За час затримки вагонів №59168864, №59169789 залізницею нараховано платежів на загальну вартість 890486,16 грн: зокрема - за актами №2289 від 08.03.2023 року та №5154 від 28.07.2023 року - 840805,08 грн з ПДВ, з яких: -за користування вагонами (код 217) - 403258,40 грн (483910,08 грн з ПДВ), -за зберігання (код 216) - 295635,70 грн (354763,68 грн з ПДВ), за маневрову роботу (код 215) - 1503,70 грн (1804,44 грн з ПДВ), -за повідомлення (код 218) - 272,40 грн (326,88 грн з ПДВ); за пам'ятками подавання/забирання №613 від 04.08.2023 року, №614 від 05.08.2023 року, №585 від 05.08.2023 року, №586 від 06.08.2023 року та актами затримки №5210 від 28.07.2023 року, №5253 від 04.08.2023 року, №5265 від 04.08.2023 року, №5270 від 04.08.2023 року - 41400,90 грн (49681,08 грн з ПДВ), з яких: - за користування вагонами (код 251/1) - 22366,60 грн. (26839,92 грн з ПДВ), - за маневрову роботу (код 188) - 1503,70 грн. (1804,44 грн з ПДВ), - за зберігання (код 190/001) - 15725,30 грн, (18870,36 грн з ПДВ), - за переадресування (код 158/001) - 1805,30 грн (2166,36 грн з ПДВ).
ПП «ЛЄГО» від 04.08.2023 року листом гарантував оплату за всі надані послуги, в тому числі й затримки, переадресування, користування вагонами, проте оплати не провів, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
29.11.2023 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№5179.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023 року позовну заяву передано судді Гушилик С.М.
Ухвалою суду від 30.11.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 19.12.2023 року.
Ухвалою від 12.12.2023 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 (вх.№5347) про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 19.12.2023 року оголошено перерву до 04.01.2024 року.
На електронну адресу суду 19.12.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№5464) без кваліфікованого електронного підпису, однак, відповідачем повторно надіслано відзив на позовну заяву за вх.№5473, який надійшов вже через систему Електронний суд.
В обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що 08.03.2023 року залізничні вагони були затримані незаконно; затримка вагонів відбувалася не з його вини, як наслідок, відповідач не зміг виконати умови договору з іншим підприємством; за результатом проведення митного огляду та інших митних формальностей, не було складено протоколу про порушення митних правил та позбавлено відповідача можливості захистити свої права та інтереси; акти позивача складені в письмовій формі, тоді як договором визначений електронний документообіг; розрахунок не вірний; при поверненні вантажу, ним виявлено, що вся продукція стала в непридатному для використання стані.
22.12.2023 року позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив (вх.№5534), в якій спростовує доводи відповідача посилаючись на те, що залізниця не вправі керувати діями митниці; станцією затримки було інформовано вантажовідправника у встановленому порядку через станцію відправлення про факт затримки вагонів; засвідчення обставин та факту затримки вагонів залізницею здійснено у відповідності до діючих правил та норм, час затримки зафіксований актом загальної форми №2289 від 08.03.2023 року та закінчення затримки актом №5154 від 28.07.2023 року. Щодо оформлення актів в електронній формі позивач зазначає, що у п.8.2 договору передбачено, оформлення документів в електронній формі, однак, на даний час складання документів електронній формі не проводиться через не функціонування системи, при цьому, всі дані по платежам містяться в накопичувальних картках та всі документи складені у відповідності до вимог Правил складання актів.
27.12.2023 року представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№5575), в яких посилається на те, що митницею не винесено кваліфікаційного рішення про належність товарної продукції до коду УКТЗЕД; митний орган та позивач не повідомили належним чином про затримку товару чим порушили право бути присутнім та захистити свої права та інтереси; первинні документи до рахунку відсутні.
Ухвалою суду від 04.01.2024 року здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №926/5179/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.01.2024 року.
09.01.2024 року представником позивача долучено додаткові докази до матеріалів справи (вх.№104), а саме пам'ятки, накопичувальні картки, відомості плати за користування вагонами, довіреність представника відповідача та копії листів до останнього.
16.01.2024 року представником відповідача подано через систему «Електронний суд» клопотання про витребування доказів (вх.№188), в якому було відмовлено ухвалою суду від 17.01.2024 року.
Ухвалою суду від 17.01.2024 відкладено підготовче засідання на 06.02.2024 року.
25.01.2024 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№345), а саме: доказів щодо інформування вантажовласника про затримку вагонів та доказів надсилання доданих до позовної заяви листів.
05.02.2024 року та 06.02.2024 року, через систему «Електронний суд», від представника відповідача надійшли клопотання про долучення додаткових доказів (вх.вх.№213, 216).
Ухвалою суду від 06.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.02.2024 року.
У судових засіданнях 29.02.2024 року, 20.03.2024 року та 25.03.2024 року оголошено перерву.
Під час розгляду справи судом досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів.
Представник позивача підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги, в свою чергу представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у письмовому відзиві та додаткових поясненнях.
Слід зазначити, що при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 року і набула чинності в Україні 11.09.1997р. 3 прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Суд з метою належного виконання свого процесуального обов'язку щодо розгляду справи по суті, керується п.10 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що кореспондується із ст.129 Конституції України, за якою однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
У відповідності до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Справа розглянута судом в межах розумного строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-
05.08.2022 року між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - позивач, залізниця) та Приватним підприємством «ЛЄГО» (далі - відповідач, відправник) укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом №34207835/2022-002 (далі - договір) зі станції Коломия Регіональної Філії «Львівська залізниця» (далі - РФ «Львівська залізниця») до станції Дорнешти Румунія шляхом подання заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажу залізничним транспортом №34207835/2022-002 від 05.08.2022 року ПП «ЛЄГО», в якій останній підтверджує, що ознайомлений з оприлюдненим договором на інтернет порталі АТ «Укрзалізниця» та погоджується з його умовами.
Дана заявка підписана електронним цифровим підписом відповідальної особи відповідача 05.08.2022 року, у відповідь на яку відповідачу скероване повідомлення про укладення даного договору, що також засвідчене електронним підписом представника позивача.
Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою (п.1.1 договору).
Відповідно до п.1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення ван тажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звер неться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п.1.5 договору).
Згідно з п.1.6. договору даний договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.соm/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (п.1.7 договору).
Згідно п.1.8 договору умови договору, що потребують визначення окремих параметрів їх надання (окрему станцію надання послуг, ін.) набувають сили і застосовуються у відносинах сторін шляхом надання перевізником пропозиції укласти такі додаткові умови до договору (оферти), прийняття пропозиції (акцепту) замовником та підтвердження її прийняття перевізником з підтвердженням таких умов надання послуг. Приймаючи пропозицію отримання послуг на умовах, що потребують визначення окремих параметрів їх надання, замовник засвідчує, що ознайомився та згоден з такими умовами.
Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п.12.1 договору (п.1.10 договору).
За умовами підпунктів 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6, 2.1.10, 2.1.14 пункту 2.1. договору замовник зобов'язаний: - сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника; -відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць У країни, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника; - здійснювати оформлення платіжних доручень і в реквізиті «Призначення платежу» вказувати наступне: «Оплата провізних та інших платежів згідно з Договором від /дата укладання Договору/, № особового рахунку (код платника, наданий Замовнику), основна сума та сума ПДВ; - приймати подані за заявкою замовника власні вагони перевізника. Відмова замовника від прийняття власних вагонів перевізника допускається лише у випадках, якщо виключається можливість використання замовником таких вагонів для перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, на підставі відповідних документів (форм ГУ-23, ВУ-23). Якщо подання замовнику на його замовлення порожніх власних вагонів перевізника затримується з його вини, з нього стягується встановлена в п.3.4 договору плата за користування власними вагонами перевізника за весь час затримки вагонів на станції призначення. Якщо замовник заявить про відмову від цих вагонів, плата за час затримки нараховується до моменту одержання відмови. У випадку відмови замовника від замовлених власних вагонів перевізника, що подані замовнику, замовник зобов'язаний письмово повідомити станцію навантаження та філію «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» про таку відмову та сплатити плату за пробіг цих вагонів від станції, з якої вони були відправлені, до станції навантаження. Така плата стягується за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 на підставі акту загальної форми ГУ-23 та перевізного документа, за яким прибули вагони на станцію призначення за тарифною схемою 14 Збірника тарифів. Плата за пробіг вагонів не нараховується у випадку, якщо виключається можливість використання замовником вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної та комерційної непридатності, що підтверджується відповідним документом (акт форми ГУ-23, ВУ-23); - самостійно та регулярно ознайомлюватись з змінами до договору, направленими перевізником документами та повідомленнями, іншою інформацією щодо надання послуг, розміщеними в інформаційних системах перевізника.
Пунктом 3.4 договору встановлено, що замовник зобов'язаний сплачувати визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі плата за користування власними вагонами перевізника).
Підпунктом 3.4.1 п.3.4 договору визначено, що плата за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно до п. 3.4.2 договору, яким передбачено, що плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідного типу за формулою:
Пвик= (Спл/24)*tгод*kм, де:
Пвик плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів;
Спл ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн/вагон за добу визначена в додатку 1-2 до договору;
24 кількість годин у добі;
tгод кількість годин користування власним вагоном перевізника для відповідного типу вагонів;
kм коригуючий коефіцієнт, що застосовуються до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного поїзда або контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюються перевізником та зазначається в додатку 1-2 договору.
Згідно підпункту 3.4.3 договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п3.4 договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами.
Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п. 3.4. договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами.
Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
Як зазначено в п.3.7 договору замовник зобов'язаний компенсувати перевізнику сплачений останнім єдиний збір, який справляється згідно з законодавством України у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України.
Враховуючи п.4.1 договору розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця».
Згідно п.4.2 договору плата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд.15 договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання.
Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього договору.
Щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді (далі - щодобові переліки перевізних документів), які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу.
На підставі переліків перевізних документів формуються виписки з особового рахунку, що відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітний місяць. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована неустойка (штраф, пеня).
Виписка з особового рахунку направляється перевізником на електронну адресу замовника, вказану в додатку 2-1 договору, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним (п.4.5 договору).
Згідно з п.4.6 договору зведена відомість формується перевізником на підставі інформаційних повідомлень передбачених умовами договору, та направляється для підписання замовником не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним.
В зведеній відомості відображається плата за використання власних вагонів Пере-візника за межами України, плата за використання власних транспортерів Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) по території України та за межами України, а також плата за послуги із супроводження великовантажних транспортерів спеціальним вагоном з бригадою, штрафи, неустойка, пеня, інші платежі, передбачені умовами договору.
Наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє перевізника права здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди за наявності для цього підстав.
Замовник упродовж 5 робочих днів з дня отримання зведеної відомості зобов'язаний надіслати перевізнику підписану зведену відомість.
У разі підписання зведеної відомості із зауваженнями, перевізником здійснюється перевірка наданих послуг та їх вартості за наявності окремого письмового обґрунтованого звернення замовника.
За результатами перевірки, за наявності підстав, перевізником проводиться коригування, яке відображається в наступних зведених відомостях.
У разі підписання зведеної відомості із зауваженнями без надання окремого письмового обґрунтованого звернення замовника, перевірка наданих послуг та їх вартості перевізником не здійснюється, а зведена відомість вважається погодженою та підписаною без заперечень.
У разі, якщо замовником не підписано зведену відомість, у тому числі з відповідним коригуванням, упродовж 15 днів з дня її отримання та не надано письмове обґрунтоване звернення щодо зауважень до зведеної відомості, зведена відомість вважається погодженою та підписаною обома сторонами без зауважень на дату складання зведеної відомості. Датою одержання зведеної відомості, у випадку направлення її в паперовій формі, вважається відмітка поштової служби на повідомлені про вручення рекомендованого листа або дата календарного штемпеля поштової служби у випадку повернення відправлення у зв'язку із закінченням терміну зберігання, незнаходження абонента за адресою (за зазначеною адресою не проживає), з відмовою адресата від одержання.
Відповідно до п.4.8 договору у разі незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розд.7 договору адресу Філії «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця».
У разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством України і цим договором (п. 4.9 договору).
Згідно п.4.10 договору за необхідності, на вимогу замовника або перевізника, проводиться звіряння розрахунків між ними, результати якої оформляються актом звіряння взаємних розрахунків. Із замовником - нерезидентом акт звіряння взаємних розрахунків проводиться в національній валюті України та в іноземній валюті. Звіряння розрахунків проводиться не рідше одного разу на рік. Підписання сторонами акту звіряння розрахунків не позбавляє Перевізника права на донарахування та стягнення коштів за не врахованими раніше грошовими вимогами за наявності для цього достатніх підстав.
Відповідно до п.4.11 договору додатково до складених первинних документів, інформація про які включена до щодобових переліків перевізних документів, на звернення замовника перевізником може складатися в електронній формі акт наданих послуг. За умови відповідності критерію «ритмічний характер» встановленого п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, такі акти є підставою для складання зведених податкових накладних (розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної).
Відповідно до розділу 8 договору організація електронного документообігу визначено, що згідно з п. 8.1 договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються виключно власні інформаційні системи перевізника.
У п.8.2 договору визначено, що електронний документообіг між перевізником та замовником передбачає оформлення документів з накладанням КЕП, якщо їх оформлення в електронній формі реалізовано в інформаційних системах перевізника та нормативно-правовими актами не встановлено обов'язковість паперового оформлення.
Перелік документів визначений у підпунктах 1-26 пункту 8.2 договору.
Відповідно до п.8.3 договору для цілей договору датою та часом одержання однією стороною будь-яких документів (повідомлень), відправлених іншою стороною з використанням власних інформаційних систем перевізника, є дата та час підписання відправником такого документа (повідомлення) КЕП у власних інформаційних системах перевізника.
Пунктом 12.2 договору даний договір припиняється: у зв'язку з розірванням договору за взаємною згодою сторін, або у зв'язку з односторонньою відмовою від договору, у випадках та в порядку прямо передбачених договором, або з підстав визначених законодавством.
Докази визнання договору недійсними, або його розірвання матеріали справи не містять.
На підставі укладеного договору, ПП «ЛЄГО» згідно накладної №542084 відправило вантаж зі станції Коломия Львівська залізниця до Дорнешти Румунія, через прикордонний пункт Вадул-Сірет у вагонах №59169789 та №59168864.
По прибуттю на прикордонний пункт Вадул-Сірет 08.03.2022 року об 11:00 год вагони №59169789 та №59168864 за відправкою №542084 були затримані Чернівецькою митницею для митного догляду. Відповідальними особами Чернівецької митниці було внесено відмітку в перевізний документ №542084 інформацію щодо заборони пропуску вказаних вище вагонів із вантажем.
Станцією митного пропуску Вадул-Сірет складено акт загальної форми №2289 від 08.03.2023 року, яким засвідчено факт затримки вагонів №59169789, №59168864, про що вантажовідправника повідомлено через менеджер «телеграм».
За результатами огляду вантажу головним спеціалістом Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Седляком І.П. складений акт/висновок огляду лісопродукції.
Чернівецькою митницею - на підставі ч.5 ст.338 МКУ та п.5 Постанови КМУ від 23.05.2012 року №467 складені Акти про проведення огляду товарів/транспортних засобів №UA408060/23/000025 (електронна митна декларація №UA2060801/2023/1187 від 08.03.2023 року).
14.03.2023 року Чернівецькою митницею оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408060/2023/000005 щодо відмови у пропуску через митний кордон України вагонів №59169789, №59168864 за накладною №542084 від 06.03.2023 року.
Не погоджуючись з діями митниці, ПП «ЛЄГО» оскаржило їх у судовому порядку. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.05.2023 року в справі №600/2069/23-а, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023 року, встановлено, що 14.03.2023 року працівником митного органу правомірно складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408060/2023/000005, в якій зазначено про необхідність надання декларантом дозвільних документів, а також відповідних транспортних документів та комерційних документів на інші товари.
26.07.2023 року вантажовідправником ПП «ЛЄГО» надано лист на переадресування вагонів №59169789, №59168864, на який відповідальному представнику ПП «ЛЄГО» станцією Вадул-Сірет повідомлено щодо необхідності анулювання митної декларації, за якою перевозились вагони, для проведення переадресування зі зміною статусу відправки №542084 з «перевезення на експорт під митним контролем» на відправку перевезення в межах УЗ(внутрішнє).
27.07.2023 року станцією Вадул-Сірет отримано наказ на переадресування вагонів за відправкою №501354 від 27.07.2023 року в 10:35 год та складено акт загальної форми №5150 від 27.07.2023 року про неможливість здійснення переадресування відправки №542084 за наказом №501354 від 27.07.2023 року у зв'язку із відсутністю анульованої митної декларації.
28.07.2023 року в 15:20 год електронна митна декларація №UA2060801/2023/1187 від 08.03.2023 року на вагони №59169789, №59168864 була визнана недійсною (анульована), про що Чернівецькою митницею зроблена відмітка в гр.26 накладної №542084.
Станцією Вадул-Сірет складено акт загальної форми №5154 від 28.07.2023 року щодо закінчення о 15:20 год 28.07.2023 року затримки вагонів №59169789, №59168864 по причині проведення митного догляду (акт №2289 від 08.03.2023 року) у зв'язку із виведенням товару з-під митного контролю та для подальшого переадресування. Крім того, в акті №5154 від 28.07.2023 року зазначено суму та коди платежів належних до сплати залізниці за затримку вагонів вказаних вище вагонів з 11:00 год 08.03.2023 року (акт № 2289) по 15:20 год 28.07.2023 року.
Враховуючи відсутність коштів на особовому рахунку ПП «ЛЄГО», який повинен був виступати платником перевізних та інших платежів за відправкою №542084 згідно наказу на переадресування №501354 від 28.07.2023 року, станцією Вадул-Сірет складено акт загальної форми №5210 про затримку вагонів з 15:20 год 28.07.2023 року у зв'язку із неможливістю проведення переадресування та розрахунку за перевізним документом №542084.
04.08.2023 року станцією Вадул-Сірет отримано наказ на переадресування вагонів за накладною №505016 від 04.08.2023 року в 15:02 год, платником додаткових зборів, які пов'язані із затримкою та безпосередньо із переадресуванням ПП «ЛЄГО».
04.08.2023 року ПП «ЛЄГО» було надіслано лист на станцію Вадул-Сірет щодо гарантування оплати за всі надані послуги, в тому числі й затримки, переадресування, користування, видачі з коду платника №5741397 ПП «ЛЄГО» за вагони №59169789, №59168864 по відправці №542084.
Станцією Вадул-Сірет складено акт загальної форми №5253 на закінчення затримки вагонів №59169789, №59168864 в 15:10 год 04.08.2023 року.
Вагон №59168864 подано під вивантаження 04.08.2023 року о 15:10 год (пам'ятка про подавання №613).
Вагон №59169789 з 15:10 год 04.08.2023 року по 00:35 год 05.08.2023 року затриманий на станції в очікуванні подачі під вантажні операції у зв'язку із занятістю фронту вивантаження, про що складено акти №5265 від 04.08.2023 року на початок затримки, №5270 від 05.08.2023 року на закінчення затримки.
Подавання вагону №59169789 проведено за пам'яткою №614 о 00:35 год 05.08.2023 року.
Відповідач вніс відомості про отримання вантажу 05.08.2023 року в гр.106 накладної №542084.
Після отримання повідомлень про закінчення вантажних операцій з вагонами від уповноваженого працівника ПП «ЛЄГО» станцією оформлено пам'ятки про забирання вагонів №585 о 13:05 год 05.08.2023 року (вагон №59168864) та №586 о 03:30 год 06.08.2023 року (вагон №59169789) на засвідчення закінчення вантажних операцій.
06.08.2023 року всі відомості за додаткові послуги і штрафи були включені в накопичувальні картки №06089001 та №06089002.
Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що за час затримки вагонів на станції Вадул-Сірет з вини та причин, які залежали від відповідача залізницею нараховано платежів на загальну суму 890486,16 грн, зокрема: платежі за актами №2289 від 08.03.2023 року та №5154 від 28.07.2023 року, за вагони №59168864, №59169789 в сумі 840805,08 грн з ПДВ; за пам'ятками подавання/забирання №613 від 04.08.2023 року, №614 від 05.08.2023 року, №585 від 05.08.2023 року, №586 від 06.08.2023 року та актами затримки №5210 від 28.07.2023 року, №5253 від 04.08.2023 року, №5265 від 04.08.2023 року, №5270 від 04.08.2023 року - 49681,08 грн з ПДВ.
Враховуючи, що відповідачем платежі добровільно не сплачені, позивач просить стягнути їх у судовому порядку.
Відповідач у свою чергу заперечує проти вимог позивача посилаючись на те, що затримка вагонів сталась не з його вини, він не був повідомлений належним чином про затримку вагонів, позивач порушив умови договору та не вносив акти в електронному варіанті, відтак вказані документи є неналежними доказами.
Оцінивши всі встановлені обставини справи в їх сукупності згідно поданих до справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з урахуванням наступного.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача витрат, понесених залізницею через затримку, зберігання вагонів та інше.
Так, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, регулюються Цивільним кодексом Україні (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими підзаконними актами.
За пунктами 2, 5 ст.306 ГК України передбачено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.5 ст.307 ГК України умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), яка є чинною для України відповідно до Закону України «Про правонаступництво в Україні» та Віденської конвенції про правонаступництво держав.
Статтею 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) визначено, що при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.
Відповідно до статті 2 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) необхідно розуміти, що перевізник це договірний перевізник і всі подальші перевізники, які беруть участь у перевезенні вантажу, у тому числі по водній ділянці шляху в міжнародному залізнично-поромному сполученні; відправник - особа, яка пред'явила вантаж до перевезення і вказана в накладній як відправник вантажу.
Відповідно до пр.6 ст.28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, дія якої поширюється на спірні правовідносини, якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникло з причин, що не залежали від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.
Відповідно до пр.1, 2 ст.32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) визначено, що перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку передбаченому статтею 31 «Оплата провізних платежів та неустойок».
Згідно з пр.1 ст.31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, оплата провізних платежів є обов'язком: відправника - перевізникам, які беруть участь у перевезенні вантажу, за виключенням перевізника, який видає вантаж, за здійснене ним перевезення.
За пр.2 ст.31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) унормовано, що якщо відправник або отримувач виконання своїх зобов'язань, передбачених в § 1 даної статті, покладає на третю особу, то ця особа повинна бути зазначена відправником в накладній як платник і повинна мати договір з відповідним перевізником.
Відповідно до пр.5 ст.31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) унормовано, що провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому здійснюється оплата.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457).
Статтею 8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Відповідно до п.2, 3 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 (далі - Статут), Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Відповідно до п.3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334 (із змінами і доповненнями), акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Відповідно до п.119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Відповідно до п.2-4 Правил користування вагонами і контейнерами (ст.ст.119-126 Статуту залізниць України), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113 (далі - Правила) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.
Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.
У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Згідно з частиною другою статті 218 Митного кодексу України, розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.
Вказана норма матеріального права є спеціальною, що стосується проведення митних процедур саме на залізничному транспорті (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у п.8.2 постанови Верховного Суду від 17.09.2020 року в справі №924/58/18).
Відтак, суд зазначає, що вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних та перевантажувальних робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю.
Близька за змістом правова позиція є послідовною та логічною, викладена Верховним Судом у низці постанов, зокрема: від 06.03.2018 у справі №911/4079/16, від 03.04.2018 у справі №911/4080/16, від 16.04.2018 у справі №911/1318/17 та від 02.05.2018 у справі №927/526/17, від 21.06.2019 №924/320/17 та інших.
Частиною 1 ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Згідно з ч.ч.1, 2 та 4 ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Виходячи з п.8 Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми (форми ГУ-23 - Додаток N 6 до Правил користування) який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі). В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Аналогічні вимоги містять також Правила складання актів, відповідно до пункту 1 яких при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.1999 року №113).
Отже, відповідно до названих норм чинного законодавства, підставами для майнової відповідальності вантажовласників (вантажовідправників) можуть бути різні обставини (зокрема і різні підстави для затримки/простою вагонів) і належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій (кожної з них) - затримки/простою вагонів на станції (щодо кожної підстави такої затримки, якщо таких підстав більше однієї) є акт (акти) загальної форми ГУ-23, що складений(ні) згідно з Додатком № 6 до Правил користування.
Судом встановлено, що простій вагонів №59169789 та №59168864 на станції Вадул-Сірет відбувався у зв'язку із здійсненням митних формальностей (з 08.03.2023 року по 28.07.2024 року) та у зв'язку з очікуванням розпорядження вантажовідправника про переадресування вантаж (28.07.2024-05.08.2023 для вагону №59168864 та 28.07.2024-05.08.2024 для вагону №59169789). Вказані обставини вбачаються із складених актів загальної форми ГУ-23, якими підтверджено період та підстави затримки/простою вагонів.
У відповідності до пунктів 6, 10, 12, 13 Правил користування вагонам і контейнерами, станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером.
Поряд з цим, нормою ст.46 Статуту залізниць України передбачено плату за зберігання вантажу, що прибув на станцію, строк якого перевищує добу. Безкоштовний строк зберігання вантажу обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно з п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Пункт 9 Правил зберігання вантажів встановлює, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т.ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Таким чином, приписами законодавства унормовано обов'язок вантажовідправника, вантажоодержувача сплачувати залізниці плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці,
Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені в пункті 121 Статуту залізниць України та пункті 16 Правил користування вагонами і контейнерами є вичерпними, затримку вагонів, пов'язану з митним оформленням, а також необхідністю проведення огляду вантажу в межах відкритого кримінального провадження чи арештом вантажу, що знаходиться у вагонах, до цих підстав не віднесено, про що також зазначено в п.17 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства».
До того ж як вказано у п.5.15 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.2002 року №04-5/601, плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.
Звідси слід дійти висновку, що у разі понесення перевізником додаткових витрат за затримку вагонів, що сталася не з його вини, вантажовідправник зобов'язаний відшкодувати йому всі платежі виставлені до сплати за користування вагонами та зберігання вантажів.
Натомість, у разі ж відсутності виявлення факту порушення митних правил вантажовідправник може стягнути в судовому порядку понесені ним збитки у розмірі вартості сплачених залізниці витрат з того органу, за ініціативою якого було проведено затримку товару на станціях залізниці чи на підходах до них (висновок суду з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 911/4079/16).
Дослідивши матеріали справи, суд констатує, що факт затримки вагонів №59168864 і №59169789 розпочато в 11год.00хв. 08.03.2023 року у зв'язку з початком проведення митних формальностей, що підтверджується актом загальної форми №2289 форми ГУ-23, складеним 08.03.2023 року о 16год.49хв.; актом/висновком огляду лісопродукції від 08.03.2023 року, актом про проведення огляду (переогляду) товарів від 08.03.2023 року.
Закінчення проведення вказаних митних формальностей відбулось 28.07.2023 року о 15год.20хв. і зафіксовано актом загальної форми №5154 форма ГУ-23, складеним 28.07.2023 року, наказом на переадресування №201354 від 27.07.2023 року, відміткою митного органу про анулювання ЕМД №UA2060801/2023/1187 від 08.03.2023 року.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.05.2023 року в справі №600/2069/23-а, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023 року, позовні вимоги ПП «ЛЕГО» до Чернівецької митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийняттті митної декларації залишені без задоволення.
При цьому, адмінсудом встановлено, що працівником митного органу правомірно складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Окрім того, в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023 року у справі №600/2069/23-а встановлено, що повідомлення про проведення огляду вагонів у вигляді телеграми №82 було направлено на станцію Коломия 08.03.2023 року о 17 год. 25 хв, а безпосередньо ПП «ЛЕГО» про таке повідомлення було проінформовано о 17 год. 08 хв. 09 березня 2023 року, а не як стверджував відповідач 14.03.2023 року.
Згідно ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними та об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Отже, встановлені у рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.05.2023 року по справі №600/2069/23-а, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023 року обставини щодо правомірності дій митного органу, інформування ПП «ЛЄГО» про затримку вагонів, а також встановлення вини останнього у такій затримці - є преюдиційними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають повторному доказуванню.
У той же час оскарження дій митного органу в судовому порядку не зупиняє нарахування плати за користування вагонами та супутніх з цим зборів.
За період з моменту затримки і до моменту розвантажування вагонів позивач нарахував відповідачу за актами № 2289 від 08.03.2023 року і № 5154 від 28.07.2023 року: всього 840805,08 грн з ПДВ, в тому числі: плату за користування вагонами у розмірі 483910,08 грн, збір за зберігання вантажу в сумі 354763,68 грн, збір за маневрову роботу в сумі 1804,44 грн, збір за телеграфне повідомлення в сумі 326,88 грн.
Перевіривши розрахунки позивача, суд визнає їх арифметично правильними та такими, що відповідають умовам укладеного між сторонами договору, а тому задовольняє позовні вимоги у цій частині у повному обсязі.
Своєю чергою відповідач не надав свого контррозрахунку вартості наведених послуг та не спростував порядок їх нарахуванням.
Більше того, жодна із сторін не може заперечити, що вагони №59168864 і №59169789 в період з 08.03.2023 року по 28.07.2023 року не могли бути використані позивачем, так як були зайняті вантажем, що відправлявся відповідачем.
При цьому, відповідач, дізнавшись про те, що ним неналежним чином оформлено документи, необхідні для митного оформлення, мав реальну можливість звернутись із наказом про переадресування вантажу.
На противагу цьому відповідач свідомо обрав шлях судового оскарження дій митного органу, за які позивач відповідальності не несе, і лише після вичерпання засобів правового захисту та підтвердження правомірності відмови у митному оформленні вантажу звернувся до позивача із проханням здійснити його переадресування.
У зв'язку з цим суд переконаний, що відповідач як суб'єкт господарювання вільно розпоряджається своїми правами, проте несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням ним певних дій.
Також суд зазначає, що у спірних відносинах мав місце факт затримки вагонів №59168864 і №59169789 у зв'язку із їх переадресуванням, а саме з 15год.20хв. 28.07.2023 року, що підтверджується актом загальної форми №5210 форма ГУ-23, складеним 28.07.2023 року.
Так, затримка вагону №59168864 тривала до 15год.10хв. 04.08.2023 року, що підтверджується актом загальної форми №5253 і №5265 форма ГУ-23, складеними 04.08.2023 року, повідомленням про закінчення вантажних операцій від 05.08.2023 року.
У той же час затримка вагону №59169789 тривала до 00год.35хв. 05.08.2023 року, що підтверджується актом загальної форми №5270 форма ГУ-23, складеним 04.08.2023 року, повідомленням про закінчення вантажних операцій від 06.08.2023 року.
Перевіривши розрахунок позивача, щодо нарахованих платежів на загальну суму 49681,08 грн з ПДВ за пам'ятками подавання/забирання №613 від 04.08.2023 року, №614 від 05.08.2023 року, №585 від 05.08.2023 року, №586 від 06.08.2023 року та актами затримки №5210 від 28.07.2023 року, №5253 від 04.08.2023 року, №5265 від 04.08.2023 року, №5270 від 04.08.2023 року, зокрема: - за користування вагонами - 26839,92 грн, - за маневрову роботу - 1804,44 грн, - за зберігання 18870,36 грн, - за переадресування 2166,36 грн, суд визнає їх арифметично правильними та такими, що відповідають умовам укладеного між сторонами договору, а тому задовольняє позовні вимоги у цій частині у повному обсязі. Відповідач жодних ґрунтовних контраргументів щодо розрахунків позивача не навів.
Слід відмітити, що відповідач своїм листом від 04.08.2023 року гарантував проведення оплати за надані послуги щодо затримки, переадресування, користування, видачі вагонів тощо.
Таким чином, судом встановлено, що загальна сума зборів, пов'язаних із затримкою вагонів №59168864 і №59169789 дорівнює 890486,16 грн.
Відповідач будь-яких доказів оплати вказаної суми суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов висновку, що позовна заява АТ «Українська залізниця» є обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростованою, відтак позовні вимоги належить задовольнити.
Що ж стосується тверджень відповідача стосовно того, що позивачем допущено порушення в оформленні документів, слід відмітити, що пунктом 8.2 договору визначено, «що електронний документообіг між перевізником та замовником передбачає оформлення документів з накладанням КЕП», проте, цим пунктом застережено, «якщо їх оформлення в електронній формі реалізовано в інформаційних системах перевізника», доказів в підтвердження такої реалізації у всіх випадках останнім не надано. При цьому, судом встановлено, що всі акти, накопичувальні картки складені у відповідності до вимог Правил та за встановленою формою, а відтак є належними доказами.
Крім того, суд відхиляє доводи відповідача щодо втрати якісних характеристик вантажу, так як цей факт встановлений представниками відповідача в односторонньому порядку, без залучення незацікавлених осіб із відповідною спеціальністю або представників позивача. Позаяк відповідач не надав доказів, які б свідчили про строк придатності вантажу, умови його зберігання та транспортування. При цьому, відповідач самостійно обирав тип вагонів, в яких зберігався вантаж, а тому міг і мав передбачати наслідки його тривалого зберігання у таких вагонах.
Суд зазначає, що у спірних відносинах та з огляду на наведені вище норми права визначальним є не встановлення факту відсутності вини відповідача у затримці вагонів, а дослідження того, чи була наявна вина перевізника (позивача) у затримці вагонів. Тягар доведення вини залізниці покладається на вантажовідправника, натомість відповідач не спростував вказаної презумпції, а тому суд відхиляє і решту заперечень відповідача.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).
У висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
Враховуючи наведені законодавчі приписи та з огляду на позицію сторін, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5) до Приватного підприємства «ЛЄГО» (59126, Чернівецька обл, Вижницький р-н, с.Яблуниця, вул.О.Довбуша, 8) стягнення заборгованості в сумі 890486,16 грн - задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Приватного підприємства «ЛЄГО» (59126, Чернівецька обл, Вижницький р-н, с. Яблуниця, вул.О.Довбуша, 8, код 34207835) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код 40075815) в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (79007, м.Львів, вул.Гоголя, 1, код 40081195) заборгованості в сумі 890486,16 грн та 13357,29 грн судового збору.
Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повний текст рішення складено та підписано 09.04.2024 року.
Суддя С.М. Гушилик