18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
04 квітня 2024 року м.Черкаси справа № 925/287/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології Анкерного кріплення", м.Дніпро, вул.Гаванська, буд.4
до Приватного підприємства "Єврохім Одеса", м.Черкаси, вул.Гоголя,221
про стягнення грошових коштів у сумі 174966,10 грн,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Ткаченко Є.В. - адвокат - за ордером - в режимі ВКЗ;
від відповідача: участі не брав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології Анкерного кріплення" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Приватного підприємства "Єврохім Одеса" з вимогами про надання поворотної фінансової допомоги від 10.09.2021 №23ФД в сумі 174966,10 грн, з них:
65000,00 грн основної заборгованості,
93695,83 грн інфляційних втрат,
16270,27 грн - 3% річних,
а також про відшкодування судових витрат в сумі 15528,00 грн (зокрема 3028,00 грн судового збору та 12500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу).
В судовому засіданні 04.04.2024:
Представник позивача вимоги підтримав та просить позов задовольнити повністю, в тому числі витрати на правову допомогу покласти на відповідача.
Відповідач письмово вимоги заперечив. Просить в позові відмовити. Посилається на проведення розрахунку та настання форс-мажорних обставин у зв'язку з неспровокованою військовою агресією рф проти України. Вказує, що оплата проводилась системно регулярно згідно запропонованого відповідачем графіку до жовтня 2023 року. Подано відзив на позов - вх.суду №5299/24 від 26.03.2024. Подано письмову заяву про проведення судового засідання без участі представника відповідача - вх.суду №5298/24 від 26.03.2024.
За результатами судового розгляду проголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до приписів ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
10.09.2021 між сторонами укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №23ФД. Позичкодавцем виступає ТОВ "Технології анкерного особі директора Залозного Ю.О., що діє на підставі Статуту (позивач, кредитор, стягувач).
Позичальником виступає ПП "Єврохім Одеса" в особі директора Рибки О.В., що діє на підставі Статуту (відповідач, боржник).
Предметом договору є надання позичальнику поворотної безвідсоткової допомоги в межах суми 411000 грн без ПДВ (п.п.1.1, 2.1 договору, а.с.9).
Сторони погодили, що відсотки за договором за користування коштами фінансової допомоги не нараховуються та Позичальником не сплачуються (п.2.2. договору).
Строк повернення суми поворотної фінансової допомоги становить до 31.12.2021 (п.4.1. договору).
Строк повернення фінансової допомоги може бути продовжено за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою і є невід'ємною частиною Договору (п.7.2 договору, а.с.9 зворот).
Згідно платіжної інструкції №570 від 10.09.2021 позивач перерахував відповідачеві 411000 грн без ПДВ з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги зг.дог.№23ФД від 10.09.2021, без ПДВ" (а.с.10).
Відповідачем частково повернута фінансова допомога:
100000 грн за платіжною інструкцією №3326 від 09.11.2021 (а.с.10 зворот);
16000 грн за платіжною інструкцією №649 від 07.09.2023 (а.с.11);
50000 грн за платіжною інструкцією №699 від 04.10.2023 (а.с.11 зворот);
50000 грн за платіжною інструкцією №708 від 12.10.2023 (а.с.12);
25000 грн за платіжною інструкцією №710 від 18.10.2023 (а.с.12 зворот);
10000 грн за платіжною інструкцією №711 від 18.10.2023 (а.с.13);
10000 грн за платіжною інструкцією №712 від 18.10.2023 (а.с.13 зворот);
50000 грн за платіжною інструкцією №173 від 12.10.2023 (а.с.14);
5000 грн за платіжною інструкцією №181 від 07.02.2024 (а.с.14 зворот);
30000 грн за платіжною інструкцією №713 від 20.10.2023 (а.с.15), а всього сплачено 346000 грн. Заборгованість становить 65000 грн, що є предметом спору.
На направлену позивачем 12.02.2024 за вих№19 претензію щодо повернення поворотної фінансової допомоги відповідач (позичальник) не відреагував (а.с.16-17).
Ухилення відповідача від виконання умов договору та повернення фінансової допомоги стали причиною звернення позивача в господарський суд Черкаської області з позовом до відповідача за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу. На суму заборгованості позивач нараховує до стягнення з відповідача 16270,27 грн - 3% річних за користування грошовими коштами та 93695,83 грн інфляційних втрат з посиланням на приписи ст.625 Цивільного кодексу України.
Представник позивача вимоги підтримав повністю та просить позов задовольнити. Вказує на неналежне та несвоєчасне виконання умов договору поворотної фінансової допомоги відповідачем.
Відповідач ПАТ "Агротехсервіс" позовні вимоги заперечив повністю. Просить позові відмовити. Вказує на підтверджені Торгово-промисловою палатою України форс-мажорні обставини у зв'язку з військової агресією рф проти України. Подано письмовий відзив на позов.
Позивач спростовує письмово заперечення відповідача проти позову - вх.суду №5669/24 від 02.04.2024 з мотивів, що строк повернення фінансової допомоги настав для відповідача до 31.12.2021, тобто до початку масштабної неспровокованої військової агресії рф проти України (з 24.02.2022).
Інших доказів в справу не подано.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позивач та відповідач є самостійними юридичними особами, з присвоєнням коду та внесенням даних в ЄДРПОУ. Сторони є суб'єктами господарювання на ринку послуг України.
Частина 2 ст.13 Цивільного кодексу України передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Між сторонами виникли договірні відносини надання в позичку грошових коштів відповідачеві як поворотна безвідсоткова безоплатна фінансова допомога на підставі письмового оплатного строкового консенсуального договору від 10.09.2021 поворотної фінансової допомоги №23ФД. Відносини позички врегульовані приписами гл.60 ЦК України. Згідно ст.827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовились про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.
Суд вважає, що сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору. Договір №23ФД не заперечений сторонами, не визнаний недійсним, не розірваний за рішенням суду та є чинним. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (приписи ст.204 Цивільного кодексу України).
Позивач на виконання умов договору перерахував відповідачеві 411000 грн без ПДВ з призначенням платежу "надання поворотної фінансової допомоги зг.дог.№23ФД від 10.09.2021р, без ПДВ" (а.с.10).
Відповідач розрахувався частково (всього повернуто 346000 грн), що враховано позивачем при зверненні з позовом. Сума основного боргу становить 65000 грн, що є предметом спору.
Відповідач письмово вимоги заперечив та просить в позові відмовити повстю з мотивів настання форс-мажорних обставин (сертифікат Київської ТПП №3000-22-1072 від 07.10.2022) та погіршення фінансового становища відповідача та ринку послуг в Україні внаслідок неспровокованої військової агресії рф до України.
Суд критично оцінює мотиви та підстави невизнання позову відповідачем та заперечення проти вимог позивача, оскільки відповідач мав провести повне погашення заборгованості до 31.12.2021 відповідно до умов договору (п.4.1., а.с.9). Відповідачем частково погашено заборгованість і протягом оголошеного в Україні воєнного стану з 24.02.2022. Відповідачем не наведено конкретні обставини та докази настання стану неможливості виконання зобов'язання перед позивачем, оскільки ні відповідач ні позивач безпосередньо не знаходились і не знаходяться в зоні активних бойових дій в Україні. Суд не приймає цих заперечень відповідача проти позову при прийнятті рішення у справі.
Стосовно стягнення з відповідача 3% річних за прострочення грошового зобов'язання:
При цьому суд критично оцінює і доводи позивача про стягнення з відповідача плати за користування грошовими коштами - 3% річних з простроченої суми з посиланням на приписи ст.625 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сторони в договорі передбачили відсутність будь-якої плати за користування відповідачем грошовими коштами поворотної фінансової допомоги (п.2.2. договору, а.с.9).
В цій частині вимоги позивача (3% річних - 16270,27 грн) задоволенню не підлягають з мотивів необґрунтованості, безпідставності та недоведеності.
Стосовно стягнення з відповідача інфляційних втрат:
Позивач обґрунтовує вимоги стягнення 93695,83 грн інфляційних втрат з посиланням на приписи ст.625 Цивільного кодексу України за наявним грошовим зобов'язанням. Дослідивши матеріали справи, врахувавши встановлений сторонами у договорі строк на повернення поворотної фінансової допомоги, періоди допущених прострочень оплати та проведені часткові оплати, перевіривши за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон" надані позивачем до позовної заяви математичні розрахунки інфляційних нарахувань за період з січня 2022 року по серпень 2023 року (а.с.22) з суми заборгованості 311000 грн станом на 31.12.2021, суд встановив, що останні є правильними та приймаються судом при прийнятті рішення. Інфляційні втрати підлягають стягненню у заявленій сумі 92570,01 грн.
Відповідач не заперечив проти математичного розрахунку вимоги позивача.
Відповідно до вимог ч.3 ст.13, ст.ст.74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів - положення ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України.
Суд зазначає, що сплата заборгованості відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання суду та позивачеві доказів про погашення заборгованості перед позивачем.
За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, тому з мотивів вірогідності, допустимості, достовірності та обґрунтованості поданих позивачем доказів (в розумінні приписів ст.ст.77-79 Господарського процесуального кодексу України) позов підлягає до часткового задоволення в сумі 65000 грн боргу та 93695,83 грн інфляційних втрат.
Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
Відповідно до приписів ст.ст.129-130 Господарського процесуального кодексу України суд має вирішити питання розподілу судових витрат.
Судові витрати належить покласти на відповідача повністю за мінімальною ставкою, та стягнути на користь позивача 3028 грн судового збору.
Стосовно витрат на правову допомогу позивачеві (послуги адвоката 12500 грн):
Позивач до прийняття рішення у справі наполягає на покладення 12500 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу - на відповідача, про що зроблено відповідну заяву.
23.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології анкерного кріплення" (далі - замовник) та адвокатом Ткаченко Є.В. (далі - виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги (далі - договір), за умовами якого: замовник доручає, а адвокат приймає зобов'язання надати правничу допомогу Клієнту - представництво адвокатом Ткаченко Є.В. у /.../ судових органах /... з усіх питань та в усіх справах, стороною, в яких (кредитором, стягувачем, боржником, третьою особою, позивачем, відповідачем, власником) є замовник (п.1.1.; правова допомога надається замовнику шляхом: участі у процесуальних діях та судових засіданнях; ознайомлення з матеріалами справи; подання доказів суду; оскарження рішень суду; одержання копій процесуальних документів; аналізу документів і матеріалів, консультування замовника з питань цивільного, адміністративного, господарського права; підготовки заяв, скарг, апеляційних та касаційних скарг, подання їх до суду; /.../ представництва інтересів замовника в судах апеляційної та касаційної інстанцій, у Верховному суді; вищевказані види правової допомоги можуть бути змінені й доповнені сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною договору (п.2.2); розмір оплати правової допомоги й інших платежів за даним договором визначається цим договором та додатковими угодами до нього (а.с.25-26);
27.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології анкерного кріплення" (далі - замовник) та адвокатом Ткаченко Є.В. (далі - виконавець) укладено додаткову угоду до договору №11 про оплату юридичних послуг (далі - додаткова угода), за умовами якої розмір гонорару адвоката визначений в сумі 12500 грн (а.с.27) з урахуванням складності справи, важливості справи для клієнта, обсягів робочого часу для вивчення матеріалів, підготовки до розгляду справи, вчинення дій на досягнення результату тощо.
27.02.2024 між виконавцем адвокатом Ткаченко Є.В. та замовником Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології анкерного кріплення" складено та підписано акт про надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги №11 від 23.02.2024.
27.02.2024 замовником за платіжною інструкцією №120 перераховано адвокату Ткаченко Є.В. 12500 грн винагороди за надані послуги (а.с.31).
Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України:
ч.1 ст.3. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
ч.1 і 2 ст.4. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом; юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням;
ч.1-4 ст.13. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;
ст.16. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом;
ч.1 ст.58. Представником у суді може бути адвокат або законний представник;
ч.1, п.1 ч.3 ст.123. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;
ч.1-3 ст.124. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору; попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи;
ст.126. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;
ч.4-8 ст.129. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись; якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку; якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (…);
п.3 ч.1, ч.2-4 ст.244. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати; заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення; суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":
п.4 і 9 ч.1 ст.1. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
ч.3 ст.4. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності);
ч.1 ст.26. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (…);
ст.30. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час;
Згідно з положеннями Цивільного кодексу України:
ч.1, 3 ст.237. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов до таких висновків.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У позовній заяві від 01.03.2024 позивач заявив про відшкодування витрат на правову допомогу, які він поніс у зв'язку із зверненням в суд, становить 12500,00 грн.
Ухвалюючи рішення у справі від 04.04.2024 (яким позовні вимоги задоволено частково), суд має вирішити питання розподілу витрат на правову допомогу, оскільки питання компенсації відповідачем витрат на правову допомогу обговорювалось в судовому засіданні.
Згідно із поданою позивачем заявою від 01.03.2024 (вх.суду №3937/24 від 01.03.2024) фактичний розмір понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами, становить 12500,00 грн.
Перелік, обсяг та зміст наданих позивачу адвокатом Ткаченко Є.В. послуг, а також вартість роботи останнього (12500,00 грн), відповідають критеріям, погодженим сторонами у договорі про надання правової допомоги адвоката від 23.02.2024 №11 та відповідних додатках до нього.
Згідно з п.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідачем такої заяви до суду не подано.
З урахуванням обставин справи, заперечення позову відповідачем, поведінки відповідача у створенні судового спору, ухилення відповідача від розрахунку з позивачем суд не вбачає підстав для зменшення витрат на правову допомогу чи перерозподілу витрат у зв'язку з частковим задоволенням вимог позивача.
З огляду на викладене, а також заявлену позивачем ціну позову, перелік, обсяг та зміст наданих позивачу адвокатом Ткаченко Є.В. послуг, а також незважаючи на часткове задоволення позовних вимог у справі, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, співмірними та підлягають задоволенню в сумі 12500,00 грн.
Керуючись ст.ст.129, 130, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Єврохім Одеса", м.Черкаси, вул.Гоголя,221, код ЄДРПОУ 41947764, номер рахунку в банку невідомий
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології Анкерного кріплення", м.Дніпро, вул.Гаванська, буд.4, код ЄДРПОУ 39668863, номер рахунку в банку невідомий
65000 грн поворотної фінансової допомоги,
93695,83 грн інфляційних втрат,
3028 грн судового збору, 12500 грн витрат на послуги адвоката.
В решті вимог відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 08.04.2024
Суддя Г.М.Скиба