донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.09.2010 р. справа №11/153
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
при секретарі Апонащенко О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача 1: не з'явились
від відповідача 2: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Еконія»м.Золотоноша Черкаської області
на рішення господарського суду Луганської області від 02.08.2010 р. по справі №11/153 (суддя Москаленко М.О.)
за позовом -Приватного підприємства «Трейд-Комін»м.Луганськ
до відповідачів: 1) Приватного підприємства «Трансгарант»м.Луганськ; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Еконія»м.Золотоноша Черкаської області
про стягнення 97 394,81 грн., -
Приватне підприємство «Трейд-Комін»звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства «Трансгарант»та Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Еконія»про стягнення з Приватного підприємства «Трансгарант»заборгованості в сумі 500,00 грн. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Еконія»заборгованості в сумі 96 894,81 грн., з них інфляційні втрати в сумі 17 031,25 грн. та три відсотки річних в сумі 1 713,56 грн.
22.07.2010 р. позивач зменшив позовні вимоги до відповідача-2 та просив стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Еконія»заборгованість в сумі 69 650 грн., інфляційні втрати в сумі 6 152,13 грн. та три відсотки річних в сумі 2 042,16 грн. (а.с.64-65)
Рішенням господарського суду Луганської області від 02.08.2010 р. по справі № 11/153 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Еконія» на користь Приватного підприємства «Трейд-Комін»заборгованість у розмірі 69 650 грн., 2 042,16 грн. -3% річних та 6 152,13 грн. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, витрати зі сплати державного мита у розмірі 778,44 грн. та 188,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні вимог до Приватного підприємства «Трансгарант»відмовлено (а.с.153-155).
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач-2, Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Еконія», звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене судове рішення скасувати як прийняте з порушенням норм процесуального законодавства та направити справу для суду першої інстанції для подальшого направлення даної справи за підсудністю (а.с.168-169).
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що місцевий господарський суд при прийомі до провадження позовної заяви невірно визначив підсудність справи, чим порушив вимоги статей 15, 17 ГПК України. Крім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що його письмове клопотання № 517 від 14.07.2010 р. про направлення справи за підсудністю господарським судом першої інстанції було проігноровано, при цьому наполягає на тому, що справа № 11/153 повинна була розглядатись господарським судом Черкаської області, тобто за місцезнаходженням відповідача-2.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
За приписами частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо
Частиною 3 названої статті встановлено, що справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Згідно частини 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Трейд-Комін»звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства «Трансгарант»м.Луганськ та Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Еконія»м.Золотоноша Черкаської області про стягнення з відповідачів заборгованості.
Отже, позивач скористався своїм правом вибору місця розгляду справи - за місцем знаходження відповідача-1, що відповідає приписам ст.15 ГПК України.
Колегія суддів вважає, що господарський суд Луганської області обґрунтовано прийняв зазначену позовну заяву до свого провадження та розглянув її по суті з додержанням територіальної підсудності згідно ст.ст.15,17 ГПК України.
Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2009 р. між Підприємством з іноземними інвестиціями ТзОВ «Еконія»(замовник) та ПП «Трейд-Комін»(перевізник) укладено договір № 88 про організацію перевезень (а.с.22-23), за умовами якого даний договір регулює взаємовідносини сторін при виконанні міських і міжміських перевезень вантажів та транспортно-експедиторському обслуговуванню (п.1.1 договору). Замовник надає перевізнику вантажі для виконання останнім перевезень вантажів, згідно попередніх (за дві-три доби до початку перевезення) та погоджених по всіх питаннях, замовлень до договору, що являються невідємною частиною даного договору (п.1.2 договору).
Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що розрахунки за автотранспортно-експедиторські послуги між перевізником і замовником виконуються по взаємно погодженому між сторонами і вказаному в додатку (замовлення) порядку оплати. Сторони погодилися, що підставою для проведення розрахунків за даним договором є підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт наданих послуг, а також оригінали належним чином оформлених товарно-транспортних накладних з відмітками та підписами уповноважених осіб вантажовідправника і вантажоодержувача, та документів передбачених п.2.3.9. Замовник у разі відсутності заперечень до Акту наданих послуг, зобов'язаний сплатити вартість наданих перевізником послуг протягом 14 банківських операційних днів з моменту підписання сторонами та скріплення їх печатками Акту наданих послуг.
Даний договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і до 31.12.2009 р. включно. Якщо жодна з сторін за 60 календарних днів до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свої наміри розірвати даний договір, термін його дії буде автоматично продовжуватись на кожний наступний календарний рік (п.7.2, п.7.3 договору).
03.01.2009 р. між Приватним підприємством «Трансгарант»(поручитель) та Приватним підприємством «Трейд-Комін»(кредитор) укладено договір поруки (а.с.24), за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань ТОВ «Еконія»(надалі - боржник) в частині боргу, що не перебільшує 500 грн., який може виникнути в ході виконання договору про організацію перевезень № 88 від 02.01.09 р., який був укладений між кредитором та боржником (п.1.1. договору).
Згідно п.3.1. договору, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником за основним договором в сумі, що дорівнює 500 грн., але не відповідає перед кредитором за оплату неустойки за прострочення виконання зобов'язань, за відшкодування понесених ним збитків або утраченої вигоди.
Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що при порушенні боржником зобов'язань перед кредитором поручитель зобов'язаний виконати за боржника зобов'язання у розмірі, встановленому у п.3.1 договору, у десятиденний строк з дня отримання вимоги від кредитора.
Договір набуває сили з моменту його підписання сторонами та діє до моменту припинення дії основного договору (п.6.1 договору)
З матеріалів справи вбачається, що за період з 18.06.2009 р. по 23.09.2009 р. позивачем надано відповідачу-2 автотранспортні послуги на загальну суму 78 650 грн., про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (а.с.27-40), товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури (а.с.74-150)
Позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Еконія», з претензією б/н від 28.01.2010 р. (а.с.26) про сплату основного боргу в сумі 78 650 грн., пені в розмірі 7 034,09 грн. та інфляційних втрат -2 611,64 грн. Факт отримання відповідачем-2 цієї претензії 01.02.2010 р. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.25). В матеріалах справи відсутні докази відповіді на цю претензію або повного погашення відповідачем-2 зазначеної заборгованості.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається, після порушення провадження у цій справі Товариством з обмеженою відповідальністю Підприємством з іноземними інвестиціями «Еконія» перераховано на користь позивача 8 500 грн. (а.с.66), внаслідок чого сума основного боргу відповідача-2 склала 69 650 грн.
В зв'язку з тим, що матеріалами справи підтверджена сума заборгованості відповідача-2 перед позивачем, відсутні докази погашення відповідачем заборгованості за договором в повному обсязі, то місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-2 суми основного боргу в розмірі 69 650 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, тому вимоги позивача (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а.с.64-65) щодо стягнення з відповідача-2 інфляційних збитків в сумі 6 152,13 грн. та 3% річних -2042,16 грн. є обґрунтованими, нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства та правильно задоволені місцевим господарським судом.
Щодо позовних вимог Приватного підприємства «Трейд-Комін»про стягнення боргу в сумі 500 грн. з відповідача-1, Приватного підприємства «Трансгарант», колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до приписів п.4 ст.559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу-1 вимоги про сплату боргу в сумі 500 грн., як це обумовлено договором поруки від 03.01.2009 р. та ст.559 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Таким чином, твердження скаржника про порушення господарським судом Луганської області норм чинного законодавства не відповідають матеріалам справи, не спростовують викладених в судовому рішенні висновків, тому оскаржуване рішення господарського суду скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства з іноземними інвестиціями «Еконія» м.Золотоноша Черкаської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 02.08.2010 р. по справі №11/153 - без змін.
Постанова набирає сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС