донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.10.2010 р. справа №14/45пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
При секретарі Дрьомовій Г.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Яіцков А.В. -за дов. № 55 від 22.03.2010 р.
від відповідача: Матвієнко О.В. -за дов. № ВМО 714245 від 11.11.2009 р.
від 3-ої особи: не з'явились
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Зугрес Донецької області
на ухвалу господарського суду Донецької області від 25.08.2010 р. у справі № 14/45пд (головуючий суддя Левшина Г.В., судді Марченко О.А., Лейба М.О.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тоніка", м.Харцизьк Донецької області
до відповідача: Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства), м. Київ в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Харцизьк Донецької області", м. Харцизьк Донецької області
про визнання недійсним договору № 13 від 18.09.2008 року недійсним
за зустрічним позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Зугрес Донецької області
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Тоніка", м.Харцизьк Донецької області
до відповідача-2 Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку ( закритого акціонерного товариства), м. Київ в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Харцизьк Донецької області", м. Харцизьк Донецької області
про визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 13 від 18.09.2008 року
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тоніка" м.Харцизьк Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку м. Київ в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Харцизьк Донецької області" м. Харцизьк Донецької області про визнання недійсним договору № 13 від 18.09.2008 року.
21.08.2010р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла позовна заява від 20.08.2010р. третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Зугрес Донецької області до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тоніка" м.Харцизьк, Донецької області та Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) м.Київ в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Харцизьк Донецької області" м.Харцизьк Донецької області про визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії №13 від 18.09.2008р.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.08.2010 р. у справі №14/45пд повернено позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Зугрес Донецької області та додані до неї документи без розгляду згідно п.п.4, 6,10 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 м.Зугрес Донецької області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Донецької області від 25.08.2010р. скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким прийняти до розгляду його позовну заяву. Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що оскільки ним позовна заява була подана як третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, і в жодному нормативно-правовому акті, який має юридичну силу закону, прямо не передбачена сплата державного мита за подання позову третьою особою, в такому випадку державне мито за подання ним позову сплаті не підлягає.
Також посилається на те, що Постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" не є нормативно-правовим актом, який має юридичну силу закону, а інших актів вищої юридичної сили, які б установлювали обов'язковість сплати зазначених витрат при поданні саме позову третьою особою не існує, отже, такі витрати, на його думку, сплаті не підлягають. Крім того, вважає, якщо ним подання позову було здійснене в межах судового процесу, який ведеться господарським судом у справі № 14/45 пд, й витрати на інформаційно-технічне забезпечення цього судового процесу були вже сплачені позивачем, то сплаті вдруге такі витрати не підлягають.
Заявник скарги, заперечуючи проти висновку суду щодо порушення ним порядку подання позову у вигляді не надання доказів надсилання сторонам у справі позову, посилається на те, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов'язку саме третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, надсилати позовну заяву сторонам у справі.
Скаржник вважає, що відмова суду у прийнятті позовної заяви з цих підстав, є порушенням не лише процесуальних прав, а й свідчить про порушення ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційні вимоги ФОП ОСОБА_3 та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти апеляційних вимог заперечував та вважає ухвалу суду першої інстанції обґрунтованою.
Від заявника апеляційної скарги до канцелярії Донецького апеляційного господарського суду 05.10.2010р. надійшло письмове клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі скаржника.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно статті 12 Господарського процесуального кодексу України, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Водночас, Господарський процесуальний кодекс України містить порядок та форму звернення до господарського суду.
Статтею 26 Господарського процесуального кодексу України передбачено право третьої особи вступити у справу до прийняття рішення господарського суду і заявити самостійні вимоги на предмет спору подавши позов до однієї або обох сторін.
Відповідно до частини 3 статті 26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача, в тому числі передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв»язку з чим загальні вимоги до процесу подання позовної заяви до місцевого господарського суду, що визначені розділом VIII Господарського процесуального кодексу України, також поширюється і на треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.
Статтею 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, серед яких, зокрема, докази сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі, докази сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та докази надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Якщо позовну заяву подано з порушенням вимог, викладених у ст. ст. 54 - 58 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд повертає позовну заяву на підставі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 44 цього Кодексу визначено склад судових витрати, які складаються в тому числі з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Питання сплати державного мита регулюються Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (зі змінами і доповненнями) та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної Державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15 (з наступними змінами та доповненнями). Розмір ставок державного мита визначений ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про Державне мито" №7-93 від 21.01.93р. Згідно пунктів 22, 35, 36 приписів Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної Державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15 (з наступними змінами та доповненнями) державне мито справляється з позовних заяв в розмірах, встановлених ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про Державне мито" №7-93 від 21.01.93р.
В силу ст. 471 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається постановою Кабінету Міністрів України " Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмір" від 21.12.2005 року №1258.
Аналіз статей 44, 471, 57 Господарського процесуального кодексу України свідчить про обов'язковість сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при зверненні до господарського суду з позовною заявою.
З поданої позовної заяви б/н від 20.08.2010 р. по справі № 14/45пд та змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржником при поданні позовної заяви у справі не сплачувалось державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у порядку, передбаченому нормами чинного законодавства, та не направлялась копія позовної заяви відповідачам. В апеляційній скарзі факт не надсилання копії позовної заяви відповідачам за поданою позовною заявою та несплата витрат, пов'язаних з судовим розглядом справи, скаржником не заперечується.
Відсутність доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, доказів направлення позову відповідачам є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду в порядку п.п.4, 6,10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, що обґрунтовано враховано судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали від 25.08.2010 р. про повернення без розгляду позовної заяви та доданих до неї документів.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки процесуальним законом встановлений певний порядок подання позову.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування ухвали місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Ухвалу господарського суду Донецької області від 25.08.2010 р. у справі № 14/45пд залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Зугрес Донецької області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів .
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС