донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.10.2010 р. справа №8/201д/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
При секретарі Дрьомовій Г.В.
За участю представників сторін:
від прокурора: Цупка О.В. -посв. № 027 від 29.08.2008 р.
від позивача: Манжула А.М. -за дов. № 01/202 від 17.09.2010 р.
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 05.08.2010 р. у справі № 8/201д/10 ( суддя Попова І.А.)
за позовом: Військового прокурора Запорізького гарнізону в інтересах держави у особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, Регіонального відділення державного майна України по Запорізькій області
до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Запоріжжя
2) Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" м. Київ
про визнання недійсним договору оренди №59/05 від 01.10.2005 року та зобов'язання відповідача-1 повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі
Військовий прокурор Запорізького гарнізону звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, Регіонального відділення державного майна України по Запорізькій області, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Запоріжжя та Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" м. Київ про визнання недійсним договору оренди №59/05 від 01.10.2005 року та зобов'язання відповідача-1 повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.08.2010 р. по справі № 8/201д/10 позовні вимоги задоволені; визнано недійсним договір оренди приміщення №59/05, укладений 01.10.2005р. між суб'єктом підприємницькою діяльністю-фізичною особою ОСОБА_2 та філією "Української авіаційної транспортної компанії "Аеропорт Запоріжжя вантажний". Зобов'язання сторін за договором оренди приміщення №59/05 від 01.10.2005р. припинено на майбутнє. Зобов'язано повернути Державному підприємству Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" нежитлове приміщення площею 200кв.м. у будівлі по АДРЕСА_1, звільнивши його від майна, належного суб'єкту підприємницької діяльністі-фізичній особі ОСОБА_2.
Не погодившись з рішенням суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 05.08.2010р. по справі № 8/201д/10 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції невірно до вказаних правовідносин застосовано положення ст. 7 Закону України " Про господарську діяльність у Збройних Силах України", при цьому не було з'ясовано приналежність спірного майна саме до військового або державного майна. Стверджує, що будь-які правовстановлюючі документи судом не витребувались та не вивчалися. Крім того посилається на те, що судом першої інстанції не враховано факту підзвітності філії Засновнику, що призвело до появи неправильних висновків щодо відсутності доказів схвалення правочину Держпідприємством. Вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи визнано встановленими обставини, не підтверджені належними доказами.
Прокурор, представник позивача в судовому засіданні заперечували проти апеляційних вимог та рішення суду вважають законним та обґрунтованим.
Відповідачі не скористались своїм правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції, про дату, час та місце повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія встановила наступне.
01.10.2005р. між Філією Української авіаційної транспортної компанії "Аеропорт Запоріжжя вантажний" в особі директора Шапран Віктора Васильовича діючого на підставі Положення про філію та довіреності (орендодавець) та ПП ОСОБА_2, в особі ОСОБА_2, що діє на підставі Свідоцтва виданого 17.08.2004р. НОМЕР_1 (орендар) укладено договір оренди приміщення №59/05 (а.с.12-13).
Згідно умов п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене, нерухоме майно: складське приміщення, площею 200кв.м., розміщене за адресою: м. Запоріжжя Військбуд,13, одноповерхове приміщення, що знаходиться на балансі філії.
Пунктом 2.1 вказаного спірного договору передбачено, що момент користування орендованим майном настає із підписання сторонами Акту прийому - передачі вказаного майна.
Передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди ( п. 2.2).
Пунктом 10.1 договору встановлений строк оренди приміщень з 01.10.2005 року по 31.12.2005 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на наступний календарний рік і на тих умовах, які були передбачені договором ( п.10.7).
За актом прийому-передачі від 03.10.205 року об'єкт оренди було передано ПП ОСОБА_2 ( а.с.17).
Відповідно до статуту Державного підприємства Міністерства Оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія", підприємство засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству оборони України. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним з правом повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, чинить щодо нього будь-які дії, що не суперечить чинному законодавству та Статуту ( п.4.2 Статуту).Пункт 5.1.4 Статуту передбачає, що підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи з правом відкриття поточних і розрахункових рахунків і затверджувати Положення про них.
З наданих до справи матеріалів вбачається, що філія державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" "Аеропорт Запоріжжя вантажний" є відокремленим структурним підрозділом державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія", ним створюється та йому підпорядковується згідно Положення про філію Української авіаційної транспортної компанії "Аеропорт Запоріжжя вантажний". Пунктом 3.1.3 вищевказаного Положення філія має право за згодою Засновника здавати в оренду виробничі та інші приміщення, а також інше рухоме та нерухоме майно, яке належить філії чи передано їй Засновником ( п. 3.1.5).
Прокурор та позивач оспорюють дійсність цього правочину, посилаються на те, що директор філії не мав повноважень на укладення договору, оскільки таке право не передбачено ні довіреністю, ні Положенням про філію; в оренду передане нерухоме майно площею більше 200кв.м., при цьому не дотриманий порядок укладення договору.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно п.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимоги, які встановлені частинами першої - третьої, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує проти його дійсності на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин).
Матеріали справи доводять, що директор філії не мав повноважень на укладення договору, оскільки таке право не передбачено ні довіреністю, ні Положенням про філію; в оренду передане нерухоме майно площею більше 200кв.м., при цьому не дотриманий порядок укладення договору.
Порядок укладення договору оренди державного майна встановлений ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно ч. 1 якої фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. Отже, як випливає з приписів даної правової норми, відповідні особи, що бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору, інші документи відповідно до переліку.
У даному випадку, необхідний обсяг цивільної дієздатності має державне підприємство Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" як юридична особа, яка відповідно до ст. 12 Цивільного кодексу України здійснює цивільні права вільно, на свій розсуд. Частиною 3 статті 5 Закону України " Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що підприємства можуть бути орендодавцями лише щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м.
Як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, ні довіреність, ні Положення про філію Української авіаційної транспортної компанії "Аеропорт Запоріжжя вантажний" не наділяють філії і директора філії як представника юридичної особи - державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіаційна транспортна компанія" правом самостійно укладати договори оренди нерухомого майна будь-якої площі.
При цьому, частиною 3 ст. 1 Закону України " Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".
Колегія суддів враховує, що відповідач-2 є організацією, що не належить до видів Збройних Сил, але входить до загальної структури Збройних сил України згідно статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України»від 06.12.1991р., тому ствердження скаржника про необгрунтованість застосування судом першої інстанції приписів Закону України "Про господарську діяльність У Збройних Силах України" не приймається до уваги з огляду на наведене та приписи ч. 3 ст. 1 Закону України " Про оренду державного та комунального майна" .
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України. Оцінка вартості майна, що підлягає передачі в оренду, проводиться комісіями, до складу яких входять фахівці (уповноважені особи) Міністерства оборони України або іншого органу військового управління та Фонду державного майна України чи його регіонального відділення (представництва) за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Господарським судом Запорізької області встановлено, з чим погоджується судова колегія, при укладені оскаржуваного договору № 59/05 сторонами не були дотримані вищенаведені приписи законодавства. Доказів в підтвердження зворотнього скаржником не надано.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується судова колегія, що оспорений позивачем договір не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підставно визнав його недійсним.
Згідно ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а зобов»язання сторін з огляду на умови ст. 207 Цивільного кодексу припиняються на майбутнє.
З огляду на умови чинного законодавства, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно задоволення вимог позивача про повернення державі нежитлового приміщення площею 200кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя вул. Військбуд,13, звільнивши його від належного суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_2 майна.
Доводи скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Рішення господарського суду Запорізької області від 05.08.2010 року справі № 8/201д/10 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Запоріжжя - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС