донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.10.2010 р. справа №19/94
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
При секретарі Дрьомовій Г.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Архіпенко І.В. -за дов. № 87/03 від 21.05.2010 р.
від відповідача: не з'явились
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного Українсько-Литовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Литовське підприємство "Тел-Мар" м. Маріуполь, Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області від 12.07.2010 р. у справі № 19/94 (суддя Дучал Н.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" м. Київ в особі Донецької філії АТ "Брокбізнесбанк" м. Донецьк
до відповідача: Спільного Українсько-Литовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Литовське підприємство "Тел-Мар" м. Маріуполь, Донецької області
про стягнення кредитної заборгованості в сумі 188500, 00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 06.05.2010 р. становить 1494032,15грн., відсоткової заборгованості за період з 01.01.2009 р. по 07.05.2010р. в сумі 30428,55 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 06.05.2010р. становить 241173,64грн., комісійної винагороди за березень-травень 2010р. в сумі 300,00грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.07.2010 р. по справі № 19/94 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" м. Київ в особі Донецької філії АТ "Брокбізнесбанк" м. Донецьк задоволені: стягнуто із Спільного Українсько-Литовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Тел-Мар" м. Маріуполь Донецької області на користь позивача заборгованість за кредитом згідно кредитного договору № 22-П-07/МО1 від 19.04.2007 р. в сумі 188 500,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 06.05.2010р. становить 1 494 032,15 грн., заборгованість по відсотках в сумі 30 428,55 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 06.05.2010р. становить 241 173,64 грн., заборгованість по комісійній винагороді в сумі 300,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 189,28 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 06.05.2010р. становить 17 352,01 грн., 102,00 грн., витрати по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з таким рішенням господарського суду Донецької області, Спільне Українсько-Литовське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Литовське підприємство "Тел-Мар" м. Маріуполь, Донецької області звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що ним була направлена телеграма, в якій заявлено клопотання про перенесення судового засідання на будь-який інший час у зв'язку з тим, що його представник знаходиться за кордоном, однак, суд необґрунтовано відхилив зазначене клопотання, тим самим позбавляючи його можливості доказування тих обставин справи, на які він посилається, заперечувати проти позову, тобто позбавив відповідача усіх прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та необ'єктивно розглянув обставину щодо представництва, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судом дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам. Також скаржник посилається на те, що відповідачем до суду подано клопотання про зупинення провадження по справі № 19/94, однак судом першої інстанції було відмовлено у поданому клопотанні, такі дії суду не забезпечили повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, про дату час та місце є повідомлений належним чином (а.с.170).
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційних вимог заперечував, рішення вважає законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія встановила наступне.
19.04.2007р. між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" в особі заступника керуючого Маріупольськім відділенням Донецької філії (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “БРОКБІЗНЕСБАНК”) (далі - Банк) та Спільним Українсько-Литовським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Тел-Мар", м.Маріуполь (далі позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 22-П-07/МО1 (надалі -кредитний договір), згідно з яким Банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику кредит шляхом відкриття відкличної відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати в розмірах та в період наведених у таблиці, складеної до договору ( а.с. 21), а позичальник (відповідач) зобов'язався повернути всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту -не пізніше 18 квітня 2009 р., або 10 днів з моменту отримання письмової вимоги Банку про повернення кредиту та сплату відсотків у випадках, вказаних в п 3.3.4. договору (п. 1.2. кредитного договору).
Розділом 2 договору сторони визначили порядок нарахування та сплати відсотків, відповідно до якого відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 12 % річних. Нарахування банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком в останній робочий день кожного місяця за період з 1 числа поточного місяця до останнього календарного дня звітного місяця та в день остаточного повернення кредиту, визначеного п 1.2. договору (п 2.2. кредитного договору з урахуванням змін внесених договором №4 від 01.10.2008р. про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №22-П-07/МО1 від 19.04.2007р.). Відсотки сплачуються позичальником за фактичний час користування кредитом у валюті кредиту щомісячно з 1 по 7 число місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані відсотки на рахунок № 20684027637201, відкритий банком в Маріупольському відділенні філії в м. Донецьк ( п.2.3 кредитного договору).
27.12.2007 року до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №22-П-07/МО1 від 19.04.2007р. договором № 2 внесено зміни та доповнено договір п.2.3.1. який викладено у наступній редакції: "2.3.1. Відсотки за користування кредитом в грудні звітного року нараховуються банком в передостанній робочий день місяця за період, з дня, наступного за датою попереднього нарахування, по 31 грудня включно та сплачуються позичальником на протязі 5 робочих днів з дати їх нарахування".
Відповідно до п 2.4. кредитного договору за управління кредитом позичальник щомісячно сплачує банку комісійну винагороду у розмірі 100,00 грн., комісійна винагорода нараховується банком щомісячно у перший робочий день місяця за поточний місяць та сплачується позичальником протягом 5 робочих днів з дати нарахування.
В силу ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.
Банк свої зобов'язання по кредитному договору виконав і перерахував на виконання кредитного договору грошові кошти у сумі 393500 доларів США, що підтверджується матеріалами справи.
Як вбачається з наданих до справи матеріалів, строк користування кредиту скінчився, позичальник графік погашення кредиту належним чином не виконав, прийняті на себе зобов'язання виконав частково, що зумовило виникнення заборгованості за кредитом та відсотками.
Позивач наполягає та доводить, а відповідач не спростовує, що станом на 07.05.2010р. заборгованість відповідача за кредитним договором № 22-П-07/МО1 від 19.04.2007 р. становить: заборгованість за кредитом в сумі 188 500,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 06.05.2010р. становить 1 494 032,15 грн., заборгованість по відсоткам за період з 01.01.2009р. по 07.05.2010р. в сумі 30 428,55 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 06.05.2010р. становить 241 173,64 грн., по комісійній винагороді за березень-травень 2010р. в сумі 300,00 грн. Вказані вище суми невиконаних зобов'язань обліковуються банком на рахунках прострочених сум, що підтверджено банківськими виписками по рахункам відповідача, які додані до справи.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
За своєю правовою природою договір № 22-П-07/МО1 від 19.04.2007р. є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного Кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст.1048 Цивільного кодексу України).
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України). Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ст. 1050 Цивільного кодексу України).
За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень.
Відповідач не надав доказів повернення кредиту, сплати відсотків та комісії в порядку та розмірі, як це передбачено кредитним договором № 22-П-07/МО1 від 19.04.2007 р, отже, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 188 500,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 06.05.2010р. становить 1 494 032,15 грн., заборгованості по відсоткам за період з 01.01.2009р. по 07.05.2010р. в сумі 30 428,55 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 06.05.2010р. становить 241 173,64 грн., комісійної винагороди за березень-травень 2010р. в сумі 300,00 грн., є правомірними.
Не знайшли свого підтвердження твердження скаржника у апеляційній скарзі про порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права з приводу того, що господарський суд не задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи та не зупинив провадження у справі.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.129 Конституції України та ст. 42 Господарського процесуального кодексу України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків.
В силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема, належать право брати участь в господарських засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Частина 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема є нез'явлення в засідання представників сторін та неподання витребуваних доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Донецької області неодноразово розгляд справи №19/94 відкладався ухвалами від 15.06.2010 та 05.07.2010 року через неявку в судове засідання представника відповідача, та зобов'язано останнього надати документи в підтвердження своїх заперечень на позовну заяву.
Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.
Відповідач вимоги господарського суду не виконав, не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, неодноразово надавав клопотання про відкладення розгляду справи.
Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України визначає можливість розгляду справи господарським судом у випадку, якщо відповідач не надав відзив на позовну заяву, не подав документів, витребуваних господарським судом, та за відсутності представника останнього.
При цьому, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що згідно чинного законодавства надання відзиву та документів, що підтверджують заперечення проти позову, є не обов'язком, а правом відповідача.
Враховуючи, що відповідач у судове засідання суду першої інстанції не з'являвся, про час і місце проведення якого повідомлений належним чином, не скористався своїм процесуальним правом на захист інтересів, не надав відзив, тому судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарський суд Донецької області дійшов вірного висновку про можливість розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Незгоду відповідача щодо відмови в зупиненні провадження по справі № 19/94 у зв'язку з тим, що в провадженні господарського суду Донецької області є справа № 1/63пд за позовом Спільного Українсько-Литовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Тел-Мар" м. Маріуполь Донецької області до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" м. Київ в особі Донецької філії АТ "Брокбізнесбанк" м. Донецьк про розірвання кредитного договору № 22-П-07/МО1 від 19.04.2007року, судова колегія до уваги не приймає, оскільки суд першої інстанції вказаному клопотанню дав належну правову оцінку, з якою погоджується судова колегія апеляційної інстанції з огляду на те, що апеляційне провадження нарішення суду від 10.06.2010р. у справі №1/63пд було порушено лише 21.07.2010р., після прийняття рішення у цій справі ввід 12.07.2010р.. При цьому, за результатами апеляційного розгляду, рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2010р. у справі №1/63пд про відмову у розірванні кредитного договору залишено без змін за постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2010р.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Рішення господарського суду Донецької області від 12.07.2010 р. у справі № 19/94 залишити без змін, а апеляційну скаргу Спільного Українсько-Литовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Литовське підприємство "Тел-Мар" м. Маріуполь, Донецької області- без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС