донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.10.2010 р. справа №8/343д/09
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
прокурор:Вартанова О.М. -за посвідченням №2970
від позивачаРВ ФДМУ по Запорізькій області -Прохідна І.В. за довіреністю №01/43 від 02.03.2010р.
від відповідача1:ВАТ «Український графіт»- Колеснік О.Г. - за довіреністю №025/35 від 01.01.2010р.
Від відповідача2:ВАТ «Вуглецевий композит»- не з»явився
від третьої особи:Міністерство промислов. політики України - не з»явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скаргиРегіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя, Заступника прокурора
Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області
від12.08.2010 року
у справі№ 8/343д/09 (суддя Попова І.А.)
за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя
до відповідачів:1.Відкритого акціонерного товариства «Український графіт», м. Запоріжжя
2.Відкритого акціонерного товариства «Вуглецевий композит», м. Запоріжжя
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства промислової політики України
за участю Прокуратури Запорізької області
провизнання недійсним договору купівлі-продажу державного нерухомого майна від 19.10.2004р.; стягнення в доход держави все одержане за договором купівлі-продажу державного нерухомого майна від 19.10.2004р.; зобов»язання ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»скасувати державну реєстрацію права власності ВАТ «Український графіт»на нерухоме майно, яке було відчужено за договором купівлі-продажу державного нерухомого майна від 19.10.2004р., а саме: цех №6 корпус №1 інд. №1011503, розташований на земельній ділянці площею 13000,2кв.м. по вул. Північне шосе, 31а.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.08.10 р. у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області було відмовлено.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Заступником прокурором Запорізької області подані апеляційні скарги, в яких йдеться про скасування судового рішення, у зв»язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права України. Зокрема, скаржники вважають, що при укладенні договору купівлі-продажу державного нерухомого майна від 19.10.2004р. були порушені інтереси держави, оскільки продаж державного майна відбувся без дозволу міністерства -органа уповноваженого управляти майном; реалізація майна призвела до порушення виробничого процесу підприємства та спричинило шкоду Державі в розмірі нарахованих та сплачених орендних платежів.
Відкрите акціонерне товариство «Український графіт», м. Запоріжжя, надало відзиви на апеляційні скарги, в яких просило апеляційну інстанцію залишити рішення господарського суду Запорізької області від 12.08.10р. без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Відкрите акціонерне товариство «Вуглецевий композит», м. Запоріжжя до судового засідання не з»явився, але через канцелярію суду надав відзив на апеляційні скарги, в якому просив апеляційну інстанцію залишити рішення господарського суду Запорізької області від 12.08.10р. без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Третя особа, Міністерство промислової політики України до судового засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення від 07.09.2010р.
Перевіркою матеріалів справи встановлено.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області до Відкритого акціонерного товариства «Український графіт», м. Запоріжжя, Відкритого акціонерного товариства «Вуглецевий композит», м. Запоріжжя з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу державного нерухомого майна від 19.10.2004р., предметом якого є цех №6 корпус №1 інв. №1011503, розташований на земельній ділянці площею 13000,2кв.м, по вул. Північне шосе, 31а у м. Запоріжжі; стягнення в доход держави все одержане за договором купівлі-продажу державного нерухомого майна від 19.10.2004р., а саме: грошових коштів в розмірі 4 774 730грн.40коп.; зобов»язання ВАТ «Укрграфіт»повернути за актом прийому-передачі до державної власності в особі Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області нерухоме майно -будівлю цеху №6 корпус №1 (інд. №1011503), розташоване на земельній ділянці площею 13000,2кв.м по вул. Південе шосе, 31а; зобов»язання ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»скасувати державну реєстрацію права власності ВАТ «Український графіт»на нерухоме майно, яке було відчужено за договором купівлі-продажу державного нерухомого майна від 19.10.2004р., а саме: цех №6 корпус №1 інд. №1011503, розташований на земельній ділянці площею 13000,2кв.м. по вул. Північне шосе, 31а; зобов»язання ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»зареєструвати за Державою в особі Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області нерухоме майно - будівлю цеху №6 корпус №1 (інд. №1011503), розташовану на земельній ділянці площею 13000,2кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31а. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні договору купівлі-продажу державного майна у ДП «Завод «Вуглекомпозит» не було достатніх правових підстав для продажу цеху №6, реалізація якого порушила виробничий процес підприємства та спричинила значну шкоду державі. Позивач вважає, що при укладенні договору був порушений публічний порядок, дії ВАТ «Український графіт»були направлені на незаконне заволодіння майном державного підприємства, а правочин є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на необгрунтовність позовних вимог і дійшов висновку, що спірний договір законодавству не суперечить.
Апеляційна інстанція вважає, що судове рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Заявляючи вимоги про визнання спірного правочину недійсним з підстав передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України позивач зобов»язаний довести протиправний характер дій сторін (сторони), спрямованість цих дій на незаконне заволодіння державним майном, а також вину яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією з них (п. 18 Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).Проте, відповідних доказів суду першої інстанції надано не було, а матеріали справи дають всі підстави вважати, що договір купівлі-продажу державного нерухомого майна від 19.10.2004р. укладено з додержанням всіх вимог чинного законодавства.
За змістом частини 5 ст. 75 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство вправі відчужувати належне йому майно лише за попередньою згодою органу до сфери управління якого воно входить і на конкурентних засадах. Ці вимоги закону при укладанні спірного договору додержані.
Із матеріалів справи вбачається, що Міністерство промислової політики України дало згоду Державному заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів «Вуглекомпозит»на відчуження спірного майна. Так, листом №18/751 від 08.09.2004р. підприємство звернулось до міністерства за згодою на реалізацію основних засобів, які не задіяні у виробництві, зокрема, будівлі виробничого корпусу №1. Листом від 15.09.2004р. №10/7-1-1796 така згода була надана (том 1, арк.с. 16-17). Посилання позивача на те, що відчуження відбулося з порушенням Методичних рекомендацій Міністерства промислової політики України «Про порядок погодження в Мінпромполітики України питань, пов»язаних з реалізацією, ліквідацією, передачею основних засобів», затверджених наказом Міністерства промислової політики України №219 від 11.12.2001р., оскільки спірне майно було задіяно у виробничому процесі, спростовується Техніко-економічним обґрунтуванням долученим до листа підприємства на адресу міністерства №18/751 від 08.09.2004р. В цьому документі зазначено, що в корпусі №1 до 1991 року вироблялася продукція спеціального призначення для потреб КБ «Південне» м. Дніпропетровськ і КБ «Маш»м. Пермь. У зв»язку з відсутністю замовлень обладнання у 1997 році законсервоване і в подальшому з дозволу Міністерства промислової політики України було списано і демонтовано (том 2, арк. с. 27). Наведені обставини позивачем під час судового розгляду не спростовані.
Та обставина, що корпус №1 з травня 1998р. був виведений з виробничого процесу підтверджується рішенням Міністерства промислової політики України №10/2-2-831 від 25.05.1998р. )том 4, арк. с. 14).
Наявність згоди Міністерства промислової політики України на відчуження майна, що є предметом оспорюваної угоди підтверджується Планом досудової санації Державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів «Вуглекомпозит», затвердженим першим заступником Міністра А.І. Мангулом .
Вказані документи також свідчать про те, що виробничий корпус №1 не був задіян у виробничому процесі підприємства. Так, в таблиці 2.3.5.2 зазначено, що це майно не відповідає загальній стратегічній цілі підприємства і може бути відокремлене (том 1, арк. с. 130). У підрозділі 3.6 плану вказано, що доцільність продажу корпусу №1, який відноситься до надлишкових основних засобів, які неефективно використовуються в діючій структурі підприємства (том 1, арк. с. 141).
Крім того, в одному із додатків до плану йдеться про те, що обладнання та устаткування корпусу №1 понад 14 років не приймає участі у виробничому процесі, воно має понад 75% зносу (том 1, арк. с. 156-160). Аналогічна характеристика спірного майна дана також в іншому додатку (том 1, арк. с. 148-156).
Вищевказаний План досудової санації схвалений на засіданні Єдиної галузевої комісії з питань реструктуризації, передприватизаційної підготовки, приватизації державних підприємств, що знаходяться в управлінні Міністерства промислової політики України, а також питань вдосконалення управління державними корпоративними правами господарських товариств був затверджений. Із протоколу засідання цієї комісії №10 від 30.09.2004р. вбачається, що в обговорювання плану брав участь і представник Фонду державного майна України, що спростовує доводи позивача про те, що відчуження спірного майна з органом приватизації не погоджувалося (том 2, арк. с. 105-106).
В матеріалах справи наявні докази відчуження спірного майна на конкурсних засадах, зокрема договір про біржові торги від 17.09.2004р., протокол біржових торгів №38-1/1917 від 19.10.2004р., публікація оголошення про торги в газеті «Запорізька правда»за 23.09.2004р., 16.10.2004р. (т.4, арк. с. 39-43). Доказів порушення порядку проведення біржових торгів позивачем не надано.
Оцінюючи обґрунтованість доводів позову висновків господарського суду, апеляційна інстанція бере до уваги і те, що порушення прокуратурою кримінальної справи відносно посадових осіб Державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів «Вуглекомпозит»за фактом незаконного відчуження державного майна за договором купівлі-продажу від 19.10.2004р. в судовому порядку визнано незаконним. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2009р. постанова про порушення кримінальної справи скасована, в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб Державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів «Вуглекомпозит»відмовлено (т.2, арк. с. 63-66). Відомостей про скасування згаданого судового акту, суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Доводи, викладені в апеляційних скаргах до уваги не беруться з таких підстав.
Посилання у скаргах на те, що Міністерство промислової політики України давала згоду на відчуження майна під умовою що воно не задіяно у виробничому процесі суперечать фактичним обставинам справи. Так, на адресу Міністерства надсилалось техніко-економічні обґрунтування необхідності відчуження будівлі виробничого корпусу №1, тобто доцільність відчуження саме цього об»єкту безумовно була предметом розгляду міністерством. Тому, вказані у дозволі від 15.09.2004р. №10/7-1-1796 слова «яка не використовується у виробничому процесі»є не умовою дозволу, як помилково вважають заявники апеляційних скарг, а фактичною характеристикою майна, що пропонувалось до відчуження. Крім того, про те, що Міністерство промислової політики України не заперечувало проти відчуження майна, з приводу якого виник спір, свідчить затвердження міністерством Плану досудової санації Державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів «Вуглекомпозит».
Аргументи скаржників про те, що з продажем корпусу №1 розірвано технологічний цикл виробництва, а державі завдані значні збитки не підтверджені жодним об»єктивним доказом, тому є лише припущеннями, які не можуть бути покладеними в основу судового рішення.
Доводи скарг про те, що судом першої інстанції неправильно застосовані положення ст. 207 Господарського кодексу України, ст. ст. 215, 228 Цивільного кодексу України необґрунтовані, оскільки факт порушення закону під час укладення спірного договору матеріалами справи недоведений.
Посилання на неврахування судом документів рекомендаційного характеру безпідставне, оскільки згідно ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення господарського спору застосовується лише законодавчі та інші нормативно-правові акти.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційних скарг і скасування рішення господарського суду відсутні.
Керуючись статями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,
Рішення господарського суду Запорізької області від 12.08.2010 року у справі № 8/343д/09 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Головуючий
Судді:
Надр.9 прим: 1 -у справу; 2 -прокурору Запоріз.обл.; 3- облпрокурору; 4 -позивачу; 5,6 -відповідачу;
7- третій особі ; 8 - ДАГС; 9-ГС Запоріз. обл.