"20" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3520/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (код ЄДРПОУ 32104254, 03039, м. Київ, вул. Науки, 8)
до відповідача: Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (код ЄДРПОУ 05396638, 73000, м. Херсон, вул. Пестеля, 5)
про зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників учасників справи:
від позивача: Наталія Остроухова
від відповідача: Тетяна Кізім
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Акціонерного товариства "Херсонобленерго", в якому просить:
- зобов'язати АТ "Херсонобленерго" провести перерахунок обсягів послуг з розподілу електричної енергії по фактичному споживанню електричної енергії ТОВ "ЕКО" по об'єкту м.Херсон, Миколаївське шосе, буд.19, в період окупації з травня по грудень 2022 включно з урахуванням відсутності діяльності ТОВ "ЕКО" на об'єкті;
- визнати за ТОВ "ЕКО" обсяги послуг з розподілу електричної енергії за грудень 2022 А+ в розмірі 14530 кВТ.год. на суму 20944,46 грн. з ПДВ та обсяги послуг з перетікання реактивної енергії R+ в розмірі 5900 кВАр.год. на суму 734,47 грн. з ПДВ.
Ухвалою від 28.08.2023 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 28.09.2023; встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
25.09.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву разом з клопотанням про поновлення строку на його подання
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді судове засідання, призначене на 28.09.2023, не відбулося. Ухвалою суду від 29.09.2023 підготовче засідання призначено на 19.10.2023.
Ухвалою суду від 19.10.2023 поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву та прийнято відзив до розгляду, постановлено провести підготовче провадження у справі №916/3520/23 впродовж розумного строку та відкладено підготовче засідання на 08.11.2023.
08.11.2023 відповідачем подано заперечення.
Ухвалою від 08.11.2023 відкладено підготовче засідання на 22.11.2023.
14.11.2023 позивачем подано відповідь на відзив разом з клопотанням про поновлення строку на її подання.
Ухвалою від 22.11.2023 поновлено позивачу строк на подання відповіді на відзив та прийнято її до розгляду, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 07.12.2023.
У зв'язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що підтверджено Актом відповідальних осіб Господарського суду Одеської області від 30.11.2023, судове засідання, призначене на 07.12.2023, не відбулось.
Наказом голови суду від 07.12.2023 №46 "Про введення особливого режиму роботи Господарського суду Одеської області" відновлено роботу в КП "ДСС" та електронній комп'ютерній мережі суду з 08.12.2023.
Ухвалою суду від 12.12.2023 призначено судове засідання на 28.12.2023.
У судовому засіданні 28.12.2023 господарський суд оголосив перерву до 10.01.2024.
Ухвалою від 10.01.2024 відкладено розгляд справи на 25.01.2024.
В судовому засідання 25.01.2024 оголошено перерву до 06.03.2024.
У зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги судове засідання, призначене на 06.03.2024, не відбулося.
Ухвалою від 06.03.2024 судове засідання призначено на 20.03.2024.
В судове засідання з'явились представники сторін.
Представник позивача підтримала позовні вимоги та просить їх задовольнити.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 22.11.2018 заявою-приєднання №4874 ТОВ "ЕКО" приєдналося до умов Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії оператором системи розподілу АТ "Херсонобленерго". 10.01.2023 через електронний кабінет споживача товариству були надіслані акти прийому-передачі послуг з розподілу електричної енергії за грудень 2022 року. Водночас, позивач не погоджується з обсягами, вказаними у цих актах та не може прийняти їх до сплати, оскільки господарська діяльність на об'єкті останнього була припинена у зв'язку із збройною агресією рф та окупацією м.Херсон.
Представник відповідача проти позову заперечує, просить відмовити в його задоволенні.
Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що договір між позивачем та відповідачем не був розірваний, заяв про припинення розподілу на адресу відповідача не надходило. Після зняття відповідачем фактичних показів лічильників електричної енергії позивача, обсяги розподіленої електричної енергії за період з травня 2022 по грудень 2022 були визначені відповідачем відповідно до Положення №148 за середньодобовим обсягом споживання позивача за виключенням місяців липень та серпень, по яких споживання (за даними, наданими споживачем) дорівнювало "0".
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 20.03.2024, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 22.11.2018 заявою-приєднання №4874 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО" приєдналося до умов Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії оператором системи розподілу Акціонерним товариством "Херсонобленерго" по об'єкту споживача за адресою м.Херсон, Миколаївське шосе, б.19. Електропостачальником електричної енергії по вказаному об'єкту є Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" відповідно до Договору про постачання електричної енергії споживачу №4874 від 26.10.2011.
Як зазначає позивач, у зв'язку з військовою агресією рф та окупацією міста Херсон ТОВ "ЕКО" було прийнято рішення про зупинення діяльності об'єктів товариства.
05.03.2022 позивачем складено наказ №15 про закриття магазинів, в т.ч. магазину за адресою м.Херсон, Миколаївське шосе, 19.
Відповідно до акту прийому-передачі за послуги з розподілу електричної енергії №4пр від 30.04.2022 та акту перетікання реактивної електроенергії №4пр від 30.04.2022 згідно Договору №37497520 від 01.01.2019, які надійшли на електронний кабінет споживача, АТ "Херсонобленерго" надало, а ТОВ "ЕКО" прийняло послугу з розподілу електричної енергії в обсязі 19100 кВт год, вартість послуг 27531,96 грн., та ТОВ "ЕКО" прийняло послуги з перетікання реактивної енергії в обсязі 15270 кВтА реакт год., вартість послуг з перетікання реактивної енергії складає 1850,76 грн. Відповідно до додатку до розрахунку №37497520 від 30.04.2022 по лічильнику ЕІС-код лічильника 62Z9942863080290 поточні показники споживання електричної енергії складали 9083,97 кВт.год., по реактивним точкам обліку 2891,68 кВАр.год, по лічильнику ЕІС-код лічильника 62Z5937908892081 поточні показники електричної енергії складали 8964,02 кВтгод, по реактивним точкам обліку 3830,19 кВАр.год.
01.05.2022 позивач звернувся до постачальника електроенергії ТОВ "Київські енергетичні послуги" із заявою про розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу та припинення розрахунків за особовим рахунком №20211024 з 01.05.2022.
За твердженням позивача, 12.05.2022 діяльність на об'єкті ТОВ "ЕКО" була зупинена, контроль за об'єктом був втрачений.
У зв'язку з консервацією об'єкта та припинення договору на постачання електричної енергії, представниками ТОВ "ЕКО" було здійснено контрольне зняття показників вузлів обліку електроенергії. Так, станом на 12.05.2022 зафіксовано наступні показники: по лічильнику ЕІС-код лічильника 62Z9942863080290 - А+9089,25 кВт.год., R+2898,25 кВАр.год., по лічильнику ЕІС-код лічильника 62Z5937908892081 - А+8967,46 кВт.год, R+3839,95 кВАр.год.
Після звільнення міста Херсон, з 10.12.2022 робота магазину була відновлена та укладений договір про постачання електричної енергії.
07.12.2022 представниками ТОВ "ЕКО" було складено акт контрольного зняття показників вузлів обліку електроенергії від 07.12.2022 та встановлено наступні показники: по лічильнику ЕІС-код лічильника 62Z9942863080290 - А+9356,88 кВт.год., R+2979,36 кВАр.год., по лічильнику ЕІС-код лічильника 62Z5937908892081 - А+9362,72 кВт.год, R+4018,83 кВАр.год.
14.12.2022 представниками АТ "Херсонобленерго" складено акти контрольного огляду вузлів обліку Так, відповідно до акту №312203 по лічильнику ЕІС-код лічильника 62Z9942863080290 - А+9357,41 кВт.год., R+2981,79 кВАр.год., згідно акту №312202 по лічильнику ЕІС-код лічильника 62Z5937908892081 - А+9368,09 кВт.год, R+4018,95 кВАр.год.
10.01.2023 через електронний кабінет споживача товариству були надіслані відповідачем акти прийому-передачі послуг з розподілу електричної енергії за грудень 2022 року, відповідно до яких послуги з розподілу електричної енергії нараховані з обсягу спожитої електроенергії 193074 кВт.год, послуги за перетікання реактивної електричної енергії нараховані з обсягу 62880 кВА реакт.год.
В додатку до рахунку №37497520 від 31.12.2022 по лічильнику ЕІС-код лічильника 62Z9942863080290 попередні показники АТ "Херсонобленерго" вказано 9278,31 кВт.год., по реактивним точкам обліку 2973,3 кВАр.год., по лічильнику ЕІС-код лічильника 62Z5937908892081 попередні показники вказано 9262,78 кВт.год, по реактивним точкам обліку 3972,41 кВАр.год.
Разом з тим, на думку позивача, ці дані не вірні та не обґрунтовані, оскільки вони не відповідають показникам, які були зафіксовані актом контрольного зняття показників працівниками ТОВ "ЕКО" станом на 07.12.2022.
Позивач вважає, що об'єм споживання електричної енергії у грудні 2022 складає 14530 кВт.год., та вартість послуг по розподілу електричної енергії за грудень 2022 складає 20944 грн., по послугам з перетікання реактивної електроенергії в обсязі 5900 кВАр.год. вартістю 734,47 грн.
Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом, відповідно до якого останній просить суд:
- зобов'язати АТ "Херсонобленерго" провести перерахунок обсягів послуг з розподілу електричної енергії по фактичному споживанню електричної енергії ТОВ "ЕКО" по об'єкту м.Херсон, Миколаївське шосе, буд.19, в період окупації з травня по грудень 2022 включно з урахуванням відсутності діяльності ТОВ "ЕКО" на об'єкті;
- визнати за ТОВ "ЕКО" обсяги послуг з розподілу електричної енергії за грудень 2022 А+ в розмірі 14530 кВТ.год. на суму 20944,46 грн. з ПДВ та обсяги послуг з перетікання реактивної енергії R+ в розмірі 5900 кВАр.год. на суму 734,47 грн. з ПДВ.
Ухвалою від 20.03.2024 провадження у справі в частині вимог про визнання за ТОВ "ЕКО" обсягів послуг з розподілу електричної енергії за грудень 2022 А+ в розмірі 14530 кВТ.год. на суму 20944,46 грн. з ПДВ та обсягів послуг з перетікання реактивної енергії R+ в розмірі 5900 кВАр.год. на суму 734,47 грн. з ПДВ, закрито.
Таким чином, позов підлягає розгляду в частині вимог про зобов'язання АТ "Херсонобленерго" провести перерахунок обсягів послуг з розподілу електричної енергії по фактичному споживанню електричної енергії ТОВ "ЕКО" по об'єкту м.Херсон, Миколаївське шосе, буд.19, в період окупації з травня по грудень 2022 включно з урахуванням відсутності діяльності ТОВ "ЕКО" на об'єкті.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Між цим, ч.3 ст. 1 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", учасниками ринку електричної енергії є виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які проводять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно частини 1 статті 45 Закону України "Про ринок електричної енергії", розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.
Відповідно до пункту 2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Постанова), укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
У відповідності до пункту 6 даної Постанови, до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб'єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема, сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.
Відповідно до пункту 2.1.2 ПРРЕЕ, оператор системи зобов'язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.
Згідно пунктів 2.1.3, 2.1.5 ПРРЕЕ, споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності чинного паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до ПРРЕЕ.
Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
Як встановлено судом, 22.11.2018 позивач ТОВ "ЕКО" приєднався до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу елктричної енергії шляхом подання заяви-приєднання №4874 по точках комерційного обліку.
Відповідно до п.2.1 договору №37497520 про надання послуг з розподілу електричної енергії, оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексу системи розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є Додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.
Згідно п.3.4 договору, споживач, що не є побутовим, зобов'язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати постачальнику послуг комерційного обліку (оператору системи) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць згідно додатку 9 цього договору. При обладнанні комерційних засобів обліку засобами дистанційної передачі даних, інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць формується через канали дистанційного зв'язку.
У разі ненадання споживачем звіту про дані комерційних засобів обліку протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційної передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду засобу комерційного обліку протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця.
За умовами п.3.5 договору, визначений обсяг розподіленої (спожитої) електричної енергії за підсумками розрахункового місяця передається Адміністратору комерційного обліку у встановленому Кодексом комерційного обліку порядку для включення в місячний баланс електричної енергії ОЕС України і є підставою для його використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку електричної енергії, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
За наявності розбіжностей у частині визначення обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії вони підлягають урегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних оператора системи розподілу.
Відповідно до п.12.4 договору, взаємовідносини сторін, не урегульовані цим договором, регламентуються законодавством.
Фактично, за змістом позовної заяви позивач не погоджується з нарахованими відповідачем обсягами послуг з розподілу електричної енергії по об'єкту, розташованому в м.Херсон, Миколаївське шосе, буд.19, в період окупації з травня по грудень 2022.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що з травня по грудень 2022 товариство не здійснювало господарську діяльність на вказаному об'єкті, як наслідок, не споживало послуг з розподілу електричної енергії, що підтверджує відповідними внутрішніми наказами.
Так, за змістом п. 4.27. ПРРЕЕ, у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
Відповідно до п.1 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.03.2022 № 148 (визнаний таким, що втратив чинність наказом Міністерства енергетики України від 10.10.2023 № 307), учасники роздрібного ринку електричної енергії керуються вимогами Закону України "Про ринок електричної енергії" та іншими нормативно-правовими актами, з урахуванням цього Положення, для забезпечення стабільної роботи ринку електричної енергії в умовах воєнного стану.
Згідно з п.8 Положення, відключення певних категорій споживачів здійснюється з урахуванням таких особливостей: об'єкти, які перебувають на території (області, району, об'єднаної територіальної громади), на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих територіях України мають бути відключені оператором системи за зверненням споживача та/або відповідної військової адміністрації на адміністративній території розташування об'єкта споживача у разі ризиків використання такого об'єкта державою-агресором. Операторам системи дозволяється обґрунтовано відмовляти електропостачальнику, споживачу та відповідній військовій адміністрації у здійсненні робіт з припинення електропостачання у випадку відсутності забезпечення безпеки виконання таких робіт.
Відповідно до п. 9 вказаного Положення, обсяги споживання електричної енергії визначаються з урахуванням таких особливостей: 1) обсяги споживання електричної енергії на об'єктах споживачів визначаються відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 311 (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 20 березня 2020 року № 716) (далі - Кодекс комерційного обліку електричної енергії), крім об'єктів споживачів, розташованих на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях; 2) обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях визначаються: з урахуванням фактичних показів лічильника(ів) у разі отримання таких показів за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення); приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об'єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам; приймаються рівними нулю - з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором системи або Держенергонаглядом заяви споживача; у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу. Коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми, як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці за наявними у оператора системи фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи; 3) оператор системи з урахуванням підстав, зазначених в абзацах третьому та четвертому підпункту 2 цього пункту, має перерахувати обсяги електричної енергії на підставі заяви споживача із дати підтвердженого виникнення підстав. Після отримання оператором системи або постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії документально підтверджених фактичних показів лічильника(ів), у тому числі після припинення чи скасування воєнного стану, щомісячні обсяги спожитої електричної енергії споживачем визначаються за середньодобовим обсягом споживання, який розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів лічильника(ів) та кількості днів між цими зчитуваннями (без урахування днів, коли відбувались перерви в електропостачанні споживача).
Як слідує з матеріалів справи, 01.05.2022 позивач звернувся до постачальника електроенергії ТОВ "Київські енергетичні послуги" із заявою про розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу та припинення розрахунків за особовим рахунком №20211024 з 01.05.2022 (т.1 а.с.39).
Листом №25/4/7/10/9699 від 11.05.2022 ТОВ "Київські енергетичні послуги" повідомило оператора системи розподілу АТ "Херсонобленерго" про дострокове розірвання договору про постачання електричної енергії та припинення постачання електричної енергії споживачу ТОВ "ЕКО" з 01.06.2022, та просило вказаного споживача з 01.06.2022 перевести на поставку до постачальника "останньої надії".
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до оператора системи розподілу із відповідною заявою про припинення ведення господарської діяльності за місцезнаходженням об'єктів, визначених умовами заяви-приєднання договору та відключення об'єктів, які перебувають на тимчасово окупованій території України, від електропостачання, а також докази розірвання договору між сторонами.
Також, стверджуючи про невідповідність визначених відповідачем обсягів наданих послуг з розподілу електричної енергії, позивач посилається на Акти контрольного зняття показників вузлів обліку електроенергії від 12.05.2022 та 07.12.2022, складені представниками ТОВ "ЕКО".
Водночас, означені Акти не можуть бути прийняті судом до уваги, з огляду на наступне.
За приписами ч.1 ст.76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, зняття показів з лічильника електричної енергії відбувається при проведенні оператором системи контрольного огляду ЗКО (п.1.1.2 глави 1.1 розділу 1 ПРРЕЕ) та полягає у виконанні комплексу робіт з метою візуального обстеження цілісності засобу комерційного обліку (корпусу, скла, кріплення тощо), цілісності встановлених згідно з актом по пломбування пломб та наявності відбитків їх тавр, індикаторів, зняття показів засобів комерційного обліку (у разі виконання функцій постачальника послуг комерційного обліку), а також з метою виявлення самовільних підключень без використання спеціальних технічних засобів та/або часткового демонтажу будівельних конструкцій або оздоблювальних матеріалів.
За умовами п.1.1.1. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, цей Кодекс визначає основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, права та обов'язки учасників ринку, постачальників послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, отримання точних і достовірних даних комерційного обліку та їх агрегації (об'єднання), порядок проведення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії.
Відповідно до положень п.п.6.5.2, 6.5.3 6.5.2. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, контрольний огляд вузлів обліку та схем їх підключення у споживачів проводяться у присутності споживача або іншої особи, що допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи).
Допускається здійснення ОСР та/або ППКО (у ролі ОЗД) контрольного локального зчитування показів лічильника у побутового споживача без його участі, якщо вузол обліку споживача встановлено на сходовій клітці, ввідно-розподільчих щитах (шафах) на фасаді будівлі чи спецконструкціях на межі земельної ділянки.
Під час здійснення контрольного огляду вузлів обліку та ЗКО має бути виконаний комплекс робіт (без використання спеціальних технічних засобів) щодо візуального обстеження цілісності засобів комерційного обліку (корпусу, скла, кріплення тощо), цілісності встановлених згідно з актом про пломбування пломб та пломбувального матеріалу та наявності відбитків їх тавр, проведені візуальна перевірка стану індикаторів магнітного та/або електричного полів, встановлених на/у ЗКО, виявлення самовільних підключень, а також зняття показів засобів комерційного обліку та перевірка часу годинників інтервальних засобів комерційного обліку.
За наслідками контрольного огляду оператором системи складається Акт контрольного огляду. Форма Акту контрольного зняття показників затверджена ПРРЕЕ (додаток 14).
Згідно п.6.5.10 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, результати контрольного огляду/технічної перевірки оформляються актом контрольного огляду/технічної перевірки із зазначенням у ньому прізвищ та номерів службових посвідчень уповноважених представників оператора системи, які проводили контрольний огляд/технічну перевірку, та інформації про інших осіб, які були присутні під час проведення контрольного огляду/технічної перевірки та результатів контрольного огляду/технічної перевірки.
Акт контрольного огляду/технічної перевірки складається у паперовій або електронній формі із застосуванням програмно-технічних засобів та електронного підпису.
Таким чином, право складати Акти контрольного огляду вузлів огляду із зняттям показників мають лише оператори системи розподілу/передачі електричної енергії, а не споживач.
Як слідує з матеріалів справи, після зняття відповідачем АТ "Херсонобленерго" фактичних показників лічильників електричної енергії позивача ТОВ "ЕКО", обсяги розподіленої електричної енергії за період з травня 2022 по грудень 2022 були визначені відповідачем відповідно до Положення №148 за середньодобовим обсягом споживання позивача, за виключенням місяців липень та серпень, по яких споживання (за даними, наданими споживачем) дорівнювали "0".
За наведених обставин суд констатує, що оператором розподілу було дотримано вищенаведені приписи чинного законодавства щодо порядку визначення обсягів споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.1, 2ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено 08.04.2024.