79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
09.04.2024 Справа № 914/372/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення сторін
справу № 914/372/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут”, м. Львів
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1
про стягнення 608 949, 89 грн
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут” до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 608 949, 89 грн за поставлену в грудні 2023 року електричну енергію на підставі договору № 90520-659-19518 від 17.01.2023.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 13.02.2024 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк для подачі відзиву на позов - 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвалу про відкриття провадження сторонам у справі доставлено до їхніх електронних кабінетів 13.02.2024.
Аргументи сторін та розгляд клопотання.
Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору № 90520-659-19518 від 17.01.2023 в частині несвоєчасної оплати за поставлену електричну енергію в грудні 2023 року.
Відповідач подав суду відзив на позов, в якому визнав позовні вимоги, однак просив не стягувати з нього судові витрати. Також відповідач просив поновити строк на подачу відзиву на позов, оскільки військова частина здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони та переведена в постійну бойову готовність.
Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подачу відзиву на позов, беручи до уваги наведені причини їх пропуску, введення воєнного стану, суд вбачає підстави для визнання таких поважними, поновлення строку та прийняття відзиву до розгляду.
У відповіді на відзив позивач, враховуючи визнання відповідачем позову, просив позов задовольнити та просив повернути йому 50% судового збору з державного бюджету.
Обставини справи.
17 січня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут” (далі - Постачальник) та Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Споживач) уклали договір про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу (далі - договір) № 90520-659-19518, відповідно до пункту 2.1. якого Постачальник постачає електричну енергію споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього Договору.
Згідно з пунктом 5.6 договору Споживач бере зобов'язання з отримання електричної енергії та її оплати у порядку та строки, передбачені Додатком №2 до цього Договору.
Додатком № 1 до договору є договірні обсяги закупівлі електричної енергії.
Додатком № 2 до договору є порядок розрахунків, в пункті 2 якого погоджено, що розрахунковим періодом вважається календарний місяць.
Остаточний розрахунок споживача здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунку (пункт 5 додатку № 2).
На виконання умов договору сторони підписали акт приймання-передавання товарної продукції № 502000035023121 від 31.12.2023. В акті відображено, що в грудні 2023 року позивач поставив, а відповідач прийняв 128 927 кВт/год вартістю 962 136, 30 грн.
Позивач виставив відповідачу рахунок.
Відповідач сплатив позивачу 353 186, 41 грн.
Тому позивач просив стягнути з відповідача решту неоплаченої вартості поставленої електричної енергії на суму 608 949, 89 грн.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю- продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 90520-659-19518 від 17.01.2023 позивач в грудні 2023 року поставив, а відповідач прийняв 128 927 кВт/год вартістю 962 136, 30 грн.
Проте відповідач сплатив лише частину поставленої електричної енергії на суму 353 186, 41 грн.
Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача решти неоплаченої вартості поставленої електричної енергії на суму 608 949, 89 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.
Щодо судового збору.
Враховуючи визнання відповідачем позову, на відповідача слід покласти 50% сплаченого судового збору, решта - підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ідент. код: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут” (місцезнаходження: 79016, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 1, ідент. код: 42092130) 608 949, 89 грн основного боргу та 4 567, 13 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Галамай О.З.