ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.04.2024Справа №910/18490/23
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
доАкціонерного товариства "Українська залізниця"
прозобов'язання внести зміни до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивача:Накоп'юк Я.В.
від відповідача:Яковчук О.Д.
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому просить суд зобов'язати відповідача внести зміни до особового рахунку позивача №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 67 686,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" стверджує, що на підставі накопичувальних карток №№ 05020056, 08020064, 08020065, 09020072, 09020074 Акціонерним товариством "Українська залізниця" нараховано та списано з особового рахунку позивача збір за зберігання вантажу у вагонах на загальну суму 67 686,72 грн з ПДВ більше належного, оскільки залізницею до часу, за який нараховується збір за зберігання, включено періоди, коли ще тривали вантажні операції.
Позивач стверджує, що у Акціонерного товариства "Українська залізниця" були відсутні підстави для нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" збору у розмірі 67 686,72 грн, та, відповідно, для списання цих коштів з особового рахунку, то останні вважаються набутими залізницею без достатньої правової підстави.
У змісті позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до якого позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції судові витрати у розмірі 20 000,00 грн, докази понесення яких будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 відкрито провадження у справі №910/18490/23; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
08.01.2024 в системі "Електронний суд" Акціонерним товариством "Українська залізниця" сформовано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що необхідно розділяти факт зберігання вантажу на місцях загального користування з моменту ввезення вантажу впродовж однієї доби та зберігання вантажу на місцях загального користування вантажу у вагонах під час митного оформлення вантажу. Протягом лютого 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" по станції Дубно здійснювалося навантаження вагонів на місцях загального користування. Станцією Дубно складено накопичувальні картки №№ 05020056, 08020064, 08020065, 09020072, 09020074, згідно яких нараховано збір за зберігання вантажу у вагонах, які складені в електронній формі. Відповідач звертає увагу суду, що позивачу було відомо про створення накопичувальних карток №№ 05020056, 08020064, 08020065, 09020072, 09020074, однак представник вантажовласника не підписав накопичувальної картки, а саме не з'явився на станцію Дубно, не підписав вказані накопичувальні картки та у жодній формі не висловловив своїх заперечень, зауважень чи застережень щодо нарахованих зборів. Крім того, усі акти загальної форми, на підставі яких складені накопичувальні картки, підписано уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" без зауважень, в той час як згідно інформації з накопичувальних карток стягнення коштів відбулося через дві доби після їх створення та відправлення вантажовласнику. Відповідач стверджує, що ним дотримано встановлений Договором час на узгодження накопичувальних карток, а позивач, маючи на узгодженні платіжні документи, впродовж більш, ніж дві доби не вчинив жодних дій щодо нього. Незгода із врахованими платежами, включеними в накопичувальні картки №№ 05020056, 08020064, 08020065, 09020072, 09020074 висловлена виключно у позовній заяві. Накладенням ЕЦП за результатами опрацювання накопичувальних карток, не висловивши зауважень відповідачу, позивач погодився з отриманням послуг. АТ "Українська залізниця" вказує, що позивачу на підставі п. 9 розділу 7 Правил перевезення вантажів залізничним транспортом України та п.п. 2.1 п. 2 розділу III Збірника тарифів нараховано збір за зберігання вантажу на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони, які простоюють в очікуванні оформлення перевезення. В той же час, відповідач вважає, що позивач безпідставно застосовує до даних правовідносин п. 8 Правил користування вагонами, оскільки збір за зберігання справляється незалежно від плати за користування вагонами (контейнерами). Крім того, відповідач вважає, що частиною 2 статті 308 Господарського кодексу України та статтею 110 Статуту залізниць України передбачено обов'язок збереження вантажу на шляху слідування, а не зберігання, яке є окремою послугою.
09.01.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" в системі "Електронний суд" сформовано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначає, що з позовної заяви чітко вбачається, що підставою для звернення до суду є безпідставність нарахування плати за зберігання вантажів у вагонах, а не безпідставне списання коштів з особового рахунку. На думку позивача, для нарахування збору за зберігання необхідна сукупність таких обставин: - вантаж має бути завантажений у вагони; - завантажені вагони мають простоювати в очікуванні оформлення перевезення - ненадання або неналежне оформлення залізничної накладної; - простій має бути не з вини залізниці та оформлений актом загальної форми із зазначенням обставин, які стали підставою для затримки. Позивач вказує, що збір за зберігання вантажу у розмірі 4,0 грн за тонну на підставі п. 9 Правил нараховується виключно у випадку його затримки на місцях загального користування та на коліях станції відправлення, коли завантаженні вагони простоюють не з вини залізниці в очікуванні оформлення перевезення, тобто після завершення вантажних операцій. З огляду на зазначене, нарахування збору за зберігання вантажу, розмір якого залежить від тоннажу, за вантаж, який ще лише завантажується та не переданий перевізнику, суперечить не тільки ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України та ст. 110 Статуту залізниць України, а й природі такого збору.
27.02.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" в системі "Електронний суд" сформовано клопотання, в якому позивач просить суд при вирішенні даного спору врахувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі №910/7696/23, спір в якій виник щодо застосування тих самих норм матеріального права.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 призначено у справі №910/18490/23 судове засідання на 28.03.2024; запропоновано позивачу надати пояснення з приводу періоду нарахування збору за збереження вантажу з урахуванням абз. 3 п. 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та п. 2.3 розділу 2 Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво №1), затверджений наказом Мінтрансу України від 15.11.1999 №551, у строк - до початку засідання, призначеного на 28.03.2024; запропоновано відповідачу надати пояснення з приводу строку нарахування збору за зберігання вантажу з урахуванням п. 2.1 розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво №1), затверджений наказом Мінтрансу України від 15.11.1999 №551 (зокрема, щодо строку безоплатного зберігання вантажу), у строк - до початку засідання, призначеного на 28.03.2024.
19.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" в системі "Електронний суд" сформовано додаткові письмові пояснення у справі, у яких позивач вказує, що абз. 3 п. 9 Правил зберігання вантажів нерозривно пов'язаний із п. 2.3 Розділу ІІІ Збірника тарифів та підлягає застосуванню у системному зв'язку, а тому у випадку ввезення вантажу частинами збір за зберігання підлягає нарахуванню саме за ставкою 2,50 грн за тонну ввезеного вантажу, в той час як з матеріалів справи вбачається, що у спірному випадку Акціонерним товариством "Українська залізниця" використано ставку 4,00 грн за тонну вантажу. Окремо Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звертає увагу суду, що актами загальної форми ГУ-23, на які посилається Акціонерне товариство "Українська залізниця", зафіксовано лише завезення вантажу у вагони, тобто про початок вантажних операцій. Доказів або хоча б якихось відомостей про час фактичного завантаження частини вантажу у окремо взятий вагон, його масу, конкретний час початку та закінчення затримки, а також її причини Залізницею не надано. Натомість Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" розрахунок здійснено на підставі складених Залізницею актів загальної форми ГУ-23, які містять чіткі відомості про час початку та закінчення затримки завантажених вагонів, її причини, номери вагонів, що однозначно та безсумнівно дає змогу визначити розмір збору за зберігання вантажів.
26.03.2024 в системі "Електронний суд" Акціонерним товариством "Українська залізниця" сформовано додаткові пояснення у справі №910/18490/23, в яких відповідач вказує, що строку безоплатного зберігання вантажу у даному випадку не передбачено Правилами зберігання вантажів. Крім того, у поясненнях вказано, що в актах загальної форми зафіксовано момент ввезення вантажу на станцію, який і є початком нарахування збору за зберігання вантажу у вагонах на місцях загального користування, оскільки вагони згідно Пам'ятки про подавання вагонів ф. ГУ-45 №18 знаходились на місцях загального користування - на колії №56. Щодо відмітка на зворотному боці про ввезення вантажу частинами, то остання робиться в тому випадку коли вантажовідправник оформив перевізний документ, однак не повністю завантажив вагони та надав її працівнику залізниці для внесення таких відомостей.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 04.04.2024.
В судове засідання 04.04.2024 з'явились представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечувала та просила відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні 04.04.2024 судом завершено розгляд справи №910/18490/23 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (замовник) та Акціонерним товариством "Укрзалізниця" (перевізник) був укладений Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-41564379/2020-001 (надалі - Договір), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі також - послуг) і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 1.5 Договору договір є публічним, за яким залізниця бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється Залізницею як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com з накладенням кваліфікованого електронного підпису (п. 1.6 Договору).
27.01.2023 АТ "Укрзалізниця" було оприлюднено нову редакцію договору про надання послуг перевезення вантажів, яка введена в дію 01.02.2023.
Згідно з п. 1.4 Договору надання послуг може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Пунктом 2.3.3 Договору передбачено, що перевізник відкриває для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоює замовнику код вантажовідправника / вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в Інформаційному повідомлені про укладення договору в порядку, визначеному в п. 1.9 договору.
На виконання вказаних положень позивачу відкрито особовий рахунок з наданням коду платника №2829531.
Пунктом 2.3.4 Договору передбачено, що перевізник веде облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надає замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами, встановленими в додатку 1-1 до договору, через станцію або через один з підрозділів філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця", що вказано у такому зверненні замовника. В разі оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються замовнику безоплатно.
У пунктах 4.1, 4.2 Договору вказано, що розрахунки за цим договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця". Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд. 15 Договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього договору.
В свою чергу згідно п. 2.1.4 Договору на замовника покладено обов'язок сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника.
Відповідно до п. 4.4 Договору по мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати:
- провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних;
- суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами;
- плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях;
- штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо;
- неустойки, нарахованої, згідно з додатками до Договору та відображеної в інформаційному повідомленні;
- пені.
Щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу. На підставі переліків перевізних документів формуються виписки з особового рахунку, що відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітний місяць. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована неустойка (штраф, пеня). Виписка з особового рахунку направляється перевізником на електронну адресу замовника, вказану в додатку 2-1 договору, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним (п. 4.5 Договору).
Як стверджує позивач, у лютому 2023 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" було сформовано та направлено йому Переліки перевізних документів, ознайомившись з якими позивач встановив, що на підставі Накопичувальних карток №№ 05020056, 08020064, 08020065, 09020072, 09020074 нараховано та списано з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" збір за зберігання вантажу у вагонах на 67 686,72 грн з ПДВ більше належного.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на наступне:
- ТОВ "Грейнсвард" одразу ж після отримання переліку було відомо про нараховані і списані з його особового рахунку кошти, проте представник вантажовласника не з'явився на станцію Дубно, не підписав вказаних накопичувальних карток та у жодній формі не висловлював своїх заперечень, зауважень чи застережень щодо нарахованих платежів;
- всі акти загальної форми, на підставі яких складені накопичувальні картки, підписано уповноваженим представником позивача без зауважень;
- позивачем не надано доказів того, що він у будь-якій формі висловлював свою незгоду із нарахуваннями, які включені в електронні накопичувальні картки, яка у встановленому порядку була направлена йому на узгодження відповідно до вимог п. 2.2. Технології формування та обробки електронних відомостей плати за користування вагонами ф. ГУ-46, відомостей плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу ф. ГУ-46а та накопичувальних карток ф. ФДУ-92;
- Залізницею дотримано встановлений договором час на узгодження накопичувальних карток, а позивач, маючи на узгодженні платіжні документи, впродовж більше двох діб не вчиняв жодних дій щодо нього.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про залізничний транспорт" розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (надалі - Статут) (тут і надалі в редакції, чинній станом на лютий 2023 року), визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).
За статтею 62 Статуту порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику (пункт 2.6 Правил розрахунків перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644).
Суть спору між сторонами зводиться до того, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" нараховує Товариству з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" збір за зберігання вантажу з актів загальної форми ГУ-23, в яких фіксувався початок навантаження вантажу у вагони, в той час як Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" вважає правомірним нарахування збору за зберігання на підставі актів загальної форми ГУ-23, в яких фіксувався початок простою вагонів в очікуванні митного оформлення.
Фактично вирішення спору зводиться до вирішення питання чи є правомірним нарахування збору за зберігання вантажу за той час, коли цей вантаж лише навантажувався у вагони.
Наведене нівелює висновки Акціонерного товариства "Українська залізниця" про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" оспорює факт списання з особового рахунку коштів, тоді як спір у справі виник через безпідставність нарахування плати за зберігання вантажів у вагонах за час, коли відбувалось навантаження таких вагонів.
Отже, сторонами висловлюється різне тлумачення положень Статуту та локальних нормативних актів Залізниці/Мінтрансу щодо порядку нарахування плати за зберігання вантажу при триваючому частковому завантаження вантажу у вагони.
Позивач вказує, що така плата може бути нарахована з моменту повного завантаження вагону, а відповідач - з моменту початку завезення першої партії.
Перед судом постало питання чи правомірно нарахована плата за зберігання вантажу з моменту завантаження першої партії вантажу до вагону?
Статут Акціонерного товариства "Українська залізниця" у пункті 42 визначає можливість нарахування плати за зберігання вантажу одержувачем при прибутті вагону, що не підпадає під спірну ситуацію в якій позивач є вантажовідправником.
Сторони посилаються на два локальних акти, які регулюють це питання:
- Правила зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (надалі - Правила);
- Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 (надалі - Збірник тарифів).
Щодо Правил.
Із змісту п. 1 Правил вантажі, вивантажені на місцях загального користування, можуть зберігатися в залежності від їх властивостей у критих складах або на відкритих платформах і майданчиках. На відкритих платформах і майданчиках допускається зберігати вантажі, зазначені в додатку до цих Правил.
Відтак, відповідно до Правил під "місцями загального користування" розуміються приміщення або площадки залізниці, де вона складує/зберігає вантаж до початку його завантаження у вагон. Тобто місця відмінні від вантажу у вагоні.
В редакції до 31.01.2004 такі правила не містили пунктів 8 та 9 та регулювали виключно зберігання вантажу на складах/площадках залізниць.
Наказом Мінтрансу №54 від 31.01.2004 до Правил внесені зміни шляхом доповнення їх пунктами 8 та 9 такого змісту:
«8. Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
9. За зберігання на місцях загального користування вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т.ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.».
Відтак, пункт 8 стосується одержання вантажу, а в пункті 9 доповнено можливість нарахування плати за зберігання вантажу у вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку №540 від 12.09.2005 доповнено пункт 9 Правил двома новими абзацами та викладено абзац перший у новій редакції:
Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
«Правил за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день пред'явлення перевізних документів не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за загальну масу ввезеного вантажу. Збір у таких випадках справляється за час з моменту ввезення першої частини вантажу до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку нараховується збір за зберігання вантажу на станції відправлення, поверненого вантажовідправнику на його вимогу.».
Отже, на відміну від редакції наказу №54 від 31.01.2004 в абзаці першому пункту 9 правил розмежовано дві форми зберігання вантажу: а) на місцях загального користування, б) на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення.
При цьому, в абзаці третьому пункту 9 Правил нормотворець врегулював ситуації виключно щодо одної форми зберігання - на місця загального користування, для якою визначив особливості обчислення нарахування збору за завезення вантажу частинами.
Наказом Міністерства інфраструктури №513 від 14.10.2014 друге речення третього абзацу пункту 9 Правил викладено в такій редакції: «Збір у таких випадках справляється за час з моменту ввезення першої частини вантажу до моменту оформлення перевізних документів.».
Таким чином, Правила, які діють на момент спірних правовідносин розмежовуючи можливість зберігання та нарахування збору за зберігання вантажу як на місцях загального користування, так і вантажу у вагонах на коліях, встановили особливість щодо моменту початку нарахування збору у разі завезення вантажу частинами тільки щодо вантажу, який зберігається на місцях загального користування.
Щодо Збірника тарифів.
Пункт 2.3 розділу ІІІ Збірника тарифів містить таку норму: «Якщо вантаж для відправлення завозиться частинами і в день завезення першої частини не був завезений повністю, то збір за зберігання нараховується в розмірі 2,5 грн за добу з однієї тонни кожної ввезеної частини вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від увезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому розмірі нараховується збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.».
Тариф 2,5 грн за добу притаманний відповідно до п. 2.1 цього розділу саме для зберігання вантажу на складах, а не вагонах, для яких цей тариф становить 4,0 грн на добу.
Відмінність норми від абзацу третього пункту 9 Правил полягає у відсутності словосполучення "на місцях загального користування".
При цьому суд відзначає, що як у абзаці третьому пункту 9 Правил, так і п. 2.3 розділу ІІІ Збірнику тарифів нормотворець використовує дієслова щодо такого вантажу, як "ввезення", "завозиться", які притаманні передачі вантажу на зберігання у склад чи відкриту площадку. Ці дієслова за системним аналізом Статуту залізниць та іншим локальним актам не застосовуються у разі завантаження вантажу до вагонів, оскільки у такому випадку використовується дієслово "завантажений".
Враховуючи принцип належного урядування держава, яка затвердила Правила та Збірник тарифів, не могла допустити їх різне правове регулювання, а відтак будь-яка суперечність між ними має тлумачитися на користь особи щодо якої такий акт застосовується, що виключає поширення початку нарахування плати за зберігання вантажу з момент завантаження першої партії (частини) вантажу до вагону.
Наведений висновок суду корелюється із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.09.2021 у справі №909/243/18 та від 09.11.2020 у справі №904/2404/18, відповідно до якого у відповідності до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб'єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки.
Щодо сутності технологічного процесу завантаження вагонів зерном та наданні послуг залізницею послуг зберігання.
Позивач пояснює, що під завантаження зерном подаються одразу декілька вагонів, і суд розуміє, що подача вагонів по одному, є не ефективним як для вантажовідправника, так і для залізниці (час маневрових робіт і додаткових витрат майже однаковий як для одного вагону, так і групи вагонів). Враховуючи сутність процесу завантаження вагону зерном поза межами зернового складу (елеватору) він відбувається таким чином, що вантажівки по одній під'їжджають до завантажувальної машина (транспортера), яка почергово подає зерно у зерновози (вагони). Безумовно такий технологічний процес займає певний час, особливо щодо групи вагонів, адже, як правило, відсутня технологічна можливість завантажувати всі вагони паралельно в один час. При цьому жодної необхідності в охороні вантажу чи його зберіганні немає, адже в цей час біля вагонів знаходиться персонал вантажовідправника.
Відтак підстав для нарахування збору за зберігання вантажу з моменту завантаження першої частини вантажу у вагон немає.
Таким чином суд дійшов висновку про неправомірність нарахування Акціонерним товариством "Українська залізниця" Товариству з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" тарифу за зберігання вантажу за час коли тривало завантаження вагонів частинами на колії (у місці загального користування). Натомість в іншій частині - правомірність нарахування тарифу за зберігання після завантаження вантажу у вагони до завершення його оформлення позивач не заперечує.
Перевіривши викладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" у змісті позовної заяви розрахунок платежів з урахуванням викладених висновків, суд дійшов висновку, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" неправомірно списало з особового рахунку позивача 67 686,72 грн збору за зберігання вантажу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України та абзацу 12 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до пункту 7.1 Договору усі спірні питання з виконання договору вирішуються шляхом переговорів, а у випадку недосягнення домовленості - у претензійно-позовному порядку.
Згідно з пунктом 7.4 Договору належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Оскільки судом встановлено необґрунтованість нарахування та списання Акціонерним товариством "Українська залізниця" зазначених зборів за зберігання вантажу в загальному розмірі 67 686,72 грн, і відповідач в добровільному порядку не вніс відповідних змін до особового рахунку позивача, суд на підставі зазначених приписів законодавства та умов Договору дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню.
Варто відзначити, що подібних правових висновків дійшов Північний апеляційний господарський суд у постанові від 23.01.2024 у справі №910/7696/23, в якій мали місце тотожні обставини, що і в справі №910/18490/23.
За таких обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" підлягає задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв'язку з задоволенням позову повністю.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32 літера А, 3-й поверх; ідентифікаційний код 41564379) №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 67 686,72 грн. Видати наказ.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32 літера А, 3-й поверх; ідентифікаційний код 41564379) судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. Видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 09.04.2024.
Суддя Р.В. Бойко