ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.04.2024Справа № 910/14413/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство «Акціонерний банк «Радабанк»
про стягнення 97 435, 99 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (надалі - відповідач) про стягнення 97 435, 99 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 5, 6, 20, 26 Закону України «Про страхування» та ст. 979, 991 Цивільного кодексу України, мотивовані порушенням відповідачем умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 046.1579574.106.1147 від 13.07.2021, в частині виплати страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків.
08.02.2023 від позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/14413/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «Акціонерний банк «Радабанк» (надалі - третя особа).
20.02.2023 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
29.03.2023 від відповідача надійшла заява про визнання позову в розмірі 16 533, 68 грн. Проти задоволення іншої частини позову заперечує, з посиланням на те, що відповідно до розділу 7 частини І договору, враховується фізичний знос транспортного засобу «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та до вартості відновлювального ремонту не включається вартість відновлення заднього бампера та його компонентів у сумі 12 204, 09 грн, оскільки останній був у пошкодженому вигляді ще на етапі прийняття на страхування даного транспортного засобу.
04.04.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких, зокрема, зазначено, що твердження відповідача стосовно застосування коефіцієнту фізичного зносу не відповідають дійсності, оскільки він застосовується лише при повній загибелі чи незаконному заволодінню транспортним засобом.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024, у зв'язку зі звільнення судді ОСОБА_1, справу № 910/14413/22 передано на розгляд судді Карабань Я.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 прийнято справу № 910/14413/22 до провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13.07.2021 між відповідачем (надалі - страховик), позивачем (надалі - страхувальник) та третьою особою (надалі - вигодонабувач) укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу (для парків ТЗ) № 046.1579574.106.1147, предметом відповідно до п. 1.1 частини ІІ якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим договором (частина І або додаток до договору) наземним транспортним засобом, зокрема, автомобілем марки «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (додаток № 2 до договору, а.с. - 10), у тому числі причепом до нього та всіма видами транспортних засобів спеціального призначення, та додатковим обладнанням, встановленим на ньому.
Відповідно до п. 3. частини І договору, вигодонабувачем за договором є Акціонерне товариство «Акціонерний банк «Радабанк».
Відповідно до розділу 7 частини І договору, розмір франшизи при ДТП складає 1 % від суми страхового відшкодування.
Згідно з розділом 10 частини І договору, останній діє з 15.07.2021 по 14.07.2022.
Згідно з п. 1.2. частини ІІ договору, страховик за договором здійснює виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається у відповідності з умовами, зазначеними в частині І договору (або додатку до договору) та частині ІІ договору.
Страхова сума зазначається в частині І договору (або додатку до договору) (п. 5.3. частини ІІ договору).
Пунктами 7.1.-7.2. частини ІІ договору передбачено, що договір укладається на строк, визначений в частині І договору (або додатку до договору). Період страхування (період дії договору) - строк протягом якого діє договір.
Договором передбачається власна участь страхувальника у відшкодуванні збитку - франшиза (п. 9.2. частини ІІ договору).
Згідно з п. 12.1.1. частини ІІ договору, страхувальник в межах договору має право одержати страхове відшкодування при настанні страхового випадку в порядку, та на умовах передбачених договором.
Відповідно до п. 12.4.3. частини ІІ договору, страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Пунктом 13.1.1. частини ІІ договору передбачено, що при виникненні події, що може бути кваліфікована як страховий випадок, у зв'язку з якою страхувальник/вигодонабувач звертається до страховика з вимогою про виплату страхового відшкодування, страхувальник/вигодонабувач або його довірені особи/водій зобов'язані, зокрема, негайно, але не пізніше 24-х годин як тільки страхувальнику/вигодонабувачу або його довіреним особам/водію стане відомо про такі події повідомити страхувальника та надати інформацію відповідно до п. 13.1.6. параграфу 1 частини ІІ договору (доказом своєчасного повідомлення страховка про випадок є повідомлення за телефоном на вказані номери).
Після одержання всіх необхідних документів рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком у термін до 10-ти робочих днів з дати отримання документа. Протягом 5-ти робочих днів з дати прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страхувальнику відсилається відповідне повідомлення з обґрунтуванням причин такої відмови (п. 15.1. частини ІІ договору).
Відповідно до п. 15.13. частини ІІ договору, у випадку, якщо ТЗ був прийнятий на страхування з механічними пошкодженнями або корозією, що зазначено в заяві на страхування ТЗ, і не був представлений для повторного огляду після їхнього усунення, претензії з будь-яких пошкоджень таких частин, деталей не приймаються страховиком до розгляду, а при виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з повною загибеллю (конструктивною чи фактичною), або втратою ТЗ внаслідок НЗ, вартість запасних частин та/або усунення пошкоджень або корозії віднімається від суми страхового відшкодування згідно з калькуляцією страховика.
Згідно з п. 15.4. частини ІІ договору, виплата страхового відшкодування, за виключенням випадку за ризиком НЗ, здійснюється протягом 7-ми робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату.
Пунктом 15.5.11. частини ІІ договору, сторони передбачили, що якщо відношення страхової суми до ринкової вартості на дату настання страхового випадку більше, ніж 90 %, то розмір страхового відшкодування визначається як:
СВ = Свр - Ф,
де СВ - страхове відшкодування,
Свр - сума вартості відновлювального ремонту,
Ф - розмір франшизи.
Відповідно до п. 16.1.9. частини ІІ договору, підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування, є випадки, передбаченні чинним законодавством України, Правилами страхування, які діють на момент укладення договору, та цим договором також, зокрема, невиконання страхувальником обов'язків передбачених пп. 12.2.2.-.12.2.12., 13.1.1., 13.1.3., 13.1.4., 13.1.9.-13.1.11. параграфом 1 частини ІІ договору.
Відповідно до п. 24.3.1. частини ІІ договору, до переліку документів, необхідних для отримання страхового відшкодування, додається письмовий дозвіл вигодонабувача на отримання страхувальником сум страхового відшкодування.
Згідно з п. 24.6. частини ІІ договору, у випадку виконання страхувальником зобов'язань у повному обсязі за кредитним договором до припинення дії договору, відбувається заміна вигодонабувача на особу страхувальника, при цьому додаткова угода про таку заміну не укладається. Вважається що така зміна відбулась з моменту надання страховику довідки вигодонабувача про виконання зобов'язань страхувальником за кредитним договором.
Додатком № 2 до договору передбачено, що страхова сума автомобіля марки «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 449 433, 60 грн.
Відповідно до довідки № 393-1/32-4-1/2023 від 01.02.2023, виданою третьою особою (вигодонабувачем), станом на 01.02.2023 заборгованість за кредитом та процентами за кредитним договором № 8721/ЮКР/0 від 20.04.2021 перед Акціонерним товариством «Акціонерний банк «Радабанк» відсутня, зобов'язання за даним договором виконані в повному обсязі. Кредитний договір закрито 24.01.2023.
Так, як зазначає позивач та вбачається з постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.02.2022 по справі № 456/74/22, 22.12.2021 о 11:30 год, у м. Стрий Львівської області, сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок якої застрахований відповідачем автомобіль отримав механічні пошкодження.
24.12.2021 водій позивача - ОСОБА_2 подав відповідачу заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Відповіді на вказану заяву матеріали справи не містять, проте, як вказує позивач, у телефонному режимі представник відповідача повідомив про відмову у виплаті страхового відшкодування, в зв'язку з несвоєчасним повідомленням про настання страхового випадку.
Також позивач зазначає, що для з'ясування причин невиплати страхового відшкодування адвокатом позивача на адресу відповідача направлено адвокатський запит № 22-22/1 від 08.06.2022 з проханням повідомити про такі причини.
У відповідь на адвокатський запит, відповідачем надано відповідь за вих. № 2869.206.21.01-000408.02 від 20.06.2022, згідно якої відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, з посиланням на порушення страхувальником п. 13.1.1. параграфу 1 частини ІІ договору.
Згідно звіту № 10/08/22 від 05.08.2022 про оцінку матеріального збитку, завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу, матеріальний збиток завданий власнику КТЗ - «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 98 420, 19 грн без ПДВ.
Предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 97 435, 99 грн страхового відшкодування (98 420, 19 грн (сума збитку) - 984, 20 грн (франшиза).
Підставами позову є порушення відповідачем умов договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу (для парків ТЗ) № 046.1579574.106.1147 від 13.07.2021.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 6 Закону України «Про страхування» встановлено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Стаття 980 Цивільного кодексу України визначає, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Згідно з приписами статті 982 Цивільного кодексу України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Статтею 991 Цивільного кодексу України передбачені випадки, за наявності яких страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, зокрема, у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, наявності інших підстав, встановлених законом.
Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону (частина друга статті 991 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що сторони перебували в договірних відносинах, які виникли з договору укладеного 13.07.2021, в якому погоджено істотні умови притаманні цього виду договору, права та обов'язки сторін.
Обставини щодо укладення договору страхування автомобіля марки «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не є спірними та визнаються обома сторонами, а тому відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України доказуванню не підлягають.
Обставини щодо визнання випадку, що мав місце 22.12.2021 - страховим та наявності підстав для виплати позивачу страхового відшкодування у розмірі 16 533, 68 грн визнаються відповідачем у заяві про визнання позову (а.с. 82), а тому відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України доказуванню не підлягають. Одночасно, відповідач заперечує щодо розміру страхового відшкодування, який підлягає сплаті позивачу.
Так, відповідно до звіту № 10/08/22 від 05.08.2022 про оцінку матеріального збитку, завданого власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу, складеного оцінювачем Семенченко П.О., на замовлення позивача, матеріальний збиток завданий власнику КТЗ - «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 98 420, 19 грн без ПДВ, ринкова вартість - 826 437, 19 грн.
У додатку № 2 до договору передбачено, що страхова сума автомобіля марки «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 449 433, 60 грн.
Пунктом 15.5.11. частини ІІ договору, сторони передбачили, що якщо відношення страхової суми до ринкової вартості на дату настання страхового випадку більше, ніж 90 %, то розмір страхового відшкодування визначається як:
СВ = Свр - Ф,
де СВ - страхове відшкодування,
Свр - сума вартості відновлювального ремонту,
Ф - розмір франшизи.
Відповідач, заперечуючи щодо позову вказує, що в даному випадку має застосовуватись коефіцієнт фізичного зносу згідно розділу 7 частини І договору.
Суд, дослідивши вказаний розділ зазначає, що сторонами дійсно погоджено, що «знос враховується», однак до зазначеного вище розділу є примітка 1, відповідно до якої: «при повній загибелі (конструктивній чи фактичній) або незаконному заволодінні ТЗ страхове відшкодування виплачується з урахуванням зносу».
Отже, судом відхиляються, як необґрунтовані доводи відповідача щодо того, що відповідно до розділу 7 частини І договору, фізичний знос транспортного засобу «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 враховується, так як відомостей про повну загибель (конструктивну чи фактичну) автомобіля «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 матеріали справи не містять, а тому коефіцієнт фізичного зносу в даному випадку не застосовується.
Щодо доводів відповідача відносно того, що до вартості відновлювального ремонту не включається вартість відновлення заднього бампера та його компонентів в сумі 12 204, 09 грн, згідно п. 15.13 частини ІІ договору, оскільки останній був у пошкодженому вигляді ще на етапі прийняття на страхування даного транспортного засобу, суд зазначає таке.
Так, згідно вказаного п. 15.13. частини ІІ договору (а.с. 19), у випадку, якщо ТЗ був прийнятий на страхування з механічними пошкодженнями або корозією, що зазначено в заяві на страхування ТЗ, і не був представлений для повторного огляду після їхнього усунення, претензії з будь-яких пошкоджень таких частин, деталей не приймаються страховиком до розгляду, а при виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з повною загибеллю (конструктивною чи фактичною), або втратою ТЗ внаслідок НЗ, вартість запасних частин та/або усунення пошкоджень або корозії віднімається від суми страхового відшкодування згідно з калькуляцією страховика.
Разом з тим, відповідач у своїй заяві (а.с. 84) невірно процитував п. 15.13. частини ІІ договору, зазначивши, що: «у випадку, якщо ТЗ був прийнятий на страхування з механічними пошкодженнями або корозією, що зазначено в заяві на страхування ТЗ та/або зафіксовано на фотографіях ТЗ на момент укладання договору страхування, і не був представлений для повторного огляду…».
Тому судом відхиляються, як необґрунтовані доводи відповідача щодо того, що до вартості відновлювального ремонту не включається вартість відновлення заднього бампера та його компонентів в сумі 12 204, 09 грн, так як, по-перше, доказів того, автомобіль був у пошкодженому вигляді ще на етапі прийняття на страхування даного транспортного засобу матеріали справи не містять; по-друге, із наданих відповідачем на підтвердження цього факту фото автомобіля неможливо встановити наявність пошкоджень і вартість їх відновлення; по-третє, самі фотографії автомобіля, відповідно до п. 15.13 частини ІІ договору не є підставою для відрахування 12 204, 09 грн від суми страхового відшкодування.
Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що відповідачем має бути сплачена на користь позивача сума страхового відшкодування в розмірі 97 435, 99 грн. Доказів сплати вказаної суми матеріали справи не містять та відповідачем суду таких доказів не надано.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 97 435, 99 грн страхового відшкодування (98 420, 19 грн (сума збитку) - 984, 20 грн (франшиза) підлягає задоволенню повністю.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 97 435, 99 грн страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 22, ідентифікаційний код 30968986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Молодіжна, будинок 14, офіс 22, ідентифікаційний код 31462406) 97 435 (дев'яносто сім тисяч чотириста тридцять п'ять) грн 99 коп. страхового відшкодування та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань