Справа № 677/1643/23
Провадження № 1-кп/677/69/24
іменем України
09.04.2024 року Красилівський районний суд Хмельницької області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника: ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Красилова кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красилів, Хмельницького району Хмельницької області, українця, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, проживаючого (до затримання) за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, 18.05.2015 року Красилівським районним судом за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік; 12.03.2020 року Красилівським районним судом за ч. 2 ст. 309, ч.1 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України, -
В провадженні Красилівського районного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив, клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 , в обґрунтування якого посилається на те, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме: ризику переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інший злочин.
Враховуючи зазначені обставини застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для забезпечення реалізації покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання зазначеним ризикам.
На підставі викладеного, прокурор просить ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою.
Заслухавши сторони, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою слідчого судді Красилівського районного суду Хмельницької області від 07.09.2023 року обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 02.11.2023 року включно. В подальшому строк тримання було продовжено ухвалами Красилівського районного суду Хмельницької області до 24.02.2024 року та до 20.02.2024 року включно.
Санкція ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, тобто даний злочин є тяжким.
Санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, тобто даний злочин є тяжким.
Санкція ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, тобто даний злочин є особливо тяжким.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно ст. 331 ч. 3 КПК України, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
У справі « ОСОБА_6 проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою.
Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
При розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у судовому засіданні, суд також враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення, що виключає можливість, в тому числі, і «автоматичного» продовження застосування такого запобіжного заходу.
Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.
Також, зважаючи на практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Отже, вирішуючи клопотання про продовження тримання під вартою, суд враховує конкретні обставини даної справи та обставини, які були раніше встановлені під час розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу, зокрема, що дії обвинуваченого не перекваліфіковані на більш м'які, обвинувачений офіційно не працюючий, не одружений, на утриманні дітей не має.
Крім того, суд зазначає про те, що наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, не є беззаперечними підставами, відповідно до вимог КПК України, для зміни обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такі враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, визначеними ст. 178 КПК України, а також ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Також суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому за ч. 2, 3 ст. 307 КК України, у разі визнання його винним, що свідчить про те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України є доведеними, вони не зменшилися, та не зникли, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Враховуючи той факт, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому було вже обрано раніше, та враховуючи положення ст. 331 КПК України суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Крім того, суд на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України не визначає розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 183, 197, 369, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Красилів, Хмельницького району Хмельницької області, українцю, громадянину України, із середньою-спеціальною освітою, проживаючого (до затримання) за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, 18.05.2015 року Красилівським районним судом за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік; 12.03.2020 року Красилівським районним судом за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 07 червня 2024 року включно, без визначення застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена протягом семи днів з моменту її оголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити до відповідного слідчого ізолятора для виконання.
Суддя: ОСОБА_1