копія
03 квітня 2024 року Справа № 608/395/24
Номер провадження2-а/608/16/2024
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :
головуючої судді Коломієць Н. З.
з участю секретаря Смаглій О. Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Волинця С. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення,
В лютому 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Волинець С. А. звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення. В позові вказав, що ОСОБА_1 08.02.2024 рухався по вул. С. Бандери в м. Заліщики Тернопільської області, керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN POLO», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час якого його зупинив поліцейський СРПП ВП №4 м. Заліщики Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області сержант поліції ОСОБА_2 та повідомив, що він порушив вимоги п. 18.1 ПДР - не пропустив пішохода, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи. Позивач не погоджується з відповідачем, оскільки, викладені обставини не відповідають дійсності в зв'язку з тим, що він, наближаючись до пішохідного переходу зменшив швидкість та оцінив дорожню обстановку, на пішохідному переході нікого не було. Вважає, що адміністративне провадження, за наслідками якого винесена оскаржувана постанова серія ББА № 574851 від 08.02.2024, було розпочато за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення, оскільки, обставини та суть правопорушення зазначені в постанові не відповідають змісту п.18.1 ПДР. Тобто висновок поліцейського про створення перешкоди чи небезпеці пішоходу також є припущенням.
Зокрема, відповідач в постанові не зазначив дані пішохода, не опитав пішохода, не зазначив будь-яку особу зі статусом потерпілого, постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності виніс на власних припущеннях. Під час складання постанови він оспорював допущене правопорушення і накладення на нього адміністративного стягнення, але поліцейський на його заперечення не звертав уваги.
Просить скасувати постанову поліцейського СРПП ВП №4 м. Заліщики Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області сержанта поліції ОСОБА_2 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення; стягнути з відповідача в його користь, сплачений ним судовий збір.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Волинець С. А. в судовому засіданні позов підтримали, просять задоволити з підстав, наведених у ньому.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в судове засідання не з'явився. Надіслав відзив на позов, в якому просив розгляд справи проводити без його участі, позов не визнає. Зазначив, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: 08.02.2024 рухався по вул. С. Бандери в м. Заліщики Тернопільської області, керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN POLO», державний номерний знак НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів та порушив п. 18.1 ПДР. При винесені постанови ОСОБА_1 не висловлював жодних заперечень стосовно притягнення його до адміністративної відповідальності, не скористався своїм правом заявляти клопотання, давати пояснення та подавати докази, по факту скоєння адміністративного правопорушення, що свідчить про визнання ним своєї вини та згодою з притягненням до адміністративної відповідальності. Просить відмовити у задоволенні позову представника позивача адвоката Волинця С. А.
Розглянувши справу, вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 283 КупАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів повинна містити, зокрема, зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Суд встановив, що 08.02.2024 поліцейським СРПП №4 м. Заліщики Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області сержантом поліції Матійчиком О. В. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 574851. Даною постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.В постанові про адміністративне правопорушення серії ББА №574851 вказано, що 08.02.2024 рухався по вул. С. Бандери в м. Заліщики Тернопільської області, керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN POLO», державний номерний знак НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів та порушив п. 18.1 ПДР. На підставі наведеного, відповідачем визнано позивача ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У силу вимог ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частини 1-3 статті 90 КАС України визначають, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянув справу № 751/4821/17 та встановив: вимога п. 18.1 ПДР передбачає, що на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли ступили на перехід. Для виконання вимоги цього пункту водій транспортного засобу обов'язково повинен своїм маневром показати пішоходу, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу, або зупинитися.
В судовому засіданні не знайшов підтвердження сам факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
На підтвердження порушення позивачем ОСОБА_1 вимог п. 18.1 ПДР, відповідач надав відеозапис з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано події після зупинки позивача працівниками поліції, факту порушення не зафіксовано.
Відповідач задокументував правопорушення та виніс оскаржувану постанову таким чином, що унеможливлює встановлення судом об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні, не спростував доводів позивача про відсутність факту порушення ним Правил дорожнього руху, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена «поза розумним сумнівом».
Таким чином, відповідачем не представлено належних доказів про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, в той час, коли відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Згідно вимог ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вказане дає підстави дійти висновку, що у порушення положень ст. 2 КАС України, під час винесення оскаржуваної постанови суб'єктом владних повноважень таке рішення прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені ст. ст. 280, 283 КУпАП, а також необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, а відтак постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА №574851 від 08.02.2024 підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд зазначає, що з урахуванням положень вказаної норми рішення суб'єкта владних повноважень не потребує окремого визнання його неправомірним, оскільки така неправомірність підтверджується шляхом скасування оскаржуваної постанови.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов адвоката Волинця С. А. в інтересах ОСОБА_1 до ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач поніс витрати на сплату судового збору у сумі 605,60 гривень, а тому вказана сума підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 122, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 139, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Скасувати постанову поліцейського СРПП ВП №4 м. Заліщики Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області сержанта поліції Матійчика Олександра Володимировича про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №574851 від 08.02.2024, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень
Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 40108720, вул. Валова, 11, м. Тернопіль, 46001) в користь ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 - 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Повне рішення складено 09 квітня 2024 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного судучерез Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно з оригіналом
Суддя: /підпис/
Рішення набрало законної сили «____» ______________________року.
Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 608/395/24, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.
Суддя: Н. З. Коломієць
Копію рішення видано «____»_______________року.
Секретар: