02.04.2024 Справа №607/3543/24 Провадження №3/607/2056/2024
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Ломакін В.Є., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №161807, 09 лютого 2024 року о 15 год. 34 хв. в с. Петриків по вул. Зелена водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Форд Сієра», номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Drager 6820», результат якого становить 0,60 проміле, тест 01772. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Враховуючи вимоги ст. 268 КУпАП, вважаю за можливе проводити розгляд справи у його відсутності.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Никитюк Р.І. просив провадження в адміністративній справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП посилаючись на мотиви викладені ним у письмовому клопотанні. Зокрема, захисник вказав, що працівником поліції порушено процедуру огляду водія на стан сп'яніння, оскільки після проходження ним огляду на місці зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 не надав чіткої згоди із його результатом, однак останньому не запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі.
Суд, заслухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити, виходячи з наступних підстав.
Нормами ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 a ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
В якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №161807 долучено:
- результатом тесту приладу «Drager Alcotest 6820», щодо виявлення стану сп'яніння у ОСОБА_1 від 09 лютого 2024 року, який показав результат - 0,60 ‰;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд проведений у зв'язку із виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, результат огляду 0,60 ‰;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в КПН «ТОМЦСНЗ» ТОР від 09 лютого 2024 року;
- копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №339241 від 09 лютого 2024 року, зі змісту якої слідує, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу;
- свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки газоаналізатора «Alcotest 6820» Зав. №ARLК - 0020 чинне до 22 червня 2024 року;
- декларацію про відповідність вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки та сертифікат перевірки типу газоаналізатора «Alcotest», яке чинне до 05 жовтня 2027 року;
- відеозаписи із відеореєстратора та нагрудної камери поліцейського, на яких зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та проходження ним 09 лютого 2024 року огляду, з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест, результат тесту 0,60 ‰.
Однак, із системного аналізу вказаних відеофайлів встановлено, що на відео відсутні відомості, чи погодився ОСОБА_1 із результатом огляду на стан сп'яніння, який йому проведено на місці зупинки транспортного засобу. Із наявного відео вбачається, що після проходження водієм огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, працівники поліції не отримавши чіткої згоди особи, яка пройшла огляд, із його результатом, повідомили ОСОБА_1 про те, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння, а тому відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Окрім цього, на переглянутих файлах відсутня інформація, щодо пропозиції поліцейських пройти огляд у медичному закладі, як і відсутні відомості, щодо відмови ОСОБА_1 від проведення зазначеного огляду.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Як вбачається із матеріалів справи, в тому числі із переглянутого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського, відсутні докази, які б підтверджували, чи ОСОБА_1 погодився із результатами його огляду на місці зупинки та чи було запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я і він від такого огляду відмовився. Хоча, відповідно до положень ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року вбачається, що водію транспортного засобу, щодо якого в поліцейського є підстави вважати, що той перебуває у стані алкогольного сп'яніння, поліцейським має бути запропоновано провести огляд на місці зупинки транспортного засобу, за результатами такого огляду має бути складено акт огляду на стан сп'яніння. У разі відмови водія від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або у разі незгоди водія з результатами огляду водій направляється для проведення огляду до закладу охорони здоров'я.
Таким чином, додані до протоколу докази не підтверджують зазначених в протоколі даних про те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, оскільки не відомо чи погодився водій з результатами огляду, який проводився на місці зупинки транспортного засобу. Окрім цього, водію не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у найближчому закладі охорони здоров'я.
Частина 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Швауцер проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
У рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Крім цього, Європейський суд з прав людини підкреслив, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, враховуючи, що процедура огляду ОСОБА_1 була проведена не у відповідності до ст. 266 КУпАП, у зв'язку з чим такий огляд вважається недійсним, а інших належних та допустимих доказів на підтвердження керування останнім транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння матеріали справи не містять, суд прийшов до висновку, що провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 130, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої вона винесена, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Cуддя В. Є. Ломакін