Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/7368/21
Провадження № 1-кп/490/97/2024
«12» лютого 2024 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Будеї Кодимського району Одеської області, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 4 статті 358 Кримінального Кодексу України
встановив:
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
1. Обвинувачений, заявив клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності за спливом строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі відносно нього.
2. Прокурор у суді проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі не заперечував.
Встановлених судом обставин із посиланням на докази
Відповідно до статті 49 Кримінального Кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули встановлені у пунктах 1-5 частини 1 вказаної статті строки.
Об'єднана палата Касаційного Кримінального Суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок про застосування норм права, відповідно до якого:
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового розслідування або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, котра вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цьому разі перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. Одночасно факт умисного вчинення особою будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду є обставиною, яка зупиняє диференційовані строки, визначені в ч. 1 ст. 49 КК.
Якщо особа, що ухилилася від досудового розслідування або суду, буде затримана чи з'явиться із зізнанням до моменту закінчення загального (недиференційованого) строку давності (до спливу 5-річного строку з дня вчинення кримінального проступку чи 15-річного строку з дня вчинення злочину), то диференційовані строки давності, визначені у ч. 1 ст. 49 КК, відновлюються. У цьому разі час, який минув з дня вчинення кримінального правопорушення, до дня, коли особа стала ухилятися від досудового розслідування або суду, а також час, який минув із дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання до дня набрання вироком законної сили, зараховується у диференційований строк давності.
Якщо відновлення диференційованих строків давності, визначених у ч. 1 ст. 49 КК, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності виявиться для неї менш сприятливим, застосуванню підлягає загальний строк давності, визначений у ч. 2 ст. 49 КК: п'ять років з дня вчинення кримінального проступку, п'ятнадцять років з дня вчинення злочину. За таких обставин до загального строку давності зараховується і час, протягом якого особа ухилялася від досудового розслідування або суду (з дня ухилення до дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання)».
Отже, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 Кримінального Кодексу України є можливим за наявності трьох умов:
1.закінчення зазначених у законі строків;
2.не ухилення особи від слідства або суду
3.не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеню тяжкості;
Вирішення питання про наявність таких у мов в цьому випадку призводить до такого.
А. Щодо закінчення зазначених законом строків.
Вирішуючи питання про те, чи сплили передбачені законом строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, суд, виходе з такого.
Відповідно до положень пунктів 1-5 частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України, питання при закінчення строків давності вирішується, виходячи з:
-початкового моменту перебігу строку давності;
-передбаченої законом тривалість строку давності.
Початковим моментом перебігу строку давності є день вчинення особою діяння, що містить елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною Кримінального Кодексу України.
Тривалість строків давності відповідно до пунктів 1-5 частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України визначається ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, в свою чергу, відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України, визначається відповідно до санкцій статей Особливої частини цього Кодексу.
Статті Кримінального Кодексу ж, санкції яких мають враховуватись при визначенні ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, визначаються відповідно до вчиненого особою діяння та наявності в такому діянні елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Таке доводить, що для вирішення питання про закінчення строків давності слід визначити:
I.сутність вчиненого особою діяння, час його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України;
II.ступінь тяжкості цього діяння;
III.тривалість строку давності
І……Вирішуючи питання про порядок визначення сутності вчиненого ОСОБА_6 діяння, часу його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, суд виходе з такого.
1. Норма статті 49 Кримінального Кодексу України на відміну від норм, що регулюють звільнення від кримінальної відповідальності з інших підстав, не пов'язує звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із визнанням цією особою своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, її каяттям у такому або відшкодуванням нею завданої нею шкоди.
Норми §2 глави 24 Кримінального Процесуального Кодексу України, що регулюють порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності, зокрема, за цією обставиною, не передбачають, що для звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією обставиною необхідними є встановлення внаслідок досудового розслідування або судового розгляду як самого факту вчинення кримінального правопорушення, так й усіх обставин його вчинення. При цьому відповідно до частини 1 статті 17 Кримінального Процесуального Кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Таким чином, діюче законодавство не пов'язує звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності й з встановленням часу та характеру вчиненого особою кримінального правопорушення внаслідок кримінального провадження.
В той же час, у частині 2 статті 285 Кримінального Кодексу України зазначається про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення.
При цьому, як розтлумачив Верховний Суд України у пункті 3 своєї Постанові від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328 К/С-16, системно-структурний аналіз норм Кримінального Процесуального Кодексу доводить, що обвинувачення особи пов'язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Таке доводить, що при вирішенні питання про можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності сутність вчиненого особою діяння, час його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, слід визначати, на підставі версії державного обвинувачення про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, що викладена в обвинувальному акті.
2. В провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 4 статті 368 Кримінального Кодексу України.
2.1. У наданому суду обвинувальному акті стверджується, що ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок за таких обставин.
у квітні місяці 2014 року, точного часу у ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 не маючи часу та бажання на отримання офіційного документу, а саме посвідчення водія, використовуючи всесвітню мережу "Інтернет", на сайті «OLX» у невстановленої особи придбав посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане Бобринецьким РЕВ ДАІ при УМВС України в Кіровоградській області від 10.04.2014 року на ім'я ОСОБА_4 , яке у подальшому починаючи з квітня місяця 2014 року використовував його. При цьому, ОСОБА_4 був достеменно обізнаний про порядок отримання дійсного посвідчення водія, проходження навчання в спеціалізованих навчальних закладах та подальшого проходження тестування в сервісному центрі.
Так, 01 лютого 2021 року близько 21.20 год. у АДРЕСА_2 , керуючи транспортним засобом, ОСОБА_4 порушив правила дорожнього руху, у зв'язку з чим його було зупинено працівниками УПП в Миколаївській області, яким на вимогу останній пред'явив посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 10 квітня 2014 року на його ім'я, однак при перевірці документу в базі «ІПНП» працівниками УПП в Миколаївській області було виявлено, що водійське посвідчення з вказаною серією та номером видане на ім'я іншого громадянина.
Встановлено, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 , яке було надано ОСОБА_4 працівникам УПП в Миколаївській області, не відповідає встановленому зразку аналогічного бланка посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу на території України, так як виготовлений не у відповідності до вимог, які пред'являються до даного виду об'єктів.
Виконуючи вказані протиправні дії, ОСОБА_4 розумів суспільно небезпечний характер своїх дій, що виразились у використанні завідомо підробленого документа, передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій та бажав їх настання, тобто діяв із прямим умислом.
2.2. Аналізуючи викладену вище версію, суд відзначає, що твердження про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 у наданому суду процесуальному документі викладені у такий спосіб, який не дозволяє визначити ані - власне характер інкримінованих йому дій, ані - бодай приблизні часові проміжки їх вчинення.
Менше з цим, відомості, що містяться у наданих процесуальних документах, дозволяють усвідомити, що остання з дій, які на переконання органів досудового розслідування та публічного обвинувачення є злочинними, за твердженнями цих органів була вчиненою не пізніше 01 лютого 2021 року.
За такого при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності сутність вчиненого ним діяння, час його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, суд визначає на підставі версії державного обвинувачення, за якою
Не пізніше 01 лютого 2021 року той вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 358 Кримінального Кодексу України.
Таке дозволяє визначити початковим моментом перебігу строку давності в цьому випадку 01 лютого 2021 року.
ІІ……Вирішуючи питання про ступінь тяжкості кваліфікованого за частиною 1. статті 358 Кримінального Кодексу України кримінального правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_4 , суд враховує санкцію цієї норми та положення статті 12 цього Кодексу.
Ці норми дозволяють вирішити питання про ступень тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких звинувачений ОСОБА_4 , таким чином.
1. Санкція частини 4 статті 358 Кримінального Кодексу України передбачає максимальне покарання у вигляді обмеження волі строком на 03 роки.
2. Відповідно до частини 1 статті 12 Кримінального Кодексу України за такого це кримінальне правопорушення є кримінальним проступком.
Отже, стосовно обставин цього кримінального провадження кримінальне правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_4 , є кримінальним проступком.
ІІІ……Вирішуючи питання щодо тривалості строків давності у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення ОСОБА_4 , суд виходе з приписів частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 цієї статті у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, строк давності становить три роки.
Таке доводить, що в цьому випадку строк давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності сплив 01 лютого 2024 року.
Б. Щодо неухилення обвинуваченого від слідства та суду.
Матеріали справи поза розумним сумнівом свідчать, що під час здійснення цього кримінального провадження ОСОБА_6 не вчиняв дій, які могли бути кваліфікованими, як ухилення від слідства або суду; тривалість здійснення кримінального провадження ж зумовлена іншими причинами, зокрема - обставинами, що склались в зв'язку із збройною агресією проти України.
В. Щодо невчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеню тяжкості.
Відповідно до частини 3 статті 49 Кримінального Кодексу України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частині першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
В зв'язку з цим суд відзначає, що з матеріалів справи вбачається, що після 01 лютого 2021 року ОСОБА_4 кримінальних правопорушень не вчиняв.
Таке доводить, що в цьому випадку перебіг давності не переривався.
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.
1. Відповідно до статті 286 Кримінального Процесуального Кодексу України суд розглядає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за клопотання сторони кримінального провадження
Відповідно до частини 2 статті 288 цього ж Кодексу суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Ці норми дозволяють вирішити заявлене захистом клопотання таким чином.
2. Встановлені судом обставини доводять, що в цьому випадку з моменту вчинення стверджуваного кримінального правопорушення до моменту розгляду клопотання судом встановлені у частині 1 статті 49 Кримінального Кодексу України строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності в зв'язку із вчиненням вказаних автором обвинувального акту діянь сплинули.
3. Про наслідки звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 освічений.
Також йому роз'яснено його право на розгляд справи у повному обсязі та можливість під час такого розгляду за наявності до того підстав бути визнаним невинуватим у вчиненні інкримінованих злочинів.
Але таким правом підозрюваний скористатись не побажав та наполягав на задоволенні клопотання прокурора про закриття провадження у справі.
Отже, клопотання обвинуваченого про його звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку із спливом строків давності слід задовольнити, звільнити того від кримінальної відповідальності, а провадження у справі відносно нього - закрити.
Керуючись ст.ст. 369-372, 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -
Клопотання обвинуваченого - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності в зв'язку із вчиненням кримінального проступку, передбаченого частиною 4 статті 358 Кримінального Кодексу України - в зв'язку з закінченням строків давності.
Провадження у справі про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 4 статті 358 Кримінального Кодексу України - закрити.
Ухвала може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 7 (семи) днів.
Головуючий суддя = ОСОБА_8 =