Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/3342/22
Провадження № 1-кп/490/267/2024
05 лютого 2024 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
його захисників - ОСОБА_5 ; ОСОБА_6
представника потерпілої
ОСОБА_7 - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12022152020000557 про обвинувачення
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Ботнів Іванчівського району Волинської області, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , проходить військову службу за контрактом на посаді заступника командира евакуаційної роти евакуаційного батальйону 145 окремого ремонтно-відновлювального полку військової частини НОМЕР_1 у військовому званні "лейтенант"
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України, -
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
І……Наразі висновок судово-медичної експертизи відповідно до ухвали суду від 15 листопада 2023 року судом не отриманий.
ІІ……Прокурор заявив клопотання про продовження строку дії обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
1. В обґрунтування послався про те, що той обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи та існують ризики того, що, перебуваючи на волі, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, а також - вчинити інше кримінальне правопорушення.
2. Представник потерпілої ОСОБА_7 під час судового розгляду цього кримінального провадження клопотання прокурора підтримали.
3. Захисники під час судового розгляду вважали, що підстави для подальшого застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є відсутніми.
Вони звернули увагу суду на ту обставину, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину не є доведеною, та, на думку захисту, не може бути доведеною.
До того ж, вказували, що надане прокурором клопотання не містить міркувань, що відповідають дійсності та можуть бути покладеними у підґрунтя рішення про задоволення клопотання прокурора.
Посилаючись про таке, а також - про тривалість строку перебування обвинуваченого під вартою, захисник просили у задоволенні клопотання прокурора відмовити та обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисники також звертали увагу на ту обставину, що запобігти встановленому судом єдиному ризику - переховуватись від суду - можливо й шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу - у вигляді домашнього арешту.
4. Обвинувачений під час підготовчого судового засідання позицію свого захисника підтримав.
Встановлені судом обставини із посиланням на докази.
І.....На розгляд суду надійшов складений 29 серпня 2022 року? ? старшим слідчим-криміналістом в особливо важливих справах Слідчого Управління Головного Управління Національної Поліції України ОСОБА_10 та у той же день затверджений прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_11 обвинувальний акт, у якому викладена версія обвинувачення щодо вчинення злочину ОСОБА_4 .
1. Як зазначив автор обвинувального акту:
01.05.2022, у вечірній час доби (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим), ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , запросив до себе ОСОБА_12 ,, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, для продовження вживання алкогольних напоїв.
Цього ж дня, близько 20.00 год., під час сумісного вживання алкогольних напоїв, у кухонній кімнаті вищевказаної квартири, між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 виник словесний конфлікт, внаслідок якого, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_4 виник умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_12 .
Далі, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, побіг до кімнати-залу вказаної квартири, де з кобури, яка знаходилась на ремені військових штанів, які лежали на стільці вказаної кімнати, дістав закріплений за ним (згідно накладної № 63 на видачу військового майна у військовій частині НОМЕР_1 ) пістолет Макарова ОМ 6954 калібру 9 мм., споряджений набоями калібру 9 мм. у кількості 8 шт. Після чого ОСОБА_4 зняв запобіжник та привів вказаний пістолет у бойову готовність та направився до кухні, в якій знаходився ОСОБА_12 .
Того ж дня, впродовж з 20.00 по 21.00 (більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим), ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, побачивши у коридорі вказаної квартири ОСОБА_12 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунках, направив в його бік пістолет Макарова ОМ 6954 калібру 9 мм., споряджений набоями калібру 9 мм., після чого, усвідомлюючи суспільно небезпечність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, здійснив з нього два постріли у ОСОБА_12 , один з яких прицільний у живіт ОСОБА_12 .
У результаті протиправних, умисних дій ОСОБА_4 , спрямованих на позбавлення життя ОСОБА_12 , шляхом здійснення пострілу з вогнепальної зброї, який був спрямований на порушення функцій та анатомічної цілісності життєво важливих органів останнього, ОСОБА_12 отримав сліпе вогнепальне поранення живота з пошкодженням печінки, шлунка, судин черевної порожнини та передньої стінки черевного відділу аорти, яке супроводжувалось поширеною внутрішньо черевною кровотечею та заочеревинною гематомою.
Після чого ОСОБА_4 , при наявності у останнього можливості не допустити настання смерті ОСОБА_12 , будь-яких заходів для врятування останнього не вжив та покинув місце вчинення кримінального правопорушення.
Унаслідок чого, 02.05.2022, близько 01.15 години , ОСОБА_12 від отриманих тілесних ушкоджень помер у КНП Миколаївської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги".
2. Вказані дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України - як умисне вбивство, тобто - умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.
ІІ......Наразі судом здійснюється судовий розгляд цього кримінального провадження.
1. Протягом судового розгляду прокурор оголосив обвинувальний акт, суд встановив особу обвинуваченого, визначив обсяг та порядок дослідження доказів.
2. Далі, відповідно до встановленого порядку суд розпочав дослідження письмових доказів, зокрема - доказів, що характеризують застосовану до ОСОБА_4 правової процедури.
Під час дослідження цих доказів, а також - доказів, що стосуються встановлення причин смерті ОСОБА_12 , судом були отримані відомості, що дають підстави стверджувати, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснювалось без належної ретельності та дбайливості.
Зокрема, група слідчих для здійснення досудового розслідування цього кримінального провадження визначалась, щонайменш, з чисельними помилками, які не дозволяють стверджувати, що дослідження причин смерті ОСОБА_12 було здійсненим у встановленому законом порядку та з дотриманням передбаченої для такого процедури.
3. Далі, суд дослідив докази щодо причини загибелі ОСОБА_12 .
3.1. За наслідками дослідження цих доказів суд прийшов до висновку про те, що матеріали проведеного розслідування свідчать про його /розслідування/ нездатність встановити дійсні обставини загибелі ОСОБА_12 .
3.2. З огляду на таке суд, за клопотанням сторони обвинувачення, надав доручення органу досудового розслідування здійснити огляд трупа ОСОБА_12 та призначив у справі експертизу ексгумованого тіла потерпілого.
3.3. Наразі огляд трупа ОСОБА_12 , пов'язаний з його ексгумацією, проведений, проводиться призначене судом експертне дослідження.
4. Окрім того, суд дослідив матеріали огляду місця стверджуваної події.
За наслідками проведеного дослідження ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 вересня 2023 року протокол огляду місця стверджуваної події, як недостовірний, був виключений з числа доказів у справі.
5. До того ж, суд дослідив матеріали, що були додатково надані потерпілою ОСОБА_7 , зокрема - матеріали службового розслідування події, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, проведений командуванням військової частини НОМЕР_1 .
Та стосовно цієї обставини суд відзначає, що відповідно до висновків командування цієї частини ОСОБА_4 вчинив порушення правил поводження зі зброєю, яке мало наслідком загибель цивільної особи.
ІІІ......Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_13 від? ? 04 травня 2022 року відносно ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Подальшими ухвалами слідчий суддів цього ж суду строк тримання ОСОБА_4 під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 26 серпня 2022 року - до 09 вересня 2022 року включно.
Подальшими ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва строк тримання обвинуваченого під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 19 грудня 2023 року - до 17 лютого 2024 року включно.
Під час застосування цього запобіжного заходу суд виходив з наявності ризиків того, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може вдатись до дій щодо переховування від суду та впливу не свідків.
ІV…... Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ); від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ); від 01 травня 2023 року (затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ), від 26 липня 2023 року № 451/2023 (затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ), від 06 листопада 2023 року № 734/2023 (затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-ІХ)/ з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан.
Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.
Що регулюють подальший розгляд кримінального провадження.
1. Відповідно до частини 6 статті 9 Кримінального Процесуального Кодексу України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, суд, керуючись загальними засадами кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, застосовує, зокрема, процесуальний закон, що регулює аналогічні правовідносини.
Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію щодо визначення подібності правовідносин, визначивши, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). /пункт 32 постанови від 27.03.2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 року у справі № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 року у справі № 910/24257/16.
2. Відповідно до статті 240 Цивільного Процесуального Кодексу України
…
Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
/частина 2/
…
Якщо в судовому засіданні було оголошено перерву, провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву.
/частина 6/
3. Відповідно до статті 336 Кримінального Процесуального Кодексу України
Судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі, зокрема:
-неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин (пункт 1);
-необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження (пункт 4);
-наявності інших підстав, визначених судом достатніми (пункт 5).
/частина 1/
Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
/частина 2/.
Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки, передбачені цим Кодексом.
/частина 3/.
Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, тримається в установі попереднього ув'язнення або установі виконання покарань, дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, здійснюються службовою особою такої установи.
/частина 6/.
Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису.
Щодо суті питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою
1. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м'який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
2. Відповідно до частини 1 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України запобіжними заходами є:
-особисте зобов'язання;
-особиста порука;
-застава;
-домашній арешт;
-тримання під вартою.
Відповідно до статті 179 цього Кодексу особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до статті 180 Кримінального Процесуального Кодексу України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Відповідно до частини 1 статті 182 Кримінального Процесуального Кодексу України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
При цьому відповідно до частини 5 цієї статті розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
3. Відповідно до статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
/частина 1/
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
/частина 3/
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема:
1.щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2.щодо злочину, який спричинив загибель людини;
/частина 4/
4. Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності вказаних вище обставин та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
5. Відповідно до процитованих вище приписів статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України та норм статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
5.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
можна перевірити у судовому розгляді;
спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
5.2. У пункті 48 рішення у справі "Чеботарь проти Молдови" Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке.
"Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання
При цьому у тому ж пункті Суд, посилаючись на свою прецедентну практику зазначає, що самого факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Словосполучення "обґрунтована підозра" означає наявність фактів або інформації, що здатні переконати об'єктивного спостерігача, що особо, можливо, вчинила злочин.
5.3. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.
При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув'язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов'язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув'язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/
5.4. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.
Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання".
/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).
5.5. Відповідно до статті 2 Конвенції право кожного на життя охороняється законом та нікого не може бути умисно позбавлено життя.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Андронікоу та Константіноу проти Кіпру", передбачене статтею 2 Конвенції право на життя «... є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностей демократичного суспільства».
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини перше речення статті 2 Конвенції зобов'язує державу не тільки утримуватись від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідних заходів для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Обов'язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні з загальним обов'язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов'язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили (див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105). Головна мета такого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя.
Для того, щоб розслідування стверджуваного незаконного вбивства було ефективним воно має бути здатне привести до встановлення обставин смерті людини та встановлення і покарання відповідальних осіб
Прогалини ж у розслідуванні, які підривають його здатність встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців створюють ризик недодержання такого стандарту.
/див. рішення Європейського суду з прав людини у справах
«Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України" та інші/
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
А. Стосовно подальшого руху цього кримінального провадження.
1. Очевидним є те, що до отримання матеріалів, тимчасовий доступ до яких наданий ухвалою суду від 15 листопада 2023 року, подальше здійснення цього кримінального провадження не є доцільним.
Відносини, що виникли в зв'язку із таким, та ті, що врегульовані у статті 240 Цивільного Процесуального Кодексу України, є повністю подібними, адже мають тотожні суб'єктний склад учасників відносин, об'єкт та предмет правового регулювання, а також умов застосування правових норм.
Таке доводить, що за обставин, що склались в межах цього кримінального провадження, у судовому засіданні слід оголосити перерву.
2. Далі, суд має визначити дату та час наступного судового засідання.
З урахуванням часу, необхідного для виконання ухвали про тимчасовий доступ, суд вважає за необхідне оголосити перерву до 11 березня 2024 року до 10:00 години.
Б. Стосовно клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим.
1. Оскільки по справі триває судовий розгляд, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, що йому інкримінується на даній стадії судового розгляду не перевіряється, а встановлення його вини/невинуватості можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред'явленого обвинувачення.
Метою ж застосування відносно нього запобіжного заходу наразі є забезпечення можливості подальшого розслідування кримінальної справи, яке /подальше розслідування/ повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
2. Разом із цим, з огляду на позицію захисту у справі, суд відзначає таке.
2.1. Припущення органів досудового розслідування у частині того, що в цьому випадку злочин відносно ОСОБА_12 був вчинений є обґрунтованим, адже сторони наразі не заперечують ані - факт його наглої смерті, ані - те, що він зазнав вогнепального поранення.
2.2. Припущення органів досудового про причетність ОСОБА_4 /тією чи іншою мірою/ до обставин, що потягли смерть ОСОБА_12 по суті захистом не заперечується, адже захист не заперечує того, що обвинувачений був у групі осіб, з якою /групою/ ОСОБА_12 спілкувався безпосередньо перед смертю.
Захист заперечує лише роль ОСОБА_4 у подіях, що призвели до смерті ОСОБА_12 .
Але твердження органів досудового розслідування про те, що саме обвинувачений здійснив постріл, який мав наслідком вбивство ОСОБА_12 , наразі не може бути ані - спростованим, ані - відкинутим.
Що ж стосується заперечень захисту, то результати їх перевірки можуть знайти своє втілення лише у вироку суду по суті висунутого обвинувачення та не можуть аналізуватись під час вирішення питання про доцільність перебування ОСОБА_4 під вартою.
2.3. Суд також зауважує, що вади досудового розслідування, на які звертає увагу захист, особливо - грубі помилки та неузгодженості під час визначення груп слідчих для здійснення цього кримінального провадження, порушення, допущені під час організації судово-медичної експертизи для визначення причин смерті ОСОБА_12 , та недоліки огляду місця події що поза розумним сумнівом мали наслідком й очевидну неповноту проведеного дослідження - дійсно дають підстави стверджувати про відсутність належної ретельності та дбайливості під час досудового розслідування.
В той же час, відомостей про те, що ці вади є саме такими, що підривають здатність досудового розслідування встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців вбивства ОСОБА_12 та не можуть бути усунутими, матеріали кримінального провадження наразі не містять.
Отже, висунута ОСОБА_4 "підозра" для мети вирішення питання про обрання запобіжного заходу є "обґрунтованою".
Стосовно наявності передбачених законом ризиків.
1. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду.
1.1. Наявність цього ризику наразі випливає з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя людини за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, а строк його перебування під вартою наразі не є домірним покаранню, що загрожує йому у разі визнання його винним за вироком суду.
1.2. Посилання захисту про те, що стан доказів по справі не утворює спонук для ухилення від суду, навпаки - здатне лише спонукати особу з'являтись у судові засідання для доведення своєї невинуватості - стосуються лише стану доказів (тобто - відомостей про злочин), але - не самого по собі факту вчинення злочину.
За такого вони не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення, адже наявність загрози покарання за умов дійсного вчинення злочину не спростовують.
Отже, актуальність цього ризику на цій стадії кримінального провадження суд вважає доведеною.
2. Попередніми ухвалами суду встановлена наявність ризику того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків.
Але такий ризик на цій стадії кримінального провадження суд вважає як не повною мірою відсутнім, то наявним лише вкрай незначною мірою.
2.1. Так, наразі у справі складений обвинувальний акт, який направлений на розгляд суду.
Таке, окрім іншого, означає, що усі особи, які можуть надати відомості, що мають значення для справи, прокурором виявлені.
Отже, можливість для обвинуваченого впливати на «потенційних» свідків, не вказаних в обвинувальному акті, слід вважати повністю відсутньою.
2.2. Далі, сторони, зокрема - обвинувачення - погоджуються із тим, що вказані в обвинувальному акті свідки не були очевидцями кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.
За такого вплив на цих осіб є позбавлений істотного сенсу, адже їх покази навряд мають вирішальне значення для розгляду цього кримінального провадження.
3. Прокурор стверджує про наявність ризику того, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може вчинити новий злочин.
Але наявність цього ризику попередніми ухвалами суду не встановлена, про нові обставини, що зумовили його виникнення, прокурор не посилається.
Отже, наявність цього ризику наразі суд вважає недоведеною.
Стосовно можливості запобігти встановленим судом ризикам шляхом обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
1. Вирішуючи питання про можливість запобігти встановленим судом ризикам шляхом застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, суд виходе з сутності таких ризиків.
З огляду на таке суд відзначає, що встановленому судом ризику ухилення обвинуваченого від суду об'єктивно неможливо запобігти інакше, ніж шляхом застосування адекватних засобів його утримання.
2. З огляду на таке суд відзначає, що такий запобіжний захід, як особисте зобов'язання, застосування жодних заходів задля утримання особи не передбачає.
За такого цей запобіжний захід, як такий, що в цьому випадку не відповідає сутності встановленого судом ризику та меті його застосування у цьому випадку, до ОСОБА_4 не може бути застосованим.
3. Такий запобіжний захід, як особиста порука, наразі не може бути застосованим через відсутність в ОСОБА_4 поручителя.
4. Такий запобіжний захід, як застава, в цьому випадку також не може бути застосованим.
Так, такий запобіжний захід дійсно передбачає певні засоби утримування особи, але - лише у випадку вчинення корисливих злочинів (адже у випадку вчинення таких злочинів доведеним є те, що особа корегує свою поведінку головним чином з огляду на корисливий мотив).
В цьому ж випадку жодних відомостей про те, що мотивом дій обвинуваченого є користь, матеріали кримінального провадження не містять.
5. Стосовно ж можливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд відзначає таке.
Наразі строк тримання обвинуваченого в умовах обмеження свободи становить 01 рік 09 місяців 04 дні.
Такого строку ж недостатньо для вирішення питання про те, чи є поведінка обвинуваченого такою, що дозволяє пом'якшити режим обмеження його свободи.
Отже, цей запобіжний захід на теперішні час також не може бути застосованим.
6. Наведене у сукупності доводить, що на теперішній час до ОСОБА_4 може бути застосований лише один запобіжний захід - тримання під вартою.
Стосовно можливості застосування цього запобіжного заходу суд додатково зазначає, що в цьому випадку публічний інтерес полягає ні в чому іншому, як у захисті громадян та суспільства від свавільних дій щодо позбавлення життя.
При цьому, як зазначається у процитованих вище рішеннях Європейського суду з прав людини, здійснення такого захисту утворює фундамент демократичного суспільства, відсутність такого захисту позбавляє можливості для існування саме такого суспільства.
За такого саме тримання ОСОБА_4 під вартою відповідає вимогам суспільного інтересу, а його звільнення є цілком здатним порушити публічний порядок, який наразі дійсно перебуває під загрозою.
7. Посилання захисту ж наведених вище міркувань та висновків не спростовують.
За такого підстави для зміни обраного відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наразі є відсутніми.
Отже, клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
В. Стосовно організації наступного судового засідання.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 постійно перебуває у місцях попереднього ув'язнення, на території України запроваджений військовий стан, а ситуація на території міста Миколаєва не дозволяє здійснити його доставку у судове засідання, вважаю за необхідне на підставі статті 336 Кримінального Процесуального Кодексу України забезпечити його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Керуючись ст.ст. 369-372; 376 КПК України, суд, -
1.У судовому засіданні з розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України, оголосити перерву до 11 березня 2024 року до 10:00 години.
2.Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 05 квітня 2024 року включно.
3.У задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 - відмовити.
4.Забезпечити участь обвинуваченого у наступному засіданні в режимі відеоконференції.
Доручити адміністрації Державної Установи "Миколаївський слідчий ізолятор" забезпечити 11 березня 2024 року о 10:00 годині участь обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні у режимі відео конференції, а також виконати дії, передбачені частиною 1 статті 345 КПК України.
Викликати до судового засідання у приміщення Центрального районного суду міст Миколаєва /м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12/ прокурора, захисників та потерпілих
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскарженою безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів, в решті ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя = ОСОБА_14 =