Доманівський районний суд Миколаївської області
вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400
e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua
Справа № 475/754/23
Провадження № 1-кп/475/85/24
09.04.2024смт. Доманівка
Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
особи, відносно якої розглядається питання
про застосування примусових
заходів виховного характеру: ОСОБА_4 ,
законного представника ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду с.Доманівка клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженню №12023152210000097 від 17.05.2023р. стосовно малолітнього
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Прибужжя, Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, українця, учня 8-го класу Прибузького ліцею з гімназією та початковою школою Прибузької сільської ради Миколаївської області, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ознаками суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч.4 ст.185 КК України, -
24 лютого 2022 року Указом Президента України Володимира Зеленського №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради Національної Безпеки і Оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України ОСОБА_7 від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради Національної Безпеки і Оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», строк
дії воєнного стану в Україні продовжено з 05:30 год. 26.03.2022 строком на 30 діб та у подаьшому з 05:30 год. 25.04.2022 строком на 30 діб, з 05:30 год. 25.05.2022 строком на 90 діб, з 05:30 год. 23.08.2022 строком на 90 діб, з 05:30 год. 21.11.2022 строком на 90 діб, з 05:30 год. 19.02.2023 строком на 90 діб.
Так, 14.05.2023 близько 12:00 год., малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирішив вчинити крадіжку грошових коштів з житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_8 .
Реалізуючи задумане, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та розуміючи, що він посягає на чужу власність, на яку не має ніякого права, переслідуючи корисливий мотив, діючи в умовах воєнного стану, 14.05.2023 близько 12:00 год., прийшов до житлового будинку та через отвір на даху, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, проник до середини житлового будинку.
Перебуваючи в одній із кімнат житлового будинку, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , побачив металевий сейф, який за допомогою лому пошкодив та викрав з нього грошові кошти у сумі 1500 грн., з якими залишив територію домоволодіння ОСОБА_8 , маючи реальну змогу розпорядитись викраденим на власний розсуд.
У результаті крадіжки, ОСОБА_8 завдано матеріальні збитки на загальну суму 1500 грн.
Своїми діями ОСОБА_4 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану.
Крім цього, 15.05.2023 близько 13:00 год., малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запропонував неповнолітньому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинити крадіжку грошових коштів з житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_8 .
Реалізуючи задумане, неповнолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та розуміючи, що вони посягають на чужу власність, на яку не мають ніякого права, переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно, в умовах воєнного стану, 15.05.2023 близько 13:00 год., прийшли до вказаного житлового будинку та через отвір на даху, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, проникли до середини житлового будинку.
Перебуваючи в одній із кімнат житлового будинку, неповнолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , викрали грошові кошти у сумі 5500 грн., з якими залишили територію домоволодіння ОСОБА_8 , маючи реальну змогу розпорядитись викраденим на власний розсуд.
У результаті крадіжки, ОСОБА_8 завдано матеріальні збитки на загальну суму 5500 грн.
Своїми діями ОСОБА_4 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 в якості особи, яка скоїла суспільне небезпечне діяння у віці до 14 років, винним себе визнав повністю та підтвердив зазначенні обставини скоєного.
Крім того, його вина у скоєні суспільно небезпечного діяння підтверджується показаннями ОСОБА_9 , та іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.
В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_9 вину свою у вчиненому визнав і суду пояснив, що 15.05.2023 року разом з малолітнім ОСОБА_4 проникли через дах житлового будинку ОСОБА_8 , викрали із сейфу грошові кошти. У скоєному щиро кається, зрозумів, що вчинив не правильно, дуже шкодує про вчинене.
Законний представник неповнолітнього ОСОБА_9 його матір ОСОБА_10 суду пояснила, що про вчинену крадіжку їй стало відомо від працівників поліції. Син у вчиненому щиро кається і з його поведінки видно, що він висновки для себе зробив і більше не буде вчиняти крадіжки.
Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні 19.03.2024 року пояснив, що у нього були з сейфа в будинку були викрадені грошові кошти. В судове засідання 09.04.2024 року
потерпілий не з'явився, раніше надавав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі. Претензій матеріального характеру не має. Шкода йому відшкодована, не наполягав на суворому покаранні для неповнолітнього.
Законний представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання.
Захисник неповнолітнього, адвокат ОСОБА_6 просив суд задоволити клопотання прокурора про застосування до неповнолітнього ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру.
Окрім визнання вини ОСОБА_4 , його вина у вчиненні суспільно-небезпечного діяння підтверджується наступними доказами дослідженими в судовому засіданні:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження за №12023152210000097 від 17.05.2023р. за ознаками ч.4 ст.185 КК Украни;
- реєстрацією відділення поліції № 2 Вознесенського РУП за №929 від 16.05.2023 року повідомлення про крадіжку грошових коштів у сумі 10 000грн. з будинку розташованого по АДРЕСА_2 в якому проживає ОСОБА_8 ;
протоколом прийняття усної заяви ОСОБА_8 від 16.05.2022 року про вчинення крадіжки грошових коштів;
протоколом огляду місця події від 16.05.2023р., з таблицею зображення до нього, згідно якого була оглянута територія домоволодіння належна ОСОБА_8 , де було виявлено 6 слідів папілярних візерунків з пластикової вагонки, які було вилучено та поміщено до пакету №INZ10225877;
реєстрацією відділення поліції № 2 Вознесенського РУП за №1054 від 03.06.2023 року повідомлення про крадіжку грошових коштів у сумі 5 500грн. з будинку розташованого по АДРЕСА_2 в якому проживає ОСОБА_8 ;
реєстрацією відділення поліції № 2 Вознесенського РУП за №1053 від 03.06.2023 року повідомлення про крадіжку грошових коштів у сумі 3 300грн. з будинку розташованого по АДРЕСА_2 в якому проживає ОСОБА_8 ;
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 498 КПК України передбачено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно ст. 499 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 97 КК України до неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу.
Примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Частиною 3 статті 105 КК України передбачено, що тривалість заходів виховного характеру, передбачених пунктами 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" передбачено, що строк нагляду, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватись, як правило, не
менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).
Відповідно до частини 1статті 501 КПК Українипід час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;
2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;
3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують:
- у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1ст. 97 КК України;
- до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 2ст. 97 КК України);
- при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до ч. 1 ст. 105 КК України.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру" передбачено, що неповнолітнього можна передати під нагляд батьків. При цьому, вони мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов'язані це робити.
Оцінивши зібрані по кримінальному провадженню докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 в скоєнні суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченогоч. 4 ст. 185 КК України доведена в повному обсязі.
При цьому, суд враховує, що ОСОБА_4 свою винуватість визнав та щиро розкаявся у вчиненому, до кримінальної відповідальності раніше не притягувалася, позитивно характеризуються за місцем проживання, вчинив суспільно-небезпечне діяння у віці 13 років, згідно ст. 22 КК України не досягнув віку, з якого передбачена кримінальна відповідальність, отже він підпадає під критерії зазначені в статті 97 КК України.
При призначенні примусових заходів виховного характеру суд враховує обставини вчиненого, суспільну небезпечність, наслідки діяння, дані про особу неповнолітнього, характеристику неповнолітнього, умови життя, виховання і поведінку, його ставлення до вчиненого.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про застосування до неповнолітнього ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру.
Керуючись ст. ст.22, 97, 105 КК України, ст. ст. 318,322, 342-376, 498-501 КПК України, суд,
Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженню №12023152210000097 стосовно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - задовольнити.
Застосувати щодо малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із
вчиненням суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, примусові заходи виховного характеру у виді передачі під нагляд батьків - а саме батька ОСОБА_5 строком на 1 (один) рік ( за його згодою)
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту її проголошення.
суддя : ОСОБА_1