Справа № 473/1434/24
Номер провадження1-кп/473/193/2024
іменем України
"09" квітня 2024 р. місто Вознесенськ
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судових засідань ОСОБА_2 ,
учасники процесу:
прокурор ОСОБА_3 ,
обвинувачений ОСОБА_4 ,
його захисник адвокат ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Вознесенська кримінальне провадження №12024152190000117 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Вознесенськ Миколаївської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не працює, не одружений, дітей немає, проживає за адресою АДРЕСА_1 , ранівше судимий:
11.01.2016 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.2 ст.309 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,
26.01.2017 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.2 ст.309, ч.1 ст.71 КК України до у вигляді 3 років 01 місяця позбавлення волі, звільнений з ДУ «Миколаївська ВК №50» 11 березня 2020 року на підставі ухвали Миколаївського районного суду Львівської області умовно-достроково на 1 місяць 7 днів, перебіг строку погашення судимості якого переривався за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 грудня 2020 року, коли він був засуджений за ч.3 ст.15 - ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, знятого з обліку органу пробації 07 лютого 2023 року на підставі ухвали Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 січня 2023 року в зв'язку з закінченням іспитового строку,
Востаннє засуджений 17.10.2023 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.1 ст.249 КК України до покарання у вигляді 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України,
ОСОБА_4 21.01.2024 приблизно о 16 год. 45 хв. проходив повз домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2 . Навпроти зазначеного домоволодіння побачив припаркований транспортний засіб - автомобіль марки «Opel» моделі «Kadett» з державним номерним знаком НОМЕР_1 .
В цей час у ОСОБА_4 виник умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме легковим автомобілем марки «Opel» моделі «Kadett» з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, ОСОБА_4 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до автомобілю, через незачинені водійські двері проник до салону зазначеного транспортного засобу, де побачив в замку запалення ключ та двигун автомобіля був приведений в дію.
Продовжуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді майнової шкоди потерпілому та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, без дозволу власника ОСОБА_4 розпочав рух на вказаному транспортному засобі марки «Opel» моделі «Kadett» з державним номерним знаком НОМЕР_1 у бік вул.Калинова в м.Вознесенськ. Таким чином ОСОБА_4 всупереч волі власника транспортного засобу марки «Opel» моделі «Kadett», 1986 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_1 - потерпілого ОСОБА_6 умисно протиправно заволодів вказаним транспортним засобом вартістю 52790 гривень, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 52790 гривень.
Обвинувачений ОСОБА_4 вину за пред'явленим обвинуваченням визнав повністю, не оспорюючи обставини, викладені в обвинувальному акті, та пояснив, що 21.01.2024 р. увечері біля будинку по вул.Ногіна (Пестеля), де проживав потерпілий ОСОБА_7 , побачив належний потерпілому автомобіль Опель Кадет. Двері до авто були не зачинені, ключ був в замку запалення, тому він сів до авто, завів його та вирішив під'їхати до себе додому. Через деякий час авто заглухло, додому він не доїхав. У вікно постукали працівники поліції та після цього його затримали. Зазначив, що знає потерпілого ОСОБА_7 , оскільки вони раніше разом працювали та потерпілий дозволяв йому користуватися даним ТЗ. Того дня він потерпілого не бачив і той своєї згоди на використання авто йому не надавав.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, був повідомлений про час та місце слухання належним чином за допомогою смс-повідомлень, надав заяву, в якій просив проводити судовий розгляд без його участі, вказавши, що просить призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду. Учасники процесу не заперечували проти розгляду справи у відсутності потерпілого, тому суд із врахуванням позиції учасників процесу та положень ст.325 КК України вважає за можливе провести розгляд провадження у відсутності потерпілого, неявка якого не перешкоджає встановленню всіх обставин провадження.
Клопотань про допит свідків та потерпілого - сторони не заявляли, тому із врахуванням таких засад кримінального провадження як змагальність (ст.22 КПК України) та диспозитивність (ст.26 КПК України) - такі докази в даному провадженні судом не досліджувалися.
На підставі наданих стороною обвинувачення документів в судовому засіданні було встановлено наступне.
На підставі рапорту №637 від 21.01.2024 р. та протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21.01.24 р. від потерпілого ОСОБА_6 було розпочато досудове слідство та внесено відомості до ЄРДР №12024152190000117 за ч.1 ст. 289 КК України.
Згідно з протоколом огляду місця події від 21.01.24 р. було оглянуто ділянку біля домоволодіння АДРЕСА_2 , а саме місце, де знаходився викрадений автомобіль потерпілого ОСОБА_6 та зроблено фототаблиці з відбитками шин та напрямку дороги куди поїхало авто.
На підставі заяви потерпілого ОСОБА_6 та згідно з протоколом огляду від 21.01.24 р. було оглянуто автомобіль потерпілого та було вилучено змив з ручки дверей передньої пасажирської дверці, змив з коробки передач, з керма, з ручки водійської дверці, а також виготовлено фототаблиці.
Автомобіль марки «Opel» моделі «Kadett» з державним номерним знаком НОМЕР_1 постановою слідчої від 21.01.24 р. було визнано речовим доказом та передано на зберігання потерпілому ОСОБА_6 .
Згідно з протоколом від 21.01.2024 р. ОСОБА_4 було затримано за підозрою за вчинення злочину та під час його обшуку було вилучено мобільний телефон «Redmi», дротові навушники чорного кольору, які поміщено до сейфпакету ЕХР №0250674, які постановою від 21.01.2024 р. було визнано речовими доказами та здано на зберігання згідно квитанції до кімнати речових доказів Вознесенського РУП. На вказані речові докази ухвалою слідчого судді від 25.01.2024 р. було накладено арешт.
Згідно з постановою від 22.01.2024 р. визнано речовими доказами та здано на зберігання згідно квитанції до кімнати речових доказів Вознесенського РУП: змив з поверхні ручки передньої пасажирської двері, поміщений до паперового конверту №1, змив з ручки коробки передач, поміщений до паперового конверту №2, змив з поверхні керма, поміщений до паперового конверту №3, змив з поверхні ручки передньої водійської двері, поміщений до паперового конверту №4.
Вартість викраденого у потерпілого авто підтверджується висновком експертизи №СЕ19/115-24/2413-АВ від 15.02.2024 року.
Під час слідства згідно з протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімком від 14.03.24 р. свідок ОСОБА_8 впізнав на фото під №2 (на якому згідно із довідкою до протоколу зображено ОСОБА_4 ) чоловіка, який заволодів автомобілем ОСОБА_6 , який був припаркований біля домоволодіння АДРЕСА_2 .
Також прокурор надала документи, які характеризують обвинуваченого.
Суд, дослідивши під час судового розгляду провадження всі зібрані та надані сторонами докази і оцінивши їх в сукупності із врахуванням вимог ч.1 ст.89 та ст.94 КПК України, приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення у судовому засіданні доведено повністю і його дії кваліфікує за ч.1 ст.289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Згідно із ст.65 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст.66 КК України, - є щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, - є рецидив злочину.
Беручи до уваги обставини справи та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який вину у вчиненому злочині визнав, раніше судимий та вчинив новий умисний злочин протягом іспитового строку за попереднім вироком суду, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога, те, що він проживав з тіткою, є військовозобов'язаним, про що захисник надав копію облікової картки призовника, а також те, що злочин, який вчинив ОСОБА_4 згідно ст.12 КК України належить до нетяжких злочинів, проте вчинений ним в період іспитового строку, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення та попередження вчинення ОСОБА_4 нових злочинів можливе у разі призначення йому покарання у вигляді обмеження волі.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує також вимоги ч.3 ст.78 КК України, згідно із якою у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу, тобто за сукупністю вироків.
Так ОСОБА_4 раніше судимий згідно із вироком Вознесенськиого міськрайонного суду Миколаївської області від 17.10.2023 року за ч.1 ст.249 КК України до покарання у вигляді 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та вчинив новий злочин в період іспитового строку, тому йому слід призначити покарання із застосуванням вимог ст.71 та ст.78 КК України за сукупністю вироків.
Згідно із обвинувальним актом, що затверджено прокурором, потерпілому ОСОБА_6 завдано матеріальну шкоду 52790 гривень, яку відшкодовано, оскільки транспортний засіб потерпілому повернуто. Цивільний позов потерпілим не пред'являвся.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню витрати за проведення експертизи.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України та слід скасувати застосований стосовно речових доказів арешт згідно із ст.174 КПК України.
Суд вважає, що слід залишити без змін обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з огляду на тяжкість пред'явленого йому обвинувачення, а також того, що обвинувачення стосується правопорушення, вчиненого в період іспитового строку.
Адвокат обвинуваченого просив скасувати ОСОБА_4 запобіжний захід аби той міг проходити службу в ЗСУ в період воєнного стану.
Вирішуючи таке клопотання захисника, суд враховує, що ст.616 КПК України регулює питання скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та передбачає таке:
«1. У разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України обвинувачений, який під час судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що особа підпадає під проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та висновок про придатність особи до несення військової служби в умовах воєнного стану;
2) виклад обставин, які вказують на те, що відсутні ризики, передбачені частиною першою статті 177 цього Кодексу, а також ризик ухилення особи, стосовно якої пропонується скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, від проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
2. Суд, який розглядає кримінальне провадження, розглядає клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період невідкладно. За наявності достатніх підстав суд має право скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для подальшого проходження обвинуваченим військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Копія ухвали про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період негайно після її оголошення вручається прокурору та надсилається до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації підозрюваного, обвинуваченого.
3. Обвинувачений, стосовно якого скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має невідкладно, але не пізніше 48 годин з моменту оголошення ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з'явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації.
У разі нез'явлення такої особи у зазначений строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації, а також у разі отримання такою особою відмови територіального центру комплектування та соціальної підтримки у проходженні військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період територіальний центр комплектування та соціальної підтримки невідкладно, але не пізніше 24 годин, інформує про такі обставини прокурора. Прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин, подає клопотання про обрання стосовно особи, зазначеної у цій частині, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Контроль за виконанням ухвали суду про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та виконанням підозрюваним, обвинуваченим обов'язку, передбаченого абзацом першим цієї частини, покладається на прокурора та відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки».
Оскільки прокурор в даному провадженні не звернулася до суду із клопотанням на підставі ст.616 КПК України - відсутні підставі для скасування обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним за пред'явленим йому обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі.
На підставіст.ст.71, ч.3 ст.78 КК України призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків частково приєднавши до покарання за даним вироком невідбуту частину покарання за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.10.2023 року, яким ОСОБА_4 засуджений до покарання за ч.1 ст.249 КК України у вигляді 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та призначити йому остаточно покарання у вигляді 3 (трьох) років та 6 (шести) місяців обмеження волі.
Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 попереднє ув'язнення у строк покарання у вигляді обмеження волі, призначеного йому за цим вироком суду, - за правилами, визначеними ч.5 ст.72 КК України, а саме з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі, починаючи з 21 лютого 2024 року (згідно із протоколом затримання від 21 лютого 2024 року) по день набрання вироком законної сили.
Початок відбуття строку покарання ОСОБА_4 за цим вироком обчислювати, починаючи з 21 лютого 2024 року (згідно із протоколом затримання від 21 лютого 2024 року)
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертизи у розмірі 1893,20 грн.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 25.02.2024 року на речові докази, а саме на мобільний телефон «Redmi», дротові навушники чорного кольору, які поміщено до сейф пакету ЕХР №0250674, та які зберігаються в кімнаті речових доказів Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, та повернути їх родичам обвинуваченого - дядьку ОСОБА_9 .
Автомобіль марки «Оpel Kadett» з державним номерним знаком НОМЕР_1 - залишити потерпілому ОСОБА_6 як законному користувачу.
Змив з поверхні ручки передньої пасажирської двері, поміщений до паперового конверту №1, змив з ручки коробки передач, поміщений до паперового конверту №2, змив з поверхні керма, поміщений до паперового конверту №3, змив з поверхні ручки передньої водійської двері, поміщений до паперового конверту №4, які зберігаються в кімнаті речових доказів Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, - знищити.
На вирок суду учасниками процесу можуть бути подані апеляції до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарження вироку, якщо його не скасовано - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1