Справа № 473/4/24
іменем України
"08" квітня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Ротар М.М., при секретарі - Ніколаєнко Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом №473/4/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив
У січні 2024 року до суду надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що 16.06.2021 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит №3281642. Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно п. 1.2 Договору сума кредиту становить 10 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Підписанням цього Договору відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Мілоан» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті miloan.ua . Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
11 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено договір відступлення прав вимоги №12Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Діджи фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №12Т від 11.11.2021 року, ТОВ «Діджи фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 33 468,20 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою заборгованості за тілом 8 100 грн., заборгованості за відсотками 24 668,20 грн. та сумою заборгованості за комісією 700 грн..
Посилаючись на вищезазначені обставини позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов'язання за договорами не виконав.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 05.01.2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи ТОВ «Мілоан» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив.
За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. Позивач проти розгляду справи в порядку заочного провадження не заперечував.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 16.06.2021 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит №3281642 (далі Договір).
Відповідно до п. 1 Договору, сума позики 10 000,00 грн., процентна ставка/день 0,88 %, строк позики (строк договору) 30 днів. Також відповідно до п. 1.5.1 договору обумовлено сплату комісії за надання кредиту 700 грн.
Як вбачається з доводів позовної заяви відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, в передбачені Договором строки суму позики та відсотки за користування ним позичальнику не сплатив.
11 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено договір відступлення прав вимоги №12Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Діджи фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №12Т від 11.11.2021 року, ТОВ «Діджи фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 33 468,20 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою заборгованості за тілом 8 100 грн., заборгованості за відсотками 24 668,20 грн. та сумою заборгованості за комісією 700 грн..
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту. У свою чергу відповідачкою не доведено того, що вона сплачувала заборгованість за договором позики первісному чи новому кредитору.
Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.
У порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1,2 ст. 1046 ЦК).
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що 16.06.2021 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3281642.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Таким чином, встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту відповідачем, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в межах суми заявлених позовних вимог у сумі 8 100 грн. та заборгованості за комісією 700 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в сумі 24 668,20 грн., суд зазначає наступне.
Згідно розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії №3281642 від 16.06.2021 року за період з 11.11.2021 року по 22.12.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за відсотками становить 24 668,20 грн..
Однак у вказаному розрахунку зазначена лише сума заборгованості за відсотками, порядок її нарахування не зазначений.
У такому випадку якщо відповідний розрахунок позивачем не здійснено або здійснено неправильно, суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню.
При розрахунку заборгованості за відсотками судом береться до уваги договір про споживчий кредит №3281642 від 16.06.2021 року, який укладений між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Як було вище зазначено, у вказаному договорі сума позики становить 10 000 грн., процентна ставка/день узгоджена сторонами у розмірі 0,88 відсотків в день, строк позики (строк договору) 30 днів.
Таким чином сума процентів, нарахованих за один день становитиме 88 грн. (10 000 грн. * 0,88 %), а загальна сума нарахованих відсотків 2 640 грн. (88 грн. * 30 дні).
В свою чергу нарахування відсотків після закінчення строку дії договору чинним законодавством не передбачено.
При цьому судом враховується правовий висновок, зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оскільки, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (в тому числі, за прострочення заборгованості) припиняється, тому відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає у розмірі встановленому законом, а саме ч. 2 ст. 625 ЦК України, тобто на рівні 3 % річних.
Позивач же в свою чергу не заявляв вимоги про стягнення заборгованості, виходячи з розміру визначеного законом, відповідного розрахунку вказаної заборгованості суду не надавав, тому, з огляду на принцип диспозитивності, суд не може вийти за межі позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позов про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №3281642 від 16.06.2021 року підлягає до часткового задоволення на загальну суму 11 440 грн. (8 100 грн. + 2 640 грн. + 700 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції № 6148 від 18.12.2023 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 147,20 грн.
Позивачем понесені витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 грн., що підтверджується договором №42649746 про надання правової допомоги від 11.12.2023 року, актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 11.12.2023 року, Детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро «АНАСТАСІЇ МІНЬКОВСЬКОЇ» необхідних для надання правової (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості.
Враховуючи вищезазначене, та враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (34%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2 770 грн. (730 грн. судовий збір та 2 040 грн. витрат на правову допомогу.
На підставі викладеного та, керуючись ст. 526, 549, 611, 615, 1049, 1054, 1066, 1069 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 83, 128, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-281 ЦПК України, суд, -
ухвалив
позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за Договором про споживчий кредит №3281642 від 16.06.2021 року, на загальну суму 11 440 грн., з якої: 8 100 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом, 2 640 грн.- заборгованості по відсоткам, 700 грн. заборгованості за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» судові витрати в розмірі 2 770 грн..
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (07405, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) код ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса 04112 м. Київ, вул. Авіоконструктора Ігоря Сікорського буд. 8.
Відповідач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 .
Суддя М.М. Ротар