Справа № 308/14021/23
26 березня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Іванова А.П.,
при секретарі Боті О.І.
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів,
встановив:
17.08.2023 позивач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Нам'як Ю.Ю., звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню на заборгованість по аліментам на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з травня 2017 року по липень 2023 року у розмірі 84161 грн.
Вимоги обґрунтовано тим, що 19.07.2014 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, який у подальшому заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 16.04.2018 розірвано. За період шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Вказаним заочним рішенням суду вирішено стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1500 грн. щомісяця, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.10.2016 і до досягнення нею повноліття. На підставі даного рішення суду 08.06.2018 видано виконавчий лист та Ужгородським МВ ДВС відкрито виконавче провадження № 59273094. Проте заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 14.07.2022, окрім іншого, відповідача звільнено від сплати заборгованості по аліментам за період з 23.09.2016 по 13.04.2017 на суму 8000 грн., та за період з 19.12.2019 по 01.02.2021 на суму 21000 грн.
Зазначає, що згідно з розрахунком заборгованості, складеним державним виконавцем, станом на 01.08.2023 загальний розмір заборгованості по сплаті аліментів на неповнолітнього сина за відповідачем становить 84161 грн. Зокрема, відповідач за весь розрахунковий період зробив 3 платежі: 1500 грн., 1500 грн. та 1339 грн., які при розрахунку були зараховані в минулий період на підставі ст. 534 ЦК України.
Позивачем у позовній заяві обраховано заборгованість із сплати пені по аліментам станом на 01.08.2023. Згідно з проведеним розрахунком за період з травня 2017 року по липень 2023 року сума до сплати аліментів становить 88500 грн., заборгованість по аліментах - 84161 грн., розмір пені за відповідний період - 954575,65 грн., з урахуванням обмежень, визначених абзацом 1 ч. 1 ст. 196 СК України - 84161 грн.
Наголошує, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України. Крім того, обов'язок надавати дитині допомогу (аліменти) батько несе не лише на підставі рішення суду, а й з факту народження дитини згідно з вимогами СК України.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.08.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
31.10.2023 від представника відповідача - адвоката Джуган Н.Б. до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позову. Вважає даний позов необґрунтованим та безпідставним, оскільки ОСОБА_3 утримує дитину, купляє все, що син захоче, кожні вихідні забезпечує культурно-відпочивальні заходи (басейн, ігрові комплекси (згідно з інформацією батутного центру Імперія фемілі парк Ужгород від 03.10.2023 № 2 дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_3 в 2021 році відвідали батутний центр 15 разів, в 2022 році - 36 раз, в 2023 - 10 разів. Вартість вхідного квитка за 2021 - 2023 роки коливалася від 200 до 250 грн. на день, і т.д.), придбає телефони (за 2021 - 2022 подарував три телефони ОСОБА_5 ), планшет для навчання, приставки, одяг, взуття, щодня перераховує йому на карточку від 100 до 200 грн. (до отримання карточки надав готівку або розраховувався в АВС за взяті дитиною продукти харчування), наймав репетира з української та англійської мови, щомісяця поповнює телефонний рахунок дитини, ремонтує технічні прилади, які виходять з ладу, придбається багато іншого, не беручи квитанції за придбання, адже для батька головне, щоб його дитина була задоволена, забезпечена, одягнута, а не документальне підтвердження цьому факту. Відповідач надає квитанції за придбані речі після відомостей про подачу даного позову, разом 10117 грн. за один місяць і так щомісяця. Звертає увагу, що в даному випадку заборгованість з аліментів виникла не з вини відповідача, а саме з вини позивача. Зокрема, 19.07.2014 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. 23.09.2016 щодо ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. 16.10.2016 (через 23 дні) ОСОБА_2 звертається до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на себе і на дитину. У подальшому заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 16.08.2018 у справі № 308/10706/16-ц, ухваленого без участі ОСОБА_3 , позовну заяву ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на гримання дитини та стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років - задоволено. Звертаючись з позовом про стягнення аліментів на сина та на себе, позивач не повідомила суд, що щодо ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою і він не може з'явитися на суд та надати пояснення. Також перебуваючи в місцях позбавлення волі він всіляко намагався передати позивачу кошти на утримання сина ОСОБА_6 . Так, 19.11.2010 та 16.01.2021 від його родичів ( ОСОБА_7 ) на її картковий рахунок надійшло еквівалент 200 доларів США, тобто майже 4-місячний розмір аліментів, однак про їх надходження відповідач не повідомила орган ДВС і його борг росте. Крім того, баба ОСОБА_3 - ОСОБА_8 , яка проживає в США впродовж його перебування в місцях позбавлення волі, перераховувала їй по 100 доларів США і продовжує їх надавати. Про наявність даного рішення відповідачу стало відомо після отримання його адвокатом 15.02.2021 цього рішення в суді, позивач про звернення до суду та наявність такого рішення його не повідомляла, постанову про відкриття виконавчого провадження він не отримував, тому не сплачував аліменти з поважних причин. Для підтвердження факту того, що справа про розірвання шлюбу та стягнення аліментів розглядалася впродовж півтора року без участі ОСОБА_3 , рішення суду йому не направлялося, просить витребувати з архіву Ужгородського міськрайонного суду справу № 308/10706/16-ц для огляду. В подальшому вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.05.2017 у справі № 308/11567/16-к ОСОБА_3 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187 КК України (з урахуванням ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 29.01.2018), за якими призначено йому покарання до 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на три роки. На підставі пояснень ОСОБА_2 від 03.01.2019, наданих органу пробації, в яких ОСОБА_2 пояснила, що є дружиною ОСОБА_3 (рішення суду, яким задоволено її позов про розірвання шлюбу 18.04.2018, а пояснення 03.01.2019) та повідомила, що він за адресою не проживає близько двох місяців. Тобто, достеменно знаючи про покладений на нього обов'язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, ОСОБА_2 підтверджує, що ОСОБА_3 чотири раз не виконав даного обов'язку і на підставі її пояснень орган пробації звертається до суду і ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 15.03.2019 у справі № 308/11567/16-к подання Ужгородського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області задоволено, направлено засудженого ОСОБА_3 за вироком суду для відбування покарання. В подальшому ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 26.05.2021 у справі № 308/11567/16-к ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 15.03.2019 скасовано та прийнято нову, в задоволенні подання відмовлено. ОСОБА_3 звільнено з-під варти, але із-за протиправних дій органу пробації, що встановлено ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 26.05.2021 у справі № 308/11567/16-к) на прохання ОСОБА_2 та за її активним сприянням, ОСОБА_3 незаконно був позбавлений волі строком 1 рік 2 місяці. Тобто, саме з вини позивача ОСОБА_2 виникла заборгованість по аліментам, оскільки вона не повідомляла ОСОБА_3 про подачу позову до суду про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, а продовжувала проживати як раніше, сама здійснила всі дії, щоб іспитовий строк ОСОБА_3 замінили на реальний і в місцях позбавлення волі він дізнався, що він розлучений і борг по аліментам в нього 87000 грн. Як стало відомо ОСОБА_3 з листа Ужгородського МВ ДВС від 11.11.2020. № 6-1028/9, у них на виконанні перебуває ВП № 59273094 з виконання виконавчого листа № 308/10706/16, виданого Ужгородським міськрайонним судом 08.06.2018 та його заборгованість по сплаті аліментів станом на листопад 2020 року складає 82903 грн., станом на 01.02.2021. - 87403 грн. Відповідач ніколи не відмовлявся та не ухилявся від утримання свого сина, якого він любить, утримував його навіть з місць позбавлення волі та утримує зараз. На підставі наведеного, враховуючи, що заборгованість з аліментів виникла саме з вини позивача, просить відмовити в задоволенні позову. Окрім того, вважає, що розрахунок заборгованості є неправдивим, оскільки не враховано аліментний платіж 15.12.2022, 10.04.2023 на суму 1500 грн. та від 10.10.2023 на суму 3000 грн., постанова про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_3 не направлялася. В даному випадку ОСОБА_3 не знав про наявну заборгованість по аліментам до 15.02.2021, не знав, що шлюб розірвано, а коли дізнався, то така складала 87403 грн., і сплатити її було неможливо. Окрім того, така заборгованість унеможливлює його працевлаштування, адже відразу на картковому рахунку сума заборгованості складає близько 100000 грн.
12.02.2024 від представника відповідача - адвоката Джуган Н.Б. до суду надійшли додаткові обґрунтування відзиву на позовну заяву, у яких зазначає, що відповідач не знав про наявність рішення про стягнення з нього аліментів після його ухвалення, оскільки саме позивач не говорила йому про те, що шлюб між ними розірвано, з нього вже стягнуто аліменти з 17.10.2016, тобто за півтора року - 36000 грн., при цьому позивач поїхала з ним до його родичів на море, що підтверджується даними фото, продовжуючи мовчати, що йому нараховується заборгованість по аліментам. Додатковим доказом того, що заборгованість по аліментам виникла саме з вини позивача є дата подачі виконавчого документу від 08.06.2018 до виконання - 09.06.2019., через один рік після його видачі. Тобто, на момент пред'явлення виконавчого документу, виданого судом 08.06.2018 у справі № 308/10706/16-ц, заборгованість по аліментам складала 54000 грн.
26.03.2024 від представника відповідача - адвоката Джуган Н.Б. до суду надійшло клопотання про доручення документу до матеріалів справи, а саме копії листа МВ ДВС з постановою про відкриття виконавчого провадження, зауваживши, що в даному випадку ОСОБА_3 не отримував постанову Ужгородського МВ ДВС від 05.06.2019, оскільки на підставі пояснень ОСОБА_2 про зміну місця проживання ОСОБА_3 . ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 15.03.2019 у справі № 308/11567/16-к, подання Ужгородського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області задоволено. Направлено засудженого ОСОБА_3 за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.05.2017 для відбування покарання за цим вироком. Додатковим доказом того, що заборгованість по аліментам виникла саме з вини позивача є дата подачі виконавчого документу від 08,06.2018 до виконання - 09.06.2019, через один рік після його видачі. Тобто, на момент пред'явлення виконавчого документу, виданого судом 08.06.2018 у справі № 308/10706/16-ц, заборгованість по аліментам складала 54000 грн.
У судове засідання позивач не з'явилася, при цьому її представник - адвокат Меренич М.І. подала до суду заяву, згідно з якою просить провести судове засідання без її участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача - адвокат Джуган Н.Б. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов, додаткові обґрунтування відзиву на позов та долучені до матеріалів справи документи. На думку представника відповідача, позов є необґрунтованим, оскільки відповідач утримує дитину, кожного дня перераховує кошти на її утримання та в середньому ним витрачається 10000 грн. на місяць. Зауважує, що судове рішення про розірвання шлюбу та стягнення аліментів відповідач не отримував, був відправлений для відбуття реального покарання до виправної колонії та на момент пред'явлення виконавчого документа до виконання заборгованість вже складала 54000 грн., відповідач не знав про виникнення у нього заборгованості по сплаті аліментів. Вважає, що заборгованість виникла у зв'язку з діями позивача, відповідачу не було відомо про наявність рішення.
За клопотанням представника позивача судом витребувано з архіву суду матеріали цивільної справи № 308/10706/16-ц.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24.07.2015, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області.
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.04.2018 (справа № 308/10706/16-ц) задоволено позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини та стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років. Ухвалено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що зареєстрований 19.07.2014 у виконкомі Кам'яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за актовим записом № 130 - розірвати. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.10.2016 і до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дружини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 17.10.2016 і до досягнення дитиною трьохрічного віку, ІНФОРМАЦІЯ_3 включно. Неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати разом з матір'ю ОСОБА_2 .
З метою примусового виконання вказаного рішення у частині стягнення аліментів судом 08.06.2018 видано виконавчий лист, який на підставі заяви стягувача від 04.06.2019 пред'явлено до виконання.
Постановою державного виконавця Ужгородського МВДВС ГТУЮ у Закарпатській області від 05.06.2019 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа (ВП № 59273094).
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.07.2022 (справа № 308/7955/21) частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Ужгородський МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментам та скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон. Ухвалено звільнити ОСОБА_3 від сплати заборгованості за аліментами за виконавчим листом № 308/10706/16, виданого 08.06.2018 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, за період перебування в місцях позбавлення волі з 23.09.2016 по 13.04.2017 на суму 8200 грн., та за період з 19.12.2019 по 01.02.2021 на суму 21000 грн., а також на утримання колишньої дружини ОСОБА_2 на суму 10200 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах № 1-59273094 від 11.08.2023, складеним старшим державним виконавцем відділу ДВС у місті Ужгороді, згідно з виконавчим листом у справі № 308/10706/16, виданим 08.06.2015 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.10.2016 і до досягнення дитиною повноліття, та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дружини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 17.10.2016 і до досягнення дитиною трьохрічного віку, 30.06.2018 включно, заборгованість по даному виконавчому листу станом на 30.09.2022 складала 114499,99 грн., а станом на 11.08.2023 - 91439,99 грн.
Із зазначеного розрахунку заборгованості по аліментах вбачається, що відповідачем сплачено у квітні 2021 року 1339 грн., у травні 2021 року - 1500 грн. та у листопаді 2022 року - 1500 грн. Розрахунок державним виконавцем до червня 2018 року здійснено виходячи з твердої грошової суми аліментів у розмірі 2000 грн. (1500 грн. на утримання сина + 500 грн. на утримання дружини). Починаючи з липня 2018 року розрахунок здійснено виходячи з твердої грошової суми аліментів у розмірі 1500 грн.
Вказаний розрахунок на момент вирішення даного спору не оскаржений та не визнаний необґрунтованим.
Доказів на підтвердження погашення заборгованості по аліментам або про часткову сплату грошових коштів в рахунок погашення всієї існуючої заборгованості по аліментам суду не надано.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем згідно з долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями 15.12.2022 перераховано на рахунок відділу ДВС у місті Ужгороді ДВС ПЗМУМЮ 1500 грн., 10.10.2023 - на рахунок ОСОБА_2 - 3000 грн. та 10.04.2023 - на рахунок ОСОБА_2 - 1500 грн.
Відповідно до вимог статей 150, 157 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той з батьків, хто проживає окремо від дитини зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Відповідно до частини першою статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України, не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, а навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 %.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Суд зауважує, що тлумачення статті 196 СК України дає підстави для висновку про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що заборгованість виникла не з його вини, адже батько зобов'язаний брати учать щомісячному утриманні дитини, з метою дотримання батьківського обов'язку та виконання судового рішення про стягнення щомісячних аліментів на дитину.
Крім того, відповідачем не наведено суду беззаперечних підстав, у зв'язку з якими він може бути звільнений від сплати пені.
Ухиленням від сплати аліментів належить вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Положенням частини першої статті 179 СК України визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Наявність заборгованості зі сплати аліментів підтверджує те, що дитина була позбавлена майна, що належить їм за законом. Стягнення пені за прострочення виконання аліментних зобов'язань є механізмом захисту порушеного права дитини на належне утримання.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що підтверджує наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Суд також наголошує, що обов'язок відповідача з утримання дитини виник з моменту її народження, а отже з цього часу є відомим для нього.
Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_3 утримує сина, зокрема забезпечує культурно-відпочивальні заходи, що підтверджує інформацією батутного центру Імперія фемілі парк Ужгород від 03.10.2023 № 2, згідно з якою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_3 в 2021 році відвідали батутний центр 15 разів, в 2022 році - 36 раз, в 2023 - 10 разів. Вартість вхідного квитка за 2021 - 2023 роки коливалася від 200 до 250 грн. на день, а також придбає одяг дитині, що підтверджує відповідними квитанціями, судом відхиляються, оскільки дані документи не є належними та допустимими доказами, які слід враховувати під час вирішення питання про безпідставність нарахування неустойки. При цьому судом враховується приписи сімейного законодавства про те, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той з батьків, хто проживає окремо від дитини зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні.
Згідно з розрахунком суми пені за прострочення сплати аліментів, наведеного позивачем у позові, розмір пені за прострочення сплати аліментів на дитину за період з травня 2017 року по липень 2023 року становить 954575,65 грн., виходячи з суми до сплати аліментів - 88500 грн., заборгованість по аліментах - 84161 грн. Даний розрахунок проведений з урахуванням здійснених відповідачем трьох платежів: 1500 грн., 1500 грн. та 1339 грн. відповідно, які при розрахунку були зараховані в минулий період на підставі ст. 534 ЦК України.
Натомість сукупний розмір заборгованості з травня 2017 року по липень 2023 року, на яку нараховувалася пеня, складає 84161 грн.
Тому з урахуванням того, що розмір пені не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, а отже, одержувач аліментів має право на стягнення 84161 грн. пені.
Відповідачем та його представником вказаний розрахунок не спростовано та не надано жодних доказів щодо поважності причин прострочення сплати аліментів.
Висновки щодо застосування відповідних норм права були викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №711/679/21 (провадження № 61-18434св21), від 19 жовтня 2022 року у справі № 465/4115/20-ц (провадження № 61-5095св22).
Водночас, при розрахунку заборгованості зі сплати пені по аліментах суд бере до уваги добровільно сплачену відповідачем суму коштів на рахунок позивача у розмірі 3000 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією від 10.10.2023.
Відтак, оскільки сума неустойки (пені) за порушення відповідачем аліментних зобов'язань становить 954575,65 грн., тобто перевищує 100 % заборгованості по даному аліментному зобов'язанню, суд дійшов висновку про стягнення неустойки в межах наявної заборгованості по аліментам у сумі 81161 грн., тобто за мінусом добровільно сплаченої відповідачем суми коштів на рахунок позивача у розмірі 3000 грн.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Підстави для зменшення розміру неустойки, звільнення боржника від сплати заборгованості судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з травня 2017 року по липень 2023 року у сумі 81161 грн.
В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).
В контексті вказаної практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.
Оскільки відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та положень ст. 141 ЦПК України, позивач звільнена від сплати судового збору, а тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 150, 157, 180, 181, 196 СК України, ст. ст. 4, 13, 76-78, 80, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 в, місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з травня 2017 року по липень 2023 року у сумі 81161 (вісімдесят одну тисячу сто шістдесят одну) гривню.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 в, місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов