Справа № 304/170/24 Провадження № 1-кп/304/158/2024
03 квітня 2024 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013070130001019 від 27 листопада 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
прокурор звернувся до суду з вказаним клопотанням, в якому просить закрити кримінальне провадження № 12013070130001019 від 27 листопада 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі п. 3-1 ч.1 ст. 284 КПК України через не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Мотивує клопотання тим, що у провадженні СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області перебувають матеріали вказаного кримінального провадження, під час досудового розслідування якого встановлено, що 27 листопада 2013 року до чергової частини Перечинського РВ (з обслуговування Перечинського та В.Березнянського районів) УМВС України в Закарпатській області надійшла письмова заява ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватного підприємця, мешканця АДРЕСА_1 , про те, що того ж дня у період з 09.00 по 18.00 год за його відсутності невідома особа шляхом вільного доступу проникла до його будинку, звідки викрала гроші у сумі 7 000 грн, які знаходилися у спальні у шафі для одягу. Прокурор вказує, що по матеріалах кримінального провадження проведено огляд місця події - кімнати будинку за адресою: АДРЕСА_1 , звідки було викрадено грошові кошти у сумі 7 000 грн; окрім цього до суду направлено клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, яке судом було задоволено, а також допитано свідків, однак інформації, яка б мала значення для досудового розслідування, отримано не було. Оскільки особу, яка вчинила вказане кримінальне правопорушення не встановлено, перебіг давності не зупинявся та не переривався, повідомлення про підозру у межах кримінального провадження не здійснювалося, на даний час така можливість вичерпана, а тому, посилаючись на норми кримінального процесуального закону прокурор просить клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав та просив таке задовольнити, посилаючись на викладені у ньому обставини.
У судове засідання потерпілий ОСОБА_4 не з'явився, однак подав суду заяву, в якій вказував на те, що повідомлений про розгляд клопотання прокурора, проти задоволення такого не заперечує, брати участь у розгляді клопотання не бажає, а відтак просить провести судовий розгляд у його відсутності.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та долучені матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 3-1 ч. 1, п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Судом встановлено, що слідчим відділенням відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління юстиції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013070130001019 від 27 листопада 2013 року за повідомленням ОСОБА_4 про можливе вчинення кримінального правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 185 КК України.
На даний час з моменту вчинення вказаного кримінального правопорушення минуло понад десять років.
Як видно з матеріалів досудового розслідування, наданих у розпорядження суду, жодна особа у цьому кримінальному провадженні як підозрюваний допитана не була, повідомлення про підозру нікому не вручено, обвинувальний акт не складено та до суду не направлено. Таким чином у цьому провадженні не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.
Згідно з ч. 5 ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Враховуючи, що з 27 листопада 2013 року, тобто з дня вчинення кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, минуло більше десяти років, строк притягнення до кримінальної відповідальності, встановлений ст. 49 КК України, закінчився 28 листопада 2023 року.
Згідно з п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті.
Закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора (абз. 4 ч. 4 ст. 284 КПК).
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Суд при розгляді клопотання враховує, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Так, з матеріалів клопотання встановлено, що органом досудового розслідування здійснювалися дії спрямовані на встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, а також щодо встановлення особи, винної у його вчиненні. Разом з тим, жодній особі в рамках вказаного кримінального провадження підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину) не повідомлено.
Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, Верховний Суд в ухвалі від 09.08.2021 в справі № 682/915/21, зазначив, що за змістом ст. 284 КПК умовами для закриття кримінального провадження за вказаною підставою (а саме не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення) є наявність визначених законом умов для закриття кримінального провадження та відповідне клопотання прокурора. За наявності всіх визначених законом підстав, закриття кримінального провадження є обов'язком суду.
З огляду на викладене та те, що на час розгляду клопотання винну у вчиненні вказаного кримінального правопорушення особу не встановлено, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності спливли, клопотання прокурора підлягає задоволенню, а кримінальне провадження закриттю на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вирішуючи питання процесуальних витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Частиною 1 статті 126 цього Кодексу визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17 (провадження № 13-47кс20) висловлено правову позицію, за якою ВП ВС дійшла висновку, що кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком.
Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо. Таким чином, ВП ВС вважає, що це питання може бути вирішене й ухвалою суду.
Нормами КПК встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК). Оскільки ст. 126 КПК визначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду, ВП ВС робить висновок, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.
Відтак, за відсутності будь яких клопотань учасників кримінального провадження щодо процесуальних витрат, а також невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, долю процесуальних витрат суд не вирішує.
Речових доказів у даному кримінальному провадженні немає.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст. 284, 369-372 КПК України, суд,
клопотання прокурора задовольнити.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013070130001019 від 27 листопада 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України закрити на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 КК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Копію ухвали суду сторони кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 6, 7 ст.376 КПК України.
Головуючий: ОСОБА_1