09 квітня 2024 року м. Чернівці
Справа № 724/1168/23
Провадження №22-ц/822/303/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Литвинюк І. М., Лисака І.Н., Перепелюк І.Б., розглянувши заяву Військової частини НОМЕР_1 про відвід судді Литвинюк І.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 червня 2023 року та на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 07 вересня 2023 року,
В провадженні Чернівецького апеляційного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 04 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 червня 2023 року та на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 07 вересня 2023 року.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 14 березня 2024 року справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 14 червня 2023 року та на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 07 вересня 2023 року призначено до судового розгляду на 11:00 год. 18 квітня 2024 року.
20 березня 2024 року на адресу Чернівецького апеляційного суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про відвід судді Литвинюк І.М. з підстав наявності сумнівів у її об'єктивності або неупередженості, оскільки її чоловік проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді офіцера відділення підготовки та виступає позивачем у справі №280/282/24 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №3127 від 27 листопада 2023 року.
Перевіривши матеріали справи та доводи заявленого відводу, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Підстави для відводу судді визначені статтею 36 ЦПК України.
Так, зокрема, відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Як процесуальний юридичний інститут відвід означає існування умов, за яких особа не може брати участі в конкретній справі. Він спрямований насамперед на виключення упередженості судді під час вирішення справи та ухвалення законного і справедливого рішення.
Отже, заявляючи відвід, заявник повинен навести об'єктивні причини щодо наявності в діях судді фактору зацікавленості в результаті розгляду справи або ж навести дійсні обставини, які б викликали сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Подана заява про відвід аргументована тим, що наведені в ній обставини для відводу утворюють для судді ОСОБА_3 при розгляді нею справи за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 ситуацію, яка на погляд стороннього спостерігача може бути розцінена як можливість використати своє процесуальне становище для зведення рахунків з Військовою частиною як учасником справи шляхом упередженого та несправедливого вирішення правового спору у даній справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказувалось, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ від 9 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
Наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, пункт 45).
Суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Саме така позиція відображена у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, та статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року.
Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, роз'яснено, що відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об'єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.
Зловживання правом на самовідвід не допускається. У цьому контексті зловживання правом на самовідвід означає недобросовісне використання суддею незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи. За змістом коментованої статті заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у разі неможливості ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі.
Колегія суддів вважає, що доводи, викладені у заяві про відвід, не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ'єктивність судді Литвинюк І.М., безпосередньо та однозначно не вказують на її особисту небезсторонність чи упереджене ставлення до заявника або особисту прихильність до інших учасників справи.
Суд зазначає, що заява ґрунтується на припущеннях та суб'єктивній думці заявника.
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Апеляційний суд враховує, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд.
Викладені в заяві аргументи про відвід судді у своїй сукупності не свідчать про наявність необ'єктивності та упередженості судді при розгляді цієї справи і не є такими, які б давали підстави особам, що приймають участь у справі, висловлювати недовіру головуючому. Сумніви та припущення, що викладені в письмовій заяві про відвід, не можуть бути підставою, в розумінні статті 36 ЦПК України, для задоволення заявленого відводу.
Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Враховуючи необґрунтованість заявленого відводу судді Литвинюк І.М., питання про відвід судді відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтям 36, 40, 260 ЦПК України, апеляційний суд
Відвід, заявлений Військовою частиною НОМЕР_1 судді Литвинюк Ірині Миколаївні визнати необґрунтованим.
Заяву Військової частини НОМЕР_1 про відвід судді Литвинюк Ірини Миколаївни передати для вирішення у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді І.Н. Лисак
І.Б. Перепелюк