«09» квітня 2024 року
м. Харків
справа № 645/2582/23
провадження № 22ц/818/1537/24
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Маміної О. В., Яцини В.Б.
за участю секретаря - Волобуєва О.О.
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 , представниця позивачки - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2024 року в складі судді Іващенко С.О.
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, у якому просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_3 , що зареєстрований 07 листопада 2008 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про що зроблений відповідний актовий запис № 1852, судові витрати покласти на відповідача.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 - задоволено, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 07 листопада 2008 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1852 - розірвано, після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишено прізвище « ОСОБА_1 », стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1 073,60 грн.
23 грудня 2023 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через представницю подала заяву про ухвалення додаткового рішення.
Заява мотивована тим, що нею понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 13 300,00 грн. Зазначена сума відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, виконані адвокатом роботи підтверджуються матеріалами справи, а також договором, додатковою угодою і актом виконаних робіт. Справа має велике значення для позивачки, адже стосується її особистих прав і свобод. У судовому засіданні 18 грудня 2023 року до ухвалення рішення вона заявила, що докази понесених судових витрат будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення. На час подання позовної заяви і орієнтовного розрахунку судових витрат позивачка не могла передбачити такі витрати, адже не могла уявити, що розгляд не складної справи відбуватиметься тривалий час та затягуватиметься через поведінку відповідача. Також слід врахувати відстань від суду до робочого місця адвоката та те, що позивачка самостійно утримує двох дітей.
Просила ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з ОСОБА_3 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 300,00 грн, а також витребувати у Головного управління Державної податкової служби України в Харківській області копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків відповідача.
07 лютого 2024 року ОСОБА_3 через представника подав заперечення на заяву про винесення додаткового рішення, в яких просив відмовити у задоволенні заяви.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представниці позивачки - адвоката Бережнової Ю.Є. про ухвалення додаткового рішення.
На вказану ухвалу суду ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13 300,00 грн, понесені у зв'язку із розглядом позовної заяви про розірвання шлюбу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Так, суд не врахував, що у позовній заяві вона просила стягнути з відповідача судові витрати та зазначила їх орієнтовний розмір 1 073,60 грн, оскільки на той час не могла передбачити витрати на правничу допомогу. 18 грудня 2023 року у судовому засіданні до судових дебатів її адвокат зробила заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, що підтверджується протоколом судового засідання та звукозаписом. Витрати на правничу допомогу підлягають стягненню незалежно від того, сплачено їх стороною чи ще тільки має бути сплачено. Докази розміру судових витрат подані своєчасно. Розмір судових витрат відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, значенню справи для позивачки. Також враховано поведінку відповідача щодо затягування розгляду справи і відстань від робочого місця адвоката до суду. Заперечення відповідача на заяву про ухвалення додаткового рішення їй не направлялись, та відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходило.
До суду апеляційної інстанції учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явилися. 08 квітня 2024 року від представниці ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» до суду апеляційної інстанції надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Також в ній зазначено, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 та її представниця підтримують та просили апеляційну скаргу задовольнити. Клопотань щодо відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції уважав за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду - залишити без змін.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що при зверненні до суду позивачкою не надано попереднього розрахунку судових витрат, які вона очікує понести, долучено лише квитанцію про сплату судового збору, до закінчення судових дебатів представницею позивача не надано доказів щодо розміру судових витрат та не зроблено заяви про те, що ці докази будуть подані протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення суду, тому її заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно вимог статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Аналіз наведених процесуальних норм вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.
Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.
Неподання чи не заявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.
Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22) та підтримані у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 712/8522/19 (провадження № 61-11155св2).
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У випадку визначення договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Такий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 754/4352/21, провадження № 61-2723св23.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у провадженні суду першої інстанції перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
У позовній заяві ОСОБА_1 просила, зокрема, стягнути з відповідача судові витрати та вказала, що орієнтовний розмір судових витрат, які вона очікує понести у зв'язку з розглядом справи, становить 1 073,60 грн.
Інтереси ОСОБА_1 в ході розгляду справи представляла адвокат Бережнова Ю.Є. на підставі договору про надання правничої допомоги та ордеру № 1156832 від 07 листопада 2023 року (а. с. 51, 56).
З додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги (про захист) № б/н від 07 листопада 2023 року вбачається, що вартість послуг (гонорар), що надаються адвокатом Бережновою Ю.Є. ОСОБА_1 при захисті прав та інтересів у суді першої інстанції за її позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу у справі № 645/2582/23 становить: консультація (письмова/усна), дослідження документів, правова позиція - 2 000,00 грн, ознайомлення з матеріалами справи в суді (кожне) - 2 000,00 грн, складання та подача заяв по суті справи - від 3 000,00 грн, складання та подання заяв (клопотань) середнього рівня складності (кожна) - від 2 000,00 грн, складання та подання заяв (клопотань) низького рівня складності (кожна) - від 1 000,00 грн, явка виконавця у судове засідання (незалежно від того, чи відбулось воно)/судодень - 2 800,00 грн, отримання судового рішення, яке набрало законної сили, та виконавчих листів - 1 500,00 грн (а. с. 78).
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 - задоволено, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 07 листопада 2008 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1852 - розірвано, після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишено прізвище « ОСОБА_1 », стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1 073,60 грн.
23 грудня 2023 року, тобто у межах п'ятиденного строку з дня ухвалення судового рішення, за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через представницю подала заяву про ухвалення додаткового рішення.
З акту приймання-передачі наданих послуг від 22 грудня 2023 року до договору про надання правової допомоги (про захист) № б/н від 07 листопада 2023 року вбачається, що адвокатом Бережновою Ю.Є. надано ОСОБА_1 наступні послуги: консультація, дослідження документів замовника вартістю 2 000,00 грн, ознайомлення з матеріалами справи вартістю 2 000,00 грн, явка у судові засідання 05 грудня 2023 року та 18 грудня 2023 року вартістю 5 600,00 грн (по 2 800,00 грн), складання та подання заяви про ухвалення додаткового рішення (з додатками) вартістю 2 000,00 грн, надсилання заяви про додаткове рішення відповідачу вартістю 200,00 грн, отримання судового рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, та виконавчих листів вартістю 1 500,00 грн, загальна вартість послуг (гонорар) становить 13 300,00 грн. Оплата послуг здійснюється у готівковій або безготівковій формі не пізніше ніж 60 днів з дня набрання рішенням суду законної сили (а. с. 79).
Матеріалами справи підтверджується факт отримання ОСОБА_1 послуг адвоката Бережнової Ю.Є. з надання правової допомоги. Зокрема, адвокатом в інтересах позивачки подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та заяву про ухвалення додаткового рішення, а також вона брала участь у судовому засіданні 05 грудня 2023 року, яке тривало з 10:49 до 11:05, тобто 16 хвилин, та у судовому засіданні 18 грудня 2023 року, яке тривало з 12:00 до 12:14, тобто 14 хвилин, що підтверджується протоколами судових засідань (а. с. 50, 58-59, 63-65).
Разом з тим, як вбачається з протоколу судового засідання від 18 грудня 2023 року представниця ОСОБА_1 до судових дебатів не заявляла про стягнення витрат на правничу допомогу. Будь - яких доказів того, що дійсно така заява мала місце в судовому засіданні в суді першої інстанції 18 грудня 2023 року матеріали справи не містять, і в суді апеляційної інстанції їх не надано. Звукозапис судового засідання від 18 грудня 2023 року зберігається в централізованому файловому сховищі, доступ до якого мають тільки учасники справи та суд першої інстанції (Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 із змінами). Однак, клопотань від учасників справи щодо витребування цього звукозапису з суду першої інстанції не надходило, та учасники справи самостійно такий звукозапис до суду апеляційної інстанції не надали.
Частиною першої статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За відсутністю доказів надання заяви до початку судових дебатів в суді першої інстанції про стягнення витрат на правничу допомогу представницею ОСОБА_1 , судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні заяви представниці позивачки про ухвалення додаткового рішення. Виходячи з цього, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвалу суду необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді О. В. Маміна
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 09 квітня 2024 року.