Справа №: 643/451/ 24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/ 958/24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.125 КК України
02 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю обвинуваченого ОСОБА_7 , особа якого засвідчена працівниками Красноградського районного суду Харківської області ОСОБА_8 , за умови, що обвинувачений взяв захист своїх інтересів на себе, без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме потерпілої ОСОБА_9 , належним чином повідомленої про розгляд справи, від якої надійшла заява про розгляд справи без неї, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 29.01.2024 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Улянівка Красноградського району Харківської області, громадянина України, з професійною технічною освітою, неодруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого - вироком Красноградського районного суду Харківської області від 13.07.2022 року за ч.1 ст.111-1 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг, -
визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.
На підставі ч.3 ст.72 КК України, визначено призначене ОСОБА_7 за вироком Красноградського районного суду Харківської області від 13.07.2022 року за ч.1 ст.111-1 КК України покарання, у виді 10 років позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг, - виконувати самостійно.
Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що приблизно о 10-й годині 01 січня 2024 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, неподалік пам'ятного знаку льотчикам-визволителям на вулиці Полтавській в м. Красноград, Харківської області , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_9 , умисно завдав потерпілій удар кулаком правої руки в область обличчя, внаслідок чого, завдав їй тілесні ушкодження у вигляді забою лівого ока та носа, які відповідно до висновку експерта, належать до легких тілесних ушкоджень.
Вказані дії ОСОБА_7 судом кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання, скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме - незастосування судом закону, який підлягає застосуванню - ч.1 ст.71 КК України, а також у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді 200 годин громадських робіт.
На підставі ст. 71 КК України, покарання ОСОБА_7 назначити, шляхом повного складання невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Красноградського районного суду Харківської області від 13.07.2022 року, остаточно призначити покарання у виді у виді 200 годин громадських робіт та позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг, на строк 10 років, яке, відповідно до положень ст.72 КК України, - виконувати самостійно
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, оскільки судом не в повній мірі враховано особу засудженого, який, будучи працездатною людиною, ніде не працює, не одружений, раніше засуджений за колабораціонізм, тобто за співпрацю з ворогом для забезпечення інтересів ворога та заподіяння шкоди власній державі, що могло призвести до серйозних наслідків для національної безпеки та суверенітету України. Окрім ого, він скоїв злочин відносно жінки, будучи обізнаним у певній фізичній перевазі на нею, що свідчить про його низьку соціальну свідомість, та агресивне ставлення до оточуючих. А тому, призначене ОСОБА_7 покарання є недостатнім для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Отже, визначена судом мінімальна сума штрафу, на думку прокурора, недостатня для виховного та попереджувального впливу та для виправлення обвинуваченого.
Крім того, як вказує прокурор, встановлено, що на момент ухвалення вироку, ОСОБА_7 не відбув покарання за минулим вироком Красноградського районного суду Харківської області від 13.07.2022 року за ч.1 ст.111-1 КК України, у виді 10 років позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг, яке, на думку прокурора, суд повинен був відповідно до вимог ч.1 ст.71 КК України, приєднати до призначеного за цим вироком покарання повністю або частково.
А тому, враховуючи вищевикладене, просить скасувати вирок, задовольнивши його вимоги.
Позиції учасників апеляційного провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі.
Обвинувачений заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважав рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку обвинуваченого , перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, фактичні обставини його вчинення в апеляційній скарзі не оспорюються, то, відповідно до вимог ст.404 КПК України, вирок в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг щодо м'якості призначеного ОСОБА_7 покарання та неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме - незастосування закону, який підлягає застосуванню - ч.1 ст.71 КК України, колегія судді приходить до висновку, що вони ґрунтуються на законі та матеріалах справи, у зв'язку з чим вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, підлягає скасуванню через його невідповідність кримінальному закону, з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд провів судовий розгляд у спрощеному порядку, без проведення судового розгляду в судовому засіданні, відповідно до ч.1 ст.302 КПК України, оскільки під час досудового розслідування встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорював встановлені досудовим розслідуванням обставини і був згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, надавши відповідну заяву.
При призначенні та визначенні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд врахував тяжкість скоєного ним кримінального проступку, особливості й обставини його вчинення та особу обвинуваченого, який на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, а також врахував, як пом'якшуючу покарання обставину, відповідно до вимог ст. 66 КК України, щире каяття обвинуваченого та обтяжуючу покарання обставину, згідно зі ст.67 КК України, - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим, дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити покарання в межах санкції статті, у виді штрафу, яке вважав достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
При цьому, суд врахував, що ОСОБА_7 засуджений вироком Красноградського районного суду Харківської області від 13.07.2022 року за ч.1 ст.111-1 КК України покарання, у виді 10 років позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг.
З урахуванням положень ч.3 ст.72 КК України, суд дійшов висновку, що вказане покарання необхідно виконувати самостійно.
З даним висновком суду колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
Згідно вимог ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
У відповідності до ст.65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що в даному випадку, при призначенні ОСОБА_7 покарання, судом першої інстанції не були правильно застосовані норми кримінального закону, за якими призначається покарання за сукупністю вироків.
Як визначено положеннями ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Згідно п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст.71 КК України), покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин.
Відповідно до п.26 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати, в тому числі, невідбуту засудженим частину будь-якого основного покарання.
В даному випадку, невідбутою частиною основного покарання для ОСОБА_7 є позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг на строк 10 років, до якого останнього засуджено вироком Красноградського районного суду Харківської області від 13.07.2022 року.
А тому, виходячи з вказаних положень закону, суд, ухвалюючи вирок стосовно ОСОБА_7 повинен був врахувати вирок Красноградського районного суду Харківської області від 13.07.2022 року та призначити покарання ОСОБА_7 , із застосуванням положень ст.71 КК України, застосувавши вказані положення до невідбутої обвинуваченим покарання, у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг на строк 10 років.
При цьому врахувавши, що за правилами ч. 3 ст. 72 КК України передбачено самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості, то ці доводи не позбавлені правових підстав, з огляду на наступне.
Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він не працює, не одружений, раніше був засуджений за ч.1 ст.111-1 КК України. Обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, зокрема, те, що обвинувачений вчинив злочин відносно жінки, яка набагато його старша, 1944 року народження, свідчать про його низьку соціальну свідомість, та агресивне ставлення до оточуючих, що у сукупності дає підстави вважати, що обране судом першої інстанції покарання, у виді штрафу, за вчинений обвинуваченим кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України, є явно недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Верховним Судом України вказується на обов'язкову необхідність індивідуалізації покарання, яке судом призначається конкретній особі з врахуванням даних, які всебічно характеризують особу винного, суди також повинні додержуватися принципу доцільності покарання, сформульованому у ч. 2 ст. 65 КК України, тобто покарання повинно бути необхідне та достатнє для виправлення особи, попередження вчинення нових злочинів, в кожному конкретному випадку суд, призначаючи покарання повинен мотивувати у вироку чому саме обрана ним міра покарання є достатньою для досягнення цілей, сформульованих у ч. 2 ст. 50 КК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн., не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
Відповідно до ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке, відповідно до вимог ст.414 КПК України, за своїм розміром, є явно несправедливим через його м'якість.
На підставі вимог п.3 ч.1 ст.407, п.4 ч.1,ч.2 ст.409, п.1 ч.1 ст.413, ст.414 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати вирок в частині призначеного покарання та ухвалити свій вирок, призначивши обвинуваченому ОСОБА_7 за ч.1 ст.125 КК України покарання у виді 200 годин громадських робіт та, з урахуванням положень ч.1 ст.71 КК України та ч.3 ст.72 КК України, зарахувати до покарання за цим вироком, покарання, призначене за вироком Красноградського районного суду Харківської області від 13.07.2022 року, у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг, строком на 10 років,шляхом повного складання невідбутої частини та остаточно визначити ОСОБА_7 покарання - у виді 200 годин громадських робіт та позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг строком на 10 років, яке, відповідно до вимог, передбачених ч.3 ст.72 КК України, слід виконувати самостійно. В решті вирок слід залишити без змін.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, колегія суддів враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують покарання, зокрема - щире каяття обвинуваченого у вчиненому та обставини, що обтяжують покарання, - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора та вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, та ухвалити новий вирок в цій частині, тобто у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404,405, п.3 ч.1 ст.407, ч.2 ст.409, 418, п.2 ч.1 ст. 420, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Красноградського районного суду Харківської області від 29.01.2024 року по справі щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч.1 ст.125 КК України, в частині призначеного покарання, - скасувати та в цій частині постановити новий вирок.
Апеляційну скаргу прокурора , - задовольнити.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.125 КК Україниу виді 200 годин громадських робіт.
На підставі ч.1 ст.71 КК України зарахувати до покарання за цим вироком, покарання, призначене за вироком Красноградського районного суду Харківської області від 13.07.2022 року, у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг, строком на 10 років, шляхом повного складання невідбутої частини та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 200 годин громадських робіт та позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи з надання публічних послуг строком на 10 років, яке, відповідно до ч.3 ст.72 КК України, - виконувати самостійно.
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді :
____________ ______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4